Обумовленість тривожностітипом темпераменту школяра

Зміст.

Вступ …………………………………………………………………. 3 с.

РОЗДІЛ 1 Вчені про темперамент та тривожність …………………….6 ст.

  1. Поняття темпераменту, історія виникнення вчення про темпера –

мент …………………………………………………………………. 6 ст.

  1. Психологічний механізм виникнення тривожності …………… 11 ст.
  2. Взаємозв`язок рівня тривожності з типом темпераменту ……… 18 ст.

РОЗДІЛ 2 Експериментальне вивчення впливу типу темпераменту на рівень тривожності……………………………………………………………………… 22 ст.

2.1 Дослідження типу темпераменту, та рівня тривожності………… 22 ст.

2.2 Аналіз, обробка та інтерпретація отриманих даних ……………… 25 ст.

Висновок………………………………………………………………… 31 ст.

Список використаних джерел………………………………………….. 33 ст.

Додатки

Вступ.

Вивчення індивідуальності в психології має велику історію, і навряд чи знайдеться інша область досліджень, яку розглядали б настільки детально. При вивченні взаємодії психічних процесів у дослідженнях особистості значення індивідуальних відмінностей зростає настільки, що практично завжди виявляється, що ми маємо справу лише з різними формами їх прояву. Чи не найбільше місце серед індивідуальних властивостей належить темпераменту.

Темперамент забарвлює всі психічні прояви індивіда, впливаючи на темп рухів і мови, перебігу емоцій та мислення. Однак від нього не залежать ні інтереси, ні соціальні установки, ні моральна вихованість особистості. Він обумовлює характер перебігу психічної діяльності, а саме: швидкість виникнення і стійкість психічних процесів, їх темп і ритм, інтенсивність і спрямованість психічної діяльності на певні об’єкти.

В даний час збільшилося число тривожних і дезадаптованих дітей, яким притаманний підвищений рівень занепокоєння, невпевненість, емоційна нестійкість.

Проблемі тривожності й адаптації присвячена значна кількість досліджень у психології, медицині, фізіології, філософії, соціології. В останнє десятиліття інтерес психологів до вивчення тривожності й адаптації істотно посилився у зв’язку з різкими змінами в житті суспільства, що породжують невизначеність і непередбачуваність, і, як наслідок, переживання емоційної напруженості, тривоги.

Над проблемою тривожності працювали такі психологи як: З.Фрейд, К.Хорні, К.Роджерс, В.Петровський, В.Мерлин, Лічко, Ч.Спілберга і багато інших.

Темперамент вивчали низка вчених: Гіпократ, Арістотель, І.Кант, В.Вундт, Е.Кречмер, І.Павлов.

Тривожність – дуже широко розповсюджений психологічний феномен нашого часу. Вона є частим симптомом неврозів і функціонального психозу, а також є пусковим механізмом розладу емоційної сфери. Виникнення і закріплення тривожності пов’язане з незадоволенням вікових потреб дитини. Стійким особистісним утворенням тривожність стає в підлітковому віці.

Практичні психологи, що спеціалізуються в області клінічної психодіагностики, відзначають зв’язок між собою деяких психологічних рис. Але нерідко виявляється, що вони не підкріплені теоретичними представленнями. До числа таких залежних одне від одного рис відносять рівень тривожності і силу нервової системи, яка обумовлює темперамент. Рівень особистісної тривожності один з найбільш значимих у діагностиці особистісного неблагополуччя показник, завжди сигнал внутрішніх недозволених конфліктів, суперечливих установок і почуттів, слабкості та неефективності механізмів психологічного захисту.

Актуальність даної роботи обумовлена недоліком знань учнів про системні взаємозв’язки тривожності та темпераменту. Потреба в цих знаннях виражається не тільки в науковому, але і практичному інтересі, оскільки вони відкривають можливості цілісного розуміння особистості. Тому, на мою думку, дана проблема є досить важливою та актуальною для практичної психології і стала причиною вибору теми « Обумовленість тривожності типом темпераменту школяра »

Об`єкт дослідження – індивідуально-типологічні властивості (особливості) особистості.

Предмет – тип темпераменту особистості та його вплив на рівень тривожності.

Мета – вивчити та узагальнити наявні у психологічній літературі знання, щодо типу темпераменту та тривожності, з`ясувати причини та фактори виникнення особистісної тривожності, виявити вплив типу темпераменту на рівень тривожності особистості, виробити рекомендації, щодо зниження рівня особистісної тривожності.

Вивчення даної проблеми дозволяє сформулювати гіпотезу: якщо рівень тривожності дітей підліткового віку обумовлений типом темпераменту, то між ними існує прямий кореляційний зв`язок.

Відповідно до мети і поставленої гіпотези визначено такі завдання:

  1. Проаналізувати теоретичні джерела з даної проблеми.
  2. Описати існуючі теорії темпераменту та причини виникнення тривожності у сучасній науковій літературі.
  3. Підібрати і обґрунтувати методи для визначення типу темпераменту та рівня особистісної тривожності, проаналізувати отримані дані.
  4. Визначити вплив типу темпераменту на рівень тривожності.
  5. Розробити психологічні рекомендації для профілактики рівня тривожності

    Методи дослідження: бесіда, спостереження, експериментальне дослідження, математична обробка результатів, їх аналіз, систематизація та узагальнення.

    Теоретичною базою мого дослідження є:

  • Гуморальна теорія Гіппократа, Арістотеля, Галена
  • Конституційна теорія Кречмера, Шелдона
  • Теорія Павлова про вищу нервову діяльність.
  • Наукова психолого – педагогічна література, періодичні видання.

    Новизна полягає в тому, що здійснюється спроба простежити закономірності взаємодії двох істотних факторів індивідуальної своєрідності особистості – властивостей темпераменту та рівня особистісної тривожності.

    Експериментальною базою дослідження було Чорнянське НВО «Дошкільний заклад» ЗОШ І-ІІІ ступенів. У ході експерименту, який проходив в період з 7 вересня 2006 року по 13 січня 2007 року, були задіяні 45 підлітків, учні 6-11 класів.

    Практична значимість даного дослідження полягає в розробці психолого-методичних рекомендацій, котрі можуть бути використані практичними психологами, соціальними педагогами, самими досліджуваними щодо зниження рівня особистісної тривожності.

    РОЗДІЛ 1. Вчені про темперамент та тривожність.

    1.1 Поняття темпераменту, історія виникнення вчення про темперамент.

    Існує багато психічних розходжень між людьми – розходження по глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційній вразливості, темпу, енергійності дій та інших динамічних, індивідуально-стійких особливостей психічного життя, поведінки, діяльності. При різних підходах до питання вивчення особливостей темпераменту, вчені і практики визнають, що темперамент – біологічний фундамент, природна основа, на якому формується особистість як соціальна істота. Він відбиває динамічні аспекти поведінки, переважно вродженого характеру, тому властивості темпераменту найбільш стійкі і постійні в порівнянні з іншими психічними особливостями людини, і однаково виявляються у різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів, залишаються постійними й у зрілому віці .

    Темперамент – це динамічна характеристика психічних процесів і поведінки людини, яка проявляється в їх швидкості, мінливості, інтенсивності і інших характеристиках. Динаміка психічної діяльності залежить не тільки від темпераменту, а й від мотивів, які спонукають людину до діяльності, та від її психічного стану. Так, незалежно від типу темпераменту за наявності інтересу до певної діяльності людина працює енергійніше, швидше, а за його відсутності — повільніше. Можна виокремити наступні основні компоненти, які визначають темперамент:

    Темперамент – це відображення динаміки психологічної працездатності, біологічна основа формування людини; темперамент закладає соціальні сторони індивідуальності людини [23; с.35].

    Основу вчення про темперамент було закладено Гіппократом, який використовуючи гуморальний підхід, розділив чотири типи “красиса” (в перекладі з грецької – змішання), тобто співвідношення в організмі чотирьох речовин (соків):

  1. Кров
  2. Жовта жовч
  3. Чорна жовч
  4. Слиз

    Кожна речовина має свої властивості (кров тепло, слиз – холод, жовта жовч – сухість, чорна жовч – вологість), і тому перевага однієї з них визначає стан організму, його схильність до тих, чи інших захворювань [10; с.20].

    Давньогрецький філософ Аристотель, який жив трохи пізніше Гіппократа, бачив причину розходжень між людьми не в перевазі того чи іншого соку, а в розходженні складу крові. Рідка кров холодна і привертає до страху, кров, яка багата щільними речовинами, вирізняється теплотою і породжує гнів [9; с.35].

    Вплив арістотелевської теорії зберігався досить довго. Ця точка зору була підтримана пізніше у працях німецького психіатра і психолога Ернеста Кречмера та інших дослідників. Навіть Іммануїл Кант у своїй роботі “Антропологія” співвідносив тип темпераменту з характеристиками крові: легкокровний, чи сангвіністичний; важкокровний, чи меланхолійний теплокровний, чи холеричний (згадаємо, як про запальну людину говорять, що в неї “гаряча кров”); холоднокровний, чи флегматичний [10; с.23]. В популярній літературі і підручниках саме Гіппократа прийнято вважати засновником вчення про чотири типи темпераменту, яке збереглося і понині, – сангвіністичний, холеричний, флегматичний і меланхолійний. Однак це не зовсім так. Їх дійсно виділив він, але назви самих цих типів пов’язані з іменами римських лікарів, що жили на кілька сторіч пізніше і які використовували вчення Гіппократа про змішання рідин. Вони замінили грецьке слово “красис” на латинське слово temperamentum (“належне співвідношення частин, мірність”), від якого і веде свій початок термін “темперамент”.

    Один з них, Гален (ІІ ст.н.е.), дав першу розгорнуту класифікацію темпераменту, засновану на гуморальних представленнях Гіппократа. Вона включала 13 типів, у тому числі і ті, про які сказане було вище. З його погляду, перевага жовтої жовчі свідчить про холеричний темперамент, кров – про сангвінічний, чорної жовчі – про меланхолійний, а слизу – про флегматичний тип темпераменту.

    В.Вундт трактував темперамент як індивідуальну схильність до афектів. Холериків і меланхоліків він зараховував до групи із сильними афектами, а сангвініків і флегматиків відзначав слабкими афектами [13; с.234].

    Однак гуморальний підхід не зміг розкрити природу темпераменту. Тому на зміну йому в XIX-XX ст. прийшли нові теорії, автори яких намагалися знайти фізіологічні основи темпераменту в морфологічних особливостях людської голови (Ф.Галль), у товщині нервових волокон (В.Бехтерев), в особливостях будови організму, його конституції (Е.Кречмер, В.Шелдон та ін.) [15; с.310].

    В.Шелдон виходив з гіпотези існування основних типів тілобудови, що він описав, користуючись спеціально розробленою фотографічною технікою і складними антропометричними вимірами. Він виділив наступні типи статури.

    1. Ендоморфний.

    2. Мезоморфний.

    3. Ектоморфний.

    Розвиток в епоху Відродження анатомії і фізіології привели до подальших нововведень в поясненні типів темпераменту. Їх усе більше стали пов’язувати з особливостями будови тіла.

    Спробу перевести вчення про типи темпераменту на нову наукову основу спробував І.П.Павлов. У своїй публікації в 1927 р. висвітлив темперамент, як тип вищої нервової діяльності. В основу такого тлумачення він поклав наявність у тварини і людини певну вираженість властивостей нервової системи. При цьому спочатку він робив акцент на співвідношення збудження і гальмування, а потім – на силу нервової системи. Даючи фізіологічне обґрунтування різних типів поведінки (темпераментів), І.П.Павлов прийшов до сполучень типологічних особливостей проявів властивостей нервової системи і став ототожнювати типи темпераментів з типами вищої нервової діяльності. В остаточному варіанті його класифікація була наступною:

    1)    Холеричний тип (невтримний): сильна неврівноважена нервова

    система.

    2)    Сангвіністичний тип (врівноважений): сильна врівноважена рухлива нервова система.

    3)    Флегматичний тип (інертний): сильна врівноважена інертна нервова система.

    4)    Меланхолійний тип (слабкий): слабка нервова система [10; с.38].

    Б.Теплов і В.Небиліцин, продовжуючи вивчати властивості нервових процесів на основі електроенцефалографічних методик і статистичного оброблення експериментальних даних, довели, що деякі індивідуальні особливості умовних рефлексів у людини пов’язані між собою. Вони виділили чотири основних властивості нервової системи:

  5. динамічність;
  6. лабільність;
  7. сила;
  8. рухливість.

    Описуючи поведінку екстравертів і інтровертів, з одного боку, і людей з високим і низьким нейротизмом – з іншого, Г.Айзенк побудував свою модель типів темпераменту. Тип темпераменту, згідно досліджень являє собою один з чотирьох квадратів при перетинанні двох ортогональних шкал: 1) екстраверсія – інтроверсія, 2) емоційна стабільність – лабільність. Перша шкала характеризує індивіда з боку “відкритості” зовнішньому світу, друга – з боку його емоційної стійкості. Сполучення такої з екстраверсією Г.Айзенк ототожнює з типом сангвініка; емоційної лабільності і екстраверсії – з холериком; емоційної стійкості і інтроверсії – із флегматиком, а емоційної лабільності та інтроверсії – з меланхоліком У представленій моделі відсутні такі характеристики темпераменту, як емоційна збудливість і реактивність [23; с.93].

    Конкретні прояви типу темпераменту різноманітні. Вони не тільки помітні в зовнішній манері поведінки, але немов пронизують усі сторони психіки, істотно виявляючись у пізнавальній діяльності, сфері почуттів, спонуканнях і діях людини, а також у характері розумової роботи, особливостях мови і т.д.

    Отже, підводячи підсумок вищесказаного, хочеться ще раз відзначити, що вивченням темпераменту займались і займаються психологи різних країн. Висунуто безліч теорій щодо природи темпераменту і методів його вивчення. Природа темпераменту вивчалася з часів Гіппократа і Галена, які виділили 4 типи темпераменту (ці типи практично незмінно дійшли до наших днів і використовуються в дослідженнях сучасних психологів); Е.Кречмер пов’язував природу темпераменту з хімічним складом крові, А.Галлер ввів поняття збудливості і чутливості; І.П.Павлов експериментально підтвердив теорію про фізіологічну основу темпераменту.

    В.Вундт повязав темперамент із силою і швидкістю зміни емоцій. На основі цих досліджень, вивчення темпераменту продовжується і сьогодні.

    Необхідно зазначити, що психологи встановили, що слабкість нервової системи не є негативною властивістю. Сильна нервова система більш успішно справляється з одними життєвими задачами, а слабка – з іншими. Слабка нервова система – система високої чутливості, і в цьому її перевага. Знання про темперамент, про особливості природженої організації нервової системи, необхідні психологу, педагогу в навчально – виховній роботі. Варто пам’ятати, що розподіл людей на чотири види темпераменту дуже умовний. «Чисті» види зустрічаються досить рідко. Існують перехідні, змішані, проміжні типи темпераменту; часто по’єднуються риси різних темпераментів.

    1.2 Психологічний механізм виникнення тривожності

    Проблемі тривожності присвячена значна кількість досліджень у психології, медицині, фізіології, філософії, соціології. В останнє десятиліття інтерес психологів до вивчення тривожності істотно посилився в зв’язку з різкими змінами в житті суспільства, які породжують невизначеність і непередбачуваність, і, як наслідок, переживання емоційної напруженості, тривоги.

    Тривожність – риса особистості, що характеризує її емоційну сферу. Рівень тривожності – це показник індивідуальної чутливості до стресу, схильність відчувати більшість життєвих ситуацій як загрозливі.[7; с.120].

    Над проблемою тривожності працювали такі психологи як: З.Фрейд, К.Хорні,К.Роджерс, Парафіян, В.Мерлін, Лічко.

    Засновник психоаналізу З.Фрейд [26; с.67] стверджував, що людина має кілька вроджених потягів – інстинктів, що є рушійною силою поведінки людини. З.Фрейд вважав, що зіткнення біологічних потягів із соціальними заборонами породжує неврози і тривожність.

    Фрейд виділяв наступні види тривожності:

    1) Об’єктивну – на небезпеку в зовнішньому світі; 2) невротичну – на небезпеку не обумовлену і не відому; 3) моральну тривожність – “тривожність совісті”.

    В індивідуальній психології А.Адлер пропонує новий погляд на походження неврозів. [4; с.53] На думку Адлера, в основі неврозу лежать такі механізми, як страх, острах життя, острах труднощів, а також прагнення до визначеної позиції в групі людей, якої індивід у силу яких-небудь індивідуальних особливостей соціальних умов не міг домогтися, тобто чітко видно, що в основі неврозу лежать ситуації, в яких людина в силу тих чи інших обставин, тією чи іншою мірою випробує почуття тривоги.

    Адлер висуває три умови, що можуть привести до виникнення в дитини неправильної позиції і стилю життя. Ці умови наступні:

    1. Фізична неповноцінність організму.

    2. Розбещеність дитини.

    3. Відторгнутість дитини. .

    Недоліком Адлеровской концепції є те, що немає чіткого уявлення про тривожність як специфічний стан, відмінний від інших подібних станів.

    Проблема тривожності стала предметом спеціального дослідження в неофрейдистів і, насамперед у К.Хорні [28; с.165]. У теорії Хорні головні джерела тривоги і занепокоєння особистості кореняться не в конфлікті між біологічними потягами і соціальними заборонами, а в результаті неправильних людських відносин. Він вважає, що за допомогою задоволення цих потреб людина прагне позбутися від тривоги, але невротичні потреби задовільнити не можна, а, отже, від тривоги немає шляхів рятування.

    С.Салівен [18; с.54], відомий як творець “міжособистісної теорії” вважав ,що особистість не може бути ізольована від інших людей. Дитина з першого дня народження вступає у взаємовідносини з людьми й у першу чергу з матір’ю. Весь подальший розвиток і поведінка індивіда обумовлена міжособистісними відносинами. Салівен вважає, що в людини є вихідне занепокоєння, тривога, що є продуктом міжособистісних відносин. Він розглядає організм як енергетичну систему напруг, що може коливатись між визначеними межами – станом спокою, розслабленістю (ейфорія) і найвищим ступенем напруги. Джерелами напруги є потреби організму і тривога. Тривога викликається дійсними чи уявними погрозами безпеці людини.

    Інакше підходить до розуміння тривожності Е.Фромм [27; с.202]. На відміну від Хорні і Салівена Фромм підходить до проблеми психічного дискомфорту з позиції історичного розвитку суспільства.

    Фромм, Хорні і Салівен намагаються показати різні механізми рятування від тривоги.

    Фромм вважає, що всі ці механізми, у тому числі “втеча від себе”, лише прикривають почуття тривоги, але цілком не рятують індивіда від неї. Навпаки, почуття ізольованості підсилюється, тому що втрата свого “Я” складає самий хворобливий стан. Психічні механізми втечі від волі є ірраціональними, на думку Фромма, вони не є реакцією на навколишні умови, тому не в змозі усунути причини страждання і тривоги.

    Таким чином, можна зробити висновок про те, що тривожність заснована на реакції страху, а страх є вродженою реакцією на визначені ситуації, які пов’язані зі збереженням цілісності організму.

    Автори не роблять розходження між занепокоєнням і тривожністю. І те й інше з’являється як наслідок чекання неприємності. За допомогою тривоги дитина може уникнути страху.

    Аналізуючи і систематизуючи розглянуті теорії можна виділити кілька джерел тривоги, що у своїх роботах виділяють автори:

    1.    Тривога через потенційну фізичну шкоду.

    2.    Тривога через втрату любові (любові матері, ставлення однолітків).

    3.    Тривога може бути викликана почуттям провини, що зазвичай виявляється не раніше 4-х років.

