Ознайомлення з лікарськими речовинами та їх призначення

Тема. Ознайомлення з  лікарськими речовинами та їх призначення

Мета. Поглибити  знання учнів про лікарські рослини,ознайомитись зі способами заготівлі лікарських рослин;навчати учнів самостійно працювати з додатковою літературою; виховувати почуття відповідальності за природу, бережливе ставлення до всього живого, доброту, працьовитість, патріотизм.

Обладнання:  гербарій лікарських рослин, сухі або свіжозібрані лікарські рослини, фітозбір.

Природа – найкращий цілитель.

Вона виліковує три чверті своїх хворих.

К. Гален

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

На території України росте біля 5 тис. видів рослин. У фармацевтичній практиці вико­ристовують майже 800 видів. 45 % усіх лікувальних препаратів, що виробляють фармацевтичні підприємства, саме з рослинної сировини. Україна завдяки своїм природно-кліматичним умовам є одним із головних районів заготів­лі рослинно-лікарської сировини. Адже сьогодні повертається віра в цілющу силу трав. І це зовсім не данина моді. Багато синтетичних препаратів мають небажану побіч­ну дію на організм, тому людина частіше обирає фітотерапію — лі­кування цілющими рослинами.

ІІ. Актуалізація опорних знань

–         Які речовини називають лікарськими?

–         Що таке зелена аптека?

–         Які  лікарські рослини нашої місцевості ви знаєте?

ІІІ. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

Учитель. Лікування травами – одна із провідних ланок народної медицини – має декілька основних напрямків: китайська медицина, східно-індійська медицина, африканське і європейське траволікування, а також лікарськими рослинами, які ростуть в Сполучених Штатах Америки.
Цілителі стародавнього світу залишили майбутнім поколінням записки, в яких передається безцінний досвід лікування різних захворювань природними засобами. Їх тепер називають народними або зовсім несправедливо, “нетрадиційними”. Саме ліки на натуральній сировині і є традиційними по відношенню до історії лікування.
Важливою особливістю лікарських рослин є те, що вони швидше й активніше включаються в біохімічні процеси людського організму, ніж хімічні, чужі для організму синтетичні засоби.
Перевага на стороні лікарських рослин ще й тому, бо вони на відміну від синтетичних лікарських препаратів рідко викликають ускладнення, особливо алергічні реакції. Лікарські рослини, нормалізуючи функції окремих органів і систем, позитивно впливають на обмін речовин в організмі. Ось чому їх можна призначати для тривалого застосування.
Наявність у рослинах комплексу діючих речовин з різнобічним проявом фармакологічної активності сприяє ефективному лікуванню захворювань.
Характерним для лікарських рослин та отриманих із них біологічно активних речовин є широкий спектр їх фармакологічної дії. Наприклад, активні речовини женьшеню, лимонника китайського, елеутерокока впливають на нервову і серцево-судинну системи, функцію ендокринних залоз. Покращують рефлекторну діяльність нервової системи. Зменшуються гальмівні процеси в нервових клітинах, підвищується розумова працездатність.
Існує поширена думка про нешкідливість застосування лікарських трав, відсутність побічних ефектів, можливість тривалого застосування при хронічних захворюваннях разом із низькою вартістю все це привертає до себе увагу багатьох, особливо літніх людей.
Фітопрепарати надходять у продаж в такому вигляді: грубий рослинний матеріал, гомеопатичні препарати, стандартні європейські препарати на травах.
Світовий ринок лікарських трав досяг 15 біліонів доларів, з яких 7 біліонів у Європі. Розширення виробництва фітопрепаратів пов’язане із старінням населення і великою кількістю хронічних захворювань, які потребують тривалої підтримуючої терапії, що не приводила б до виникнення побічних ускладнень.
До 50-х років ліки із рослин складали біля 80% всіх лікарських засобів. На сьогодні майже 1/3 лікарських препаратів отримують із рослин, а фітопрепарати посідають важливе місце в клінічній практиці.
Заслуговує на увагу та обставина, що розвиток фармакології в нашій країні тісно пов’язаний з вивченням в експериментальних умовах фізіологічно активних речовин рослинного походження.

