Отруєння людей грибами

Тема : Отруєння людей грибами

Мета : ознайомити учнів з видами отруйних грибів; навчити учнів користуватися правилами збирання грибів та  приготування грибних страв; виховувати бережливе ставлення до свого здоров’я.

Обладнання: ілюстративний матеріал «Гриби»

Девіз  «Те. що ми знаємо, – обмежене,

а те, що ми не знаємо, – безкінечне»

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Актуалізація опорних знань

  1. Які гриби ви збираєте на нашій території?
  2. Чи вмієте ви збирати гриби?
  3. Що ви знаєте про отруйні гриби?

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель. На сьогоднішній урок я запросила людей різних професій, які ознайом­лять вас із видами грибів і їхніми властивостями. Надамо їм слово.

Біохімік. За своїм хімічним складом гриби близькі до овочів, м’яса, жирів, риби. Як і в овочах, тут міститься 90% води. На білки гриби багатші за картоплю, капус­ту, буряки. Більше жиру, ніж в овочах. А за кількістю мінераль­них речовин (найбільше в них цинку, є навіть марганець, йод) гриби можна прирівняти до фруктів. Багато фосфору і фос­форної кислоти, за цією якістю їх можна прирівняти до риби. З вуг­леводів у грибах знайдено глюко­зу і трегалозу — специфічний для грибів цукор. Замість звичайного1 крохмалю є глікоген, тотожний з тваринним глікогеном.

Проведені за останній час дос­ліди вказують на те, що в грибах є багато вітамінів — А, В, О, РР (нікотинової кислоти). Вітамін О — чудовий засіб проти рахіту, його в грибах не менше ніж у вершко­вому маслі. Людина, з’ївши 25 г білих грибів чи рижиків, одер­жує стільки вітаміну О, скільки дали б 50 г масла або 3/4 л моло­ка. Є в грибах і один з найцінні­ших — вітамін С (аскорбінова кислота); у невеликій кількості його мають лисички, білі гриби, маслюки.

— Чи є у вас до мене запи­тання?

Учень. У народі часто кажуть, що є особливі «прості» способи визначити, їстівний це гриб чи отруйний. Чи правда, що опуще­на у відвар грибів срібна ложка чи срібна монета чорніє, якщо в каст­рулі є отруйні гриби?

Біохімік.  Потемніння срібних предметів залежить від хімічного впливу на срібло амінокислот, у яких є сірка (утворюється сірчане срібло чорного кольору). Такі амінокислоти є і в їстівних грибах, і в отруйних. Тому це твердження неправильне.

Учень. Чи правда, що цибули­на або часник, які варяться разом з грибами, буріють або синіють, якщо серед їстівних грибів є от­руйні?

Біохімік. Побуріння чи почор­ніння цибулі і часнику можуть викликати як отруйні, так і не­отруйні гриби, залежно від на­явності в них ферменту тирозинази. Це твердження також не­правильне.

Учень. Кажуть, що отруйні гри­би обов’язково викликають ски­сання молока. Це правда?

Біохімік. Молоко скисає від наявності ферменту пепсину й органічних кислот, які також мо­жуть бути як в їстівних грибах, так і в отруйних.

Інженер-технолог. Моя про­фесія полягає в правильному приготуванні різноманітних страв, зокрема із грибів. Адже вони урізноманітнюють харчовий раціон людини, а це, як відомо, завжди сприятливо діє на трав­лення. Молоді гриби корисніші, ніж старі.

Для приготування будь-якої страви гриби потрібно помити, подрібнити і ретельно просмажи­ти або проварити, тому що вони погано засвоюються в організмі людини. Готуючи дозрілого шап­кового гриба, спороносний шар бажано видалити, оскільки він уже втратив поживні речовини на ут­ворення спор. Ніжки треба різати на тонкі шматочки, згрубілу час­тину викидати (у ніжках зрілих грибів збирається багато грибної клітковини — фунгіну).

Гриби не тільки варять, сма­жать, а також і сушать. Для цього потрібно очистити їх від сміття, відділити шапку від ніжки. Для сушіння гриби не миють.

Із грибів готують як перші страви, наприклад, борщ з гри­бами і чорносливом, юшку гриб­ну з галушками, так і другі — гри­би смажені в маслі з картоплею, гриби білі смажені, рижики з на­чинкою.

— Чи є у вас до мене запи­тання?

