ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Обдарованою називають дитину, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або мас внутрішні передумови для таких досягнень) у тому чи іншому виді діяльності.

Пізнавальний розвиток обдарованих дітей має такі особливості:

1. Допитливість. Перший рівень допитливості — цікавість, тобто прагнення новизни, інтелектуальної стимуляції, потреба в розумових враженнях. Однак у багатьох дітей цікавість не переростає повною мірою в допитливість. Обдарованим дітям більшою мірою властиве прагнення до пізнання, дослідження навколишнього світу. Обдарована дитина не любить обмежень на свої дослідження.

2. Надчутливість до проблем, пов’язана з характером навчання. Догматичний зміст у поєднанні з домінуванням репродуктивних методів навчання — основні фактори, що пригнічують дитячу надчутливість до проблем. І навпаки — проблемне, орієнтоване на самостійну дослідницьку практику дитини навчання розвиває як цю здатність, так і інші необхідні для творчості якості. Розвиток цієї здатності тісно пов’язаний з умінням змінювати свою думку щодо проблеми. Саме ця властивість часто іі забезпечує прорив до невідомого раніше.

3. Надситуативна активність (пізнавальна самодіяльність). Ідеться про постійне прагнення до занурення в проблему.

4. Високий, рівень розвитку логічного мислення. Відомий психолог В. М. Дружинін у психолого-педагогічній літературі вирізнив три основні позиції щодо проблеми, чи допомагає у творчості вміння мислити логічно:

• перша відкидає будь-який поділ цієї функції:

• друга ґрунтується на твердженні, що між інтелектом і креативністю існують граничні відносини; для прояву креативності потрібен інтелект не нижчий за середній (немає «нерозумних креативів», а є «нетворчі інтелектуали»);

• третя стверджує, що інтелект і креативність —- незалежні якості.

5. Підвищений інтерес до дивергентних завдань. Практично всі завдання, що використовуються в традиційному навчанні, належать до конверґентних, тобто умова завдання передбачає існування лише однієї, єдино правильної відповіді, яка може бути віднайдена шляхом чітких логічних міркувань на основі використання засвоєних правил і алгоритмів (законів, теорем та ін.).

Обдаровані діти віддають перевагу дивергентним завданням, у яких кінцевий розумовий продукт (відповідь) не виводиться безпосередньо з умов. їх розв’язування вимагає пошуку різних підходів, передбачає й частково припускає їх зіставлення. А неможливість виведення відповідей з умови й недомовка, що проявляється в такий спосіб, потребує не просто мобілізації й об’єднання вже отриманих знань, а інтуїції, осяяння (інсайту).

6. Оригінальність мислення. Здатність висувати нові несподівані ідеї, що відрізняються від широко відомих, банальних, зазвичай називають оригінальністю мислення. Проявляється ця особливість у мисленні й поводженні дитини, у спілкуванні з однолітками й дорослими, у всіх видах діяльності. Оригінальність (або її відсутність) яскраво виявляється в характері й тематиці самостійних малюнків, творів історії, конструюванні та інших продуктах дитячої діяльності. Багато психологів розглядають оригінальність мислення як одну з основних особливостей мислення творчо обдарованої людини. Але при цьому поряд зі здатністю продукувати оригінальні ідеї можливий також інший спосіб творчості — розроблення наявних. Якщо перший спосіб особливо цінується у творчості науковій і технічній, то другий — у художній.

7. Гнучкість мислення. Здатність швидко й легко знаходити нові стратегії розв’язання питань, установлювати асоціативні зв’язки й переходити (у мисленні й поводженні) від явищ одного класу до інших, часто далеких за змістом. Гнучкість мислення тісно пов’язана з багатством і розмаїтістю минулого досвіду дитини (обсяг знань, умінь, навичок тощо), однак повністю ним не визначається. Зв’язок між ними має дуже складний характер. Так, у деяких ситуаціях обсяг знань не тільки не сприяє генеруванню нових ідей і стратегій, але, навпаки, виступає як стримувальний фактор.

8. Легкість генерування ідей (продуктивність мислення). Пов’язують із креативністю, гнучкістю мислення. Чим більше ідей, тим більше можливостей для вибору з них оптимальних, зіставлення, розвитку, поглиблення тощо. Значна кількість ідей, з одного боку, є основою, а з іншого — необхідною передумовою творчості. Генерування ідей є тим вищим, чим менший тиск стереотипів, які засвоюються в процесі набуття досвіду (знань, умінь, навичок) і часто прямо диктуються його змістом.

9. Легкість асоціювання. Може бути представлена як здатність до вироблення узагальнених стратегій на основі виявлення прихованих від звичайного погляду зв’язків і відносин та їх подальшої деталізації. Найбільше вона виражена в умінні знаходити аналогії там, де традиційно їх не вбачають, у здатності знайти шлях до розв’язання проблеми, використовуючи різну інформацію.