Повідомлення учнів.

Особливості фітотерапії:
1. Речовини, що перебувають у рослинах, належать до найрізноманітніших хімічних сполук, а саме – органічних та неорганічних. У процесі росту рослини синтезують не тільки органічні безазотисті сполуки (крохмаль, цукри, глікозиди та інші), але й азотовмісні речовини (алкалоїди, нуклеїнові кислоти, ферменти, вітаміни, гормони). Для синтезу таких речовин необхідні вода, кисень, вуглець, азот, мікро- та макро- елементи. Всі перераховані компоненти (як у чистому вигляді, так і в комплексних сполуках) знайшли широке застосування в медичній практиці як лікарські препарати.
2. Діючі речовини лікарських рослин за хімічною будовою нагадують фізіологічно активні сполуки організму або продукти його життєдіяльності (метаболіти).
3. Лікарські рослини та їх окремі частини рідше, ніж синтетичні сполуки, викликають ускладнення, особливо алергічні реакції, порушення імунобіологічних властивостей організму. Перш за все вони діють комплексно наявними в них біологічно активними речовинами, такими як алкалоїди, глікозиди, флавоноїди, сапоніни, мікроелементи, рослинні гормони, вітаміни та інші. Тому препарати рослинного походження можна призначати тривалий час різними шляхами введення. До більшості з рослинних препаратів організм людини адаптований, оскільки вони часто присутні у рослинній їжі. Синтез біологічно активних речовин у рослинах відбувається в умовах навколишнього середовища. Саме тому лікувальні властивості, на які багаті рослини, за своєю природою близькі людському організму. Природні біологічно активні речовини менш токсичні, і навіть за тривалого їх застосування буває значно менше побічних реакцій.
4. Наявність у лікарських рослинах комплексу речовин, що сприяє ефективнішому лікуванню хворих і зменшенню токсичної дії.
5. Отримані з рослин препарати мають широкий терапевтичний спектр фармакологічної дії. Наприклад, алкалоїд беладонни – атропін діє на нервову, серцево-судинну, травну системи, тонус гладких м’язів; під впливом атропіну змінюються функції ока, органів дихання та інше.
6. Лікарські рослини можуть бути джерелом напівфабрикатів для отримання складних за хімічною будовою гормональних та інших препаратів.
Внаслідок цього виникає питання: наскільки вивчено рослини як джерело лікарських засобів? В усьому світі є біля 300 тисяч видів рослин. Детально вивчено з ботанічної точки зору біля 100 тисяч і вказано, що природа заклала лікувальні властивості в 10 тисяч видів рослин. Включено в Фармакопею й описано біля 300 рослин, які знайшли застосування в клінічній практиці. Наведені факти свідчать про те, що людство ще мало знає про лікувальні властивості рослин.
Широкому впровадженню лікарських рослин у клінічну практику заважає не тільки недостатність знань про вміст діючих речовин, але і важкість їх виділення, очищення від баластних продуктів. Важливим є і той факт, що кількість активних сполук у рослинах різна і визначається особливостями метеорологічних факторів, складом грунту, умов заготівлі і зберігання.
Внаслідок безконтрольної заготівлі лікарських рослин природні запаси деяких значно зменшились, у зв’язку з чим ці рослини занесені в Червону книгу.
Разом із тим деякі рослини можуть стати причиною гострих і хронічних отруєнь, які складають біля 5% від загальної кількості отруєнь.

Правила фітотерапії:
1. Фітотерапія пропонує починати лікування простими, тобто несильно діючими рослинами.
2. Фітотерапія рекомендує застосовувати всю рослину, відповідні препарати, які містять речовини, що є у рослині.
3. Фітотерапія рекомендує прописувати не складні рецепти, а такі, що містять не більше трьох основних лікарських рослин.
4. Тривалість застосування фітотерапії – як мінімум 3 – 4 тижні.

