Особливості профілактичних програм для молоді: теоретичні підходи до пошуку оптимального змісту діяльності

Відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони здоров’я профілактика поділяється на первинну, вторинну і третинну.

Первинна превенція (запобігання ) – найбільша масова та найбільш неспецифічна. ЇЇ контингент включає загальну популяцію молоді, а метою є формування активного, високофункціонального життєвого стилю, спрямованого на здоров’я. Первинна профілактика є найбільш ефективною. Зусилля первинної профілактики спрямовані не стільки на попередження відхилення, хвороби, скільки на формування здорового способу життя.

Первинна профілактика має наступні завдання:

– удосконалювання, підвищення ефективності використовуваних молодою людиною активних, конструктивних поведінкових стратегій ;

– збільшення потенціалу особистісних ресурсів (формування позитивної, стійкої Я-концепції, підвищення ефективності функціонування соціально-підтримуючих мереж, розвиток емпатії, внутрішнього контролю власної поведінки і т.д. ).

Основними способами реалізації задач первинної профілактики є :

– навчання здоровому способу життя;

– усвідомлення, розвиток і тренування визначених умінь справлятися вимогами соціального середовища, керувати своєю поведінкою;

– надання молодим людям психологічної і соціальної підтримки адекватними підтримуючими системами і структурами.

Виконання задач первинної профілактики повинно здійснюватись спеціально навченими в області профілактики психологами, медичними і соціальними психологами, педагогами.

Вторинна профілактика полягає в розпізнаванні перших сигналів або ознак, що інтерпретуються як потенційно проблематичні, з метою реагування на них, щоб уникнути майбутніх реальних проблем.

Її контингентом є діти, підлітки, молодь з ризикованою поведінкою (бездоглядні діти, діти з кризових сімей та ін.).

За своєю спрямованістю на контингенти ризику вторинна профілактика є масовою, залишаючись при цьому індивідуальною у відношенні конкретної молодої людини.

Метою вторинної профілактики є зміна малоадаптивної дисфункціональної ризикованої поведінки на адаптивну форму поведінки.

Вторинна профілактика має наступні завдання :

– розвиток активних стратегій поведінки, що допомагає подолати проблему;

– підвищення потенціалу особистісних ресурсів.

Виконання програм вторинної профілактики повинно здійснюватися спеціально навченими – психологами, соціальними педагогами, психотерапевтами, соціальними працівниками, педагогами і мережею непрофесіоналів – членів груп само- і взаємодопомоги, консультантами.

Ефект від програм вторинної профілактики більш швидкий, але менш універсальний і діючий, ніж від первинної.

Третинна профілактика – є переважно медико-соціальною, індивідуальною і спрямована на попередження переходу сформованого захворювання в його більш важку форму, наслідків у вигляді стійкої дезадаптації.

При проведенні третинної профілактики різко зростає роль професіоналів – психотерапевтів, терапевтів, психологів.

Організаційні основи профілактики:

Для створення і впровадження профілактичних програм необхідно чітко уявляти принципи , за якими будується профілактична активність.

  1. Принцип системності. Цей принцип припускає розробку і проведення програмних профілактичних заходів на основі системного аналізу актуальної, соціальної ситуації в країні.
  2. Принцип стратегічної цінності. Цей принцип визнає єдину стратегію профілактичної діяльності що обумовлює основні стратегічні напрямки і конкретні заходи і акції. Підхід до профілактики повинний бути стратегічно цілісним.
  3. Принцип багатоаспектності. Він припускає сполучення різних аспектів профілактичної діяльності.

    Особистий аспект припускає вплив, спрямований на позитивний розвиток ресурсів особистості. Поведінковий аспект припускає цілеспрямоване формування у молоді міцних навичок і стратегій поведінки. Просторово – центрований аспект припускає активне формування систем соціальної підтримки в рамках превентивного і реабілітаційного простору (тобто системи соціальних інститутів, спрямованих на профілактичну активність ).

    4. Принцип ситуаційної адекватності профілактичної діяльності.

    Він означає відповідність профілактичних дій до реальної соціально – економічної, соціально-психологічної і наркологічної ситуації в країні.

