Ольга Кобилянська. Життя і творчість. Формування світогляду письменниці. Її проза – найяскравіша модель раннього українського модернізму

Тема. Ольга Кобилянська. Життя і творчість. Формування світогляду письменниці. Її проза – найяскравіша модель раннього українського модернізму. Жанрові особливості, провідні теми та ідеї прози. Ідеї краси вільної душі, аристократизму духу.

Мета: ознайомити з життєвим і творчим шляхом Ольги Кобилянської, особливостями її світобачення, розкрити багатство творчості письменниці; розвивати в учнів навички роботи з літературно – критичними матеріалами; виховувати любов до України, утверджувати в душах учнів вірність своєму краю, відданість малій вітчизні.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: усний журнал

Обладнання: твори О. Кобилянської, портрет письменниці, видання про неї, світлини різних років життя письменниці.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

З’ясування емоційної готовності учнів до уроку.

„Мікрофон – 1”. Усна відповідь на запитання.

„Від сьогоднішнього уроку я очікую…”

ІІ. Оголошення теми уроку.

Учитель. Доля її була незвичайна. Не маючи змоги здобути офіційну освіту, вона осягла самотужки багатства світової культури, щоб служити словом своєму народові, і піднялася до вершин дум і сподівань народних.

„Я любила народ і люблю його до сьогоднішньої хвилі, і дивлюся на нього тими самими очима, що на деревину, цвіт і всю живучу участь природи…гей, яке багатство, яка свіжість, яка глибінь криється, який гарний матеріал на будучність! Де є народ там і культура, й сила буде…”,- писала письменниця.

ІІІ. Опрацювання нового матеріалу.

СТОРІНКА 1

Життєва дорога

Учень.У глибині Карпат Південної Буковини загубилося маленьке

містечко Гура-Гумора. Там серед шуму смерек і ніжної пісні гірських струмочків, у тихій задумі предковічних гір уперше побачила небо Ольга Кобилянська. Це було 27 листопада 1863 року.

Батько майбутньої письменниці був вихідцем з Галичини. Дід

Яків жив у Бучачі. Він помер, коли його синові виповнилося ледве 14 років. Юліан Кобилянський подався у світ і опинився на Буковині, у містечку Сереті, і там його взяли до себе добрі люди. Наполегливо працюючи, він самотужки склав іспити і став дрібним урядовцем. Був людиною суворою, але доброю, справедливою і послідовною. Цю останню рису характеру успадкувала від свого батька О. Кобилянська.

А мати її, Марія, була жінкою безмежної доброти, особливої лагідності і

невимовної ніжності, „… свята мати! Та глибока тиха мислителька,  з небагатьма словами на чистих своїх устах…”. Вона, спокійна і врівноважена, допомагала батькові виховувати дітей, щоб вони стали „чесними людьми  і громадянами”.

Учень. Майбутня письменниця була четвертою дитиною в родині.

А ще були три старші і два молодші брати й сестри. У романі „Через кладку” є деякі риси рідного брата письменниці Володимира. Його Ольга Кобилянська, мабуть, любила найбільше.

У 1869 році закінчився „гура-гуморський” період життя

майбутньої письменниці, бо батько переходив на урядову службу до буковинського містечка Сучави, де сім’я прожила три роки. Там Ольга познайомилася з іншою Ольгою – дочкою українського письменника Миколи Устиновича – автора славнозвісної пісні „Верховина, світку ти наш”.

Учень. А потім Кімполунг. Ще одне містечко в Південній Буковині. Ще далі й глибше в гори. Тут Ольга вчиться у так званій „нормальній школі”. А треба сказати, що Буковина в той час перебувала під гнітом Австро-Угорщини, де панівною мовою в школах і урядових установ була німецька. Отже, й Кобилянська вчиться по-німецьки і пізніше добрим словом згадає свою вчительку пані Міллер, яка стала прототипом старої Марко в повісті „Царівна”. Старенька вчителька захоплювала ученицю „чудовим даром мови, оповідаючи їй багато.., поширюючи тим молодій дівчині вузенький її ще горизонт”.