Фітотерапія має ряд важливих особливостей:
1. Речовини, що перебувають у рослинах, належать до найрізноманітніших хімічних сполук, а саме – органічних та неорганічних. У процесі росту рослини синтезують не тільки органічні безазотисті сполуки (крохмаль, цукри, глікозиди та інші), але й азотовмісні речовини (алкалоїди, нуклеїнові кислоти, ферменти, вітаміни, гормони). Для синтезу таких речовин необхідні вода, кисень, вуглець, азот, мікро- та макро- елементи. Всі перераховані компоненти (як у чистому вигляді, так і в комплексних сполуках) знайшли широке застосування в медичній практиці як лікарські препарати.
2. Діючі речовини лікарських рослин за хімічною будовою нагадують фізіологічно активні сполуки організму або продукти його життєдіяльності (метаболіти).
3. Лікарські рослини та їх окремі частини рідше, ніж синтетичні сполуки, викликають ускладнення, особливо алергічні реакції, порушення імунобіологічних властивостей організму. Перш за все вони діють комплексно наявними в них біологічно активними речовинами, такими як алкалоїди, глікозиди, флавоноїди, сапоніни, мікроелементи, рослинні гормони, вітаміни та інші. Тому препарати рослинного походження можна призначати тривалий час різними шляхами введення. До більшості з рослинних препаратів організм людини адаптований, оскільки вони часто присутні у рослинній їжі. Синтез біологічно активних речовин у рослинах відбувається в умовах навколишнього середовища. Саме тому лікувальні властивості, на які багаті рослини, за своєю природою близькі людському організму. Природні біологічно активні речовини менш токсичні, і навіть за тривалого їх застосування буває значно менше побічних реакцій.
4. Наявність у лікарських рослинах комплексу речовин, що сприяє ефективнішому лікуванню хворих і зменшенню токсичної дії.
5. Отримані з рослин препарати мають широкий терапевтичний спектр фармакологічної дії. Наприклад, алкалоїд беладонни – атропін діє на нервову, серцево-судинну, травну системи, тонус гладких м’язів; під впливом атропіну змінюються функції ока, органів дихання та інше.
6. Лікарські рослини можуть бути джерелом напівфабрикатів для отримання складних за хімічною будовою гормональних та інших препаратів.
Внаслідок цього виникає питання: наскільки вивчено рослини як джерело лікарських засобів? В усьому світі є біля 300 тисяч видів рослин. Детально вивчено з ботанічної точки зору біля 100 тисяч і вказано, що природа заклала лікувальні властивості в 10 тисяч видів рослин. Включено в Фармакопею й описано біля 300 рослин, які знайшли застосування в клінічній практиці. Наведені факти свідчать про те, що людство ще мало знає про лікувальні властивості рослин.
Широкому впровадженню лікарських рослин у клінічну практику заважає не тільки недостатність знань про вміст діючих речовин, але і важкість їх виділення, очищення від баластних продуктів. Важливим є і той факт, що кількість активних сполук у рослинах різна і визначається особливостями метеорологічних факторів, складом грунту, умов заготівлі і зберігання.
Внаслідок безконтрольної заготівлі лікарських рослин природні запаси деяких значно зменшились, у зв’язку з чим ці рослини занесені в Червону книгу.
Разом із тим деякі рослини можуть стати причиною гострих і хронічних отруєнь, які складають біля 5% від загальної кількості отруєнь.

Алкалоїди – органічні речовини, фізіологічно та фармакологічно активні. Алкалоїди утворюються при метаболізмі амінокислот. Загальною для всіх алкалоїдів є наявність азотної групи в молекулі.
Залежно від хімічної будови фармакологічне значення алкалоїдів неоднакове. Наприклад, кофеїн стимулює ЦНС, підсилює діурез. Хінін є специфічним засобом для лікування малярії. Морфін проявляє анальгетичну дію. Атропін затримує виділення слини і шлункового соку, проявляє спазмолітичну дію.
В одній рослині може міститись декілька алкалоїдів, так, наприклад у снодійному макові є близько 25 алкалоїдів, основними з яких є морфін, кодеїн і папаверин.