  4. Принцип конституційності. Він припускає забезпечення безперервності, цілісності, динамічності, сталості, розвитку і удосконалення діяльності .
  5. Принцип легітимності. Припускає реалізацію цільової профілактичної діяльності на основі прийняття її ідеології і довірливої підтримки більшості населення.
  6. Принцип полімодальності і максимальної диференціації. Припускає гнучке застосування в профілактичній діяльності різних підходів і методів а не центрування тільки на одному методі чи підході.

    На жаль, як в нашій країні, так і за кордоном існують випадки розробки профілактичних заходів без достатнього опрацювання їх менеджерською та соціально – психолого – педагогічного підґрунтя, без урахування суб’єктивних аспектів тих, на кого вони спрямовані. Наявність наміру за алгоритмом вислову “я здійснюю профілактичне попередження від негативних явищ в молодіжному середовищі” не дозволяє бути впевненим в результативності діяльності. Поширеність негативних явищ, плюралізм поглядів, обмежений час для діяльності в конкретній профілактичній ситуації, різноманітність підходів роботи, позитивний – негативний досвід роботи з населенням – все це тільки вершина “айсбергу” у відповіді на питання “що потрібно знати та враховувати при проектуванні профілактичних програм” .

    Не так просто донести рятівну інформацію до тих, кому вона призначена. Ще складніше спонукати цих людей змінити звичну поведінку . Для цього проводяться акції, випускаються інформаційно – профілактичні матеріали, розробляються комплексні програми. Але реально змінити повсякденну поведінку людини може лише довгострокова і цілеспрямована програма .

    Дані досліджень говорять про те, що практично всі ефективні програми профілактики негативних явищ серед молоді, спрямовані на зміну небезпечної поведінки, мають загальні риси. У таких програмах присутня хоча б частина наступних характеристик :

  • визначено конкретну цільову групу за такими параметрами, як стать, вік, етнічні, культурні характеристики, характер ризикованої поведінки, соціальне оточення, умови життя ;
  • обрано цільову групу, поведінка якої найбільш ризикована;
  • обрано цільову групу, якій приділяється недостатньо уваги;
  • цільовій групі дають можливість змінювати свою поведінку поступово, крок за кроком;
  • у плануванні і проведенні всіх заходів активно беруть участь самі представники цільової групи, інформаційні матеріали сформульовані тією мовою, якою вони спілкуються один з одним;
  • організовано взаємну підтримку членів цільової групи;
  • позитивні зміни поведінки й участь у програмі заохочуються;
  • мобілізується творчий потенціал учасників групи.

    Виділяють кілька груп методів, методичних моделей реалізації профілактичних програм серед молоді.

    По-перше, це група методів, що продукують систематичну переробку
    переконань. Власне, визначається п’ять послідовних кроків в профілактичній діяльності: 1 – увага, 2 – розуміння, 3 – згода, 4 – запам’ятовування, 5- поведінка.

    Щоб досягти результатів профілактичної роботи за цією методикою суб’єкт профілактичної роботи під час комунікації повинен пройти всі ці кроки.

    По-друге, це методики “когнітивної відповіді”. що акцентують профілактичну дію на думках або “когнітивних відповідях” (виникають у суб’єкта під час переконання: на зовнішню інформацію індивід відповідає внутрішньою дискусією).

    По-третє, методики очікування, що постулюють зв’язок групи факторів поведінки зі здоров’ям. Ці фактори поведінки і є справжнім “ядром” очікувань, а саме, прийняття індивідом : чутливості до захворювання (” я маю дуже високі шанси захворіти …” ); серйозності захворювання (“рак є дуже серйозним захворюванням …” ); втрат, що пов’язані зі зміною поведінки (“коли не палю – роблюсь дратівливим …” ); переваг що приносить зміна поведінки (“не випиваю – економлю кошти і приділяю більше уваги дитині …”); сигнали ( натяки на дію ) тощо.