Поза школою О. Кобилянська вчилася української мови. Всього три-чотири місяці її навчала вчителька Процюкевич. Класик української літератури, видатний майстер прози, митець із тонким відчуттям слова вчилася рідної мови в самого народу, бо школа такого знання не давала.

Якої мужності й любові потрібно було, щоб стати українським письменником у ті, не так уже й далекі від нас роки!..

Саме там, у Кімполунзі, й починається шлях до широких знань, які самотужки здобувала письменниця. Вона багато читає, але, звичайно, не по-українськи… „Не доходило до нас нічого”, – з жалем писала пізніше Кобилянська, маючи на увазі українську книжку.

Учень. Вісімнадцятирічна письменниця знайомиться з Софією Окуневською. Це була освічена дівчина, що стала потім першою на Буковині жінкою-лікарем. Софія Окуневська, а також Наталя Кобринська спрямовують Ольгу Кобилянську на шлях рідної культури. Вони радять їй писати українською мовою, допомагають вивчати літературу свого народу.

Виїхавши ще в 1891 році з села Димки, О. Кобилянська тепер постійно живе в Чернівцях. Вона займається громадською роботою, стає однією з організаторок „Товариства руських жінок на Буковині”, вона проживала тоді разом з батьком-пенсіонером, матір’ю та братами і сестрами в маленькому будиночку на вул. Новий світ.

Значною подією в житті О. Кобилянської була її зустріч у Львові з Іваном Франком на ювілеї його 25-річної літературної і громадської діяльності. І вони стали друзями.

На весну 1898 року припадає знайомство авторки „Природи” з Василем Стефаником. Між ними зароджуються міцні дружні стосунки. Вони довгий час листуються.

Дуже багато в житті О. Кобилянської важила її дружба з Лесею Українкою. Вони познайомилися листовно через Михайла Павлика у 1899році.

Запитання

1. Які моменти – радісні чи трагічні – переважали в дитинстві у Кобилянської? Доведіть фактами.

2. Чи прагнула отримати освіту? Де навчалася?

3. Яким чином рідні, близькі, знайомі впливали на життя, творчість

 

О. Кобилянської.

СТОРІНКА 2

Від  поезії до роману

Учитель. Її проза – найяскравіша модель раннього українського модернізму. Ольга Кобилянська є однією із представників неоромантизму в українській літературі. Вона показала „живе буття сучасного, надміру вразливого людського серця” і „всі його приюти там, де хоч би в облаках нового містичного неба – могло воно найти своє тепло і спокій серед бурхливих днів”.

Неоромантизм (Новоромантизм) – так називала Леся Українка та інші творчий метод тих письменників кінця XIX- початку XXст., які поєднували в своїй творчості реалістичне зображення життя з романтизмом.

В творах Кобилянської вперше поведінка людини пояснювалася внутрішніми психічними імпульсами. Глибока таємниця людської душі під пером письменниці відкрилася читачеві. Й тоді буденний потік життя отеплився щирим почуттям, що надало її творам емоційної схвильованості.

         Теорія літератури.

Модернізм (франц. modernisme, від moderne – сучасний, найновіший) – загальна назва різноманітних напрямків у літературі і мистецтві xxст.

Модерністи намагалися знайти особливі художні засоби та нові жанри для передачі своєрідності епохи, сум’яття в душах людей.

Загальна стильова ознака – тенденція до символізації, ідеалізації і романтизації зображуваного. Реальність сприймалася як естетичний феномен, зорієнтований на ймовірність своєї інтерпретації.

Український модернізм

 

 

                       
         
                   
 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

Неокласицизм      Футуризм

 

 

 

 

Неоромантизм                     Імпресіонізм

 

 

 

 

                    Символізм                                                       Експресіонізм

 

               Учень.  „Ще молодою дівчинкою, 13-14 років я почала вивчати вірші. Чогось мені бракувало, недоставало в душі. Чимось була вона часами надто переповнена, а часами повна туги і смутку… Рівночасно з тим я бралася за олівець…і починала рисувати… На самоті находив на мене глибокий сум… До того я читала багато…”, – пише про себе письменниця.

Тих перших віршів і її щоденника не читав ніхто. Вона записувала в зошит усе, що передумалося і відчулося за день, на папір лягали думи і мрії дівчини-дитини. І так у 1880 році закінчено перше оповідання. Воно було написано по-німецьки і мало назву „Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини”.