Білки й амінокислоти. У лікарських рослинах містяться білки прості (протеїни) і складні (протеїди). Прості білки під час гідролізу розпадаються на амінокислоти. Складні білки складають комплекс простого білка з небілковими компонентами. Самі по собі білки й амінокислоти у фітотерапії поки що не використовуються, але вони мають виняткове значення у житті рослин і тварин.

Вуглеводи. Вуглеводам належить головна енергетична роль в організмі, вони утворюються в процесі фотосинтезу і пересуваючись по рослині, забезпечують життєві потреби інших, не зелених її частин. Вуглеводи є не тільки джерелом енергії рослин, але і вихідним матеріалом для багатьох біосинтезів. З’єднуючись між собою вуглеводи утворюють діозу, сахарозу, рафінозу й інші, а також полісахариди – крохмаль, целюлозу, інулін, пектини. При гідролізі вони розпадаються на один або два прості цукри.
Крохмаль – полісахарид, нагромаджується у плодах, зернах як запасна форма вуглеводів. Крохмаль часто використовують у медичній практиці: як присипку, наповнювач і субстрат для виготовлення таблеток, присипок, паст.
Клітковина – полівуглевод. В організмі клітковина не засвоюється, але має значення для посилення перистальтики шлунково-кишкового тракту.

Слизі – безазотисті речовини, які набухають у воді і утворюють колоїдні розчини. Слизовий колоїдний розчин захищає слизові оболонки від подразнення при запальних процесах. До справжніх належать слизі із насіння льону, кореня алтеї, до несправжніх – із бульб зозулинців, лишайників, водоростей.

Глікозиди – сполуки цукру з нецукровою молекулою. Тобто половина молекули цукру – глікон, а інша половина молекули – нецукрова частина – аглікон, яка визначає специфічні особливості глікозиду, зокрема його лікувальні властивості. Цукрова частина молекул глікозиду сприяє проникненню аглікона у клітини організму. У рослинах глікозиди синтезуються для знешкодження всередині рослинного організму активного аглікону, який може утворюватись у процесі метаболізму.
Для рослин родини капустяних характерна наявність у глікозидах сірковмісних речовин – синигрін, а у насінні гірчиці – синальбін. У розоцвітних – амігдалин, який розпадається з виділенням синильної кислоти. Строфантин характерний для родини куртових – строфанту, олеандра, конвалії. Для наперстянки характерним є наявність у ній глікозидів – дигітоксину, дигоксину.

Сапоніни. Утворюють з водою піну, подібно до мила. Сапоніни здатні подразнювати слизові оболонки (діють як поверхнево активні речовини), при прийомі всередину посилюють перистальтику шлунково-кишкового тракту, посилюють секрецію залоз (слинних, бронхіальних), сприяють відходженню харкотиння, мають сечогінну дію. Багато сапонінів міститься у листі берези, плющі, підбілу, мильнянки, у насінні каштану, корені солодки.

Жири та жирні олії. Становлять важливий продукт харчування, застосовуються у техніці й косметиці. Рицинова олія застосовується як проносне при запорах. Найпоширенішими в наших умовах є: соняшникова, льняна, рапсова, кукурудзяна олії.

Ефірні олії. Це леткі речовини з характерним сильним запахом і смаком, нерозчинні у воді. Ефірні олії утворюються в рослинах і мають сильно виражені фізіологічні та фармакологічні властивості. Ефірні олії у рослинах містяться в особливих клітинах і виходять звідти після руйнування або ж при нагріванні рослини. Фізіологічна дія їх здійснюється різними шляхами: при безпосередньому контакті із шкірою викликають подразнення, посилюється приплив крові до місця (гіперемія), що має практичне значення при накладанні компресів, полоскань. При високій концентрації можуть спричинити опіки шкіри. Розчинені у жирах (в’єтнамський бальзам), ефірні олії, нанесені на шкіру, локально гальмують запалення. Вони можуть проникати через шкіру і розноситися по всьому організму. Але краще їх застосовувати інгаляційно. Це полегшує дихання і покращує відходження харкотиння.
Ефірні олії, потрапляючи в ротову порожнину, подразнюють рецептори слизової оболонки рота, через нервову систему діють на шлунок, підсилюють секрецію шлункового соку, підшлункової залози і жовчі, чим сприяють підвищенню апетиту.
Крім того, ефірні олії проявляють статичну дію на бактерії, особливо на такі, що мають проникливу для жироподібних речовин оболонку (стафілокок). Розпилювання ефірних олій дезинфікує шкіру, одяг, покращує самопочуття людини.
До найбільш відомих ефіроолійних рослин відносяться: валеріана, лаванда, лимон, кадило, любисток, м’ята, материнка, чебрець, фенхель, троянда, коріандр, кмин, кріп, петрушка, розмарин, шавлія та інші.