    Якщо попередні методики профілактичних дій критикують за їх статичність, то інший напрямок усвідомлення операційного ресурсу реалізації профілактичних програм розглядає можливість розвитку поведінкових та когнітивних компонентів у часовому розвитку ситуації – предмету профілактики.

    Зміна цих стадій може розгортатись по спіралі – молода людина може повертатись до стадії підготовки тощо.

    Взаємодію когнітивних та емоційних компонентів особистості використовує методика саморегуляції: цикл рішення проблем з метою повернення організму зі стану хвороби в нормальний стан.

    Дану модель профілактичних дій можна представити схемою:

     

    1. Стадія передзамислювання  

    Індивід не виражає бажання змінити свою поведінку в найближчий час. Багато з людей на цій стадії не усвідомлюють (або не знають) свої проблеми 


    2. Стадія замислювання

     

    Люди усвідомлюють, що проблема існує і вони думають її змінити, але це поки що не має зв’язків з їх певними намірами. Ця стадія може тривати довгий час (до 2-х років). 


    3. Підготовча стадія

     

    Комбінація намірів та поведінкових компонентів, на цій стадії люди бажають почати дію в найближчий рік (тобто прийняти рішення)


     

    4. Безпосередня дія

     

    Зміна своєї поведінки, рішення або оточення в порядку вирішення своєї проблеми.


     

    5. Стадія підтримки

     

    Профілактика рецидивів та оцінка виграшів зміненої поведінки.

     

    Схема 1. Стадії зміни поведінки, пов’язані зі здоров’ям.

    Прийняття рішення проходить в три етапи:

    1. Інтерпретація. Індивід може отримувати інформацію про можливість захворювання через два канали: сприйняття симптомів (“я відчуваю втому”) та соціальні повідомлення (“реклама каже, що це може бути пов’язано з палінням”). Отримана інформація сприймається через когнітивні компоненти обробки інформації як загроза (ідентифікація причин, висновки, життєва лінія), на емоційному рівні у вигляді негативних емоцій: страху, тривоги та депресії.

    2. Розвиток та ідентифікація прийнятної стратегії подолання. Хоч можна виділити безліч стратегій подолання, зупинимося на найбільш загальних типах: застосування подолання (уникнення нездорових форм поведінки) та уникнення подолання (відмова, фантазування тощо).

    3. Стадія оцінки, що включає індивідуальну оцінку ефективності стратегії і рішення про продовження цієї стратегії подолання чи заміну її на іншу, більш оптимальну.

    Однією з причин, чому люди продовжують практику нездорової поведінки є слідування невірному сприйняттю ризику та чутливості до захворювання, тобто так званому “нереалістичному оптимізму”. Така особистісна риса є базою теоретичної моделі сприйняття підлітками ризику, вона є предиктором їх ризикової для здоров’я поведінки (паління, небезпечний секс, вживання наркотиків тощо). З позиції когнітивного підходу, можливо виділити чотири фактори, що вносить свій вклад щодо утворення “нереалістичного оптимізму”:

  • недостатність особистісного досвіду з даної проблеми;
  • впевненість, що проблема може бути попереджена діями індивіда;
  • впевненість, що проблема не з’явилась, і що вона не з’явиться у майбутньому;
  • впевненість, що проблема зустрічається дуже рідко.

    Існують специфічні теорії, які враховують, в першу чергу, саме соціальні та соціально-психологічні аспекти. Так в сучасних профілактичних програмах застосовується соціальна когнітивна модель. Ця теоретична модель обґрунтовує поведінку, яка управляється очікуваннями, побудниками та соціальними знаннями.

    Очікування включають:

    – очікування наслідків ситуації (“паління може спричинити рак”);

    – очікування наслідків поведінки (“припинення поління може знизити ризик захворіти на …”);

    – очікування самоефективності (“якщо я хочу – я зможе припинити палити”).

    Побудники – висновки, які впливають на управління поведінкою.

    Соціальні знання – центральний компонент. Особистість, з точки зору концепції, – це інформаційний процесор, що на відміну від когнітивних моделей, включає в собі репрезентацію соціального світу. Соціальна когнітивна модель розглядає особистість як в контексті значимих інших, так і в контексті широкого соціального світу в термінах нормативних переконань особистості (“люди, значимі для мене, кинули палити”).