Учень. Дуже багато заважила духовному зрості Кобилянської російська література. Письменниця признавалася, що найбільший вплив на неї мали Тургенєв і Достоєвський. Лев Толстой був її „богом”.

У 1886 р. молода письменниця пише німецькою мовою оповідання „Вона вийшла заміж”, яке лягло в основу пізнішої повісті „Людина”. Саме від цього твору й починається О. Кобилянська як українська письменниця, як видатний майстер художньої прози.

Повість „Людина” була надрукована 1894р. у львівському журналі „Зоря”. А через два роки в чернівецькій газеті „Буковина” її редактор Осип Маковей почав друкувати інший твір О. Кобилянської – „Царівну”.

„Царівна” викликала живе зацікавлення публіки і критики. Про

О. Кобилянську заговорили як про видатну письменницю.

В 1895р. Кобилянська пише оповідання із селянського життя „Банк рустикальний” та „Некультурна”, яке є одним із найбільших її досягнень у жанрі новели.

Чеська письменниця Павла Мудра високо оцінила новелу Ольги Кобилянської „Битва”, назвавши цей твір „перлиною лірики в прозі”. Сама Кобилянська признавалася, що поезії в прозі, написані нею, є краплями її крові, що вона плакала ними.

Учень. До образів жінок з інтелігентного середовища вона звертається знову у творі „Valse melancolique” – це твір про музику, про людей, „що вічно шукали гармонії”, про важку долю митця в буржуазному суспільстві, про красу людської душі й глибини мистецтва, про настрій, який викликає меланхолійна музика.

Учень. В 1899році у Львові виходить перша збірка О. Кобилянської „Покора”. Окремі твори письменниці вже перекладаються на інші мови. Її поезії „Акорди” і „Рожі” друкуються польською мовою у львівській газеті „Monitor”. А через рік з творами Кобилянської ознайомився російський читач. У дев’ятому томі петербурзького журналу „Жизнь”, літературним відділом якого фактично завідував Максим Горький, були вміщені російським  перекладом  новели    „Жебрачка”,   „Банк рустикальний”,

„У св. Івана”  та „Valse melancolique” і „Impromtu fatasie”.

Учень. У 1901 році письменниця закінчила повість „Земля”, етапний твір,  один із тих, які найглибше характеризують творчість О. Кобилянської в цілому. У місті Міндені (Німеччина) вийшла тоді ж німецькою мовою збірка О. Кобилянської „Kleinrussische Novelle”, яка відкрилася передмовою відомого друга української літератури Георга Адама і містила три новели: „Природа”, „Некультурна”, ”Битва”. Книжечка мала схвальні рецензії в українській, німецькій і чеській пресі. Творчість О. Кобилянської вийшла на міжнародні обрії.

На початку 900-х років Кобилянська виступає як перекладач. Вона перекладає на німецьку мову твори Марка Вовчка, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Наталі Кобринської та інших.

Учень. Важка хвороба (1903 році О. Кобилянську розбив параліч) підірвала фізичне здоров’я письменниці, але не зламало її духу. Вона продовжує працювати  творчо, пише, зокрема,  новели і критичну статтю про Марка Вовчка. Переклади декількох її творів з’являються  в Болгарії.

У 1905 році журнал „Киевская старина” опублікував  повість „Німба”. У ній О. Кобилянська, як і в попередніх творах, звертається до теми народу. Саме в простих людях О. Кобилянська побачила здорове сприймання і високе почуття справедливості і етики. Повість також має антирелігійний характер.

У 1905 році у Львові виходить у світ нова збірка прозових творів Ольги Кобилянської – „До світа”, через рік у Празі чеською мовою – „Maloruski novele”. Твори письменниці ще не раз виходили за її життя в перекладах на російську, німецьку, польську, чеську, болгарську мови.

           Учень. У 1909 році в журналі „Літературний вісник” опубліковано повість „У неділю рано зілля копала”. Про  творчу історію повісті знаходимо дуже цікаві відомості в автобіографічному листі О.Кобилянської.

