Основні напрями виховання

В Україні загальна мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, які об’єднані в напрями.

Так, інтелектуальне (розумове) виховання передбачає:

— засвоєння системи знань, яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означень, теорем, законів, положень, правил, алгоритмів діяльності тощо);

— розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення, раціональної організації навчальної праці;

— розвиток критичного мислення, здатності усвідомлю вати та відстоювати особисту позицію;

— вироблення вміння самостійно здобувати знання;

— готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності;

— формування особистісного світогляду — узагальненого розуміння всього світу в цілому на ґрунті великої кількості впорядкованих поглядів, переконань, ідеалів.

Патріотичне виховання:

— виховання любові до рідної землі, родини, свого народу, Батьківщини;

— формування національної свідомості;

— культивування кращих рис української ментальності: працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв’язку з природою та ін.;

— виховання бережливого ставлення до національного багатства країни: мови, культури, традицій;

— формування готовності до творчої праці на благо людей, подвигу в ім’я процвітання держави;

— формування відповідальності за долю Батьківщини;

— виховання громадянського обов’язку перед країною, суспільством;

— формування політичної культури;

— вироблення етики міжнаціональних стосунків.

Правове виховання:

— прищеплення поваги до прав та свобод людини і громадянина;

— виховання поваги до Конституції, законів України, державних символів (Герба, Прапора, Гімну);

— засвоєння основ державного, трудового, цивільного, сімейного і кримінального права;

— формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

— виховання поваги до прав і свобод інших людей;

— формування активної протидії випадкам порушення законів.

Моральне виховання:

— формування в учнів основ загальнолюдської і народної моралі: совісності, порядності, тактовності, співчуття, милосердя, доброти, чесності, гуманності, толерантності та інших доброчинностей;

— виховання поваги до батьків, духовної єдності поколінь;

— виховання почуття власної гідності: честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни;

— готовність будувати своє життя за принципами гуманізму;

— подвижництво у подоланні страху, насильства, жорстокості, помсти;

— виховання культури поведінки.

Художньо-естетичне виховання:

— оволодіння основами народного мистецтва, музики, архітектури, усної народної творчості, національної пісенної і танцювальної культури, побуту, ремесел, гри;

— формування системи знань про світову культуру і мистецтво;

— розвиток естетичних потреб і почуттів;

— розвиток художніх здібностей і творчої діяльності;

— готовність будувати власне життя за законами краси.

Трудове виховання:

— вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства;

— формування трудових навичок та умінь;

— формування уміння самостійно й ефективно працювати;

— розвиток потреби в творчій праці;

— виховання діловитості, підприємливості;

— виховання почуття господаря й господарської відповідальності;

— формування готовності до праці в умовах ринкової економіки.

Екологічне виховання:

— формування розуміння необхідної гармонії людини з природою;

— оволодіння знаннями про природу свого краю;

— виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на землі;

— формування готовності до активної екологічної діяльності;

— формування основ глобального екологічного мислення.

Фізичне виховання:

— озброєння школярів знаннями про роль фізичної культури в житті людини;

— забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді;

— фізичне, духовне і психічне загартування;

— виховання відповідального ставлення до зміцнення власного здоров’я;

— формування навичок дотримування санітарно-гігієнічних норм, режиму дня та харчування;

— розвиток потреби у здоровому способі життя.

Статеве виховання:

— психосексуальна підготовка;

— формування готовності вкласти шлюб і виконувати сімейні обов’язки;

— формування культури сімейних і статевих відносин.

Мета і завдання виховання, визначені суспільством, мають об’єктивний характер, оскільки випливають із об’єктивної необхідності. Без чіткої стратегії неможлива соціальна перебудова: неминуче виникнуть розмиті ідеали, фальшиві зразки життя, еталони поведінки.

У розвинутих країнах світу цілеспрямоване виховання є головним напрямом діяльності школи, а моральне, духовне, становлення особистості – його найважливішими завданнями.

завантаження...
WordPress: 22.78MB | MySQL:26 | 0,453sec