10. Здатність до прогнозування. Це рідкісна якість, що включає в себе уяву, інтуїцію, здатність до аналізу. Здатність до прогнозування значною мірою залежить від ступеня розвитку схильності до завдань дивергентного типу, гнучкості мислення, дег кості генерування ідей та асоціювання.

11. Висока концентрація уваги. Виражається, по-перше, у високому ступені занурення в завдання, а по-друге, можливості успішного налаштування уваги, навіть якщо існують перешкоди до сприйняття інформації, що стосується обраної мети. Обдарована дитина часто буває охоплена цікавим для неї заняттям настільки, що її практично неможливо відволікти, причому вона здатна займатися своєю справою тривалий час і може повертатися до нього протягом кількох днів.

12. Чудова пам’ять.

13. Здатність до оцінювання. Є похідним критерієм критичного мислення. Здатність до оцінювання, на думку О. М. Матюшкіна, забезпечує самодостатність, самоконтроль, упевненість обдарованої, творчої дитини в собі, у своїх здібностях, своїх рішеннях, визначаючи цим її самостійність, некомфортність і багато інших інтелектуальних і особистісних якостей.

14. Особливості схильностей ти інтересів. В обдарованих дітей схильності широкі іі при цьому стійкі іі усвідомлені. Націленість, відданість справі служить од ним із найточніших показників обдарованості. Також слід відзначити характерну для обдарованих дітей широту інтересів, їм багато чого вдається, багато чого до душі й тому хочеться спробувати себе в найрізноманітніших сферах.

У психолого-педагогічній літературі сформульовано принципи, на яких може ґрунтуватися діяльність школи для обдарованих дітей.

1. Знаходження точки росту. Для успішної роботи школа повинна знайти сильну сторону дитини іі дати їй можливість виявити її, відчути смак успіху й повірити у свої можливості. Ліпше тоді в учня з’являється інтерес і мотивація.

2. Виявлення індивідуальних особливостей. Методи виявлення обдарованості розглядаються окремим питанням.

3. Заняття за індивідуальним розкладом. Мета підтримки дитини в її точках росту передбачає можливість індивідуальної швидкості вивчення різних навчальних дисциплін. Дичина повинна мати можливість займатися математикою та іншими науками не зі своїми однолітками, а з тими дітьми, які мають однаковий з нею рівень знань і вмінь.

4. Невеликі розміри навчальних груп. Доцільно, щоб склад навчальних груп не перевищував десяти осіб.

5. Неквапне навчання в тих галузях, де учень стикається з труднощами.

6. Спеціальна допомога. Допомога передбачає як індивідуальні заняття з фахівцями, так і спеціальні засоби на заняттях.

7. Готування особистості, а не професіонала.

8. Виховання лідерських якостей.

9. Навчальні програми, що відкривають простір для творчості. Програми для обдарованих дітей мають надавати широкі можливості для творчості.

10. Організація за типом «вільного класу», що можливе за невеликих розмірів навчальних груп, передбачає можливість переміщення учнів по класу під час занять, утворення груп, зайнятих різними питаннями, і відносно вільний вибір робіт дітьми.

11. Стиль учителя — спільна творчість з учнями.

12. Підбір учителів має ґрунтуватися не лише на компетентності, але і/ на вмінні знаходити підхід до учнів.

13. Робота з батьками. Батькам має надаватися інформація про їхніх дітей: їх сильні та слабкі сторони й перспективи розвитку.

14. Формування коректних стосунків між учнями.

15. Індивідуальна психологічна допомога.

Також виокремлено деякі форми навчання, що зарекомендували себе як досить ефективні в роботі з обдарованими дітьми поза школою. Найбільш популярними з-поміж них є такі:

• менторство;

• бібліотерапія.

Ментори — це Вчителі з великої літери. Це досвідчені, творчо працюючі педагоги з великим досвідом, які мають бажання і відповідний рівень знань для роботи з обдарованими дітьми.

Ментори можуть:

1) подеколи залучатися до роботи з окремими обдарованими дітьми або групою, для того щоб розширити їх знання про світ професій, спеціальностей і види діяльності;

2) працювати з малою групою або однією обдарованою дитиною над проектом протягом досить тривалого часу;

3) досягати рівня класичного розуміння цього терміна — наставник, особистий учитель, той, ким учень захоплюється, кого прагне наслідувати, і той, хто впливає на все його життя.

Добираючи ментора, корисно звернути увагу на особистісні якості, що сприяють найкращій співпраці з обдарованими дітьми:

• високий ступінь зацікавленості у виконанні функцій ментора;

• компетентність у своїй галузі;

• любов до людей;

• гнучкість;

• почуття гумору;

• уміння слухати;

• ентузіазм щодо своєї галузі діяльності, «закоханість у свою роботу» .

