НОВА ПЕЧЕРСЬКА БІБЛІОТЕКА – ЦЕНТР ПРОСВІТИ. НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Митрополит Флавіан Городецький — визначна постать в церковній історії Києва, його можна порівняти хіба що з Петром Могилою чи Євгеном Болховітіновим.

Як реформатор церковної освіти, він заснував на території Печорської лаври Нову Печорську бібліотеку, котра набула значення провідного осередку знань. Тепер у колишньому будинку митрополита Київського Флавіана розташовано експозицію постійної виставки майстра мікромініатюри Миколи Сядристого.

До возведення в сан ченця він теж: мав ім’я Микола. Майбутній видатний діяч церковної культури народився 26 липня 1840 року в старовинній дворянській родині Орловської губернії. Навчався спочатку в Орловській гімназії, згодом — у Московському університеті на юридичному факультеті. Проте навчання не закінчив, бо 21-річним юнаком зважився полишити оманливе світське життя.

Навчаючись в університеті різноманітних релігійних дисциплін, юний Микола Городецький усвідомив, що його справжнє покликання :— теологія і релігієзнавство. Особливу цікавість він виявив до місіонерського служіння, до проповіді Слова Божого в далеких екзотичних країнах.

Отже, юнак став спочатку послушником, а потім ченцем. Як місіонер, він швидко проявив себе в Казані, де в Спасо – Преображенському монастирі зміг навернути до християнства чималу кількість місцевих татар. Пізніше Флавіан обіймає високі посади в Криму (спочатку в Алуніті, потім у Ялті). Там йому вдалося навернути в православну віру багатьох кримських татар.

Успішна проповідницька діяльність Флавіана сприяла укріпленню в середовищі членів Святішого Синоду та вищої церковної еліти його високої репутації як одного з найкращих знавців та фахівців у царині сходознавства звичаїв Сходу.

У 1873 р. Флавіана було призначено членом Пекінської Духовної місії. Досконало володіючи китайською мовою, він залучив до православ’я численну паству з місцевих китайців. За кілька років, а саме — 1879-го, Флавіана призначили очолювати Пекінську місію. І коли через деякий час у нього виникла потреба повернутися додому, китайці-православні не хотіли відпускати свого духовного пастиря. Цей факт, безумовні слід розглядати як свідчення високої поваги до Флавіана з боку китайців, серед яких він користувався надзвичайною популярністю.

Пізніше, обіймаючи посаду єпископ Люблінського і вікарія Холмсько-Варшавської єпархії, Флавіан вдало поширював православ’я серед греко-католиків. У 1898 році його було призначено екзархом Грузії, а 1901-го — єпископом Харківським.

1903 року Флавіан дістав посаду митрополита Київського і Галицького та одночасно виконує; обов’язки священноархімандрита Києво-Печерської лаври. Київську митрополію він очолював протягом 12 років (1903—1915).

На той час Флавіан був уже літньою людиною. Як наслідок, його погляди були деякою мірою позначені консерватизмом. Але до позитивних рис його вдачі слід віднести неабиякі організаторські здібності. Зокрема, і те, що Флавіан поклав собі за мету створити Нову Печорську бібліотеку.

Дивно, але тоді у Києві не було належного його статусові святиш бібліографічного центру для розповсюдження релігійних знань. Славетна стара бібліотека Києво-Печерської лаври загинула під час пожежі 1718 року. Створена замість неї протягом XVIII—XIX століть Лаврська бібліотека — застаріла. Що ж до бібліотеки Київської духовної академії, то вона відзначалася надто вузьким профілем.

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.78MB | MySQL:26 | 0,487sec