Гіркоти. Це різноманітні сполуки, що мають гіркий смак, з чим і пов’язана їх дія на організм. Найчастіше гіркоти зустрічаються у рослинах родин айстрових, тирличевих і губоцвітих. Гіркоти посилюють секрецію залоз шлунка (підвищують апетит – рефлекторно подразнюючи смакові рецептори слизової оболонки ротової порожнини, звідси імпульси надходять у ЦНС, стимулюючи центр голоду. Відповідна реакція направляється до слизової шлунка, стимулюючи секреторну активність залоз – підсилення секреції шлункового соку). Гіркоти стимулюють апетит рефлекторно.

Флавоноїди. У флавоноїдів виявлено різноманітні фітотерапевтичні ефекти. Серед флавоноїдів слід назвати такі, добре вивчені, як рутин, кверцетин, кемпферол та інші. Основна дія флавоноїдів полягає у регулюванні стану капілярів – підвищують їх проникливість при атеросклерозі, сприяють зниженню і нормалізації артеріального тиску, проявляють сечогінну, спазмолітичну, холеретичну дію на організм, розширюють капіляри, тонізують серцевий м’яз, розширюють коронарні судини, знижують зсідання крові. До лікарських рослин, які містять флавоноїди, належать арніка гірська, квіти бузини чорної, цвіт липи, петрушка, плоди кінського каштана, хвощ польовий, корінь солодки та інші.

Дубильні речовини.
Застосовують дубильні речовини зовнішньо на шкіру при опіках, запаленні шкіри і слизових оболонок, для полоскання. Дія дубильних речовин полягає в тому, що вони ущільнюють і закріпляють білкові молекули в поверхневих шарах шкіри або слизових оболонок, які внаслідок цього стають стійкішими проти зовнішніх впливів і менш проникливими. Дубильні речовини розчинні у воді, з білковими молекулами, алкалоїдами і солями важких металів утворюють нерозчинні осади.
Дубильні речовини здатні пригнічувати перекисне окислення ліпідів, захищають клітини організму від руйнівної дії вільних радикалів.
Багатими на дубильні речовини є листя і кора дуба, фісташки, верба, вільха, каштан їстівний (листя і плоди), брусниця, чай, верес, щавель, гірчак, плоди волоського горіха (зелені) та інші рослини.

