ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МАТЕМАТИКИ У 17 СТ.

У центрі уваги було вивчення залежностей між рухомими силами, швидкостями, прискореннями, траєкторіями руху. Це спричинювалось до вивчення функціональній залежностей, функцій, до вивчення двох взаємно обернених задач: вивчення диференціальних властивостей за інтегральними даними і навпаки. Інтенсивно вивчається антична спадщина, праці Архімеда і Аполлонія стають настільними книгами, в яких шукають старі ідеї, що стали б корисними для розв’язування нових задач.

Розширюється список нових галузей математики: аналітична і проективна геометрія, теорія ймовірностей, теорія чисел, диференціальне й інтегральне числення, варіаційне числення, теорія рядів, інтегрування звичайних диференціальних рівнянь. Досягнення у різних галузях були нерівнозначними: теорія чисел лише зароджувалась, праці проективної геометрії ще не знаходили широкого застосування, проте їх розвиток був вже започаткований. Головні зусилля були спрямовані на розвиток диференціального і інтегрального числення та їх відгалужень.

Спочатку створюються частинні методи розв’язування ізольованих задач, засновані на геометричних, механічних, алгебраїчних міркуваннях. І лише згодом з’ясовується, що різні за змістом задачі зводяться до двох тилів взаємно обернених проблем, а всі частинні способи – до стандартних загальних аналітичних алгоритмів над об’єктами аналітичної природи.

Учені-практики того часу при розв’язуванні суто практичних задач самі розвивали потрібний їм математичний апарат. Авторитет математики зміцнюється і в інших науках

Нові математичні методи, які відкривалися у 17 ст., мали дві характерні особливості: 1) були побудовані на суто інтуїтивній основі і не піддавались строгому логічному обґрунтуванню (не було зроблено лише у 19 ст.); 2) мали привабливе практичне застосування в фізиці, техніці, природознавстві, в астрономії і в самій математиці. Відсутність строгих логічних основ початків нових наук непокоїло, звичайно, математичну совість, оскільки ще з часів Стародавньої Греції математика не мислилась без строгих логічних основ, проте ефективність нових методів надавала впевненості в їх правильності і в тому, що колись прийде час для їх логічної бази.

У працях творців математичного аналізу простежується процес пери творення нестрогих, інтуїтивних методів на могутні» правильні математичні методи. Наукова діяльність по поширюється на такі країни, як Англія, Франція, Голландія, Німеччина, Італія. Зростає число науковців, удосконалюється освіта

Ще з часів Середньовіччя наука в університетах якщо де і розвивалась, то дуже слабко. На початку 17 ст. це були переважно вчені-любителі, нерідко професіонали в інших галузях, займалися математикою приватне. Для обміну своїми результатами пускали в обіг кілька копій або обмінювались листами, де викладали свої результати. В результаті виникали наукові спілки, гуртки. У 1666 р. була заснована Паризька академія наук. У 1662 р. створене Лондонське королівське товариство, яке тривалий час очолював І. Ньютон. У 1700 р. заснована Берлінська академія наук, першим президентом якої був В. Г. Лейбніц, а в 1725 р. — Санкт-Петербурзька. Першою академією була “академія рисей” в Римі, назва академії вказувала на проникливість академіків у питаннях науки. Заснована в 1603 р.

Головним завданням академій був розвиток науки та способи її застосування. Уряди фінансували наукові дослідження, створення бібліотек, обсерваторій, ботанічних садів тощо. В Англії участь держави була дещо обмеженою. З’являється періодична наукова преса. Розвиток математики (і науки взагалі) у країнах Європи здійснювався нерівномірно.

завантаження...
WordPress: 22.81MB | MySQL:26 | 0,321sec