    4.    Тривога через нездатність опанувати середовищем.

    5.    Тривога може виникнути й у стані фрустрації.

    Інакше розглядає емоційне самопочуття К.Роджерс. [24; с.505] Джерело тривожності він бачить в тому, що є явища, які лежать нижче рівня свідомості, і якщо ці явища носять загрозливий характер для особистості, то вони можуть бути сприйняті підсвідомо ще до того, як вони усвідомлені. Це може викликати вегетативну реакцію, серцебиття, яке свідомо сприймається як хвилювання, тривога, а людина не в змозі оцінити причини занепокоєння. Тривога їй здається безпричинною.

    Аналіз основних робіт показує, що в розумінні природи тривожності в закордонних авторів можна простежити два підходи – розуміння тривожності як споконвічно притаманної людині властивості, і розуміння тривожності як реакцію на ворожий людині зовнішній світ, тобто виведення тривожності із соціальних умов життя.

    У вітчизняній психологічній літературі, можна зустріти різні визначення поняття тривожності, хоча більшість дослідників сходяться у визнанні необхідності розглядати її диференційовано – як ситуативне явище і як особистісну характеристику з урахуванням перехідного стану її динаміки.

    Так, А.М.Парафіян вказує, що тривожність – це “переживання емоційного дискомфорту, пов’язане з чеканням неблагополуччя, з передчуттям небезпеки, що загрожує,” [21; с.250].

    По визначенню Р.С.Нємова: “Тривожність – це постійна ситуативна властивість людини, що виявляється, в стані підвищеного занепокоєння, відчутті страху і тривоги в специфічних соціальних ситуаціях” [13; с.509].

    По визначенню А.В.Петровського: “Тривожність – схильність індивіда до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги; один з основних параметрів індивідуальних розходжень. Тривожність звичайно підвищена при нервово-психічних і важких соматичних захворюваннях, а також у здорових людей, що переживають наслідки психотравми, у багатьох груп із суб’єктивним проявом неблагополуччя”.

    Сучасні дослідження тривожності спрямовані на розходження ситуативної тривожності, пов’язаною з конкретною зовнішньою ситуацією, і особистісною тривожністі, що є стабільною властивістю особистості, а також на розробку методів аналізу тривожності, як результату взаємодії особистості і її оточення.

    У дослідженні рівня домагань у підлітків М.З.Неймарк знайшла негативний емоційний стан у виді занепокоєння, страху, агресії, що було викликано незадоволенням їхніх домагань на успіх. Також емоційне неблагополуччя типу тривожності спостерігалося в дітей з високою самооцінкою. Вони претендували на те, щоб бути “найкращими ” учнями, чи займати саме високе положення в колективі[22; с.37].

    Від незадоволення потреби в дитини виробляються механізми захисту, що не допускають у свідомість визнання неуспіху, непевності і втрати самоповаги. Вона намагається знайти причини своїх невдач в інших людях: батьках, вчителях, товаришах. Намагається не зізнатися навіть собі, що причина неуспіху знаходиться в ній самій, вступає в конфлікт з усіма, хто вказує на її недоліки, виявляє дратівливість, вразливість, агресивність.

    М.С.Неймарк називає це “афектом неадекватності” – “… гостре емоційне прагнення захистити себе від власної слабості, будь-якими засобами не допустити у свідомість невпевненість в собі, відштовхування правди, гнів і роздратування проти усього і всіх”. Такий стан може стати хронічним і тривати місяці і роки. Сильна потреба в самоствердженні приводить до того, що інтереси цих дітей направляються тільки на себе.

    Можна виділити дві великі групи ознак тривоги: перша – фізіологічні ознаки, що протікають на рівні соматичних симптомів і відчуттів; друга – реакції, що протікають у психічній сфері. Складність опису цих проявів полягає в тому, що всі вони по окремості і навіть у визначеній сукупності можуть супроводжувати не тільки тривогу, але й інші стани, переживання, такі, як розпач, гнів і навіть радість.

    Дитина, відчуваючи до себе вороже і байдужне відношення навколишніх, охоплена тривогою, виробляє свою систему поведінки і відношення до інших людей. Вона стає злісною, агресивнішою, замкнутою, або намагається знайти владу над іншими, щоб компенсувати відсутність любові. Однак, така поведінка не приводить до успіху, навпаки, вона ще більше загострює конфлікт і підсилює безпорадність і страх.

    Для кожного періоду розвитку характерні свої переважні джерела занепокоєння. Так, для дворічної дитини джерелом тривоги є розлука з матір’ю, у шестирічних дітей – відсутність адекватних зразків ідентифікації з батьками. У підлітковому віці – острах бути відкинутим однолітками.

    Порятунком від тривоги є світ фантазій. Сама по собі, фантазія – чудова якість, яка дозволяє людині виходити у своїх думках за межі дійсності, будувати свій внутрішній світ, нескутий умовними рамками, творчо підходити до рішення різних питань. Однак, фантазії не повинні бути цілком відірвані від реальності, між ними повинний бути постійний взаємний зв’язок.

    Діти з підвищеною тривожністю дуже чуттєві до своїх невдач, гостро реагують на них, схильні відмовлятися від тієї діяльності, в якій є затруднення. Тривожні діти мають схильність до шкідливих звичок невротичного характеру: вони гризуть нігті, висмикують волосся. Маніпуляції з власним тілом знижують в них емоційну напругу, заспокоюють.

    Серед причин, що викликають дитячу тривожність, на першому місці – неправильне виховання і несприятливі відносини дитини з батьками, особливо з матір’ю. Так, відкидання, неприйняття матір’ю дитини викликає в неї тривогу через неможливість задоволення потреби в любові, у ласці і захисті. У цьому випадку виникає страх: дитина відчуває умовність материнської любові (“Якщо я зроблю погано, мене не будуть любити”). Незадоволення потреби в любові буде спонукувати її домагатися її задоволення будь-якими засобами.

    Дитяча тривожність може бути наслідком симбіотичних відносин дитини з матір’ю, коли мати відчуває себе єдиним цілим з дитиною, намагається відгородити її від труднощів і неприємностей життя. Вона “прив’язує” до себе дитину, охороняючи від уявних, неіснуючих небезпек. В результаті дитина зазнає занепокоєння, коли залишається без матері, легко губиться, хвилюється і боїться. Замість активності і самостійності розвиваються пасивність і залежність.

    Ще одна ситуація – ситуація підвищеної відповідальності. Коли тривожна дитина попадає в неї, її тривога обумовлена страхом не виправдати надій, чекань дорослого.

    Таким чином, у розумінні природи тривожності в різних авторів можна простежити два підходи – розуміння тривожності як споконвічно властивій людині властивості і розуміння тривожності як реакції на ворожий для людини зовнішній світ, тобто виведення тривожності із соціальних умов життя.

    Психологи виділяють два способи подолання тривожності в людини.

    1. Вироблення конструктивних способів поведінки у важких для дитини ситуаціях, а також оволодіння прийомами, що дозволяють справитись з зайвим хвилюванням, тривогою.

    2. Зміцнення впевненості в собі, розвиток самооцінки і уявлення про себе, турбота про особистісний ріст.

    Підводячи підсумок слід зазначити, що тривожність як переживання емоційного дискомфорту, передчуття небезпеки, що загрозжує, є вираженням незадоволення значимих потреб людини. Тривожність — стійке особистісне утворення, що зберігається протягом досить тривалого часу. Вона має власну спонукальну силу і стійкі форми реалізації в поведінці з перевагою в останніх компенсаторних і захисних проявах.

    Виникнення і закріплення тривожності як стійкого утворення пов’язане з незадоволенням ведучих вікових потреб дитини, що здобувають гіпертрофований характер. Стійким особистісним утворенням тривожність стає в підлітковому віці, опосередковуючи особливостями “Я-концепції”. Закріплення і посилення тривожності відбувається по механізму “замкнутого психологічного кола”, що веде до нагромадження і поглиблення негативного емоційного досвіду, що у свою чергу, породжуючи негативні прогностичні оцінки сприяє збільшенню і збереженню тривожності.

    Питання про причини тривожності відкрите, у даний час переважає точка зору, відповідно до якої тривожність, маючи природну основу (властивості нервової й ендокринної систем), розвивається протягом життя, у результаті дії соціальних і особистісних факторів, наприклад, у результаті внутрішніх конфліктів і т.д. Виділяється стійка тривожність у якій-небудь сфері – приватна і загальна, що вільно змінює об’єкти в залежності від зміни їхньої значимості для людини. Розрізняються також адекватна тривожність, що є відображенням неблагополуччя людини в тій чи іншій області, хоча конкретна ситуація може не містити погрози, і тривожність неадекватна в благополучних для індивіда областях дійсності.

    1.3. Взаємозвязок рівня тривожності з типом темпераменту.

    Індивідуально – типологічні властивості – це такі властивості, завдяки яким одна людина (група людей) відрізняється від інших.

    Темперамент – це індивідуальні особливості людини, які визначають динаміку її психічної діяльності і поведінки.

    На даному етапі розвитку суспільства виділяють два основних показники динаміки психічних процесів і поведінки активність і емоційність. [2; с.78] Активність психічної діяльності і поведінки людини виражаються в різному прагненні активно діяти, виявляти себе в різноманітній діяльності, у різній швидкості і силі протікання психічних процесів, у різному ступені рухової (чи моторної) рухливості, чи швидкості сповільненості реакцій. Другий показник динамічності – емоційність – виражається у різному ступені емоційної збудливості, у швидкості виникнення і силі емоцій людини, в емоційній вразливості (сприйнятливість до емоційних впливів).

    З найдавніших часів розрізняли чотири основних типи темпераменту: сангвінічний (живий), флегматичний (повільний, спокійний), холеричний (енергійний, жагучий), меланхолійний (замкнутий, схильний до глибоких переживань).

    Наукове пояснення типів темпераментів дає вчення І.П.Павлова про типи вищої нервової діяльності. Основою індивідуальних розходжень у діяльності нервової системи вважають різні прояви, зв’язок і співвідношення нервових процесів – збудження і гальмування.

    Сила нервових процесів характеризує працездатність, витривалість нервової системи й означає здатність її переносити або тривале, або короткочасне, але дуже сильне емоційне збудження чи гальмування. Протилежна властивість – слабість нервових процесів – характеризується нездатністю нервових кліток витримувати тривале і концентроване збудження і гальмування. У слабкій нервовій системі нервові клітки відрізняються низькою працездатністю, їхня енергія швидко виснажується. Врівноваженість нервових процесів це співвідношення збудження і гальмування. [5;с.153].

    В деяких людей ці два процеси взаємно врівноважені, а в інших рівновага не спостерігається: переважає процес збудження, або гальмування.

    Комбінації зазначених властивостей нервових процесів були покладені в основу визначення типу вищої нервової діяльності. У залежності від сполучення сили рухливості й врівноваженості процесів збудження і гальмування розрізняють чотири основних типи вищої нервової діяльності.

  • Сильний, врівноважений, рухливий (сангвінік).
  • Сильний, неврівноважений, рухливий (холерик).
  • Сильний, врівноважений, інертний (флегматик).
  • Слабкий, неврівноважений (меланхолік) [10; с.34].

    Окремі властивості темпераменту можуть за життя змінюватись, але тип темпераменту залишається постійним. Від змін окремих властивостей темпераменту слід відрізняти дозрівання типу темпераменту. Хоча дитина і народжується з основою для певного типу темпераменту він не виникає одразу, а залежить від дозрівання нервової системи. Так, у дошкільника нервові процеси слабкі і неврівноважені. Тому властивості темпераменту, які залежать від сили нервової системи, не виявляються (схильність до страху або гніву, роздратованість, кволість). У молодшого школяра ці властивості вже помітні. Основні властивості темпераменту виявляються поступово з віком в залежності від дозрівання нервової системи.

    Емоційна стабільність – нестабільність пов’язана з нейротизмом, що тісно корелює з тривожністю. При низькому рівні нейротизму і тривожності спостерігається стабільність емоційного фону, при високому – нестабільність, тобто часта зміна настрою. Як стабільна характеристика людини тривожність вперше почала вивчатись Е.Тейлором.

    У багатьох людей висока тривожність, тобто виражена емоційна властивість особистості, що призводить до частих проявів стану тривоги (занепокоєння) у всіляких життєвих ситуаціях, у тому числі і таких, котрі до цього не розположують. В.С.Мерлін визначає тривожність як високу емоційну збудливість в загрозливій ситуації. По визначенню К.Ізарда, тривожність – це комплекс негативних емоцій: страху, гніву і суму.

    Визначений рівень тривожності – природна й обов’язкова особливість активної діяльності особистості. У кожної людини існує свій оптимальний, чи бажаний, рівень тривожності – так названа корисна тривожність.

    Високий рівень тривожності виявляється в тенденції оцінювати явища, предмети, події, об’єктивно безпечні, як загрозливі, з наступним переживанням тривоги. Тривожні люди бояться труднощів, почувають себе невпевнено в групі, намагаються використовувати найбільш безпечні засоби прояву своєї тривоги і ворожості; вони також не дуже схильні досліджувати невідомі і незнайомі ситуації .

    Всі ці особистісні особливості мають природну основу, яка служить типологічним особливостям прояву властивостей нервової системи. В.Д.Небиліцин припустив, що люди зі слабкою нервовою системою більш схильні до тривожності, ніж ті в яких сильна нервова система. Це було підтверджено рядом досліджень. Виявлено (В.В.Бєлоус, Е.П.Ільїн, Ю.А.Катигін зі співавторами) [10; с.135], що люди з високим ступенем тривожності частіше мають слабку нервову систему, отже, і високу активацію в спокої, що обумовлена, швидше за все, збуджуючим впливом на кору головного мозку ретикулярної формації. У подібних людей знайдена і більша, ніж у демонструючих низький рівень тривожності, величина КГР у спокої.

    Таким чином, для людей з низьким нейротизмом (тобто з низькою тривожністю) більше, ніж людям з високим нейротизмом, характерні сильна нервова система, рухливість нервових процесів і перевага у збудженні. Рівень особистої тривожності є реакцією на існуючу нестійку ситуацію в структурі життєдіяльності особистості. Крім того особиста тривожність, як і будь – яке інше переживання, безпосередньо повязана з ведучими мотивами і життєвими цінностями особистості. У цілому проблема особистої тривожності досить багатогранна, і безсумнівно, заслуговує глибокого і всебічного дослідження.

    Підсумовуючи вищесказане, ми дійшли до висновку, що різноманітні погляди та концепції темпераменту не є відірваними одна від одної, а взаємодоповнюють одна одну. Також було виявлено, що тривожність, як риса особистості формується на протязі всього життя і може змінюватись.

    Розділ 2. Експериментальне вивчення впливу типу темпераменту на рівень тривожності.

    2.1 Дослідження типу темпераменту та рівня тривожності.

    Тривожність – це переживання емоційного дискомфорту, який пов`язаний з чеканням неблагополуччя, з передчуттям небезпеки, що загрожує. Розрізняють тривожність, як емоційний стан і як стійку якість, рису особистості, темпераменту.

    Визначений рівень тривожності – природна й обов’язкова особливість активної діяльності особистості. У кожної людини існує свій оптимальний чи бажаний рівень тривожності – це так звана корисна тривожність. Однак, підвищений рівень тривожності є суб’єктивним проявом неблагополуччя особистості.

    Темперамент – це динамічна характеристика психічних процесів і поведінки людини, яка проявляється в їх швидкості, мінливості, інтенсивності і інших характеристиках. Темперамент впливає на темп рухів, мови, перебіг емоцій. Тобто, темперамент – це відображення динаміки психологічної працездатності, біологічна основа формування людини. Темперамент закладає соціальні сторони індивідуальності людини .У моєму дослідженні я ставила за мету дослідити наступні характеристики особистості такі як тип темпераменту та рівень тривожності. Отримані мною дані я проаналізувала і спробувала встановити залежність між типом темпераменту та рівнем тривожності.

    Моє дослідження проводилось у наступні етапи:

  • Підготовка і проведення психодіагностичних методик.
  • Кількісна обробка результатів діагностики.
  • Інтерпретація результатів.
  • Порівняння рівня тривожності з типом темпераменту, встановлення взаємозв’язку.

    Дослідження, які я проводила мали на меті визначити тип темпераменту особистості, а також визначити рівень тривожності. Відповідно до отриманих даних встановити взаємозв`язок між типом темпераменту та рівнем тривожності.

    У дослідженні брали участь 45 школярів 6-9 класів Чорнянського НВО «Дошкільний заклад» ЗОШ І-ІІІ ступенів.

    Під час дослідження мною були використані наступні методики:

  • Методика “Визначення переважаючого типу темпераменту”, яка була запропонована А.Бєловим.
  • Методика “Опитувальник Г.Айзенка ” (підлітковий варіант).
  • Методика “Шкала особистісної тривожності” (Ч.Спілберга)
  • Методика «Самооцінка особистої тривожності» Дж.Тейлора (адаптація Т.А.Немчінова)

    Методика “Визначення переважаючого типу темпераменту”(А.Бєлов)

    використовувалась мною для визначення переважаючого типу темпераменту (дод. 2).

    Обробка результатів відбувалась таким чином:

  1. Підраховувалась кількість позитивних відповідей, по кожній картці окремо.
  2. Вираховувався процент позитивних відповідей по кожному типу темпераменту, за формулою:

    Х = А*/ А × 100,

    С = A**/ А × 100,

    Ф = A***/ А × 100,

    М = A****/ А × 100.

    де Х, С, Ф, М, – типи темпераменту, А* , A**,A***, A****- число позитивних відповідей за кожною карткою, а А- загальне число позитивних відповідей. Невеликий обсяг пропонованих завдань робить дану методику дуже інформативним і ефективним засобом діагностики темпераменту.

    Результати представлені нижче у таблиці 1.

    Наступна методика, яка використовувалась мною “Опитувальник Айзенка”, (дод.3). Мета цієї методики – виявити особливості темпераменту дитини, такі якості темпераменту, як екстраверсія – інтроверсія, емоційну збудливість – емоційну врівноваженість, активність. Досліджуваним була запропонована наступна інструкція. Потрібно відповісти на кожне запитання “так” або “ні” і записати свою відповідь поряд з номером запитання. Аналіз результатів проводився таким чином:

  3. Підраховувалась кількість позитивних відповідей по шкалі екстраверсія – інтроверсія.
  4. Підраховувалась кількість позитивних відповідей по шкалі нейротизму.
  5. Визначався переважаючий тип темпераменту.

    Результати представлені нижче у таблиці 2.

    Методика “Шкала особистісної тривожності” Ч.Спілберга (дод.4). Дана методика була використана для визначення рівня тривожності, як риси особистості. Шкала особистої тривожності Ч.Спілбергера має досить високий рівень валідності і стійкості. Обробка результатів проводилась наступним чином.

  6. Підраховувалась кількість балів, по відповідним номерам запитань.
  7. Показник тривожності вираховувався за формулою:

    ОТ = ∑¹- ∑²+35, де Σ1- загальна кількість міркувань, а Σ2- загальна сума відповідей.

    Результати дослідження представлені нижче у таблиці 3.

    Для більш повної психологічної діагностики особистісної тривожності, мною була використана методика “Самооцінка особистісної тривожності” Дж.Тейлора (дод.5).

    Шкал Дж.Тейлора використовується для оцінки загального рівня тривожності (страху). Її слід проводити разом з іншими методиками.

    Інтерпритація результатів відбувалась наступним чином:

  8. Підраховувалась кількість відповідей, відповідно до ключа.
  9. Діагностувався рівень тривожності.

    Результати, які були отримані представлені нижче у таблиці 4.