    Методика соціального контролю фокусується на зв’язках, що особистість формує з суспільством. Цей зв’язок є об’єднанням чотирьох елементів:

  1. прикріплення соціальних зв’язків до допомогою соціальних норм;
  2. взяття на себе певних обов’язків;
  3. кількість часу особистого життя затраченого на дані зв’язки;
  4. прийняття центральної системи соціальних цінностей в суспільстві.

    Методична модель соціального розвитку розглядає шістнадцять соціальних факторів, що являються предикторами ризикової для здоров’я поведінки (історія сім’ї, сімейне управління, сімейний конфлікт та установки батьків, шкільні зв’язки, ранні форми антисоціальної поведінки, референтна група та її вплив тощо).

    Дослідження зв’язку між сім’єю та поведінкою, що пов’язана із здоров’ям, запропонували обґрунтування сімейного впливу на таку поведінку, що основана на теорії когнітивно-соціального навчання. Сім’я в даному випадку розглядається як комплексна система, елементи якої активно взаємодіють одна з одною. Постійні інтеракції на вербальному – невербальному рівнях складають динамічну сторону методичної моделі. Поведінка набувається на основі навчання, головним ядром якого є принцип моделювання. При цьому виділяють чотири функції моделювання: ефект обсерваційного навчання (люди навчаються певним аспектам поведінки, спостерігаючи за іншими); спостереження за позитивними чи негативними наслідками виконання певної дії (що сприяє чи перешкоджає подальшому розгортанню східної поведінки); ефект полегшення (моделювання може бути викликане попереднім випадком); “когнітивні стандарти саморегуляції” (спостерігаючи за кимсь в певній ситуації, особа робить висновки щодо своєї поведінки в схожій ситуації).

    Профілактика негативних явищ серед молоді повинна здійснюватись, враховуючи серйозність і відповідальність цієї теми, проводиться обдумано і цілеспрямовано, з урахуванням інтересів аудиторії. Наприклад серед педагогів, батьків, власне молоді.

    Здійснюючи профілактичну роботу, слід пам’ятати, що некваліфікована, необережна інформація може посилити нездоровий інтерес і стати причиною виникнення бажання скуштувати “заборонений плід”. До того ж надмірна старанність педагога в поясненні суті негативних явищ іноді переростає в докладний інструктаж щодо використання наркотичних речовин, вживання алкоголю і т. ін. Тому, перш за все, слід звертати увагу в охопленні учнів цими знаннями не на масовість, а на те, про що, як і з ким говорити.

    Склад аудиторії для профілактичної роботи доцільно добирати за такими ознаками:

  • учні, схильні до агресивності, порушень правил поведінки;
  • учні, які проживають в умовах, пов’язаних з “факторами ризику” (з неблагополучних сімей тощо).
  • учні, які палять і вживають алкогольні напої;
  • учні, у яких спостерігаються явні ознаки наркоманії;
  • батьки;
  • педколектив;
  • засоби масової інформації.

    Профілактична робота з попередження негативних явищ серед молоді повинна здійснюватись в тісному зв’язку з батьками через різні форми їх участі: зустрічі – дискусії з проблем алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління; інформування батьків із загальних питань, пов’язаних із профілактичною діяльністю ; роботу соціально-психологічного консультпункту з певних проблем (наприклад, “Як батькам розпізнати шкідливі звички своєї дитини?”, “Як допомогти дитині в складних життєвих ситуаціях?” і т. ін.); індивідуальні і групові консультації з питань здорового способу життя; надання літератури, інших матеріалів з питань профілактики негативних явищ тощо. Практично доведено, що ефективність профілактичної роботи, яка базується на батьківській допомозі і підтримці, значно підвищується.

    Звичайно, перш ніж розпочати профілактичну роботу, педагог має бути дуже добре обізнаним з багатогранністю проблеми негативних явищ, а також знати психофізичні особистості групи, з якою планується робота.

завантаження...
WordPress: 23.02MB | MySQL:29 | 0,587sec