Мінеральні речовини. Мінеральні речовини, які містяться в рослинах життєво необхідні для обмінних процесів в організмі людини. Перебуваючи в мінорних кількостях, вони забезпечують постійність осмотичного тиску, кислотно-основної рівноваги, включаються в різні реакції обміну речовин, кровотворення, зсідання крові та інше.
Залізо бере участь у еритропоезі (при гіпохромно-залізодефіцитних анеміях.
Нікель бере участь у кровотворенні.
Фтор. Недостатність цього елемента призводить до розвитку карієсу зубів у дітей, а у людей похилого віку – до фторзалежного атеросклерозу.
Міді належить відповідна роль у механічній пружності сполучної тканини. Недостатність міді викликає аномалії розвитку скелета і суглобів, пошкодження судин і серця.
Селен. Недостатність селену призводить до розвитку еозинофілії, міокардіопатії, кистозного фіброзу підшлункової залози.
Йод бере участь в обміні речовин. Дефіцит йоду викликає гіпотиреоз, атеросклероз та інші захворювання.
Цинк. Його недостатність в організмі призводить до розвитку порушень нервової і репродуктивної систем. Пригнічується імунітет, розвивається гіпертонія, інфаркт міокарда.
Кобальт. Йому належить значна роль в обміні речовин. Недостатність кобальту призводить до розвитку гіперхромної анемії і порушення функції нервової системи.
Хлор необхідний для утворення шлункового соку, формування плазми крові, є активатором ряду ферментів.
Натрій бере участь у водно-сольовому обміні, регулюванні артеріального тиску, активації травних ферментів.
Калій має важливе значення у внутрішньоклітинному обміні, регулюванні водно-сольового обміну.
Кальцій разом із фосфором складають основу кісткової тканини, нормалізують обмін вуглеводів, води, бере участь у процесах передачі нервово-м’язового збудження.
Магній входить до складу багатьох ферментних систем, міститься в кістках, зубах, регулює функцію нервової системи.
Кремній сприяє зменшенню проникливості судин, володіє протизапальними і регенеруючими властивостями, стимулює фагоцитоз, підвищує стійкість організму, бере участь в імунологічних процесах, сприяє біосинтезу колагену, росту волосся і нігтів.
Сірка входить до складу окремих ферментів, амінокислот, вітамінів, бере участь в утворенні інсуліну.
Ванадій і цирконій – супутники срібла, позитивно діють на функції паренхіматозних органів, щитовидної і підшлункової залоз, гіпофіза, статевих залоз, м’язової системи.
Молібден – кофактор ряду ферментів: альдегіддегідрогенази, сульфітоксидази, нітраредуктази. Запобігає розвитку карієсу зубів. Багато молібдену у плодах шипшини, глоду, горобини звичайної, а також у барбарисі, барвінку малому, кропиві дводомній, м’яті.
Хром регулює рівень цукру в крові, підтримує його в оптимальній концентрації.
Стронцій в оптимальних концентраціях відіграє позитивну роль в обмінних процесах, перш за все, він тісно зв’язаний з обміном кальцію. Багато стронцію містять такі рослини: алое, аніс, бадан, абрикоси.
Літій є життєво важливим мікроелементом. Нестача його в організмі сприяє розвитку нервово-психічних розладів.
Срібло. Нестача даного елемента призводить до розвитку діатезів (Анрі Пікара). Значний вміст срібла у таких рослинах, як підбіл, чистотіл, конвалія, наперстянка пурпурова, кріп, лобелія, арніка гірська.
Платина – важливий каталізатор багатьох хімічних реакцій.