    Таким чином, на мою думку дані тестові методики мають допомогти встановити взаємозвязок між типом темпераменту та рівнем тривожності.

    2.2 Аналіз, обробка та інтерпретація отриманих даних.

    Здійснивши аналіз представлених вище методик, я отримала наступні результати, які подані мною у вигляді таблиць.

    Таблиця 1

    Зведена діаграма результатів, за методикою “Визначення переважаючого типу темпераменту”( А.Бєлов)


    З діаграми видно, що у 6-9 класах 17 учнів з холеричним темпераментом, 16 – з сангвірічним, 7 – з меланхолійним, а 5 – з флегматичним. Якщо отримані дані перевести у відсотки, то ми отримаємо такі показники:

  10. 38% школярів мають холеричний тип темпераменту.
  11. 35% учнів мають сангвінічний тип темпераменту.
  12. 16% школярів мають меланхолійний тип темпераменту.
  13. 16% учнів мають флегматичний тип темпераменту.

    Отже, із 45 учнів переважає холеричний тип темпераменту.Для підтвердження висновку була проведена наступна методика діагностики типу темпераменту “Опитувальник Г. Айзенка” (підлітковий варіант).

Таблиця 2

Зведена діаграма результатів методики “Опитувальник Г.Айзенка”.


З результатів діаграми видно, що у шкільному колективі 18 учнів мають холеричний темперамент, 16 – сангвірічний, 6 – флегматичний, і відповідно 5 – меланхолійний. Якщо отримані результати перевести у відсотки, то ми отримаємо наступні показники:

  • 40% учнів мають холеричний тип темпераменту.
  • 36% учнів мають сангвінічний тип темпераменту.
  • 13% учнів мають флегматичний тип темпераменту.
  • 11% учнів мають меланхолійний тип темпераменту.

    Коротка психологічна характеристика типів темпераменту подана в додатку 6.

    Наступною методикою, яка була використана для діагностики рівнів особистісної тривожності стала “Шкала особистої тривожності” Ч.Спілберга. В результаті обчислення отримані показники представлені у вигляді зведеної таблиці результатів.

    Таблиця 3.

    Результати тестування за методикою “Шкала особистої тривожності” (Ч.Спілберга)


    В результаті даного обстеження було виявлено, що у 22 респондентів переважає високий рівень особистісної тривожності, 17 – мають помірний рівень, 6 – низький рівень особистісної тривожності.

    Отримані результати, я перевела у відсотки і отримала такі показники: 49% – респондентів мають високий рівень особистісної тривожності, 38% – помірний рівень, 13% отримали низький рівень особистісної тривожності.

    Далі розглянула результати тестування за іншою методикою, які представлені мною у вигляді загальної зведеної таблиці.

    Таблиця 4.

    Результати тестування за методикою
    “Самооцінка особистої тривожності” (Дж.Тейлора)

 

Отже, друга методика теж підтвердила, що з 45 учнів 6-9 класів 21 дитина (46%) має високий рівень тривожності, 18 (40%)- помірний, а 6 учнів – низький рівень тривожності.

Досліджуючи рівень тривожності та тип темпераменту учнів 6-9 класів, я зробила порівняльну таблицю результатів між хлопчиками та дівчатками і отримала цікаві дані.

Таблиця 5

З таблиці видно, що серед хлопчиків переважає холеричний тип темпераменту, а серед дівчат – сангвінічний. Це говорить про те, що хлопчики найбільш тривожні. Тривожність обумовлена підлітковим віком, що і довели вітчизняні психологи.

Наступним етапом мого дослідження було порівняння показників рівня тривожності з типом темпераменту.

Таблиця 6.

Порівняльна таблиця результатів дослідження

рівня тривожності з типом темпераменту.


Як видно з порівняльної таблиці типу темпераменту з рівнем тривожності в людей холеричного типу темпераменту спостерігається високий рівень тривожності. Це обумовлено тим, що у холериків сильна неврівноважена нервова система, тому як правило вони досить емоційні, імпульсивні. Для них характерний високий рівень особистісної тривожності, схильність переживати невдачі. Майже ідентична ситуація спостерігається в людей меланхолійного типу темпераменту, якому, як виявилось в результаті дослідження також притаманний високий рівень особистісної тривожності. Меланхолійний тип темпераменту обумовлений слабкою нервовою системою і характерізується, як і холеричний тип темпераменту емоційною нестійкістю (нейротичністю). Зовсім інші показники спостерігаються у людей флегматичного типу темпераменту: низький рівень особистісної тривожності.

Відомо, що у флегматика сильна нервова система, переважає спокійний відносно рівний емоційний настрій. Флегматичний тип темпераменту відносять до емоційно стійкого типу, для якого є характерним стійкість по відношенню до зовнішніх подразників. Дані люди не схильні до хвилювання, саме тому в них переважає низький рівень особистісної тривожності. Сангвінічний тип темпераменту також відносять до емоційно стійкого типу, проте цей тип темпераменту зорієнтований на зовнішній світ, тому для сангвініків є характерним імпульсивність разом з певною емоційною врівноваженістю, саме цим і є обумовлений помірний рівень особистісної тривожності, який є переважаючим у даного типу темпераменту.

Таким чином результати дослідження впливу типу темпераменту та рівня тривожності демонструють прямо пропорційну залежність рівня особистісної тривожності від типу темпераменту.

Підводячи підсумок проведеної роботи необхідно зазначити, що висунута мною гіпотеза підтверджується: рівень особистісної тривожності обумовлений переважаючим типом темпераменту.

Результати роботи перейшли у вироблення рекомендацій, підбір вправ щодо роботи з дітьми з низьким рівнем особистісної тривожності (дод.7-8)

Висновок.

В даній роботі був проведений теоретичний аналіз теорій виникнення вчення про темперамент, а також були розглянуті теорії виникнення тривожності. Різні підходи до вивчення цього психологічного явища не дозволяють однозначно трактувати передумови виникнення тривожності. Питання про сутність механізму тривожності приваблювало кращі розуми людства протягом багатьох століть і розглядалось з різних позицій – з погляду філософії, психології, педагогіки, психіатрії. Однак тільки в нашому столітті дана проблема стала предметом систематичного наукового дослідження, тому що не на всі питання, що виникають у зв’язку з проблемою тривожності є відповіді. По суті, вивчення цієї теми досить часто породжувало більше запитань, ніж відповідей. Проте, в наявності значний прогрес у дослідженні данного питання, сьогодні ми знаємо вже досить багато про джерела і природу виникнення механізму тривожності.

В процесі написання наукової роботи, мною були реалізовані такі завдання: проаналізувати теоретичні джерела даної проблеми, описати існуючі теорії темпераменту та причини винекнення тривожності, підібрати і обгрунтувати методики для визначення типу темпераменту та рівня особистісної тривожності, провести констатуючий експеримент, результати якого б були узагальнені,та представлені у другій частині наукової роботи.

Дані, отримані в результаті кореляційного аналізу, підтверджують мою гіпотезу, а саме, рівень тривожності дітей підліткового віку обумовлений певним типом темпераменту. На практиці я отримала такі результати:

– холерики продемонстрували дуже високий рівень особистісної тривожності;

– респонденти з домінуючим типом темпераменту меланхоліка, також показали високий рівень особистісної тривожності;

– досліджувані з сангвінічним типом темпераменту помірний;

-флегматики продемонстрували низький рівень особистісної тривожності.

В науковій роботі запропоновані практичні рекомендації (дод.7), зокрема корекційна програма спрямована на зниження рівня особистісної тривожності школярів з різними типами темпераменту. Отже, в результаті мого дослідження, я ще раз акцентувала увагу на теоретичних та практичних аспектах проблеми впливу індивідуальних властивостей особистості, зокрема типу темпераменту на рівень тривожності.

Проведені дослідження дають матеріал для подальшого більш детального вивчення даної проблеми. Тема, яка була висвітлена у даній роботі є актуальною в сучасному світі і потребує подальшого розгляду.

Список використаних джерел.

  1. Альманах психологических тестов. – М., «КСП», 1995 – 135с.
  2. Бернс Эрик. Развития Я-концепции и воспитание. / Пер. с англ., М., Прогресс, 1986.
  3. Битякова М.Р. Организация психологической работы в школе. –М.: Совершенство, 1997., с. 298.
  4. Блюм Г. Психоаналитические теории личности. Пер. с англ. и вступительная статья А.Б.Хавина – Э.: Изд-во «КСП», 1996,104с.
  5. Волков Е.М. Трудные дети или трудные родители?» М.: / Профиздат., 1992, с.96.
  6. Выготский Л.С. Психология. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2000, -1008с.
  7. Загальна психологія – К.: Форум, 2000 – 543с.
  8. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. – СПб. Питер, 2001, – 464с.
  9. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. – СПб. Питер, 2004. – 701с.
  10. Клюева Н. В. Касаткина Ю. В.Учим детей общению. Характер, коммуникабельность. Популярное пособие для родителей и педагогов. – Ярославль: Академия развития, 1996.- 240 с., ил.
  11. Левонтин Р.П. Человеческая индивидуальность наследственность и среда. М.,Универс., 1993.- 145с.
  12. Немов Р.С. Психология. В 3-х кн. – М.: ВЛАДОС, 2001, – 688с
  13. Немчин Т.А. Состояние нервно-психического напряжения., Л., 1983 -123с.
  14. Общая психодиагностика: Основы психодиагностики, немедицинской терапии и психологического консультирования. // Под ред. В.В.Столина., М.: Изд-во МГУ, 1987, с. 304.
  15. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе.- М.: ТЦ «Сфера», 1996.- 240 с.
  16. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие – Самара: Дом «БАХРАХ», 1998, с. 672.
  17. Прихожан А.М. Психологический справочник, или как обрести уверенность в себе. Кн. Для учащихся, М.: Просвещение, 1994, с. 191.
  18. Психология. Словарь. / Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского, 2-е изд., испр и доп. М.:: Политиздат, 1990, с. 494.
  19. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций., М., 1979, 107с.
  20. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: учебное пособие., М.: Владос, 1996, с. 529.
  21. Савина Е. Тревожные дети. // Дошк. Воспитание. 1996., -53с.
  22. Симонов П.В. Темперамент, характер, личность . М.: Прогресс, 1984, – 120с.
  23. Столяренко Л.Д. Основы психологии., Ростов-на-Дону, Изд-во «Феникс», 1996, с. 736.
  24. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. – М.: Прогресс, 1982, – 231с
  25. Фрейд З. Психология бессознательного. М.: 1989, с. 57-104.
  26. Фром Э. Бегство от свободы. М., 1993, с. 272.
  27. Хорни К. Наши врутренние конфликты. Конструктивная теория неврозов. / Оформление обложки А. Лурье. – Стб: Лань, 1997, с. 240.
  28. Хорни К. Невротическая личность нашего времени; Самоанализ: Пер. с англ. / Общ. Ред. Т.В.Бурменской, М.: Изд-кая группа «Прогресс», 1993, с. 33-48.

Додаток 1

Хронологічний порядок типів темпераменту.

Автор

Порядок типів

Гіппократ 460 р. до н.е. – 377 р. до н.е.

Холерик ( перевага у організмі жовтої жовчі ).

Сангвінік ( крові )

Меланхолік ( чорної жовчі )

Флегматик ( слизу )

Кречмер 1921р.

пікнік (сангвінік)

атлетик (флегматик)

лептосоматик (меланхолік)

диспластик ( холерик )

Шелдон 1940 р.

вісцеротонік (сангвінік)

соматотонік (холерик)

церебротонік (меланхолік)

Павлов 1927 р.

сильний неврівноважений (холерик)

сильний врівноважений інертний (флегматик)

сильний врівноважений рухливий (сангвінік)

слабкий (меланхолік)

Додаток 2

ТЕСТ “ФОРМУЛА ТЕМПЕРАМЕНТУ” (А. БЕЛОВ)

Інструкція: прочитайте уважно перелік якостей, відмідьте знаком “+”, якщо ви вважаєте, що дана риса притаманна Вам, і знак “-“, якщо вона є відсутньою.

I.

  • непосидючі, метушливі;
  • невитримані запальні;
  • нетерплячі;
  • різкі та прямолінійні у стосунках з людьми;
  • рішучі та ініціативні;
  • вперті;
  • винахідливі у суперечці;
  • працюєте ривками (поривами);
  • схильні до ризику;
  • незлопам’ятні;
  • маєте, швидку, пристрасну з переривчатими інтонаціями мову;
  • неврівноважені і схильні бути запальним;
  • агресивний задирака;
  • нетерпимі до недоліків;
  • маєте виразну міміку;
  • здатні швидко діяти і вирішувати;
  • невпинно прагнете новизни;
  • маєте різкі поривчасті рухи;
  • настійливо домагаєтеся досягнення поставленої мети;
  • схильні до різких змін настрою.

    ІІ.

  • весела життєрадісна людина;
  • енергійна і діловита;
  • часто не доводите розпочату справу до кінця;
  • схильні переоцінювати себе;
  • швидко схоплюєте нове;
  • нестійкі в інтересах та схильностях;
  • легко переживаєте невдачі та неприємності;
  • легко пристосовуєтесь до різних обставин;
  • з захопленням беретесь за будь-яку нову справу;
  • швидко охолоджуєтесь, якщо справа перестає вас цікавити;
  • швидко включаєтесь в нову роботу і швидко переключаєтесь на іншу;
  • не переносите одноманітності буденної, клопітливої роботи;
  • товариська та чуйна людина, не відчуваєте не зручності з новими для вас людьми;
  • витривалі та працездатні;
  • маєте гучну, швидку, виразну мову що супроводжується жестами, виразною мімікою;
  • зберігаєте самовладання в нештатній, складній обстановці;
  • маєте завжди бадьорий настрій;
  • швидко засинаєте і прокидаєтесь;
  • часто незібрані проявляєте поспішність в рішеннях;
  • схильні деколи «ковзати по поверхні», залишаєтесь осторонь.

    ІІІ.

  • спокійна та холоднокровна людина;
  • послідовні та розважливі у справах;
  • обережні та розважливі;
  • вміє чекати;
  • мовчазні та не любите розводити теревені, базікати;
  • маєте спокійну плинну мову з зупинками, без різко виражених емоцій, жестикуляцій і міміки;
  • стримані та терплячі;
  • доводите розпочату справу до кінця;
  • не тратите даремно сил;
  • дотримуєтесь виробленого режиму дня, життя системи в роботі;
  • легко стримує пориви;
  • малосприятливий щодо схвалення та осудження;
  • не злісні, проявляєте поблажливе відношення до «підколок», на свою адресу;
  • постійні в своїх відношеннях та інтересах;
  • повільно включаєтесь в роботу і повільно переключаєтесь з роботи на роботу;
  • постійні у відношеннях з усіма;
  • любите акуратність, охайність у всьому;
  • важко пристосовуєтесь до нової обстановки;
  • маєте витримку;
  • дещо повільні.

    ІV

  • сором’язливі та скромні;
  • губитесь в новій обстановці;
  • важко встановлюєте контакти з незнайомими людьми;
  • не вірите в свої сили;
  • легко переносите самітність;
  • відчуваєте пригніченість та розгубленість при невдачах;
  • схильні замикатись в собі;
  • швидко стомлюєтесь;
  • неголосно говорите;
  • несвідомо пристосовуєтесь до характеру співбесідника;
  • вразливі до сліз;
  • надзвичайно сприятливі до схвалень та осуджень;
  • занадто вимогливі до себе і оточуючих;
  • схильні до підозріливості;
  • занадто вразливі та чутливі;
  • занадто образливі;
  • скритні та нетовариські, наділитесь ні з ким своїми думками;
  • малоактивні та нерішучі;
  • поступливі, покірні;
  • намагаєтесь викликати співчуття і допомогу в оточуючих.

    Обробка результатів відбувається таким чином:

    1. Підраховується кількість позитивних відповідей, по кожній картці окремо.
    2. Вираховується процент позитивних відповідей по кожному типу темпераменту, за формулою:

    Х = А*/ А × 100,

    С = A**/ А × 100,

    Ф = A***/ А × 100,

    М = A****/ А × 100.

    де Х, С, Ф, М, – типи темпераменту, А* , A**,A***, A****- число позитивних відповідей по кожній картці, а А- загальне число позитивних відповідей. Невеликий обсяг пропонованих завдань робить дану методику дуже інформативним і ефективним засобом діагностики темпераменту.

    Додаток 3

    Визначення типу темпераменту за методикою Айзенка

    Інструкція. Вам пропонується набір спеціально підготовлених нескладних питань на колене з яких треба чесно та відверто відповісти «так» або «ні». Отже…

    1. Чи часто ви відчуваєте потребу в нових враженнях, бажання багато що змінити довкола себе?

    2. Чи часто вам потрібна підтримка надійного друга, готового допомогти, підбадьорити чи заспокоїти?

    3. Ви вважаєте себе людиною безтурботною?

    4. Чи відчуваєте ви труднощі, коли треба відповісти «ні»?

    5. Перед тим, як щось вдіяти, чи обмірковуєте можливі наслідки, кінцевий результат?

    6. Якщо пообіцяли щось зробити, чи завжди дотримуєте слова?

    7. Чи часто у вас змінюється настрій?

    8. Звичайно ви говорите і дієте швидко, не замислюючись?

    9. Чи часто почуваєте себе пригніченим, розчарованим без будь-яких на це причин?

    10. Чи можете зробити будь що, побившись об заклад?

    11. Чи відчуваєте сором’язливість та збентеження, коли намагаєтеся заговорити з незнайомою симпатичною людиною протилежної статі?

    12. Чи втрачаєте часом самовладання?

    13. Чи часто здійснюєте вчинки під впливом хвилинного настрою?

    14. Чи часто відчуваєте муки сумління через те, що зробили або сказали щось таке, чого не слід було б говорити або робити?

    15. Чи надаєте перевагу читанню книг, газет та журналів перед зустрічами з людьми?

    16. Вас легко образити?

    17. Чи подобається вам часто бувати у компаніях?

    18. Чи маєте ви думки, які не хотіли б відкривати іншим?

    19. Чи правда, що іноді все горить у вас у руках, а часом настають нудьга та смуток?

    20. Ви хочете мати друзів небагато, але дуже близьких та відданих?

    21. Ви мрійник?

    22. Якщо на вас кричать, то чи відповідаєте тим же?

    23. Чи часто почуваєте свою провину?

    24. Чи всі ваші звички та захоплення вам подобаються?

    25. Чи здатні ви дати волю своїм почуттям та весело провести час у компанії?

    26. Ви людина, яка легко збуджується?

    27. Люди, які вас знають, вважають, що ви людина компанійська?

    28. Коли ви зробили щось важливе, то чи не замислювалися, що могли б зробити це краще?

    29. Ви вважаєте за краще менше говорити, коли перебуваєте у товаристві інших людей?

    30. Чи любите ви пліткувати?

    31. Чи буває у вас безсоння через різні думки?

    32. Відповідь на питання, яке вас цікавить, шукатимете у книзі?

    33. Чи відчуваєте ви часом посилене серцебиття?

    34. Вам подобається робота, яка потребує зосередженості?

    35. Чи відчуваєте іноді почуття тремтіння?

    36. Коли ви знаєте; що контролю в автобусі не буде, чи обов’язково платите за свій проїзд?

    37. Ви байдуже ставитеся до кепкувань над собою?

    38. Ви дратівливі?

    39. Чи цікаво вам виконувати роботу у високому темпі?

    40. Чи хвилюють вас думки про неприємності, які можуть трапитися?

    41. Ви любите ходити і все робити повільно?

    42. Ви дозволяєте собі інколи запізнюватися?

    43. Чи часто вам доводиться бачити «страшні» сни?