Цей твір, справедливо підкреслює Є. Кирилюк – „шедевр української літератури”. Слідом за ним з’явилася чарівна драма-феєрія „Лісова пісня” Лесі Українки та „Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського.

Кобилянська прагнула побачити свою повість інсценізованою.

В листі до Лесі Українки від 22 грудня 1908 року вона написала „…Чи хтось біленький не міг би се оповідання переробити на сценку? Будь то на драму, будь то на оперу”.  Далі в листі авторка вказує, що її твір написаний  за мотивами відомої пісні, але ці мотиви опрацьовані в неї „цілком, цілком інакше”, ширше і „тонше”, ніж у драмі М. Старицького. Інсценізувати цю повість міг би, на думку письменниці, також Іван Франко, а майстерною виконавицею головної ролі була б Марія Заньковецька. Якби Леся Українка взялася за інсценізацію, то авторка повісті „У неділю рано зілля копала” дуже б захотіла зустрітися з нею і особисто уточнити ряд питань.

Леся Українка розпочала роботу над лібрето опери, але не докінчила її. Зберігся лише чорновій план цього лібрето.

Як відомо, твір О. Кобилянської таки побачив сцену. Його поставили Чернівецький  театр ім. Ольги Кобилянської, Московський Театр „Ромен”, а також двадцять п’ять інших театрів України залучили інсценізовану повість до свого репертуарного активу.

1912 році  вона  закінчила повість „Через кладку”. У творах Кобилянської  зображено лихоліття першої імперіалістичної війни, яку письменниця нещадно засудила своїми новелами „Назустріч долі”, „Юда”, „Лист засудженого вояка до своєї жінки”, „Снитись” та іншими.

2. Робота з таблицею.

Записати у зошит таблицю, заздалегідь накреслену на дошці.

                                                     Жанрова своєрідність творів О. Кобилянської

 

 

 

Великий епічний твір, у якому зображається всебічна картина життя великої кількості людей у певний період або цілого людського життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

„Жебрачка”                                                               „Людина”                         „Апостол

„Р

 

 

 

 

 

„Акорди”           „Жебрачка”                    „Вовчиха”                      „Людина”                    „Апостол

„Юда”                                  „Любов до                    „В неділю рано              і чернь”

„ Битва ”                                   рідної землі”                зілля копала”

„Рожі ”            „Некультурна”                          „Природа”                    „Через кладку”

„Назустріч долі”                                                             „За ситуаціями”

„Сниться”                                                                       „Царівна”

„У св. Івана”                                                                „Земля”

„Impromtu phantasiё”                                                      „Німба”

 

СТОРІНКА 3

                                                Остання сторінка великої книги життя.

            Учень.   Після війни зелена Буковина, коханий край О. Кобилянської, була     окупована Румунією. Письменниця живе у матеріальній скруті, її переслідують . Однак Кобилянська продовжує працювати, пише нові новели та більші прозові твори.

Останні місяці життя видатної письменниці пройшли в страхітливих умовах фашистської   окупації. Та чорне лихо  війни не зламало її духу.

Невблаганна смерть обірвала життя невтомної трудівниці. 21 березня  1942 року опівдні серце  Ольги Кобилянської зупинилося навіки.

Вже  в 1944 році, в день народження авторки „Землі”, було прийнято урядову постанову про відкриття в Чернівцях літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської .

Запитання

  • Чи зацікавила вас ця незвичайна особистість? Чим саме?
  • Чи хотіли б ви поспілкуватися з Ольгою Кобилянською? Якщо так, то про що?

IV. Підсумок уроку. Оцінювання.

            Учитель. „Пишна троянда в саду української літератури”. Так образно визначив Михайло Старицький місце Ольги Кобилянської в літературному процесі. А за спостереженням Дмитра Павличка, ми й сьогодні приходимо до творчості Ольги Кобилянської „по естетичну насолоду і по знання жіночого характеру”.

V. Домашнє завдання. 1.Вивчити матеріал про життєвий і творчий шлях О.Кобилянської за підручником. 2. Взяти уявне інтерв’ю в письменниці. На які запитання ви хочете отримати відповіді?  

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Тема Ольга Кобилянська Життя і творчість Формування світогляду письменниці (29.6 KiB, Завантажень: 8)

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,309sec