Учень. Чи можна гриби різних видів варити разом?

Інженер-технолог. Ні, не можна, тому що вони втрачають смакові якості. Смажити мож­на разом білі гриби, підберезовики і підосиновики, а лисич­ки — окремо.

Учень. Яка ваша улюблена страва з грибів? Розкажіть рецепт її приготування.

Інженер-технолог. Фарширо­вані шампіньйони. Для цього потрібні гриби з великими шляпками. їх треба очистити, відділив­ши шляпки від ніжок. Потім шляпки відварити до готовності. А ніжки грибів дрібно порізати і підсмажити з цибулею. Після охо­лодження додати твердого сиру і трішки майонезу. Усе перемішати і цією масою заповнити шляпки грибів та запікати в духовці 15 хв.

Лікар. Головною причиною грибних отруєнь є невміння роз­пізнавати їстівні й отруйні гриби, а також неправильне приготуван­ня страв з деяких їстівних грибів.

Видів отруйних грибів мало, а смертельно отруйних тільки один — бліда поганка. Ознаки отруєння цим грибом з’являються лише че­рез 8—12 год після вживання: сильні болі в животі, постійне блювання, головний біль, холод­ний піт. Температура знижується до 36—35 °С, пульс стає слабким, кінцівки — холодними. Весною бувають випадки отруєння сморчками та сторчками. Ці два види містять небезпечну отруту — гельвелову кислоту, яка призводить до руйнування селезінки. Сморчки можна вживати лише після попе­редньої обробки, а сторчки вза­галі не можна вважати їстівними грибами. Перші ознаки отруєння з’являються через 4—6 год. Це біль у животі, нудота, блювання, го­ловний біль. Наступного дня з’являється жовтуха, а в деяких ви­падках настає смерть.

У старих грибах є речовини, які згубно діють на організм людини. Тому вживати слід лише молоді гриби. При будь-якому отруєнні треба терміново звернутися до лікаря, але спочатку хворому про­мити шлунок і дати попити підсо­леної води.

— Чи маєте ви до мене запи­тання?

Учень. Чи можна отруїтися їстівними грибами?

Лікар. Так, якщо вони вирос­ли на отруєному хімічними ре­човинами або трупною отрутою субстраті.

Учень. Розкажіть, будь-ласка, про хвороби людини, викликані грибами.

Лікар. Людина може захворіти на паршу (гриб ахоріон оселяєть­ся на волосяній поверхні шкіри), стригучий лишай (гриб трихофі-тон), пліснявка у немовлят (гриб сідіум), різноманітні кандидози (молочниця — хвороба статевих органів, що викликається гриба­ми роду Кандиди).

Науковий співробітник. Я хочу розповісти про грибів-двійників.

Збираючи гриби, слід завжди пам’ятати, що поряд з їстівними може рости дуже схожий на ньо­го двійник-облудник.

У серпні, коли буває багато білих грибів, у хвойних лісах та на піщаних фунтах часто можна зустріти несправжній білий гриб. У літературі він називається жовч­ним, а грибникам відомий як гірчак. Цей неїстівний двійник дуже схожий на білого гриба фор­мою і коричневою або буруватою шапкою. Та його видає колір труб­частого шару (бруднувато-роже­вий), а також м’якуш на зламі (він рожевіє). У білого гриба м’якуш і гіменофор білі. Є ще одна озна­ка, за якою розрізняють білий гриб і гірчак. Це — ніжка. У біло­го гриба вона біла, а в гірчака — бульбоподібна з темним сітчастим малюнком. Щоправда, жовчний гриб, засмажений разом з білими, не викликає отруєння, але ж на­певно зіпсує всю страву, бо дуже пекучий на смак.

Ще одним двійником білого гриба є отруйний сатанинський гриб. Від боровика він відрізняєть­ся яскравим червоно-жовтим або криваво-червоним забарвленням трубчастого шару і густо-цегляним кольором нижньої частини ніжки.

Лисичка також має двійни­ка з групи неїстівних грибів. Це лисичка несправжня. Справжня лисичка має шапку з нерівни­ми, хвилястими краями, а у не­справжньої — шапка округла, з рівними краями. Лисичка не­справжня схожа на їстівну, але має більш яскраве забарвлення.