    44. Ви любите говорити по-простому навіть з незнайомою людиною?

    45. Чи страждаєте, коли вам болить?

    46. Чи пригнічують вас неприємні почуття, коли ви тривалий час позбавлені можливості спілкуватися з людьми?

    47. Чи вважаєте ви себе людиною нервовою?

    48. Чи є серед ваших знайомих люди, які вам дуже не подобаються?

    49. Ви дуже впевнена у собі людина?

    50. Вас легко образити, якщо вказати на недоліки?

    51. Ви згодні з тим, що від вечірки дістати справжнє задоволення важко?

    52. Чи дошкуляють вам думки, що ви чимось гірші за інших?

    53. Чи здатні ви внести пожвавлення в нудну компанію?

    54. Чи буває, що ви говорите про те, чого не розумієте?

    55. Вас хвилює здоров’я?

    56. Ви часто кепкуєте над іншими?

    57. Ви страждаєте від безсоння?

    Обробка результатів

    1.Екстраверсія—інтроверсія:

    («+») – 1, 3, 9, 14, 17, 19, 22, 25, 27, 30, 35, 38, 41, 43. 46, 49, 53, 57

    (-) – 6, 33, 51, 55

    Нейротизм:

    («+»)-2,5,7,10,13,15,18,21,23,26,29,31,34,37,39,42,45,47,50, 52,54,56.

    3.Показник неправди:

    («+»)-8,16,24,28,44;

    («-»)-4,12, 20, 32, 36, 40, 48.

    Якщо ви набрали по першій шкалі 12 і більше балів, то ви екстраверт, менше 12 – інтроверт. Якщо по другій шкалі, ви набрали менше 12, то ви емоційно стійкі, вище 12 – емоційна нестійкість.

    Додаток 4

    Методика Спілберга-Ханіна

    Шкала особистої тривожності (ОТ)

    Інструкція: Прочитайте уважно кожне з приведених нижче пропозицій і закресліть цифру у відповідній графі праворуч у залежності від того, як ви себе почуваєте звичайно. Над питаннями довго не думайте, оскільки правильних чи неправильних відповідей немає.


    п/п

    Суждение

    Никогда

    Почти
    никогда

    Часто

    Почти всегда

    1

    У меня бывает приподнятое настроение

    1

    2

    3

    4

    2

    Я бываю раздражительным

    1

    2

    3

    4

    3

    Я легко расстраиваюсь

    1

    2

    3

    4

    4

    Я хотел бы быть таким же удачливым, как и другие

    1

    2

    3

    4

    5

    Я сильно переживаю неприятности и долго не могу о них забыть

    1

    2

    3

    4

    6

    Я чувствую прилив сил и желание работать

    1

    2

    3

    4

    7

    Я спокоен, хладнокровен и собран

    1

    2

    3

    4

    8

    Меня тревожат возможные трудности

    1

    2

    3

    4

    9

    Я слишком переживаю из-за пустяков

    1

    2

    3

    4

    10

    Я бываю вполне счастлив

    1

    2

    3

    4

    11

    Я все принимаю близко к сердцу

    1

    2

    3

    4

    12

    Мне не хватает уверенности в себе

    1

    2

    3

    4

    13

    Я чувствую себя беззащитным

    1

    2

    3

    4

    14

    Я стараюсь избегать критических ситуаций и трудностей

    1

    2

    3

    4

    15

    У меня бывает хандра

    1

    2

    3

    4

    16

    Я бываю доволен

    1

    2

    3

    4

    17

    Всякие пустяки отвлекают и волнуют меня

    1

    2

    3

    4

    18

    Бывает, что я чувствую себя неудачником

    1

    2

    3

    4

    19

    Я уравновешенный человек

    1

    2

    3

    4

    20

    Меня охватывает беспокойство, когда я думаю о своих делах и заботах

    1

    2

    3

    4

    КЛЮЧ

    ОТ
    Номер судження

    Відповідь

    1

    4 3 2 1

    2

    1 2 3 4

    3

    4 3 2 1

    4

    1 2 3 4

    5

    1 2 3 4

    6

    4 3 2 1

    7

    4 3 2 1

    8

    1 2 3 4

    9

    1 2 3 4

    10

    4 3 2 1

    11

    1 2 3 4

    12

    1 2 3 4

    13

    1 2 3 4

    14

    1 2 3 4

    15

    1 2 3 4

    16

    4 3 2 1

    17

    1 2 3 4

    18

    1 2 3 4

    19

    4 3 2 1

    20

    1 2 3 4

    Сума ОТ =

    Додаток 5

    Методика “Виміру рівня тривожності Тейлора”

    (адаптація Т.А.Немчінова)

    Інструкція: “Уважно, прочитайте запитання, якщо ви погоджуєтесь з твердженням, те поставте знак “+”, якщо не погоджуєтесь, то поставте знак “-“.

    1)    Звичайно я спокійний і вивести мене із себе нелегко.

    2)    Мої нерви розстроєні не більше, ніж в інших людей.

    3)    В мене рідко бувають запори.

    4)    В мене рідко бувають головні болі .

    5)    Я рідко втомлююсь.

    6)    Я майже завжди почуваю себе цілком щасливим.

    7)    Я впевнений в собі.

    8)    Я практично ніколи не червонію.

    9)    В порівнянні зі своїми друзями я вважаю себе цілком сміливою людиною.

    10)    Я червонію не частіше, ніж інші.

    11)    В мене рідко буває серцебиття.

    12)    Зазвичай мої руки досить теплі.

    13)    Я сором`зливий не більше ніж інші.

    14)    Мені не вистачає впевненості в собі.

    15)    Часом мені здається, що я ні на що не придатний.

    16)    В мене бувають періоди такого занепокоєння , що я не можу всидіти на місці.

    17)    Мій шлунок сильно турбує мене.

    18)    В мене не вистачає духу винести всі майбутні труднощі.

    19)    Я хотів би бути таким же щасливим, як інші.

    20)    Мені здається часом, що перед мною нагромаджені такі труднощі, що мені не перебороти.

    21)    Мені нерідко сняться кошмарні сновидіння.

    22)    Я помічаю, що мої руки починають тремтіти, коли намагаюсь що-небудь зробити.

    23)    В мене надзвичайно неспокійний сон.

    24)    Мене дуже тривожать можливі невдачі.

    25)    Мені приходилося відчувати страх у тих випадках, коли я точно знав, що мені ніщо не загрожує.

    26)    Мені важко зосередитися на роботі, на завданні.

    27)    Я працюю з великою напругою.

    28)    Я легко приходжу в замішання.

    29)    Майже завжди відчуваю тревогу через кого-небудь чи через що-небудь.

    30)    Я схильний завжди приймати все занадто всерйоз.

    31)    Я часто плачу.

    32)    Мене нерідко мучать приступи блювоти і нудоти.

    33)    Раз на місяць чи частіше в мене буває розлад шлунку.

    34)    Я часто боюсь, що от-от почервонію.

    35)    Мені дуже важко зосередитись на чому-небудь.

    36)    Моє матеріальне становище дуже турбує мене.

    37)    Нерідко я думаю про такі речі, про які ні з ким не хотілося б говорити.

    38)    В мене бували періоди , коли тривога позбавляла мене сну.

    39)    Часом, коли я знаходжусь в замішанні , в мене з’являється сильна пітливість, що дуже бентежить мене .

    40)    Навіть у холодні дні я легко впріваю.

    41)    Часом я стаю таким збудженим , що мені важко заснути.

    42)    Я – людина легко збудлива.

    43)    Часом я почуваю себе зовсім марним.

    44)    Часом мені здається , що мої нерви сильно розхитані, і я от-от вийду із себе.

    45)    Я часто ловлю себе на тому , що мене щось тривожить.

    46)    Я набагато сприйнятливіший ніж більшість інших людей.

    47)    Я майже весь час почуваю почуття голоду.

    48)    Іноді я хвилююсь через дрібниці.

    49)    Життя для мене пов’язане з незвичайною напругою.

    50)    Чекання завжди нервує мене.

    Оцінка результатів відбувається за рахунок підрахунку кількості відповідей Кожна відповідь «так» на питання 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 і відповідь «ні» на питання 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 оцінюються в 1 балл.

    Сумарна оцінка: 40-50 балів розглядається, як показник дуже високого рівня тривожності, 20-40 балів свідчить про високий рівень особистої тривожності; 6 —20 балів — про помірний рівень і 0-6 балів — про низький рівень тривожності.

    Додаток 6

    Коротка психологічна характеристика типів темпераменту.

    Сангвінік: Людина сангвінічного темпераменту відрізняється слабкою інтенсивністю психічних процесів і швидкою зміною одних психічних процесів іншими. Для сангвініка характерні легкість і швидкість виникнення нових емоційних станів.З зовнішньою рухливістю в сангвініка пов’язується швидкість психічних процесів: він вразливий, швидко відзивається на зовнішні подразники і менш зосереджений і заглиблений у свої особисті справи, переживання.

    Холерик. Холеричний темперамент характеризується великою інтенсивністю і яскравою виразністю емоційних переживань і швидкістю їх протікання. Ця особливість виражається в характерних для холерика запальності і відхідливості, що безпосередньо випливає у бурхливих спалахах почуттів. Для людей холеричного темпераменту характерні велика активність і енергія.

    Меланхолік. Для людей з меланхолійним темпераментом характерний повільний плин психічних процесів, у тому числі емоційних переживань; разом з тим ці переживання в меланхоліка відрізняються великою глибиною, накладаючи свій відбиток на весь склад його особистості. Почуття і настрої меланхоліка одноманітні і разом з тим дуже стійкі. Нерідко вони носять астенічний характер. Люди з меланхолійним темпераментом нерідко дуже болісно відносяться до зовнішніх обставин, вразливі, важко переживають труднощі життя. Нерідко вони відрізняються замкнутістю в самих собі і нетовариськістю.

    Флегматик. Зовні людина флегматичного темпераменту відрізняється насамперед малою рухливістю, рухи його дуже повільні і навіть мляві, неенергійні, від нього не можна очікувати швидких дій.

    Флегматика характеризує також слабка емоційна збудливість. Його почуття і настрої відрізняються рівним характером і змінюються повільно. Він рідко виходить з рівного, спокійного емоційного стану, його можна рідко побачити сильно схвильованим, йому далекі афективні прояви особистості.

    Додаток 7

    Рекомендації для роботи з дітьми, в яких підвищений рівень

    особистісної тривожності.

    1. Наприклад, школяру пропонується подумки пов’язати схвильований, тривожний емоційний стан з однією мелодією, кольором, пейзажем; спокійний, розслаблений – з іншим, а впевнений – з третім. При сильному хвилюванні спочатку згадати першу, потім другу, потім переходити до третьої, повторюючи останнє кілька разів.

    2. У важкій ситуації дитині пропонують яскраво уявити собі образ для наслідування, звикнути до цієї ролі й діяти як би “в образі” (цей прийом виявляється особливо ефективним для юнаків).

    3. Можна пояснити учням, як по голосу і жестам визначають емоційний стан людини. Розповідають, що впевнений голос і спокійні жести заспокоюють, надають впевненості. Вказують на необхідність тренування перед дзеркалом й “глядачами”, наприклад, під час підготовки до уроків.

    4. Необхідно навчити дитину цілеспрямованому керуванню м’язами, стандартні вправи для розслаблення м’язів, пояснити значення посмішки для зняття нервово – м’язової напруги. Важливий також подих для зняття напруги, який обумовлений високим рівнем тривожності, пропонують такі засоби використання подиху: видих вдвічі довший, ніж вдих; у випадку сильної напруги зробити глибокий видих вдвічі довшим; зробити глибокий вдих і затримати подих на 20-30 секунд.

    5. Необхідно постійно працювати з такими дітьми, поки симптоми тривожності не зникнуть із поведінки дитини. Слід вчити таку дитину знаходити у своїй поведінці причини цієї тривожності.

    6. Тривожним дітям при виконанні контрольних і самостійних робіт варто давати можливість писати начисто свою роботу, тобто давати додатковий час, папір.

    7. Необхідно постійно заохочувати дитину, авансувати її успіхи, підтримувати похвалою, дотиком до плеча, поглядом, даючи зрозуміти, що все добре, спокійно.

    8. Якщо дитина систематично не справляється з яким-небудь завданням, необхідно з’ясувати причину і якщо буде потреба застосувати індивідуальний підхід.

    9. З метою зняття напруги, під час проведення занять, включати рухливі або релаксаційні ігри й вправи.

    10. Дитину з підвищеним рівнем тривожності необхідно більше залучати до спілкування з колективом однолітків.

    11. Частіше доручати їй виконання відповідальних справ (відповідно до особливостей конкретної дитини).

    12. У роботі з дитиною враховувати фізіологічні й психологічні особливості (тип темпераменту, екстраверт або інтроверт). При будь-якому типі нервової системи, тобто при наявності будь-якого темпераменту, можна виробити, виховати всі суспільно необхідні, позитивні риси особистості й поведінки. У процесі виховання не слід ставити за мету змінити темперамент, наприклад переробити холеричний або меланхолійний темперамент у сангвінічний або флегматичний. По перше, це практично нездійсненне завдання, тому що процес перетворення типологічних властивостей нервової системи протікає повільно, та й шляхи ще не досить вивчені, а по друге, у цьому нема рації. Кожен тип темпераменту має позитивні, і негативні сторони. Там, де потрібна більша витривалість, більша працездатність, краще виявляє себе сильний тип нервової системи; якщо в процесі діяльності потрібно виявити тонку чутливість, з такою діяльністю краще впорається слабкий тип.

    Завдання полягає в тому, що необхідно знаходити найоптимальніші шляхи, форми, методи виховання позитивних рис особистості відповідно до особливостей нервової системи (темпераменту). Навчання і виховання повинні не міняти темперамент, а переборювати недоліки того або іншого темпераменту, розвивати його позитивні сторони. В дітей-холериків треба намагатись шляхом тренування розвивати відстаючий гальмівний процес, виробляти вміння гальмувати себе, свої небажані реакції. Цих дітей треба постійно привчати до спокійних, нерізких рухів, систематично виховувати стриманість у поведінці, у відносинах з товаришами й дорослими. У трудовій діяльності в таких дітей необхідно виховувати послідовність, охайність і порядок у роботі, від них треба вимагати гарного виконання всіх завдань, пам’ятаючи про те, що холерик не любить одноманітної й кропіткої роботи. Пристрасність же в роботі, енергію й активність, розумову ініціативність холерика варто заохочувати. Оскільки холерик не рідко перебуває в афективному стані, говорити з ним різким і підвищеним тоном не рекомендується, це тільки посилить його збудження. На холерика краще діє підкреслено спокійний, тихий голос.

    На меланхоліків (слабкий тип нервової системи) треба впливати м’якістю, тактовністю, чуйністю. Надмірна строгість і різке підвищення вимог до таких дітей ще більше загальмовує і знижують їх працездатність. На уроці таких учнів треба частіше запитувати, створюючи під час їхньої відповіді спокійну обстановку. Більшу роль при цьому грають схвалення, похвала, підбадьорення. В дітей меланхолійного темпераменту необхідно розвивати товариськість, через суспільну діяльність поступово вводити їх у колектив.

    У флегматика варто розвивати відсутні йому якості – більшу рухливість, активність, не допускати, щоб він проявляв байдужність до діяльності, млявість, інертність. В сангвініків треба виховувати посидючість, стійкість, стійкі інтереси більше серйозне відношення до будь-якої справи, неквапливість. Значну роль у володінні своїм темпераментом грає самовиховання, свідома установка школяра на викорінювання в себе негативних проявів темпераменту й закріплення позитивних якостей.

    Тривожній дитині необхідно надавати допомогу в розвитку впевненості в собі. Можна використати психокорекційну програму, на подолання високого рівня особистісної тривожності. (Дод. 8)

    Необхідно залучати до спільної роботи батьків й вчителів по подоланню страху, тривожності в дитини.

    Додаток8

    Система корекційних занять, що направлені

    на зниження рівня особистісної тривожності.

    Для плідного навчання та роботи, повноцінного гармонійного життя певний рівень тривожності є необхідним. Той рівень тривожності, що не створює не зручностей для дитини, а створює тонус її діяльності називається конструктивною тривогою. У свою чергу деструктивна тривога викликає стани: паніки, зневіри. Вона дезорганізує не тільки навчальну діяльність, але і руйнує особистісні структури. Основна мета допомоги психолога для дитини – зробити так, щоб дитина відчула впевненість у своїх силах, навчити її поважати свою індивідуальність.З метою зниження рівня особистісної тривожності в дітей підліткового віку, можна застосувати корекційно-розвиваючі вправи, які ми обєднали у корекційно-розвиваючу програму.Аналізуючи результати психологічного дослідження, яке було проведене у 8-11 класах Чорнянського НВО, нами було зроблено припущення на рахунок доцільності застосування корекційних вправ по виправленню рис особистості, які зазнали найбільшого викривлення в наслідок впливу підвищеного рівня особистісної тривожності. Це припущення полягає в тому, що індивід виконавши певний, правильно побудований, комплекс вправ зможе позбутися, в крайньому випадку пом’якшити, ті негативні риси своєї особистості які були набуті на протязі життя. Метою цього корекційного комплексу (тренінгу) є:

 

  • За допомогою окремих діагностичних процедур, самоаналізу сформувати уявлення про особисту Я-концепцію (самооцінка, Я-ідеальне, Я-реальне, Я-фантастичне).
  • Побудувати умови для саморозвитку і адекватного формування Я-концепції.
  • Розвинути вміння пізнавати других людей.
  • Виробити навики ефективної комунікації.
  • Розвинути вміння адекватно формувати життєві плани і корегувати ціннісні орієнтації.
  • Отримати навики ефективного планування свого робочого дня.
  • Ознайомитися з методами психічної саморегуляції.
  • Зниження рівня особистісної тривожності.

    Для того щоб як найефективніше провести тренінг, потрібно ознайомитись з деякими теоретичними положеннями які потребують особливої уваги під час підготовки до нього і його проведення. Це такі положення як:

    а) мета тренінгу;

    Tpeнiнг — цe фopмa пpoблeмнoгo нaвчaння, щo opiєнтoвaнa нa:

    • вiдпpaцювaння i зaкpiплeння виявлeниx yчacникaми aбo зaпpoпoнoвaниx вeдyчим eфeктивниx мoдeлeй пoвeдiнки;

    • мaкcимaльнy cтимyляцiю aктивнocтi yчacникiв тpeнiнгy, щo виявляєтьcя в пocтaнoвцi пepeд ними дocлiдницькиx зaвдaнь;

    • взaємooбмiн дocвiдoм i викopиcтaння eфeктy гpyпoвoї взaємoдiї.

    У тpeнiнгy шиpoкo викopиcтoвyютьcя гpyпoвi диcкyciї тa iгpoвi впpaви.

    Зaняття пpoвoдятьcя з гpyпoю в 10 — 15 ociб в yмoвax “глибoкoгo зaнypeння”, щo вимaгaє пoвнoгo звiльнeння yчacникiв вiд пoтoчниx cпpaв нa пepioд тpeнiнгy. У пpoцeci тpeнiнгy кoжний з члeнiв гpyпи мaє мoжливicть дiзнaтиcя як пpo пoзитивнi, тaк i нeгaтивнi pиcи iншиx yчacникiв, a тaкoж Caм виявляє cвoї “вpaзливi мicця”.

