ОЛЕСЯ

ОЛЕСЯ

 Це було давно. Це було тоді, як нашу землю шар­пали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватись од ворогів.

Тоді на Волині було невеличке село.

На краю села стояла невеличка хатка. Біля неї пишався рясний садок. У садку гули бджоли. Там була пасіка.

У хатці жив старий дід Данило. Колись він козакував, був у неволі турецькій, але визволивсь відтіля. Тепер жив дома, пасічникував. Жінка його давно вмерла. Він прийняв до себе двоє сиріт: дівчину Олесю та хлопця-стрибунця Михайлика. Олеся вже була величенька дівчина років шістнадцяти.

Дід був щасливий з дітьми, а діти були щасливі з їм. Діти так любили, як дід розмовляв з їми. Він розказував їм про турецьку та про татарську неволю.

Ото одного разу була неділя. Олеся з Михайликом лаго­дились іти в ліс по ягоди, а дід казав:

— Глядіть, діточки, далі від багновища, а то лихо буде.

У лісі було величезне болото-багновище. Іноді, не знаючи, набреде на його людина та й утопне. Дід і боявся, щоб з дітьми чого не було. Побрали діти глечики та й пішли. Дід довго дививсь їм услід.

І вони пішли. Не ввійшли в ліс, подались узліссям. З одного боку був височезний старий, темний ліс. А з другого боку простягався степ.

Дівчина й хлопець ішли швидко. Вже верстов п’ять одійшли від дому. Коли це Михайлик скрикнув:

— Глянь, Олесю, що,то таке?

Олеся глянула. Серед степу їхали люди. Всі були верхи. То були не наші люди. Гостроверхі шапки маячіли здалека. Таких шапок наші не носять. Олеся багато чула дечого від діда. Вона пізнала цих людей — це були татари.

Татари! Вони приїхали на Вкраїну палити села, убивати або в неволю забирати людей. Ось-ось вони побачать їх і заберуть. Олеся схопила Михайлика за руку і мовчки по­тягла в кущі.

Це вони шукають, де село. Ще кілька часу — і вони знайдуть його. Що тоді буде?

Село запалять, людей повбивають. І дідуся вб’ють!.. Боже мій! Треба бігти, треба сказати!..

Але ж татари їдуть кіньми — вони доїдуть швидше, ніж вона добіжить. Якби вони тут загаялись! Та як же те зробити, як це їй зробити?

Бідне серденько в Олесі мучилось. А татари під’їздили все ближче та ближче. Уже видно їхні обличчя. І відразу Оле­ся надумала… Вона вхопила Михайлика за плече:

— Братику, біжи лісом додому, скажи дідусеві, що їдуть татари. Чуєш?

Олеся штовхнула його, щоб біг, кажучи:

— Я знаю сама, що зроблю,— не бійсь! Ніколи говори­ти — біжи!

Олеся зосталась сама. Вона постояла ще кілька хви­лин. Обличчя було бліде. Але вона не боялась. Вона вийшла з-за куща і пішла попід лісом зовсім не в той бік, де було її село.

Ішла так, мов не бачила татар. Але татари її побачили. Вони кинулись до неї. За хвилину татари наздог­нали її, щось закричали; загукали їх було чоловік три­дцять. Вони зупинились і почали проміж себе джеркотіти. А далі один, високий, підійшов до дівчини. Він загомонів по-нашому, .але так погано, що Олеся ледве розібрала, що він каже.

— Хороша дівчина! Хороша дівчина! Ми тобі нічого не зробимо, пустимо на волю, тільки ти нам скажи, де тут єсть село?

Олеся каже:

— За лісом. Оцей ліс перейти — то й село по той бік.
А татарин їй:

— То ти нас проведи цим лісом, а то ми тут дороги не знаємо.

Олеся каже:

— Проведу.

Але вона ішла зовсім не в той бік, куди Михайлик побіг. Вона ще трохи обійшла ліс, тоді знайшла стежку, що бігла в ліс із степу, і пішла по їй. Татари їхали слідком за нею. Дедалі ліс усе густішав. Олеся вела ворогів просто в середину лісу, де було болото.