Найбільш небезпечного двій­ника мають шампіньйони. Це смертельно отруйна бліда поган­ка. Треба запам’ятати, що плас­тинки блідої поганки завжди білі, а у шампіньйонів вони спо­чатку блідо-рожеві, при дозрі­ванні спор — чорно-білі.

Восени з’являються колонії опеньків справжніх. Це дуже смачні гриби, але вони мають не­безпечних двійників: цегляно-чер­воні та сіро-жовті опеньки. Ці гри­би також ростуть купками. Від­різнити справжні опеньки від не­справжніх можна за кольором шапки. У справжнього опенька вона світло-коричнева з дрібнень­кими лусочками, а пластинки білі. У сіро-жовтих — шапка яскраво-жовта, пластинки жовто-зелені. У опеньків цегляно-червоних шапка жовто-коричнева, а плас­тинки чорно-оливкові. На ніжці опенька справжнього чітко видно біле кільце, а в несправжнього — воно майже непомітне.

Які у вас є запитання?

Учень. Як змінюється з віком обмін речовин у грибів?

Науковий співробітник. Обмін речовин змінюється з віком у всіх організмів. Так, у молодому віці переважають процеси асиміляції, тобто утворення складних органіч­них речовин з більш простих. А у зрілому віці переважають про­цеси дисиміляції, або розпаду.

Учень. У природі існують зе­лені гриби. Чи пов’язано це з їхнім способом живлення?

Науковий співробітник. Ні, зі способом живлення не пов’язано. Зелені гриби мають пігменти, які й надають шапці зеленого забарв­лення.

Учень. Чому гриби гливи на­зивають мисливцями?

Науковий співробітник. Це дуже спеціалізовані організми, котрі тільки інколи в «голодний час» полюють таким чином: глива ви­діляє речовину, знерухомлюючи нематод. Потім гіфи гриба обплутують їх і перетравлюють. Мабуть, така «м’ясна добавка» слугує для цих типових дерево руйнівників додатковим джерелом азоту.

Еколог. Ми піклуємося збере­женням й охороною навколиш­нього середовища.

На Хмельниччені зростає понад 200 видів грибів. В останні роки все рідше стали траплятися такі най­улюбленіші їстівні гриби, як білий гриб, рижик, сироїжка біла, ли­сичка та ін. Зменшення їх кількості є наслідком погіршення екологічного стану та надмірного негативного впливу людини.

Також я вважаю, що ви по­винні знати гриби, які потребу­ють охорони. У першу чергу, це види, занесені в Червону книгу України — трюфель їстівний, зморшок степовий, грифола зон­тична, печериця таблитчаста, шутин собачий. На Сумщині є також низка рідкісних для об­ласті та України видів. Це боро­вик жовтий, боровик чортів, хрящ молочний справжній, си­роїжки (луската, коротконога, рожевонога), гігрофори (золо­тистий і сироїжкоподібний), му­хомор степовий. Пам’ятайте! Не можна висми­кувати, виривати з коренем гри­би, бо при цьому руйнується грибниця. Не можна також зріза­ти гриби тому, що на зріз можуть потрапити шкідливі мікроорга­нізми, які знищать грибницю. Найкраще, коли гриб легенько викрутити.

Учень. Які поради ви можете дати грибнику-початківцю?

Еколог. Можна дати багато по­рад, але найголовніші з них — збирати тільки ті гриби, які вам відомі, й ніколи не пробувати їх на смак сирими. ”

Учень. Кажуть, щоб назбирати трюфелів, потрібні четвероногі друзі. Чи правда це?

Еколог. Так, трюфелі дозріва­ють під поверхнею землі, виділя­ючи при цьому ніжний аромат, який добре відчувають навчені собаки.

Учитель (звертаючись до учнів, що брали участь у діловій грі). Дякую всім за змістовну інформацію. Звичайно, можли­во не кожен з вас обере ці про­фесії, але знання, здобуті нами, стануть у нагоді в різних життє­вих ситуаціях.

V.Підсумок уроку, повідомлен­ня оцінок

Учитель звертається до класу із запитаннями: Чи сподобався урок? Чи досягай мети? Який вис­новок можна зробити з сьогод­нішнього уроку?

Повідомляє оцінки учням, ар­гументуючи їх.

VI. Домашнє завдання

Розповісти своїм родичам про те , що ви почули на нашому уроці. При можливості сфотографувати різні види грибів нашої місцевості.

завантаження...
WordPress: 22.79MB | MySQL:26 | 0,332sec