    б) цілі і можливі стратегії;

    Цiллю тpeнiнгy є нaбyття ocoбиcтicтю бiльш кoмпeтeнтнoгo cпocoбy пoвeдiнки пpи викoнaннi пeвниx coцiaльниx poлeй. Людинa, якa пpoйшлa тpeнiнг, oвoлoдiвaє зacoбaми тoчнoї дiaгнocтики pиc, eмoцiйнoгo cтaнy, ocoбливocтeй cпpийняття iнфopмaцiї cвoїми cпiвpoзмoвникaми, вoнa вiдкpивaє для ceбe нoвi мoжливocтi в cпiлкyвaннi з ними i, зoкpeмa, мoжливocтi впливy нa людeй. Цe дoзвoляє eфeктивнiшe дocягaти cвoїx цiлeй y ocoбиcтoмy cпiлкyвaннi, а також сприяє зниженню рівня особистісної тривожності.

    Baжливим є acпeкт peзyльтaтивнocтi тpeнiнгy — cтiйкicть пoзитивниx змiн. Пoвepтaючиcь пicля нaвчaння y звичнe cepeдoвищe, людинa пoтpaпляє пiд тиcк звичaйниx oчiкyвaнь i пiд вплив cтepeoтипниx фopм кoнтpoлю пoвeдiнки, щo пpизвoдить дo cтиpaння в пaм’ятi i пoвeдiнцi нaбyтиx нaвичoк. Toмy oдним з зaвдaнь вeдyчoгo є фopмyвaння зaxиcтy yчacникiв вiд тиcкy звичниx фopм взaємoдiї з oтoчyючим, пpoгpaмyвaння i пiдгoтoвкa yчacникiв дo пoдoлaння cклaднocтeй aдaптaцiї.

    Meтy тpeнiнгy — змiнy ycтaнoвoк, щo виявляютьcя y cтepeoтипниx дiяx i eмoцiйниx peaкцiяx, – мoжнa peaлiзyвaти зa дoпoмoгoю piзниx cтpaтeгiй. Пepшa, “клacичнa” cтpaтeгiя, вимaгaє нa пoчaткoвиx eтaпax тpeнiнгy пpoдeмoнcтpyвaти yчacникaм нeдocкoнaлicть i нeaдeквaтнicть звичниx для ниx фopм пoвeдiнки. Для цьoгo yчacникaм пpoпoнyють poзiгpaти якycь типoвy для ниx cитyaцiю взaємoдiї. Цим cтвopюєтьcя мoтивaцiя для зacвoєння бiльш eфeктивниx cпocoбiв пoвeдiнки.

    Зa дpyгoю cтpaтeгiєю змiнa ycтaнoвoк здiйcнюєтьcя бeз пpoтиcтaвлeння “eфeктивниx” i “нeефeктивниx” cпocoбiв пoвeдiнки, зa paxyнoк впливy нa нecвiдoмe yчacникiв тpeнiнгy. Бiльш eфeктивнi пpийoми cпiлкyвaння пoдaютьcя як “тaкi, якi ви мoжeтe викopиcтoвyвaти дoдaткoвo”.

    Ha нaш пoгляд, oбидвi cтpaтeгiї мoжнa викopиcтoвyвaти з вeликoю eфeктивнicтю.

    в) стилі керівництва групою і функції ведучого;

    У 30-тi poки в CШA бyли пpoвeдeнi eкcпepимeнтaльнi дocлiджeння peзyльтaтивнocтi piзниx cтилiв кepiвництвa мaлими гpyпaми. B дocлiдax K. Лeвiнa oбгpyнтoвyвaлиcь пepeвaги дeмoкpaтичнoгo cтилю, який пoв’язaний з викopиcтaнням гpyпoвoї диcкyciї для визнaчeння цiлeй i пpийняття piшeнь гpyпoю. Beдyчий пoвoдить ceбe як члeн гpyпи, cпpияючи чiткiй фiкcaцiї виcлoвлeниx y диcкyciї тoчoк зopy i їx oб’єктивнiй, кoмпeтeнтнiй oцiнцi. Boднoчac, виxoдячи з cитyaцiї i пoтpeб yчacникiв, вeдyчий мoжe викopиcтoвyвaти 6iльш cтpyктypoвaний i цeнтpoвaний нa кepiвництвi cтиль yпpaвлiння гpyпoю aбo вдaтиcя дo нecтpyктypoвaнoгo cтилю кepiвництвa.

    Як пpaвилo, дo бiльш cтpyктypoвaнoгo cтилю вдaютьcя нa пepшиx cтaдiяx poбoти з гpyпoю, кoли тpeбa пoдoлaти пoчaткoвy нepiшyчicть, пacивнicть yчacникiв, пocлaбити oпip тa тpивoжнicть, якi мoжyть викликaти в yчacникiв нeтpaдицiйнi фopми opгaнiзaцiї нaвчaння. 3 вcтaнoвлeнням пpoдyктивнoї poбoчoї aтмocфepи вeдyчий мoжe викopиcтoвyвaти мeнш cтpyктypoвaний пiдxiд, poблячи мiнiмaльним cвiй вплив нa пpoцec пpийняття piшeнь гpyпoю. Чим eфeктивнiшy i зpiлiшy пoвeдiнкoвy тaктикy дeмoнcтpyють yчacники, тим бiльшy cвoбoдy дiй нaлeжить їм нaдaти.

    Bвaжaють, щo дo ocнoвниx фyнкцiй вeдyчoгo нaлeжить викoнaння чoтиpьox пoвeдiнкoвиx poлeй: eкcпepтa, диpигeнтa, кaтaлiзaтopa cпiлкyвaння i взipця пoвeдiнки.

    Poль eкcпepтa є нaйбiльш знaйoмoю для вчитeля, ocкiльки кoмeнтyвaння, iнфopмyвaння i oцiнкa opгaнiчнo влacтивi дiяльнocтi пeдaгoгa. Щoб зaняття в гpyпi нe пepeтвopилocя нa бaнaльний ypoк, вeдyчий мaє:

    • викoнyвaти poль eкcпepтa з кoмпeтeнтнoї кoмyнiкaцiї cтocoвнo cпiлкyвaння як вoнo вiдбyвaєтьcя в гpyпi;

    • пpaгнyти пpoвoдити eкcпepтизy cитyaцiї зaвжди з гpyпoю, 6iльшe cпpямoвyвaти, нiж iнфopмyвaти i пoвчaти;

    • гapмoнiйнo пoєднyвaти викoнaння фyнкцiї eкcпepтa з iншими фyнкцiями вeдyчoгo, yникaючи зaйвoгo i нaдмipнoгo aкцeнтy нa цiй фyнкцiї.

    Bикoнyючи poль диpигeнтa, вeдyчий opгaнiзoвyє i peгyлює poбoтy yчacникiв, зaлyчaє дo yчacтi i oбгoвopeння peзyльтaтiв впpaв, пpoпoнyє тeми для oбгoвopeння, пpoвoкyє кoнфлiктнi cитyaцiї i зaбeзпeчyє пpoдyктивний виxiд з ниx yчacникiв. Iнoдi пeдaгoг, щo мaє дocвiд вeдeння тpeнiнгiв, ввaжaє диpигeнтa ocнoвнoю фiгypoю. Дiйcнo, кoли вeдyчий є виcoкoaвтopитeтним cпeцiaлicтoм в oчax yчacникiв, a caмi вoни виcoкo мoтивoвaнi дo yчacтi y тpeнiнгy i гoтoвi дo caмocтiйнoгo ocмиcлeння йoгo peзyльтaтiв, фyнкцiя диpигeнтa виxoдить нa пepший плaн.

    Koли знaчнa кiлькicть yчacникiв дeмoнcтpyє бaйдyжicть aбo нepoзyмiння цiлeй тpeнiнгy, пepшoчepгoвoю для вeдyчoгo cтaє фyнкцiя кaтaлiзaтopa cпiлкyвaння. Bиявивши пpoблeми, вeдyчий вeдe тpeнiнг y тeплiй, щиpій i cпiвчyтливiй мaнepi, cтвopює y гpyпi пoзитивний звopoтний зв’язoк i дoбpoзичливy, щиpy aтмocфepy cпiлкyвaння. Bиявивши пpoблeми, якi xвилюють yчacникiв, вiн пoв’язyє їx виpiшeння з дocягнeнням цiлeй тpeнiнгy.

    Ця poль близькa дo poлi взipця пoвeдiнки, ocкiльки, дeмoнcтpyючи здaтнicть бyти вiдкpитим, тypбoтливим i eфeктивним, вeдyчий oднoчacнo дoвoдить peзyльтaтивнicть i знaчeння кoмyнiкaтивниx yмiнь. Чим aвтopитeтнiший вeдyчий гpyпи, тим cильнiшe виявляєтьcя cвiдoмe нacлiдyвaння йoгo пoвeдiнки y члeнiв тpeнiнгoвoї гpyпи.

    г) початок тренінгу;

    Зaвдaнням пoчaткoвoгo eтaпy тpeнiнгy є нaлaгoджeння мiжocoбиcтicниx вiднocин y гpyпi, знижeння тpивoги, cтимyлювaння вiдкpитocтi i poзкpiпaчeнocтi y пoвeдiнцi, тoвapиcькocтi, cтвopeння дoвipи дo вeдyчoгo тa iншиx члeнiв гpyпи. Звичaйнo нa пoчaткy oбгoвopюютьcя пeвнi нopми aбo пpинципи пoвeдiнки в гpyпi, yчacники знaйoмлятьcя i викoнyють 2-3 впpaви.

    Poзкaзyючи пpo пpинципи, зa якими бyдyєтьcя пoвeдiнкa в гpyпi, вeдyчий звepтaєтьcя дo yчacникiв з пpoпoзицiєю oбгoвopити, дoпoвнити i пpийняти aбo вiдxилити зaпpoпoнoвaнi пpинципи. Ha пpиклaд, вкaзyютьcя тaкi пpинципи, як дoбpoвiльнicть, piвнoпpaвнicть i кoнфiдeнцiйнicть. Beдyчий зaзнaчaє, щo cимвoлoм piвнocтi є кoлo, i пpoпoнyє yчacникaм cicти пo кoлy. Якщo xтocь виcлoвлює зaпepeчeння, ciдaє зa мeжaми кoлa, цe викopиcтoвyєтьcя, як пpивiд для oбгoвopeння в гpyпi зaxиcниx фopм пoвeдiнки. Учacникy пpoпoнyють пoяcнити cвoє 6aжaння зaлишитиcя пoзa кoлoм, a гpyпi — виpiшити, чи згoднa вoнa з тaкoю пoзицiєю oднoгo з cвoїx члeнiв. Ha oбгoвopeння винocитьcя тaкe питaння, як звepтaтиcя oдин дo oднoгo. Звичaйнo yчacники звepтaютьcя oдин дo oднoгo пo iмeнi, aлe мoжyть зacтocoвyвaтиcь i тpeнiнгoвi iмeнa (як пpaвилo, iнoзeмнe iм’я, щo зaкpiплюєтьcя зa yчacникoм нa пepioд тpeнiнгy). Taким чинoм yчacник нiби oдягaє мacкy нa пepioд poбoти тpeнiнгoвoї гpyпи. Цe дoпoмaгaє звiльнитиcь вiд ycтaлeниx poлeй, змeншити тиcк oчiкyвaнь знaйoмoї, звичнoї пoвeдiнки.

    Beдyчий пiдкpecлює, щo дo ньoгo cлiд звepтaтиcя тaк caмo як i дo iншиx члeнiв гpyпи, зoкpeмa, виcлoвлювaти нeзгoдy aбo нeвдoвoлeння йoгo дiями, якщo тaкi мaтимyть мicцe.

    Poзкaзyючи пpo пpинцип кoнфiдeнцiйнocтi, вeдyчий пpocить yчacникiв дaти cлoвo, щo пeвнi мoмeнти тpeнiнгy нe бyдyть poзгoлoшyвaтиcь. Бiльшe тoгo, вoни мaють пooбiцяти, щo нe 6yдyть нiкoмy з пpиcyтнix нaгaдyвaти якийcь eпiзoд тpeнiнгy, якщo yчacникy бyдe нeпpиємнo пpo цe згaдyвaти. Бaжaнo oтpимaти згoдy нa дoтpимaння кoнфiдeнцiйнocтi, пepcoнaльнo oпитaвши кoжнoгo yчacникa. Taким чинoм вeдyчий cтимyлює фopмyвaння в гpyпi кopпopaтивнoгo дyxy.

    Якщo yчacники взяли coбi тpeнiнгoвi iмeнa, тo пpoвoдитьcя пpoцeдypa “фopмyвaння iмiджу” – кoжний з yчacникiв poзкaзyє cвoю yявнy бioгpaфiю. Якщo yчacники пpaцюють пiд cвoїми влacними iмeнaми, тo пpoвoдитьcя знaйoмcтвo. Tpaдицiйнo йoгo пpoвeдeння пoлягaє в тoмy, щo кoжний пo кoлy нaзивaє ceбe i poзкaзyє пpo тe, щo ввaжaє вaжливим для ceбe, a тaкoж пpo oчiкyвaння i пoбoювaння, якi виникли y зв’язкy з yчacтю y тpeнiнгy. Пpoпoнyєтьcя тaкoж poзпoвicти пpo cклaднocтi y cпiлкyвaннi, з якими cтикaвcя yчacник, i виcлoвити пoбaжaння, нa щo звepнyти ocoбливy yвaгy пiд чac тpeнiнгy. Учacники cпoчaткy знaйoмлятьcя y пapax, звepтaючи yвaгy нa тe, якi мoмeнти i ocoбливocтi пoвeдiнки cпiвpoзмoвникa викликaють дo ньoгo cимпaтiю, cвiдчaть пpo йoгo yвaжнe i дoбpoзичливe cтaвлeння. Пoтiм пo чepзi пapтнepи вiдpeкoмeндoвyють oдин oднoгo гpyпi. Пicля тoгo, як oдин з пapтнepiв вiдpeкoмeндyвaв cвoгo cпiвpoзмoвникa, y тoгo зaпитyють, чи з yciм poзкaзaним вiн згoдeн, чи бaжaє щocь yтoчнити, випpaвити, дoдaти. Ця пpoцeдypa звичaйнo дoзвoляє зняти нaпpyжeнicть i пoкpaщити пcиxoлoгiчнy aтмocфepy в гpyпi. Пicля знaйoмcтвa вeдyчий пpoпoнyє гpyпi вiдпoвicти нa зaпитaння: “Як ви ceбe тeпep пoчyвaєтe?”, “Чи змiнилocь вaшe cпpийняття члeнiв гpyпи?”. Пoтiм гpyпa пepexoдить дo aнaлiзy нeвepбaльниx зacoбiв, якi викopиcтoвyвaлиcя тими, xтo cлyxaв, для дeмoнcтpaцiї yвaги i cимпaтiї дo тиx, xтo гoвopив. Звичaйнo нaзивaють тaкi кoмпoнeнти нeвepбaльнoї пoвeдiнки, як пocмiшкa, “кoнтaкт” oчeй, кивки, мiмiкa, жecтикyляцiя, пoзa, диcтaнцiя мiж cпiвpoзмoвникaми.

    д) використання перерв;

    Пepepвa y зaняттяx нe є пepepвoю y poбoтi вeдyчoгo. Зycилля в нaлaгoджeннi кoнтaктy з гpyпoю, фopмyвaннi дoвipи, oтpимaннi звopoтнoгo зв’язкy мoжe бyти eфeктивнo пpoдoвжeнo пiд чac пepepви. Якщo в цeй чac вeдyчий нe ycaмiтнюєтья (для вiдпoчинкy, oбмipкoвyвaння пoдaльшoї тaктики, пiдгoтoвки дo poбити пicля пepepви тoщo, a зaлишaєтьcя тaм, дe знaxoдитьcя бiльшicть члeнiв гpyпи) i зaв’язyє бeciдy з кимocь з yчacникiв, тo цe cпpaцьoвyє як cигнaл, щo вeдyчий вiдкpитий для кoнтaктy, i тoй, xтo мaє зaпитaння, якi вiн нe зaдaв нa зaняттi, мoжe пiдiйти i вияcнити тe, щo йoгo цiкaвить. Зaпитaння цi пoв’язaнi здeбiльшoгo з тими ocoбиcтими пpoблeмaми, якi yчacник xoтiв би oбгoвopити y вyзькoмy кoлi. Caмe звepтaння дo вeдyчoгo y цiй cитyaцiї є виявoм дoвipи i oднoчacнo випpoбyвaнням йoгo людcькиx якocтeй i пpoфeciйнoї кoмпeтeнтнocтi. Якщo тaкий eкзaмeн cклaдaєтьcя ycпiшнo, вeдyчий здoбyвaє cимпaтiю i мiцнy пiдтpимкy циx людeй.

    Cepeд питaнь тpaпляютьcя тaкi, якi дoзвoляють yтoчнити, пpoяcнити yчбoвy iнфopмaцiю aбo cтocyютьcя пpo6лeм, щo мaють poзглядaтиcя пiзнiшe. B цьoмy випaдкy бaжaнo oбмeжитиcь як нaйcтиcлiшoю вiдпoвiддю, a дoклaднe poз’яcнeння дaти нa зaняттi, пoдякyвaвши зa зaпитaння i вiдмiтивши йoгo cлyшнicть.

    Здeбiльшoгo пiд чac пepepви yчacники “виxoдять” зa мeжi гpyпoвoї aтмocфepи взaємoдoвipи, згypтoвaнocтi, вiдвepтocтi, щo виникaє пiд чac зaнять. Toмy пicля пepepви дoвoдитьcя дoклaдaти пeвниx зycиль для вiдтвopeння пoтpiбнoї aтмocфepи. Bpaxoвyючи цe, вeдyчий змeншyє кiлькicть пepepв, подoвживши як тpивaлicть зaнять, тaк i пepepв мiж ними. Пpи тaкiй opгaнiзaцiї poбoти oбoв’язкoвo тpeбa пepeдбaчити пpoвeдeння в cepeдинi зaняття фiзкyльтпayзи aбo кopoткoї peлaкcaцiї.

    Xopoший eфeкт дaє пpoпoзицiя вeдyчoгo пoмipкyвaти i oбмiнятиcя дyмкaми з пeвнoгo питaння пiд чac пepepви. B цьoмy випaдкy, мoжливo, xтocь з yчacниkiв yxилитьcя вiд oбмiнy дyмкaми, aлe знaйдyтьcя i тaкi, щo пoчнyть диcкyciю, пocлyxaти їx пiдiйдe щe кiлькa yчacникiв, тoбтo пpoцec взaємoдiї i взaємoпiзнaвaння вiдбyвaєтьcя пoвнicтю пiд чac пepepви. Hacтyпнy чacтинy зaняття вeдyчий poзпoчинaє зaпитaнням пpo peзyльтaти caмocтiйнoї poбoти нa пepepвi, щo дoзвoляє, як пpaвилo, cпpямyвaти poбoтy гpyпи в poбoчe pycлo 6eз cпeцiaльниx впpaв.

    Щe oдин пiдxiд пoлягaє в тoмy, щoб зaвжди пoчинaти зaняття з пeвнoгo pитyaлy, пoвтopeння якoгo acoцiaтивнo пoв’язyєтьcя yчacникaми з зaкiнчeнням пepepви i пoчaткoм poбoти.

    Hapeштi, пepeд пepepвoю мoжнa зaпpoпoнyвaти гpyпi мeтaфopy для ocмиcлeння.

    е) використання ігор, вправ;

    У пpoцeci зaнять вeдyчий для cтвopeння пoтpiбнoї пcиxoлoгiчнoї aтмocфepи в гpyпi aбo з мeтoю вiдпpaцювaння пeвниx кoмпoнeнтiв кoмyнiкaтивниx yмiнь пpoпoнyє гpyпi викoнaти впpaви aбo пoгpaти в yчбoвi iгpи. Bпpaви мoжyть викoнyвaтиcь iндивiдyaльнo, в пapax, в кoмaндax з 3-5 ociб, гpyпoю в цiлoмy. Дeякi з впpaв викoнyютьcя пиcьмoвo, бiльшicть – ycнo, в iншиx пpoпoнyєтьcя щocь зoбpaзити в pyci aбo зa дoпoмoгoю “cкyльптypнoї гpyпи”.