Ліс зробився страшенно густий. Але ж Олеся добре його знала. Вона так часто ходила сюди по гриби, по ягоди. Вона знала, де болото. Невеличка смужка твердої землі вганялась у дряговину. Олеся повела татар туди. За деревами болота не було видко. Навкруги було темно і пуща така, що тільки той, хто добре знав ліс, міг відціль вийти, не загрузнути в болоті. Татари ж лісу не знали.

Дівчина повернулася до ворогів. На блідому обличчі па­лали темні очі, і тихо промовила:

— Я далі не піду.

Татарин під’їхав аж до неї, показав їй нагая й вилаяв. Дівчина осміхнулася:

— Я не поведу вас далі, хоч ви й убили мене. Я вас вороги, завела в цей ліс, і ви не вийдете відціль.

Тієї ж миті ніж блиснув у татарські» руці і вдарив дівчину з груди. Як билина підрізана, впала вона додолу.

Її голівонька схилилась, і чиста душа покинула тіло. Татарин плюнув на неї, і всі вороги повернули назад.

А Михайлик тим часом добіг додому. Він казав, що татар хто й зна скільки. Люди покидали все і повтікали в ліс. Дід Данило думав, що вів там і Олесю знайде

День просиділи люди в лісі. Потім їм не стало харчу Другого дня треба було вертатися. Послали одного парубка подивитися, що в селі. Парубок вернувсь і сказав, що в селі все ціле. Люди зрозуміли, що татари їх обминули, і почали вертатись додому.

Але ж Олесі там не було. Дід Данило попрохав кіль­ка чоловік, і всі, узброївшися, гуртом пішли шукати її в ліс. Михайлик привів їх до того місця, де він покинув Олесю.

Дід Данило йшов попереду. Він перший побачив Оле­сю. Вона лежала мертва. На шиї в неї був татарський аркан.

Тоді зрозумів дід Данило і всі люди, що вона своєю смертю обрятувала рідне село.

Зробили мари з гілок і понесли дороге тіло додому.

Другого дня ховали Олесю. Подруги-дівчата несли труну. В ній лежала Олеся, убрана, як молода княгиня. На голові в неї був вінок. Навкруги співали пташки, вгорі сяяло сонце. А вона лежала тиха, спокійна. Навіть здавалося, що на обличчі в неї сяяла радість.

Еге, їй можна було радіти.

Ридаючи, провели її до холодної ями; ридаючи, засипали землею. Не сам дід Давило плакав — плакали всі: і старі, й малі, і чоловіки, й жінки, і подруги-дівчата.

Але як кинули на могилку останню лопату землі, дід Данило підвів голову. Він уже більше не плакав. Об­личчя йому було поважне. Він простяг руки над могилкою і сказав:

— Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя! Дай, боже, всякому такої смерті!

 

 

900сл.                              Б.Грінченко


 

І варіант

 

1.Це було тоді, як нашу землю шарпали:

а) поляки і татари;                       в) турки і поляки;

б) турки і татари;                         г) поляки.

2. Дід Данило був…

а) чумаком ;                                 в) козаком;

б) кошовим отаманом;                 г) гетьманом.

3. Він прийняв до себе сиріт…

а) два хлопчики;                          в) дівчинку і хлопчика;

б) дві дівчинки;                                      г) три дівчинки.

4. Діти лагодились іти:

а) в ліс;                                         в) на базар;

б) до школи;                                 г) до церкви.

5. На яку відстань герої відійшли від дому?

а) шість верстов;                          в)вісім верстов ;

б) сім верстов;                              г) п’ять верстов.

6. Куди Олеся відправила Михайлика?

а) до школи;                                 в) до козаків;

б) у міліцію;                                 г) у сусіднє село.

7. Скільки приблизно було татар, які напали на село?

а) 60 чоловік;                               в) 30 чоловік;

б) 20 чоловік;                               г) 10 чоловік.

8. Куди повела Олеся татар?

