Олександр Олесь. „Світ у мені, і в світі я”

Тема. Олександр Олесь. „Світ у мені, і в світі я”

Мета.     Поглибити    знання  учнів про співця краси, природи й долі рідного  краю  Олександра         Олеся. Вчити дітей узагальню­вати,   порівнювати,   доводити  свою думку. Виявити, як учні оперують  раніше   здобутими знаннями. Вчити виразно читати поетичні твори. Виховувати почуття любові до Батьківщини, свого народу, рідної природи,   української мови.

Обладнання. Портрет О.Олеся, збірка його творів.

Хід заняття

I. Вступна бесіда.       

Вчитель.

О Боже мій милий!

Пошли мені розум!

Пошли мені серце,

пошли мені душу,

Щоб добре любила

і коїть не вміла

Ніякого зла!..

Такими словами я хотіла б розпочати  наш  урок про співця краси й сили кохання,  природи й долі рідного краю, поета надії й віри, словом якого на струнах сер­ця   видобувалися   наймелодійніші   звуки,   виражалися найсвітліші людські почуття.

Олександр Олесь (літературний псевдонім Олександра Івановича Кандиби) народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині. Його мати — проста жінка, навчила свого Сашка в 4 роки читати, прищепила йому любов до поезії Т. Шевченка, до «Кобзаря», якого він малим майже знав напам’ять.

Найкращими спогадами дитинства було перебування Олександра в «рідному селі» Верхосулля, що розташува­лось за 3.0 км від Білопілля, куди він приїздив разом зі своїми сестрами Галею та Марусею до дідуся.

Саме дідусь переповідав онукам легенди, казки, на­співував пісні, прищеплював Сашкові почуття щирості й доброти, людяності й справедливості, на які й сам був ба­гатий.

Краєвиди шовкового степу, загадкові старі могили, шум трави й колосся жита, спів жайворонків, дзюрчання струмків, — все це, за зізнанням самого поета, були для нього «суцільною казкою», одним золотим днем, і звуки «тієї дивної весни» звучали в душі впродовж усього жит­тя. Вони зародили в хлопчикові поетичне чуття і натхнен­ня. Жартуючи, він порівнював себе з «жовтодзьобим го­робцем», який тільки-но починає цвірінькати. Отак і йо­му хотілось виспіватись про все, що він бачив на білому світі.

В 1907 році у поета народився син Олег, якого Олек­сандр Олесь називав лагідно і ніжно — Лелекою. Називав так, очевидно, тому, що в цей час навчався в Харківсько­му ветеринарному інституті і чекав зустрічі з сином, як чекають діти ранньою весною лелек із вирію. Батько прагнув полегшити синові вивчення азбуки, і тому склав для нього алфавіт віршами. А скільки віршованих казок написав поет!

(Учні читають «Алфавіт віршами», написаний для сипа вибірково, з ілюстраціями).

II. Виставка збірок Олександра Олеся.

– Погляньте, діти, на ці збірки. Яка з них вам найбільше впадає в очі? Чому?

Звичайно, це збірочка «Від льоду до льоду», бо вона пожовтіла від
часу, та це й не дивно, бо їй — більш як 40 років. Проте гляньте на малюнки, що містяться в збірці, виконані  художником  В.  Полтавцем, до творів Олександра Олеся. Яскраві, виразні, надзвичайно красиві, вони точно передають зміст віршів. Але найголовніша їх цінність у тому, що вони пережили автора. В дитинстві це була одна з моїх  найулюбленіших, книжок,  з цієї збірочки вчила вірші моя дочка, і дуже хочеться, щоб і онуки полистали сторінки цієї книжки і почитали ці твори.

Зараз діти, які готувалися заздалегідь,   прочитають   вірші   Олександра Олеся, які найбільше спо­добались, зі збірки «Від льоду до льоду» та з інших видань. А ви повинні  визначити,  що спільного у цих творах.

III.  Читання творів  Олександра Олеся, визначення їх теми та мети.

«Над колискою», «Сон», «Ялинка», «Снігурі», «Вовченя», «Рак-рибалка», «Зимою вдосвіта».

ІV.Словникова робота.

А) Пояснення значення слів.

Чатують — чекають, дожидають;

свитки — верхній одяг;

ледве — тільки, ледь-ледь;

віднімати — забирати;

поли — нижня частина верхнього одягу;

жарогруді — червоногруді;

купави — водяні лілії.

б) Знайти слова та вирази, вжиті в переносному зна­ченні.

Під білим килимом зими усе навколо спало,

в пухнасті сукні і свитки ялини повдягались,

кущі насунули шапки,

укрилось ряднами село…

в) дібрати синоніми.

Давно вже літечко пройшло — промайнуло, пролинуло, минуло;

безмежний степ — безкраїй, безкінечний, великий, ши­рокий;

стежки, дороги занесло — замело, запорошило, завіяло.

V. Словесне малювання до вірша Олександра Олеся «Снігурі».

VI. Вірші поета про рідну мову.

Особливе місце в творчості Олександра Олеся відво­диться вивченню української мови та значенню рідної мови в житті кожної людини. Зараз ми прослухаємо вірші поета «О слово рідне» та «Рідна мова в рідній школі», і
визначимо тему та мету цих творів.

Не дивлячись на те, що поет з 1919 року перебував за кордоном, він зберіг палку любов до України, рідної мо­ви, рідного слова. Помер пост в 1944 році в Празі, але йо­го твори живуть, навчають, виховують.

  1. VII.   Підсумок уроку.

Що нового дізналися ви про Олександра Олеся. Які твори, що прозвучали сьогодні, вам найбільше сподоба­лись?

VIII. Домашнє завдання.

Прочитати казки, написані Олександром Олесем «Бабу­сина пригода», «Грицеві курчата», «Мисливець Хрін та йо­го пси», «Водяничок»; до казки «Грицеві курчата» зробити ілюстрації.

 

 

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,324sec