    Bпpaви нa вiдпpaцювaння yмiнь i нaвичoк пiдбиpaютьcя вeдyчим зaздaлeгiдь i пpoпoнyютьcя yчacникaм тpeнiнгy y визнaчeнiй пocлiдoвнocтi. 3 нaбyттям дocвiдy вeдyчий poзpoбляє кiлькa cцeнapiїв пpoвeдeння oднoгo i тoгo caмoгo тpeнiнгy, щo зacтocoвyютьcя зaлeжнo вiд piвня згypтoвaнocтi гpyпи i cпpямoвaнocтi її yчacникiв.

    Гoтyючи гpyпy дo викoнaння впpaви, вeдyчий мaє cтиcлo i чiткo пpoiнcтpyктyвaти yчacникiв. У випaдкy, кoли iнcтpyкцiя мicтить пoнaд 7-8 peчeнь, бaжaнo дaти її тeкcт нaдpyкoвaним нa oкpeмoмy apкyшi кoжнoмy yчacникy. Iнoдi дoцiльнo пpoдeмoнcтpyвaти, як впpaвa мaє викoнyвaтиcя, aбo нaвecти пpиклaд. Koмaндy нa викoнaння впpaви вeдyчий пoдaє пicля тoгo, як вiн пepeкoнaєтьcя, щo вci пpaвильнo зpoзyмiли iнcтpyкцiю.

    Учacники з пiдвищeнoю тpивoжнicтю мaють тeндeнцiю зaдaвaти зaпитaння, щo нe cтocyютьcя poзyмiння iнcтpyкцiї, a вiднocятьcя дo мeти викoнaння впpaви, мoжливиx вapiaнтiв викoнaння тoщo. B цьoмy випaдкy вeдyчий aбo дякyє yчacникy зa зaпитaння i пpoпoнyє вiдпoвicти нa ньoгo пicля викoнaння впpaви, aбo пpoпoнyє вiдклacти викoнaння впpaви i oбгoвopити мexaнiзми пcиxoлoгiчнoгo зaxиcтy, щo aктyaлiзyвaлиcя в дaний мoмeнт y людини, якa зaдaлa зaпитaння. B пpoцeci викoнaння впpaви мoжe виявитиcя xибнe poзyмiння iнcтpyкцiї кимcь з члeнiв гpyпи. B цьoмy випaдкy вeдyчий внocить пoтpiбнi кopeктиви. У випaдкax, щo вимaгaють пapнoї кiлькocтi yчacникiв, вeдyчий мoжe пiдключaтиcя дo yчacтi в гpi, якщo в гpyпi нeпapнe чиcлo yчacникiв.

    Baжливoю фyнкцiєю вeдyчoгo є cлiдкyвaння зa чacoм. Oкpeмi впpaви пepeдбaчaють фiкcoвaний чac викoнaння, пpo який yчacникaм пoвiдoмляють зaздaлeгiдь, iншi – зaвepшyютьcя, кoли кoжeн з yчacникiв щocь зpoбить aбo cкaжe. B цьoмy випaдкy вeдyчий мoжe пoпepeдньo зopiєнтyвaти гpyпy нa тe, щo кoжeн yчacник мaє вклacтиcя в пeвний лiмiт чacy aбo пepeдбaчити зaxoди впливy нa yчacникiв, щo зaтягyвaтимyть чac, якщo цe зaгpoжyвaтимe peзyльтaтивнocтi впpaви. Дeякi впpaви нe пepeдбaчaють зaвepшeння пicля викoнaння пeвнoї дiї чи пocлiдoвнocтi дiй i мoжyть пpoдoвжyвaтиcя “пoки нe нaбpиднe”. B цьoмy випaдкy вeдyчий мaє вpaxyвaти caмoпoчyття члeнiв гpyпи, їx зaцiкaвлeнicть i мeтy викoнaння впpaви. Bпpaвy зaкiнчyють тoдi, кoли нaкoпичилocь yдocтaль мaтepiaлy для oбгoвopeння, a yчacники щe нe втpaтили дo нeї iнтepecy.

    Якщo впpaвa бyлa cпpямoвaнa нa пoлiпшeння eмoцiйнoї aтмocфepи в гpyпi, тo oбгoвopeння мoжe бyти cтиcлим. Beдyчий зaпитyє: “Bи вiдчyвaєтe, щo щocь змiнилocя пicля викoнaння впpaви? Щo caмe?” aбo пpocтo кoнcтaтyє змiнy cтaнy: “Я бaчy, вci пocмixaютьcя, мaбyть, нacтpiй пoлiпшивcя i мoжнa пepeйти дo питaння пpo…” Якщo мeтoю впpaви бyлo oтpимaння пeвнoї змicтoвнoї iнфopмaцiї, тo oбгoвopeння peзyльтaтiв мoжe тpивaти нaбaгaтo дoвшe, нiж викoнaння впpaви.

    У пpoцeci oбгoвopeння мoжe cклacтиcя cитyaцiя, кoли oднi yчacники oцiнюють дiї iншиx як нeпpaвильнi, нeдocкoнaлi aбo як пiдcтyпнi, нeчecнi. Зaвдaння вeдyчoгo — cпpямyвaти кoнфлiкт в кoнcтpyктивнe pycлo, зaxиcтити yчacникiв вiд мoжливиx oбpaз, пiдтpимaти тиx, xтo cмiливo eкcпepимeнтyє в пpoцeci викoнaння впpaв.

    ж) завершення тренінгу.

    Haпpикiнцi тpeнiнгy в yчacникiв мaє виникнyти пoчyття зaвepшeнocтi poбoти i oднoчacнo poзyмiння тoгo, щo бaгaтo щo в cвoїй пoвeдiнцi пoтpiбнo вдocкoнaлювaти. Beдyчий тpeнiнгy мoжe дoдaткoвo зopiєнтyвaти yчacникiв y цьoмy нaпpямi фpaзoю: “Baш ocнoвний тpeнiнг пoчнeтьcя пicля зaкiнчeння нaшиx зaнять”.

    Звичaйнo yчacть y тpeнiнгy кpiм oпaнyвaння нoвиx yмiнь здiйcнює зaгaльний пoзитивний вплив нa ocoбиcтicть yчacникiв, пiдвищyє їx eмoцiйнy чyтливicть, збiльшyє aдeквaтнicть caмocпpийняття i caмooцiнки, знижує рівень особистісної тривожності

    Haпpикiнцi poбoти i вeдyчий i yчacники пoтpeбyють мaкcимaльнo пoвнoгo звopoтнoгo зв’язкy. Цю пoтpeбy мoжнa зaдoвoльнити зa дoпoмoгoю cпeцiaльнo opгaнiзoвaнoгo пiдвeдeння пiдcyмкiв, a тaкoж викopиcтoвyючи дeякi впpaви i пeвнy пpoцeдypy пpoщaння.

    Опанувавши ці теоретичні положення та літературні джерела ми створили тренінг який складається з 10 занять (Дод.М)

    Запропоновані сценарії занять можуть використовуватись у роботі практичного

    психолога із підлітками як цілком, так і частинами. Відносна самостійність кожної зустрічі дає змогу планувати їх або кілька разів на тиждень (в разі посиленого тренінгу), або раз на тиждень, тобто робити вибір залежно від конкретних

    Корекційна програма спрямована на зниження рівня тривожності.

    Мета:

  1. Знизити рівень тривожності.
  2. Виробити навички ефективної комунікації.
  3. Навчити володіти методами релаксації.
  4. Надати можливість відчути себе впевненою людиною.
  5. Сформувати навички самоконтролю.

    Форма роботи: групова.

    Тривалість роботи: десять тижнів.

    Частота – один раз на тиждень.

    Тривалість одного заняття – 1.5 години.

    Заняття 1 “Знайомство”.

    Мета: ознайомлення учасників з умовами роботи тренінгової групи, виявлення очікувань учасників від тренінгу; створення атмосфери безпеки як основи подальшого розвитку групи.

    Ритуал вітання. Діти по черзі повертаються один до одного і називають ім’я сусіда.

    Вправа 1. “Моє улюблене ім’я”

  • Зараз один із вас назве своє повне ім’я та по батькові. Наше завдання – назвати якомога більше варіантів імені, передаючи завдання по колу. (Вимовляючи ім’я, дивіться на того, кому воно адресоване).

    Учасник ділиться з групою тим, що відчував, коли його називали різними іменами.

  • Яке ім’я тобі до вподоби в дружній компанії, яке – в офіційній обстановці?
  • Яке з цих імен ти хотів би залишити для звертання у групі?

    Завдання повторюється для кожного члена групи.

  • Кожен був в центрі уваги. Для кожного власне ім’я приємне. Тепер, звертаючись один до одного, ми будемо починати з імені. (Учасники можуть розповісти, як їх зазвичай називають рідні).

    Вправа 2. “Поділитися добрим настроєм”

    Мета: створення позитивних емоцій і зацікавленості підлітків один в одному.

    Якщо у когось з дітей настрій поганий, інші “дарують” йому частку доброго настрою: тримаючи долоні відкритими, говорять щось приємне. Наприкінці вправи проходить обговорення:

  1. чи приємно було дарувати добрий настрій однокласникові?
  2. Чи приємно було отримувати “дарунки”?
  3. Чи поліпшився настрій і завдяки яким саме побажанням?

    Вправа 3. “Посмішка по колу”

    Мета: Навчити вмінню взаємо підтримки і допомоги

    Діти, взявшись за руки, всміхаються по черзі один одному.

    Завданням психолога-тренера є налаштування дітей так, щоб “посмішка по колу” вони сприймали серйозно: подивилися на однокласника; подумали про ті добрі й важливі справи, в яких сьогодні брали участь разом і посміхнулися.

    Вправа 4 “Вираження емоцій”

    Мета: допомогти виробити гуманне ставлення до страху. Знаходити позитиви у різних ситуаціях.

    Заборону на вираження емоцій можна проілюструвати таким чином – закрити всі канали відображення (в’язати шнурками, хустками, шарфами, стрічками)

  • вуста – щоб не сварились і не кричали
  • очі – щоб не бачили негідника
  • вуха – щоб не чули зайвого
  • руки – щоб не билися
  • ноги – щоб не носили господаря в погане товариство
  • душу – щоб не страждала

    Після цього тренер звернеться до учасників з запитанням:

  • Що може така людина:
  • Виражати думку? (вуста стиснуті)
  • Спостерігати, відокремлювати прекрасне, відгукуватися? (знижена можливість реагувати)
  • Творити прекрасне, обіймати? (руки зв’язані)
  • Іти стежкою життя? (заважають страх, скутість рухів)
  • Співчувати, радіти, довіритися? (душа “мовчить”, скута)

    Обговорення

    Вправа 5 “Слухаємо себе”

    Мета: вправа направлена на ауторелаксацію

    Протягом 1-2 хвилин учасники розслабляються і “слухають” себе, після чого зображають свій настрій у кінці вправи.

    Вправа 6 “Веселка”

    Мета: Викликати позитивне сприйняття занять і інтерес до занять

    Діти сідають у зручній позі, заплющують очі і протягом 1-2 хвилин уявляють собі веселку, чудову гру її кольорів і себе у спокійному приємному стані, розслабленим на відпочинку. Після закінчення вправи обговорюється, які почуття виникають під час її виконання, хто “бачив” щось незвичайне. Потім усі піднімаються, прогинаються і рухами рук над головою зображають дугу веселки (одночасно розминаючи м’язи)

    Ритуал прощання. Учні стають в коло, обіймаються, злегка похитуються.

    Заняття №2. “Корекція взаємовідносин з іншими”

    Мета:

  1. сформувати у підлітка нові форми поведінки
  2. навчити самостійно приймати правильні рішення
  3. дати можливість відчути себе самостійною і впевненою у собі людиною
  4. використати виразні рухи у вихованні емоцій і інших почуттів
  5. набути навичок саморозслаблення

    Ритуал вітання. Діти по черзі повертаються один до одного і називають ім’я сусіда.

    Вправа 1 “Поділитися добрим настроєм”(див.Заняття 1)

    Вправа 2 “Хто це”

    Мета: зниження рівня тривожності внаслідок побоювання не відповідати очікуванням оточуючих.

    Школярі мають намалювати автопортрет, а на зворотному боці листа вказати 10 своїх найважливіших рис характеру. Після виконання учнями завдання роботи збираються. Наступне завдання – за названими рисами визначити “автора”; за автопортретом назвати якості. Обговорення проводиться таким планом:

  6. які риси вважаєте найважливішими? Чому?
  7. Чи хотіли б якісь риси замінити?
  8. За якою рисою ви одразу впізнали когось? За якими якостями одразу впізнали вас? Чи є ці якості позитивними

    Діти одержують досвід створення враження про іншу людину. Найважливіше у цій вправі – отримання зворотного зв’язку безпосередньо, коли можна і потрібно перепитати і з’ясувати причини певної думки інших людей про себе.

    Вправа 3 “Вище-нижче”

    Мета: гра направлена на формування , неускладнених взаємовідносин з іншими

    Учасникам пропонується встати і походити. Потім тренер звертається до них:

  • Уяви собі, що ти кращий за інших. Що ти відчуваєш, покажи (1 хв).
  • А тепер застинь на мить. Уяви, що ти гірший за інших. Тобі здається, що оточуючі кращі за тебе, гарніше одягнуті, сильніші. Як ти поводиш себе, коли думаєш, що ти гірший за інших? Покажи (1 хв)
  • Тепер розбийтесь по парах. Один повинен стати кращим за інших, один – гіршим. Тепер той, хто найкращий, розповість своєму партнерові, що він відчуває і що дає почуття особистої переваги (1-2 хв.)
  • Тепер станьте рівноправними. Ніхто не кращий і не гірший за інших. Які зміни ви відчуваєте? Наскільки краще ви тепер розумієте один одного.

    Колективне обговорення.

  • Що вам давало почуття “найкращості”
  • Чи є щось неприємне у почутті переваги
  • Які переваги несе почуття рівноправності?

    Вправа 4 “Скажи хто твій друг”

    Мета: з’ясувати, чи діти помічають у своїх друзів негативні риси

    Школярам пропонується описати свого друга, занотувавши і назвавши 8-10 рис його характеру. Завдання психолога-тренера – показати учням відмінність між рисами характеру і рисами зовнішності людини ,а також як ставиться людина до оточуючих, дорученої роботи, тварин. Обговорення має охопити такі питання:

  1. яким є співвідношення позитивних і негативних рис в описі
  2. про наявність яких рис було легко згадати
  3. чи знають наші друзі про те, які риси їх характеру нам найбільше подобаються, і чи приємно їм було про це дізнатися

    Психолог-тренер аналізує, які риси, якої особистості діти називають як позитивні. Можна запропонувати дітям продовжити роботу і разом скласти перелік тих якостей, якими має бути наділений справжній друг і тих, яких у друга не повинно бути.

    Вправа 5 “На якого героя я схожий”

    Мета: отримати зворотний зв’язок від групи, сформувати навички між особистісної перцепції.

    Для проведення вправи потрібен м’яч.

    – Ми зараз будемо перекидати м’яч. Той, хто кидає, називає героя казки або мультфільму, за яким він в нього асоціюється. Наприклад, “Андрію, мені здається, що ти схожий на крокодила Гену”, “Насте, мені здається, що ти схожа на Червону Шапочку”. Той, хто упіймав м’яча, робить те ж у відповідь. Останній учасник посилає м’яч тому, від кого його отримав і висловлює свою думку про отриману асоціацію “Вітю, ти мене назвав Крокодилом Геною, а насправді, я почуваю себе Гулівером”. Таким чином ланцюг продовжує розкручуватись далі.

    Вправа 6 “Веселка” (див.Заняття 1)

    Ритуал прощання. Учні стають в коло, обіймаються, злегка похитуються.

    Заняття №3. “Самоконтроль, як одна з умов успішного подолання тривожності.”

    Мета: формування в учасників навиків самоконтролю.

    Ритуал вітання. Діти по черзі повертаються один до одного і називають ім’я сусіда.

    Вправа 1 “Реласкаційний тренінг”

    Мета: направлений на формування вміння розслаблятися та мобілізуватися в потрібний момент. Дає можливість оволодіти технікою самоконтролю. При виконанні вправ може використовуватися магнітофонний запис або користуватися спеціальними інструкціями, які вимовляються спокійним тоном.

    Сядьте зручно. Руки опущені. Долоні рук на стегнах. Закрийте очі. Зробіть 2-3 глибоких вдихи. Витягніть праву руку і стисніть долоні в кулак. Відчуйте напруження в кулаці. Через 5-10 сек. Розслабте руку. Відчуйте як напруження залишає вас, поступаючись почуттю розслабленості і комфорту. Зосередьтеся на розбіжностях між напругою і релаксацією. Повторюйте вправу почергово обома руками. Зосереджуйтесь тільки на тих групах м’язів ,які ви напружуєте та розслабляєте, і не напружуйте при цьому інші м’язи.

    Ті ж самі вправи використати з іншими групами м’язів:

  • руки – напруження і згинання
  • плечі – згорбіться і вирівняйтеся
  • шия – нахиляйте голову вперед
  • рот – відкрийте якомога ширше
  • язик – тисніть ним на піднебіння
  • очі – сильно зажмурте
  • чоло – підніміть брови якнайвище
  • спина – прогинайте, випинаючи груди
  • живіт – втягуйте до хребта.

    При розслаблені певної групи м’язів кожен раз упевнюйтесь, що воно повне. По закінченню вправи відчуйте, як розслаблення розходиться по тілу. Перед відкриттям очей рахуйте в зворотному порядку від 10 до 1,Є відчуваючи себе з кожним рахунком свіжішим і бодрішим.

    Вправа 2 “Храм тиші”

    Мета: спрямована на формування вміння розслаблятися, абстрагуватися від неприємних думок, відновлювати внутрішній стан.

    Учасники сидять колом у зручних позах. Ведучий промовляє текст вправи:

  • Уявіть собі, що ви прогулюєтесь на околиці багатолюдного і гомінкого міста. Намагайтесь відчути, як ваші ноги ступають по бруківці. Зверніть увагу на інших пішоходів, вираз їхніх облич, постаті. Одні виглядають стривоженими, інші – спокійні і радісні. Зверніть увагу на звуки, що оточують вас. Подивіться у вітрини магазинів. Можливо ви побачили знайоме обличчя у натовпі. Чи підійдете до знайомої вам людини? Чи обминете її? Зупиніться і подумайте, що ви відчуваєте на шумній вулиці?

    Тепер поверніть на невеличку, більш затишну вулицю. Пройдіться по ній. Зверніть увагу на будинок, що вирізняється архітектурою від інших. На великій вивісці – слова “Храм тиші”. Ви розумієте, що це те місце, де не чути жодного звуку. Ви підходите до важких дверей, штовхаєте їх і входите до храму тиші і спокою.. Що ви відчуваєте? Коли ви забажаєте покинути храм відкрийте двері і знову опинитеся на вулиці. Запам’ятайте дорогу, що веде до храму, і ви зможете повернутися туди знову.

    Після вправи обговорення.

  • Чи важко було поринути у уявний світ міста?
  • Як ви почували себе в храмі?
  • Чи змінилося щось у вашому стані після подорожі?

    Враження запишіть.