Слід зазначити, що менторство як форму навчання слід застосовувати починаючи із 7-8-го класу.

Бібліотерапія особливо ефективна в роботі з обдарованими дітьми завдяки тому, що:

1) такі діти рано починають читати й цікавляться книгами;

2) книги надають можливість спілкуватися з талановитими людьми всіх часів і народів.

Успішна бібліотерапія вимагає:

1) прочитання спеціально підібраної книги, що тією чи іншою мірою відбиває аналогічну проблему;

2) обговорення прочитаного.

Необхідно пам’ятати й виконувати кілька положень, пов’язаних з використанням бібліотераиії:

• самому педагогу слід читати якнайбільше;

• книги мають бути легкодоступними для учнів, які повинні мати достатньо часу для читання із задоволенням;

• пропоновані книги обов’язково мають відповідати рівневі розвитку обдарованої дитини;

• обговорення, що проводяться після прочитання книги, мають зосереджуватися не на вчителі, а на дітях — вони повинні бути активними учасниками обговорення.

Бібліотерапія за умови належної організації надає значні можливості для розв’язання багатьох наявних труднощів і запобігання майбутнім.

 

 

ІГРИ ТА ВПРАВИ

Вправа «Круглий стіл»

Учні сідають за круглий стіл. їм пропонується уважно прочитати навчальний текст протягом певного проміжку часу й розподілити між собою ролі: Редактор, Критик, Автор, Рецензент, Незнайко,

Доцент, Академік. Потім кожен повинен викласти навчальний текст у своєму амплуа. Інші учасники конференції оцінюють виступ. Вони також мають право доповнювати виступи одне одного.

Вправа «Постав запитання»

Учням пропонується уважно прочитати текст і написати записку, у якій ставиться складне запитання до тексту. Усі записки поміщають у коробку. Після цього всі повторно читають текст, виймають з коробки по одній записці й по черзі відповідають на запитання. Оцінюються змістовність, глибина питання та якість відповіді.

Вправа «Доповідь»

Читається текст. Кожен учень кодує зміст тексту за допомогою знаків, схем, малюнків і передає таку записку сусідові праворуч. Тепер кожний робить доповідь за цим текстом, використовуючи малюнки або схеми свого сусіда.

Вправа «Зобрази текст»

Учні об’єднуються в групи по три-чотири особи. Усі читають навчальний текст, а потім кожна група зображує його зміст за допомогою сценки, пісні, пантоміми. Решта учасників повинна словами пояснити побачене.

Вправа «Знайди помилки»

Учням пропонується уважно прочитати текст, зрозуміти його зміст і основну думку. Потім їм дають тон самий текст, але зі зміненим певною мірою змістом. Завдання — знайти й виправити всі неправильні твердження. Кожний виконує завдання письмово, після чого зроблені виправлення обговорюються. Якщо учні помітили не всі неточності, пропонується ще раз переглянути початковий навчальний текст і відзначити недогляди.

Вправа «Постав запитання»

Учням дається така інструкція: «Відомо, що дрібні подробиці навчального матеріалу потрібні для міцного засвоєння. Зараз ми прочитаємо текст швидко, але уважно. Потім ви складете перелік запитань до тексту. У кого цей перелік буде довшим, той і виграв у цьому інтелектуальному змаганні. Важливо, щоб запитання охопили весь навчальний матеріал, усі його нюанси. Після складання запитань ви по черзі ставитимете свої запитання решті учнів, а вони по черзі коротко відповідатимуть на них. Так ми дізнаємося, хто підготував найбільше запитань».

Вправа «Опонент»

Учням дається така інструкція: «Прочитайте навчальний текст. Уявіть, що ви — укладач навчальної програми з цього предмета. Програма має відбивати основний зміст, розділи, теми, труднощі, які можуть виникнути під час вивчення цього матеріалу, прийоми, що полегшать засвоєння матеріалу. Потрібно скласти найбільш зручну, раціональну й оптимальну програму, якою могли б користуватися інші учні». Потім програма виноситься на загальне обговорення.

Вправа «Цікаві історії»

Учням дається така інструкція: «Ознайомтеся з навчальним текстом. Виділіть і випишіть у стовпчики ключові слова цього тексту. Складіть смішну історію, у якій усі ці слова послідовно, одне за одним, пов’язані в якусь осмислену, можливо, навіть неймовірну історію». Кожному учневі дається свій варіант навчального тексту. Після певного часу учні міняються роботами. Тепер школярам пропонується відтворити початковий навчальний текст, спираючись лише на свої ключові слова. Перемагає той, хто переказує текст якнайближче до оригіналу.

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,322sec