Вітаміни – це фізіологічно активні речовини, які виконують різні біологічні й фізіологічні функції. Деякі вітаміни входять до складу ферментів, інші є проміжними продуктами обміну речовин, постачальниками функціональних груп. Частина вітамінів (група В, С, Р) водорозчинні, інші (А, Е, Д, К) – жиророзчинні.
Вітамін А містять зелені частини таких рослин, як люцерна, конюшина, кропива, петрушка, салат, морква, томати, горобина, червоний перець, абрикоси, шипшина. Вітамін А захищає епітелій, забезпечує нормальний стан шкіри, слизових оболонок очей, сприяє загоюванню ран.
Вітамін В1 (тіамін) містять зелені частини рослин, зовнішні частини зернівок, горіхи, картопля, пивні дріжджі, морква. Регулює вуглеводний обмін.
Вітамін В2 (рибофлавін) є в рослинних і тваринних продуктах. Багато його у дріжджах, пророщених зернах злаків.
Вітамін В3 містять поверхневі шари зернівок (висівки). Бере участь у процесах дихання тканин.
Вітамін В5 (РР) – у насінні і молодих паростках пророщених зерен злаків, в арахісі, горосі, картоплі, капусті, томатах, гречці. Є активатором вуглеводного, жирового і фосфорного обміну.
Вітамін В6 (піридоксин) – у дріжджах, насінні злаків. В організмі утворюється з піридоксалю і піридоксаміну.
Вітамін Вс (фолієва кислота). Міститься у шпинаті, грибах, дріжджах. Бере участь у біосинтезі тиміну, що входить до складу РНК, тобто є важливою сполукою для росту і білкового обміну; застосовують при лікуванні променевої хвороби та анемії мегалобластичній.
Вітамін В12 (ціанокобаламін) зустрічається в зелених рослинах, актиноміцетах. Прискорює синтез ДНК і таким чином сприяє росту клітин, бере участь у створенні еритроцитів.
Вітамін С (кислота аскорбінова). Найбільше аскорбінової кислоти у цибулі, часнику, редисці, лимонах, шпинаті, чорній горобині, смородині. Бере участь в окисно-відновних реакціях.
Вітамін Д (кальціферол) утворюється в організмі при ультрафіолетовому опроміненні з ергостерину, який містять зелені рослини. Є антирахітичним вітаміном.
Вітамін Е (токоферол) у насінні зародків жита, пшениці, льняній та оливковій олії, шипшині, арахісі, салаті, любистку, пастернаку, обліписі, горіхах.
Вітамін К (філохінон). Велика кількість цього вітаміну у зеленій масі рослин. Захищає організм від кровотеч, тобто сприяє зсіданню крові.
В організмі деякі вітаміни можуть накопичуватись у печінці, нирках (вітамін А).
У лікарських рослинах містяться збуджувальні засоби, здатні стимулювати активність окремих органів і систем організму. Так, наприклад, кофеїн, який міститься у листі чаю або зернах кави, проявляє стимулюючу дію на ЦНС, а через неї на весь організм.
Деякі лікарські рослини здатні проявляти загальнотонізуючу, адаптогенну, актопротекторну дію. Вони тонізують життєві процеси, нормалізують кровообіг, дихання, травлення, підвищують здатність людини пристосовуватись до стресових ситуацій (елеутерокок, женьшень, аралія, лимонник китайський, родіола, арніка, тирлич).

ІV. Узагальнення й систематизація знань

Конкурс «Айболить»

Запитання

1. Що може замінити у лісі вату і йод? (Відповідь. Торф’яний мох сфагнум; він гігроскопічний, доб­ре дезінфікує, оскільки містить ре­човину, що діє на бактерії — кар­болову кислоту.)

2. Якого вітаміну найбільше в шипшині? (Відповідь. С.)

3.Який кущ називають «весіль­ним»? Чому? (Відповідь. Кущ калини. У давнину кетяги калини відігравали­ важливу роль у весіль­них обрядах.)

4 У яких травах купають ма­леньких дітей? (Відповідь. У ро­машці, череді.)

5.  Уявіть собі, що ви приходи­те до свого товариша, а він хво­рий. Йому дошкуляє кашель, не­жить,  болить горло, підвищена температура. Які народні методи лікування ви порадите? (Відповідь. Чай із липи, малини, калини; на­
стій із квіток бузини, первоцвіту весняного тощо.)

6. Яке  дерево  є   символом здоров’я і довголіття? (Відповідь. Дуб.)

7. Наукова назва цієї рослини походить від грецьких слів «ступ­ня» та «йти по сліду». У Північну Америку насіння цієї рослини було
завезене європейськими пересе­ленцями з брудом на чоботях. Ін­діанці дали їй назву — «слід біло­го». Що це за рослина? (Відповідь. Подорожник.)

8. У Давній Греції це дерево при­свячували богу Аполлону. Про його
лікувальні властивості писали Гіп­пократ та Гален. Вінок із його лист­ків є символом слави і перемоги, а одягнений на голову, він знімає вто­му, підвищує працездатність. (Від­повідь. Лавр благородний.)

9. Коріння якої рослини на­зивають «коренем життя»? (Відпо­відь. Женьшеню.)

Учитель.

Напевно, всі ми любимо  природу,

Та чи завжди шануєм її вроду?

V. Домашнє завдання

Підготувати рецепти відварів лікарських рослин.

завантаження...
WordPress: 22.84MB | MySQL:26 | 0,311sec