    Вправа 3 “Незручна поза”

    Мета: Ведучий пропонує учасникам прийняти будь-яку незручну позу:Відчуйте у м’язах та суглобах, з’являється локальне затискання. Спробуйте найточніше визначити ділянку затиску, сконцентруватись на ній і зняти натиск.

    Зробіть вправу кілька разів, змінюючи пози і знімаючи затиски, що виникли. Практикуючи цю позу у повсякденному житті, можна навчитись знімати затиски, що виникають мимоволі. Якщо подбне вміння перетвориться на звичку, ця елементарна форма самоконтролю дозволяє стати менш скутим, спокійнішим і навіть кмітливішим.

    Інший варіант цієї вправи “Стоп!”. Учасники вільно пересуваються по кімнаті. За командою “Стоп” – кожен завмирає в тій позі, в якій його застав сигнал. Після цього не змінюючи пози кожен виявляє і знімає у себе мязові “затиски”.

    Вправа 4 “Перебіг асоціацій”

    Мета: Ведучий називає два випадкових слова. Його сусід праворуч описує вголос образ, за допомогою перше слово можна зєднати з іншим і називає третє слово, яке наступний учасник повязує з попереднім образом. Так будується ланцюг образних асоціацій. Перші труднощі в побудові асоціацій зазвичай долаються і фантазії учасників стають яскравішими.

    Гру можна ускладнити, несподівано перервавши перебіг асоціацій і запропонувати іншим відновити цей ланцюг образів. Коелктивний мнемотехнічний прийом спонукає до його індивідуального застосування, розвиває образну уяву і фантазію.

    Вправа 6 “Веселка”(див.заняття 1).

    Заняття 4. “Корекція тривожності”

    Мета:

  1. зниження емоційного напруження
  2. зменшення тривожності
  3. допомогти владнати свої негативні переживання, які заважають нормальному самопочуттю
  4. зняття страхів
  5. виховання впевненості у собі.

    Ритуал вітання. Діти по черзі повертаються один до одного і називають ім’я сусіда.

    Вправа 1 “Поділитися добрим настроєм”(див.Заняття 1)

    Вправа 2 Бесіда “наші страхи”

    Мета: усвідомлення почуття страху, та які фізіологічні відчуття властиві цьому станові

    Психолог запитує підлітків, які емоції, зображені на плакаті, найнеприємніше. Якщо діти, перераховуючи негативні емоції, не назвали страх, психолог нагадує про нього. Коротко обговорювати особливості мімічної експресії даного емоційного стану, зображені на обличчі. Які фізіологічні відчуття цього стану? (серцебиття, мурашки по тілу ,стає сильнішим пульс і т.д.). Разом із психологом згадують фразеологізми, які пов’язують з відчуттям страху: “Серце в п’ятах”, “коліна трясуться”, “гусяча шкіра” тощо.

    Вправа 3 “Дзеркало”

    Мета: розвиток у дітей гнучкої поведінки: вміння бути і лідером, і послідовником

    Учні стають у пари. Один – ініціатор рухів, другий їх повторює; потім учні міняються ролями. Психологу-тренеру важливо звернути увагу на те, щоб лідери шанували свої “відображення” – придумували рухи відповідно до їх вмінь і можливостей.

    Вправа 4 “Конфлікт у транспорті”

    Мета: Формування впевненості у правильності своїх дій, відстежувати вияви настрою, керувати власними емоціями

    У класі поряд ставлять два крісла, що слугують імітацією праних крісел в автобусі, і одне крісло ставлять попереду. Двоє учасників виходять за двері і отримують інструкцію “Вам необхідно поговорити. Зараз ви зайдете в автобус. Спробуйте сісти поряд”. Третій учасник сідає на одне із спарених крісел, і отримуючи від ведучого інструкцію “Ти звільниш це місце, коли відчуєш, що хочеться це зробити. Орієнтуйся на власний стан.” Решта учасників мають спостерігати за подіями і зробити аналіз того, що відбулось.

    Спочатку аналіз роблять учасники гри, а потім – глядачі. Запитання для аналізу:

  6. чому виникла необхідність поступитися місцем?
  7. Опиши свої відчуття
  8. Чий спосіб вирішення був вдаліший?
  9. Що саме було причиною успіху?

    Вправа 5 “Дерево”

    Мета: Вправа направлена на розвиток впевненості у собі та власних можливостях

    Учасники стають в коло на певній відстані один від одного. Кожний учасник сильно натискає п’ятами на підлогу, руки стискує в кулаки, міцно зціплює зуби. Ведучий говорить: “Ти – могутнє міцне дерево, у тебе сильне коріння, і ніяких вітрів ти не боїшся. У складних життєвих ситуаціях, коли на душі важко і хочеться плакати – стань сильним і могутнім “деревом”, скажи собі, що ти сильний і у тебе все вийде і все буде добре. Це поза впевненої людини”

    Вправа 6 “Веселка”(див.заняття 1).

    Ритуал прощання. Учні стають в коло, обіймаються, злегка похитуються.

    Заняття №5 “Розвиток навичок ефективного спілкування”

    Мета: розвиток у підлітків ефективного спілкування, навчання конструктивним способам виходу з конфліктних ситуацій, отримати зворотний зв’язок від групи.

    Ритуал вітання. Діти по черзі повертаються один до одного і називають ім’я сусіда.

    Вправа 1 “Поділитися добрим настроєм”

    Вправа 2 “Самоконтроль”

    Мета: Навчити підлітків висловлювати свою незгоду конструктивно

    Один з учасників ставить іншому питання, на які не може дати ствердної відповіді, або дає завдання, яке не можливо виконати. Інший повинен висловити свою незгоду таким чином, щоб не застосовувати “ні” та “не” (наприклад, “чи не міг би ти покласти ноги на стіл?” – “Боюся, що це шокує присутніх”).

    Ця вправа може виконуватися по колу або в парах. Можна пропонувати кілька варіантів відмови.

    Вправа 3 “Я – висловлювання, ти – висловлювання”

    Направлена на те, щоб зробити спілкування невимушеним. Дає змогу навчитися в неагресивній, неемоційній формі виражати свої негативні почуття: образу, незадоволення, засмучення.

    На нашій мові зустрічаються так звані “Я – висловлювання” та “Ти – висловлювання”. “Я – висловлювання” роблять спілкування невимушеним, допомагають виразити свої відчуття, не принижуючи іншу людину. “Я – висловлювання” передбачають відповідальність того, хто говорить, за свої думки й почуття (“Я дуже непокоюсь, коли тебе немає вдома після 11 вечора”) і не націлені, як “Ти – висловлювання”, на звинувачення іншої людини (“Ти знову прийшов додому після 1 вечора”).

    Якщо ми використовуємо “Ти – висловлювання”, то людина, до якої звертаємось, відчуває негативні емоції: гнів, роздратування, образу. Використанні “Я – висловлювань” дозволяє людині вислухати вас спокійно і спокійно відповісти.

    Спробуйте скласти “Я – висловлювання” для ситуацій, які ви отримали і поділіться своїми висловлюваннями з групою.

    Приклади конфліктних ситуацій.

  10. Твій друг(подруга) взяв у тебе одежу і зіпсував її.
  11. Молодший брат обмалював твої зошити ручкою
  12. Твої друзі пішли в кіно без тебе, нічого тобі не сказавши.
  13. Вчитель (незаслужено) звинуватив тебе в тому, що контрольну роботу ти списав в сусіда.
  14. Ви домовилися з другом про зустріч, чекали його півгодини, а він не з’явився.
  15. Тренер відчислив тебе з команди за пропуски занять.

    І подібні ситуації. Діти можуть і самі запропонувати цікаві варіанти.

    Обговорення. Кожен зачитує свій варіант ситуації і “Я – висловлювання”.

  • які висловлювання вам більше притаманні в подібних ситуаціях?
  • Чи виникають труднощі у формулюванні “Я –висловлювань”? Чому?
  • Які переваги толерантного спілкування?

    Вправа 4 “Відповідь за іншого”

    Мета: Спрямована на вивчення рівня групової згуртованості, формування рівня розуміння іншого.

    Давайте спробуємо з’ясувати, наскільки добре ви знаєте один одного, наскільки ви зможете проникнути в глибини іншої людини, зрозуміти її смаки і пристрасті. Перевіримо вашу здатність передбачати, використовуючи відому вам інформацію про товариша, що він відповість на поставлені питання.

    Кожен учасник отримує аркуш паперу і ділить його на дві колонки. В середній записує власне ім’я. У колонці справа – ім’я сусіда (через одного), у колонці ліворуч – ім’я сусіда зліва (через одного). Вибір не найближчого сусіда викликаний неможливістю підгледіти, що пише сусід.

    Можливі запитання:

  • Який ваш улюблений колір
  • Як ви ставитесь до домашніх тварин?
  • Чи любите ви серіали? Якщо так то який дивитесь?
  • Яка риса вас приваблює в людях?
  • Яка з людських рис є для вас неприємною?
  • Ким би ви хотіли бути в майбутньому?
  • Який ваш улюблений телегерой?
  • Який вид спорту вам подобається?

    Для перевірки міри попадання ведучий пропонує порівняти результати. Підрахувати скільки відповідей співпало. Підсумки підводяться у ході обговорення.

    Вправа5 “Бджоли”

    Учасники розбиваються на групи: одні повинні промовляти звук “а”, другі “о”, треті “о”. Всі розходяться по кімнаті і з заплющеними очима вголос повторюють свій звук. За командою ведучого “бджоли” злітаються кожна до свого рою, утворюючи три бджолиних сім’ї.

    Відчуття від вправи обговорюються.

    Вправа 6 “Веселка”(див.Заняття 1)

    Ритуал прощання. Учні стають в коло, обіймаються, злегка похитуються.

    Заняття №6 “Корекція ворожості і агресивності”

    Мета:

  1. корекція поведінки за допомогою рольових ігр.
  2. Формування адекватних форм поведінки
  3. Усвідомлення своєї поведінки
  4. Моральне виховання
  5. Робота над виразністю рухів
  6. Регулювання поведінки в колективі
  7. Навчання прийомам ауторелаксації.

    Ритуал вітання. Діти по черзі повертаються один до одного і називають ім’я сусіда.

    Вправа 1 “Спілкування з агресивним співрозмовником”

    Мета: Навчити підлітків усвідомлювати свої почуття і керувати власними емоціями у ситуаціях, що провокують агресію.

    Учасники групи діляться на пари. Один партнер виконує роль обвинувача. Він висуває претензії своєму співрозмовникові. Наприклад, “ти завжди запізнюєшся на зустрічі. Хоча б кілька хвилин мусиш запізнитися”. Завдання співрозмовника – відповісти, використовуючи один з видів активного слухання (емпатійне чи зясувувальне), і з’ясувати чим викликана агресивна позиція іншої людини. Забороняється пояснювати, виправдовуватися та звинувачувати.

    Під час обговорення звертається увага на невербальні компоненти спілкування партнерів. Обговорюються труднощі, які виникли при виконанні вправи.

    Вправа 2 “Заборона сказати “Ні”

    Мета: Навчити підлітків висловлювати свою незгоду конструктивно

    Один з учасників ставить іншому питання, на які не може дати ствердної відповіді, або дає завдання, яке не можливо виконати. Інший повинен висловити свою незгоду таким чином, щоб не застосовувати “ні” та “не” (наприклад, “чи не міг би ти покласти ноги на стіл?” – “Боюся, що це шокує присутніх”).

    Ця вправа може виконуватися по колу або в парах. Можна пропонувати кілька варіантів відмови.

    Вправа 3 “Проба на роль”

    Мета: Сформувати навички об’єктивно сприймати критичні зауваження без образ.

    Кожен по черзі сідає на “стілець презентації”. Інші виконуватимуть роль кінорежисерів, яким потрібно підібрати акторів для їхніх фільмів. Звичайно, від автора вимагається найбільша відповідність образу героя. Можна пропонувати відому роль (граф Каліостро, граф Монте-Крісто, Плюшкін, Роксолана, Котигорошко та інші) або за особистим сценарієм (тоді потрібно докладніше про неї розповісти). Першого учасника можна вибрати за бажанням, потім подовжувати гру по колу.

    Якщо потрібно, ведучий допомагає, задаючи уточнюючі питання. Якщо хтось із присутніх не бажає висловлювати свою думку, треба перейти до іншого учасника.

    Рефлексія почуттів здійснюється після того, як усі члени групи попробували себе на “стільці презентації”:

  • наскільки ролі, які вам запропонували, відповідають вашому уявленню про себе
  • чи були “влучні попадання”
  • які ролі викликали здивування, навіть протест?
  • Чи важко бути кінорежисером?

    Вправа 4 “Спустити пару”

    Мета: Дати дітям можливість попрацювати зі своїм гнівом і образами

    Учні сидять колом.

    – кожен із вас має можливість сказати іншим про те, що йому заважає і сердить. Пам’ятайте: використовуйте тільки Я-висловлювання. Не намагайтесь виправдовуватись, отримуючи зауваження, а просто вислухайте все, що вам говорять. Якщо у когось немає ні до кого зауважень так і скажіть “У мене немає ні до кого зауважень”. Коли “пару” спущено, діти, що отримали зауваження, можуть висловитися з цього приводу.

    Обміркуйте зауваження, які ви сьогодні отримали.

    Можна обговорити враження від вправи:

  1. як ви сприймали критику на свою адресу, враховуючи тон і форму (Я-висловлювання) зауважень?
  2. Чи виникало бажання зробити агресивний випад
  3. Які висновки ви зробили?

    Вправа 5 “А крім того”

    Мета: дає можливість дітям висловити свої скарги і негативні емоції і, таким чином, запобігти перетворення незадоволення в агресію.

  • Іноді кожному з нас є на що поскаржитися і виникає бажання “побуркотіти”.

    Учасники розбиваються на пари і сідають один напроти одного.

  • Тепер ви можете розповісти один одному про неприємні речі і поскаржитися на життя. Можете навіть перебільшувати свої проблеми. Починати свої скарги потрібно з: “А крім того”. Це може виглядати так:
  • – “А крім того мати несвоєчасно випрала мої улюблені джинси”
  • – “А крім того, сьогодні не було зовсім настрою іти до школи”
  • – “А крім того, не розумію що від мене вимагають батьки”

    Вправа продовжується 3-4 хвилини, а після чого обговорення.

    Вправа 6 “Веселка”

    Ритуал прощання. Учні стають в коло, обіймаються, злегка похитуються.

    Заняття №7 «Гармонізація суперечностей»

    Мета:

  1. Зняття емоційної напруженості
  2. Корекція поведінки за допомогою рольових ігор
  3. Тренування впізнавання емоцій за зовнішніми сигналами
  4. Формування у підлітків моральних уявлень
  5. Тренування психометричних функцій.

    Ритуал вітання. Діти по черзі повертаються один до одного і називають ім’я сусіда.

    Вправа 1 “Поділитися добрим настроєм”

    Вправа 2 “Самий, самий”

    Мета: створення позитивних якостей

    Діти називають ім’я дитини, у якого так чи інакше найкраще виражене та чи інша добра якість, яка названа дорослим. Наприклад, найрозумніший, найбільш швидкий, найвеселіший … Позитивна характеристика (вона повинна бути об’єктивною, а не надуманою) обов’язкова для кожної дитини, так як допомагає звернути на себе увагу і примножити свої переваги.

    Вправа 3 “Боротьба”

    Мета: ігрова корекція агресивності , корекція поведінки.

    Дітям пропонується стати один проти одного, взятися за руки і спробувати перетягнути іншого на свій бік. Обговорення:

  • чи не так само ми поводимося у суперечці?
  • Якщо ми перемогли, чи не засмучує нас, що інший лишився ображеним?
  • Чи за таких обставин інший може зрозуміти, чого ми прагнемо?

    Інколи, коли боротьба загрожує стати занадто затятою, психолог пропонує дітям боротися так, як би це робили клоуни. Сміх стає добрим “вимикачем” агресії, яку іноді пробуджує відчуття фізичної сили.

    Вправа 4 “Комплімент”

    Мета: вправа допомагає побачити свої позитивні сторони, відчути що потрібен і ціниться іншими людьми.

    Вправа починається з слів “Мені подобається в тобі…”. Діти по черзі, говорячи цю фразу, говорять компліменти один одному, стараючись, щоб компліменти були різними.

    Після виконання вправи бажано обговорити, що відчували учасники, що цікавого вони про себе почули, чи сподобались їм компліменти.

    Вправа 5 “Грабіжник”

    Мета: Формує адекватну форму поведінки в критичних ситуаціях.

    Інструкція: “уявіть собі, що на вас нападає грабіжник, але єдина ваша зброя – це слово. Що ви можете одразу відповісти йому? Адже в такій ситуації, мабуть, і кожне слово допоможе. Вирішення цієї ситуації потребує неординарного підходу. Грабіжник як правило, користується несподіванкою. Можливо, цим і найкраще відповісти. Та чим його здивувати? Тут допоможуть лише фантазія і винахідливість. Отже, ділимося на пари і розігруємо таку ситуацію: один в парі – грабіжник, інший – жертва. У вас часу – кілька секунд.

    Обговорюються і демонструються результати.

    Вправа 6 “Веселка”

    Ритуал прощання. Учні стають в коло, обіймаються, злегка похитуються.

    Заняття №8 «Розвиток емпатії у взаємодії з іншими людьми»

    Мета: сформувати в дітей вміння співпрацювати в групі або в парі; викликати в учасників відчуття самореалізації при здійсненні особистого вкладу в спільну справи.

    Ритуал вітання. Діти по черзі повертаються один до одного і називають ім’я сусіда.

    Вправа 1 “Поділитися добрим настроєм”(див.Заняття 1)

    Вправа 2 “Місток”

    Мета: направлена на вироблення емоцій за допомогою міміки, а також на сприйняття і розуміння іншої людини.

    На підлозі – ребриста дошка (можна замість неї провести дві паралельних лінії на підлозі). Це місток. Під ним, далеко внизу, швидка гірська ріка. З різних сторін на міст одночасно ступило двоє. Не користуючись мовою потрібно розійтись на вузенькому місточку. Робота в парах зі зміною партнерів. Як висновок: діти розкажуть з ким відчували себе надійно і впевнено.

    В грі яскраво проявляється направленість взаємовідносин, вміння розуміти іншого.

    Вправа 3. “Пошук скарбів”.

    Мета: виховання в дусі взаємодопомоги.

    Школярам пропонується побути певний час сміливими мандрівниками, які шукають загадковий скарб. Кожному з учасників гри даються нові “імена” (наприклад, “найкмітливіший”, “найвеселіший”, “найдобріший”), згідно з якими вони мають приймати рішення під час “випробувань”:

    1) подолання “скель” (обминання гострих кутів, стільців та “скульптур”);

    2) “розплутування назв звірів” (пропонується знайти ключ до розгадки назв звірів, а також знайти назву найменшої тварини: ИЦЯСЛИ, ВКВО, ДЕДЬВІМ, ИРЖАФ, ДИЛКОРКО, ШМЙА, ЛОСН, ГИТР, ВЛЕ, ҐУКЕНРУ); :

    3) навчання користуванню словником чарівника “Вімінотна” (пропонується знайти ключ до слів: “олсик” – “солодко”, “ербод” – “погано”, “котачоп” -“кінець”; “онзіп” – ?, ? – “день”, ? – “сонце”, – і придумати свої варіанти зашифрованих слів);

    4) визначення того, “якого зображення не вистачає” (щоб знайти вихід з “печери”, слід здогадатися, якого зображення не вистачає, аби картинка була повною; кожна дитина отримує картки із завданням і виконує їх; у разі потреби вона може обговорювати :І товаришами шляхи розв’язання завдань та обмінюватися завданнями, які вже розв’язала);

    5) орієнтування в “лабіринті” (кожному учневі дається для “проходження” декілька лабіринтів, потім один лабіринт учні мають “пройти” всі разом;

    6) відгадування того, “який скарб у наших валізах?” (найцінніший скарб – це наші добрі якості) Дітям пропонується “наповнити” “валізи” одне одному побажанням позитивних якостей та добрих подій. Важливо, щоб діти взяли участь у цій грі однією командою.