а) у болото;                                  в) до церкви;

б) у село;                                      г) до діда Данила.

 

 

 

 

 

 

9. Встановіть відповідність:

1. Діти любили, коли дід Данило розповідав про… а) козаків;      в) турецьку і татарську неволю;

б) гетьманів;       г) про себе.

2. Олеся найбільше боялася втратити… а) діді Данила;    в) намисто;

б) ягоди;              г)гроші .

3. На шиї у неї був… а) шарф;                       в) жмут намиста;

б) аркан;                       г) камінь.

4. “Він уже більше не плакав. Обличчя йому було поважне.” Ці слова стосуються… а) Михайлика;              в) Миколки;

б) діда Данила ;           г) діда Дмитра.

 

10. Тлумачення слова  “пасіка” подано у рядку:

а) предмет кохання, пристрасті;

б) дикоросла трав’яниста рослина;

в) місце, де розставлено вулики з бджолами;

г)груба, цупка лляна тканина .

11. Речення ЇЇ голівонька схилилась, і чиста душа покинула тіло є:

а) складносурядним;                    в) безсполучниковим;

б) складнопідрядним;                           г) речення з різними видами зв’язку.

12. Речення із звертанням подано у рядку:

а) „– Я знаю сама, що роблю, – не бійсь!”;

б) „– За лісом. Оцей ліс перейти – то й село по той бік.”;

в) “- Братику, біжи лісом додому, скажи дідусеві, що їдуть”;

г) „– Я далі не піду.”

 

 

ІІ варіант

 

1. Де відбувалися події у оповіданні?

а) на Поділлі;                               в) на Буковині;

б) на Галиччині;                           г) на Волині.

2. Хто був господар пасіки?

а) дід Петро;                                 в) дід Дмитро;

б) дід Данило;                              г) дід Степан.

3. „Олеся вже була величенька дівчинка років…

а) 15;                                             в) 17;

б) 16;                                             г) 14.

4. Про який день тижня йде мова у творі?

а) суботу;                                               в) неділю;

б) п’ятницю;                                 г) середу.

5. Кого зустріли діти у лісі?

а) турків;                                      в) поляків;

б) татар;                                        г) козаків.

6. Нападники були…

а) на конях;                                  в) на возах;

б) на машинах;                             г) йшли пішки.

7. „Пустимо на волю, тільки ти нам скажи , де тут…

а) церква;                                               в) село;

б) базар;                                       г) найближча хата.

8. Що зробили татари з Олесею?

а) відпустили до дому;                в) продали;

б) взяли з собою;                         г) вбили.

 

 

 

 

 

 

9. Встановіть відповідність:

1. Головними героями оповідання були: а) Олеся і Миколка;       в) Михайлик і Оленка;

б) Олеся і Михайлик;   г) Олеся і Олег.

2. „…просиділи люди у лісі.” а) два дні;                     в) чотири дні;

б) три дні;                     г) один день.

3. „…убрана, як молода княгиня. На голові в неї був віночок.” Це опис… а) Олесі;                        в) Ольги;

б) Олени;                      г) Оксани.

4. За словами діда Данила кожен повинен… а) любити свій край;     в) боронити свій край;

б) покинути свій край; г) ненавидіти свій край.

 

10. Тлумачення слова аркан подано у рядку:

а) дугоподібне перекриття прорізів у стіні чи прольотів між двома опорами;

б) довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней, інших тварин;

в) висока багаторічна трав’яниста рослина;

г) територія поширення чого-н.

11. У реченні Дід був щасливий з дітьми, а діти були щасливі з їм є:

а) складені іменні присудки;       в) прості присудки;

б) складені дієслівні присудки;   г) однорідні означення.

12. У реченніВін прийняв до себе двоє сиріт дівчинку Олесю та хлопця-стрибунця Михайлика. Пропущено:

а) кому;                                         в) двокрапку;

б) тире;                                         г) крапку з комою.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

ОЛЕСЯ (29.3 KiB, Завантажень: 1)

завантаження...
WordPress: 22.82MB | MySQL:26 | 0,309sec