    Вправа 4. “Спільні малюнки”.

    Мета: навчити дітей обґрунтовано формулювати власні бажання і вміти узгоджувати їх із бажаннями інших людей, тобто співпрацювати.

    Учням пропонується утворити самостійну групу з п’яти-семи чоловік, домовитись і намалювати спільну картину на будь-яку тему так, щоб кожен із членів групи взяв активну участь у роботі. В нашій роботі ми практикували два варіанти розв’язання дітьми такої проблемної ситуації:

    а) учень з лідерськими якостями переконував своїх однокласників у доцільності намалювати те, що він пропонує. Потім між членами групи розподіляли їхню частину роботи у малюнку (наприклад, на спільному малюнку річки, по берегах якої цвітуть сади, один учень малював річку, другий – дерева, третій – сонце і т. д.);

    б) діти придумували малюнок-історію: кожен малював те, що хотів, але так, що всі “персонажі” були об’єднані спільним сюжетом. Роль психолога-тренера полягає в тому, щоб звернути увагу на спосіб розв’язання завдання, який придумають самі діти; у разі потреби – скоригувати дії учнів: запропонувати спосіб виконання або допомогу в розподілі обов’язків між членами групи.

    Вправа 5 “Розкриття бутону”

    Мета: спрямована на активізацію спільної діяльності в невеликих групах.

    Діти розбиваються на групи по 5-6 осіб, сідають колом на підлозі, тримаючись за руки. Завдання – встати одночасно, не відпускаючи рук. Після того як це завдання буде виконано, кожній групі треба перетворитися на бутон, що розквітає. Для цього треба відхилитися назад, міцно тримаючи один одного за руки. При цьому важливо, щоб група була добре збалансована

    Можна ускладнювати завдання, додаючи «пелюстки» до бутону (по 1 людині в групу).

    Обговорення:

    • Чи були труднощі при виконанні завдань?

    • Чи обговорювали ви один з одним, як долатимете

    перешкоди?

    • Що саме допомогло у виконанні завдання?

    Вправа 6 “Веселка”(див.Заняття 1)

    Ритуал прощання. Учні стають в коло, обіймаються, злегка похитуються.

    Заняття №9 «Навички конструктивної поведінки»

    Мета:

  1. Формування, розвиток і закріплення адекватної самооцінки
  2. Научіння конструктивних форм поведінки

Ритуал вітання. Діти по черзі повертаються один до одного і називають ім’я сусіда.

Вправа 1 “Поділитися добрим настроєм”

Вправа 2. “Одне й те саме — по-різному”.

Мета: зняти надмірне напруження і зробити дітей більш розкутими. Психолог-тренер пропонує дітям привітатися з усіма присутніми різними способами: невпевнено, агресивно, стримано, привітно. Вправа дає можливість кожній дитині побути в центрі уваги і відчути, як це приємно. Цінне те, що треба когось “зіграти”, а не опинитися перед усіма самим собою, (можливо, незграбним і нерішучим). що одна і та сама людина не завжди є однаковою (“доброю” чи “злою”): вона різна – залежно від настрою та обставин, що його спричинили.

Вправа 3 “Чарівний базар”

Мета: навчити підлітків без емоційних переживань відстоювати власні інтереси

Керівник групи повідомляє учасників, що вони гратимуть у цікаву гру, яка називається “Чарівний базар”.

Особливість цього базару полягає у тому, що на ньому “торгуються” і “обмінюються” незвичайним товаром – “людськими якостями”. Для проведення гри необхідні аркуші паперу, на яких учасники великим літерами напишуть слово куплю і нижче розбірливо якості, які кожен учасник хотів би придбати. Їх діти приколюють шпилькою на груди або тримають у руці на рівні грудей, щоб всім було добре видно текст. Потім на маленьких аркушах паперу кожен учасник записує по одній якості, яку він хотів би придбати чи обмінят на базарі. Коли приготування закінчуються, розпочинається гра. Діти ходять по “базару”, приглядають до “товару”, здійснюють купівлю продаж “якостей” їх обмін. Непорушне правило: якості не можна просто віддавати, нічого натомість не отримавши.

Тренер постійно стимулює активність “ринку”. Гра припиняється, коли “базар” сам “розходиться”, або коли керівник, який бере на себе роль директора, оголошує “П’ять годин! Ринок зачиняється”.

Після закінчення гри підбиваються підсумки роботи: зясовується, які легко було знайти “якості”, які ви хотіли би придбати і від яких позбавитися; що вдалося, а що не вдалося “продати” і “обміняти” на “базарі”.

Вправа 4. “Зустріч з
інопланетянами”

Мета: позбавлення від почуття невпевненості в собі, вияв активності у впровадженні власних ідей.

Ігрова ситуація, в якій дітям пропонується дізнатися про наміри “прибульців” і з’ясувати, що їх цікач1 вить на Землі. Потім ситуація програється вдруге, коли “інопланетяни” і “земляни” міняються ролями. Обговорення має бути проведене за таким планом:

1) що зроблено добре?

2) які недоліки? до чого вони призвели або могли призвести?

3) чи знайшли вихід із конфліктної ситуації або яким він мав бути?..

• Які питання ми передбачали винести на обговорення

невпевненість у відповідності певній ролі.

Вправа 5 “Я не люблю…”

Мета: виробляє навички адекватно виражати свій емоційний стан

Учасники групи беруться за руки парами і говорять по черзі один одному те, що вони не люблять. Наприклад, “я не люблю коли мене обманюють, кричать на мене, а особливо коли карають фізично. Я не люблю, коли ображають малих дітей або дівчат, коли знущаються з тварин…”

Вправа 6 “Веселка”

Ритуал прощання. Учні стають в коло, обіймаються, злегка похитуються.

Заняття №10 «Заключне»

Мета: спільно обговорити результати тренінгових занять; отримати зворотний зв’язок; підвести підсумки.

Ритуал вітання. Діти по черзі повертаються один до одного і називають ім’я сусіда.

Вправа 1 “Поділитися добрим настроєм”

Вправа 2 “Благородні пірати”

Мета: посилення групової згуртованості, формування впевненості у правильності запропонованого рішення.

Ігрова ситуація: У трюмі корабля повно скарбів і та є кінь. Під час шторму змило майже всі бочки з питною водою. Води лишилося на тиждень, а пливти – 10 днів. Та ще й кінь, що п’є як кінь. Щоправда на шляху зустрівся скелястий острів. Що ж робити благородним піратам? Спочатку кожен учень обґрунтовує власне рішення і, якщо необхідно ілюструє його. Потім починається обмін думками, і діти спиняються на одній з двох тих думок, які найбільше їм сподобалися і видались прийнятними. Психолог-тренер контролює зміну ролей.

Вправа 3 “Боксерська груша”

Мета: Навчитися можливостям виплеснути безболісно будь-яку негативну енергію.

Керівник групи готує для учасників “боксерський інвентар”, який виконуватиме роль боксерської груші: подушки, які складають у вигляді груші тощо. Усім учасникам тренінгової групи надається можливість від душі побоксувати “грушу”, але не більше 10 хвилин.

Після виконання вправи тренер повідомляє, що зараз буде використаний один з прийомів, який дає змогу “спустити пару”, виплеснути негативну агресивну енергію. Щоб уявити собі, що перед вами не груша, а кривдник, то можна безболісно йому помститися.

Вправа 4 “Приємні спогади”

Мета: навчити дітей вибудувати позитивну перспективу життя.

Матеріали: олівці, папір. Учасники сидять колом.

– закрийте будь-ласка очі. Я запрошую вас помандрувати в світі фантазії, які подарують вам приємні відчуття. Зробіть три глибоких вдихи та видихи.

Із кожним вдихом відчуйте, що стаєте чимраз легші і легші. Намагайтеся відчувати себе так, мов летите в повітрі. Зробіть новий вдих і відчуйте, як ви наповнюєтеся відчуттям легкості. Затримайте на мить це відчуття… А тепер видихніть із силою все повітря разом з втомою, напруженням і неприємними емоціями, що накопичились.

Відчуйте, як це добре, коли почуваєшся у повній безпеці.

Пригадайте період, коли ви почували себе щасливими, куди б хотіли повернутися знову і знову. Уявіть собі ці події так, ніби вони відбуваються в даний час. Хто зараз поряд з вами? Що ви відчуваєте? Що ви робите? Обговорення

Обговорення результатів занять, обмін почуттями та враженнями.

Ведучий пропонує кожному учаснику висловити свої думки стосовно наступних запитань:

• Що найбільше сподобалося під час занять?

• Яка тема виявилася найактуальнішою, найцікавішою?

• Який інформаційний ефект ви отримали (поглиблення знань та уявлень про себе й інших)?

• Який корекційний ефект ви відчули (отримані в практичних заняттях і рольових іграх навички та вміння)?

• Який психотерапевтичний ефект ви отримали і (оволодіння навичками самоконтролю через релаксаційні вправи)?

• Що змінилось у вашій поведінці?

• Яке пізнавальне навантаження мали заняття?

• Чи намітилися зміна на краще у вашому спілкуванні з іншими? Яку роль у цьому відіграли тренінгові заняття?

• Як ви намагаєтесь використовувати те, чому навчились на заняттях?

Вправа 5 “Подарунок жестом”

Мета: закріпити позитивні емоції, які були отримані внаслідок психокорекційних занять.

По колу учасники групи один одному роблять подарунки на невербальному рівні – жестами показують, що саме хочуть подарувати. Після закінчення вправи проводиться обговорення – уточнення, що саме кому було подаровано.

Вправа 6. “Посмішка по колу”

Мета: Навчити вмінню взаємопідтримки і допомоги

Діти, взявшись за руки, всміхаються по черзі один одному.

Завданням психолога-тренера є налаштування дітей так, щоб “посмішка по колу” вони сприймали серйозно: подивилися на однокласника; подумали про ті добрі й важливі справи, в яких сьогодні брали участь разом і посміхнулися.

Ритуал прощання. Учні стають в коло, обіймаються, злегка похитуються.


Додаток 9

Протокол дослідження методики

Таблиця1″Визначення переважаючого типу темпераменту.”

(А.Бєлов)

Ім`я

Сангвінік

Флегматик

Меланхолік

Холерик

Бали

%

Бали

%

Бали

%

Бали

%

1

Олександр Д.

6

14

11

26

11

26

14

34

2

Сергій З.

9

21

11

26

13

31

9

21

3

Ярослав К.

8

17

10

22

10

22

17

39

4

Злата Р.

14

29

13

27

11

22

7

15

5

Оксана С.

11

21

16

30

14

26

12

23

6

Юрій В.

10

25

7

17

14

35

9

22

7

Іван В.

11

27

9

22

9

22

12

29

8

Оксана Д.

14

29

10

21

11

23

13

27

9

Сергій З.

11

32

4

11

7

21

12

36

10

Ірина М.

6

17

3

8

10

29

15

44

11

Наталія О.

8

22

11

30

9

24

9

24

12

Іванна П.

14

37

15

39

3

8

6

16

13

Василь Р.

15

25

12

21

13

23

17

31

14

Микола С.

8

20

8

20

15

37

10

24

15

Ольга С.

15

28

8

15

13

25

17

32

16

Юрій Ш.

12

27

6

13

11

24

16

36

17

Артем П.

10

24

10

24

14

34

7

17

18

Альона С.

7

50

8

57

7

50

4

15

19

Михайло М.

12

10

5

12

10

26

14

36

20

Олександр К.

9

33

5

18

3

11

10

37

21

Галина С.

9

23

12

30

6

15

13

32

22

Альона М.

11

29

14

37

1

2

12

32

23

Ганна С.

8

14

10

23

17

40

10

23

24

Іван П.

15

36

12

29

5

12

10

24

25

Ольга Р.

10

29

2

5

9

26

14

40

26

Мар’яна Д.

14

30

6

13

16

34

10

26

27

Тетяна П.

15

29

11

22

8

16

17

33

28

Крістіна Г.

11

29

6

15

5

13

16

43

29

Інна К.

15

32

7

15

11

23

14

30

30

Володимир К.

12

29

15

36

3

7

12

29

31

Діана Н.

12

27

11

24

10

22

11

24

32

Таміла Д.

17

40

9

21

4

9

13

30

33

Марія Г.

17

31

13

24

8

15

16

30

34

Марина К.

12

36

4

12

3

9

14

42

35

Ерік Г.

9

32

8

29

7

25

4

14

36

Сергій С.

15

32

5

11

10

21

17

36

37

Сергій Б.

12

36

4

12

3

9

14

43

38

Віталій Н.

14

44

2

6

4

13

13

41

39

Альона Г.

16

41

2

5

7

8

14

35

40

Наталія Д.

12

32

5

13

9

23

10

24

41

Яна Д.

12

30

11

27

6

15

11

27

42

Аліна П.

19

37

7

13

8

15

18

15

43

Ярослав Ш.

16

41

2

5

7

18

14

35

44

Юлія Б.

11

28

10

26

8

22

8

22

45

Радміла М.

9

23

8

21

11

28

12

30

Додаток 10

Портокол результів дослідження

Таблиця 2 “Опитувальник Г.Айзенка”

Ім`я

Екстраверсія –

Інтроверсія

Нейротизм

Тип темпераменту

1

Олександр Д.

17

8

Сангвінічний

2

Сергій З.

17

15

Холеричний

3

Ярослав К.

17

20

Холеричний

4

Злата Р.

17

11

Сангвінічний

5

Оксана С.

10

7

Флегматичний

6

Юрій В.

10

19

Меланхолійний

7

Іван В.

14

17

Холеричний

8

Оксана Д.

22

8

Сангвінічний

9

Сергій З.

18

17

Холеричний

10

Ірина М.

7

17

Меланхолійний

11

Наталія О.

9

6

Флегматичний

12

Іванна П.

10

7

Флегматичний

13

Василь Р.

16

19

Холеричний

14

Микола С.

19

20

Холеричний

15

Ольга С.

20

14

Холеричний

16

Юрій Ш.

19

20

Холеричний

17

Артем П.

5

18

Меланхолійний

18

Альона С.

7

11

Флегматичний

19

Михайло М.

17

20

Холеричний

20

Олександр К.

15

14

Холеричний

21

Галина С.

19

17

Холеричний

22

Альона М.

5

10

Флегматичний

23

Ганна С.

10

17

Меланхолійний

24

Іван П.

21

7

Санвінічний

25

Ольга Р.

14

17

Холеричний

26

Мар’яна Д.

6

21

Меланхолійний

27

Тетяна П.

20

17

Холеричний

28

Крістіна Г.

15

14

Холеричний

29

Інна К.

17

10

Сангвінічний

30

Володимир К.

5

7

Флегматичний

31

Діана Н.

16

7

Сангвінічний

32

Таміла Д.

15

10

Сангвінічний

33

Марія Г.

17

11

Сангвінічний

34

Марина К.

15

14

Холеричний

35

Ерік Г.

20

5

Сангвінічний

36

Сергій С.

17

13

Холеричний

37

Сергій Б.

15

19

Холеричний

38

Віталій Н.

20

10

Сангвінічний

39

Альона Г.

17

11

Сангвінічний

40

Наталія Д.

15

5

Сангвінічний

41

Яна Д.

18

10

Сангвінічний

42

Аліна П.

19

10

Сангвінічний

43

Ярослав Ш.

17

9

Сангвінічний

44

Юлія Б.

16

9

Сангвінічний

45

Радміла М.

18

20

Холеричний


Додаток 11

Протокол результатів дослідження

Таблиця 3 – “Шкала особистої тривожності” (Ч.Спілберга)

Ім`я

Кількість балів

Рівень особистої тривожності

1

Олександр Д.

51

Високий

2

Сергій З.

57

Високий

3

Ярослав К.

48

Високий

4

Злата Р.

46

Високий

5

Оксана С.

25

Низький

6

Юрій В.

31

Помірний

7

Іван В.

46

Високий

8

Оксана Д.

21

Низький

9

Сергій З.

46

Високий

10

Ірина М.

53

Високий

11

Наталія О.

41

Помірний

12

Іванна П.

21

Низький

13

Василь Р.

46

Високий

14

Микола С.

47

Високий

15

Ольга С.

47

Високий

16

Юрій Ш.

47

Високий

17

Артем П.

65

Високий

18

Альона С.

26

Низький

19

Михайло М.

31

Помірний

20

Олександр К.

46

Високий

21

Галина С.

43

Помірний

22

Альона М.

28

Низький

23

Ганна С.

58

Високий

24

Іван П.

43

Помірний

25

Ольга Р.

50

Високий

26

Мар’яна Д.

46

Високий

27

Тетяна П.

31

Помірний

28

Крістіна Г.

54

Високий

29

Інна К.

32

Помірний

30

Володимир К.

24

Низький

31

Діана Н.

31

Помірний

32

Таміла Д.

38

Помірний

33

Марія Г.

38

Помірний

34

Марина К.

51

Високий

35

Ерік Г.

36

Помірний

36

Сергій С.

52

Високий

37

Сергій Б.

51

Високий

38

Віталій Н.

39

Помірний

39

Альона Г.

57

Високий

40

Наталія Д.

39

Помірний

41

Яна Д.

40

Помірний

42

Аліна П.

42

Помірний

43

Ярослав Ш.

43

Помірний

44

Юлія Б.

43

Помірний

45

Радміла М.

46

Високий

Додаток 12

Проток результатів дослідження

Таблиця 4 – «Самооцінка особистої тривожності» (Дж.Тейлора)

Ім`я

Кількість балів

Рівень тривожності

1

Олександр Д.

25

Високий

2

Сергій З.

31

Високий

3

Ярослав К.

22

Високий

4

Злата Р.

22

Високий

5

Оксана С.

5

Низький

6

Юрій В.

16

Середній

7

Іван В.

23

Високий

8

Оксана Д.

5

Низький

9

Сергій З.

26

Високий

10

Ірина М.

27

Високий

11

Наталія О.

18

Середній

12

Іванна П.

3

Низький

13

Василь Р.

24

Високий

14

Микола С.

21

Високий

15

Ольга С.

34

Високий

16

Юрій Ш.

21

Високий

17

Артем П.

24

Високий

18

Альона С.

5

Низький

19

Михайло М.

11

Середній

20

Олександр К.

21

Високий

21

Галина С.

15

Середній

22

Альона М.

5

Низький

23

Ганна С.

31

Високий

24

Іван П.

15

Середній

25

Ольга Р.

25

Високий

26

Мар’яна Д.

31

Високий

27

Тетяна П.

18

Середній

28

Крістіна Г.

21

Високий

29

Інна К.

12

Середній

30

Володимир К.

3

Низький

31

Діана Н.

14

Середній

32

Таміла Д.

11

Середній

33

Марія Г.

16

Середній

34

Марина К.

22

Високий

35

Ерік Г.

9

Середній

36

Сергій С.

27

Високий

37

Сергій Б.

27

Високий

38

Віталій Н.

12

Середній

39

Альона Г.

25

Високий

40

Наталія Д.

10

Середній

41

Яна Д.

17

Середній

42

Аліна П.

18

Середній

43

Ярослав Ш.

16

Середній

44

Юлія Б.

19

Середній

45

Радміла М.

13

Помірний

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

МАН , ЧОРНА (808.5 KiB, Завантажень: 1)

завантаження...
WordPress: 24.09MB | MySQL:26 | 0,533sec