НЕВІЛЬНИЧКА

НЕВІЛЬНИЧКА

 

Веде Остап військо день степом зеленим та безкраїм степова трава колихається, степові пташки щебечуть…

Першого дня нічого не перестрілося війську козацькому і спокійний був відпочинок уночі на степу. Другий день теж усе тихо і спокійно, і усе степом рушали аж до вечора. Стало військо одпочивати, і такеньки тихо зробилося, як військова хода стала і військовий рух ущухнув, що, може, кожен козак помислив, що се за вечір тихий, хоч ніхто не казав,— усі люльки запалили; дехто при­дивлявсь удалину, як отаман; дехто ще коло коня свого поравсь, неподалечко десь у степу, де коні паслися…

Коли ж прочувся Остапів голос, усі козацькії голови під­неслися, усі козаки насторожилися.

— Панове-молодці! — промовля Остап.— Щось від сходу наче хмара наступає!

—То турчин, отамане! — каже старий козак.

Турчин ближче наближавсь, і вже добре очі то й розгледіли б у рожевій мглі при тих сріблистих, променистих зорях чалми турецькі, і корогви, і місяцеві ріжки на корогвах; і козаків вгледено. Отеє виклик, вигук розкотився, і поле­тів турчин легкими кіньми на козаків — немов сарана на квіти пишнії… Козаки теж пустили коней — і почалося… Інший б’ється й рубається, не відступаючи, як мур, поки або впаде, або чисто коло себе вирубає й двине далі; інший, немов птах, і одлетить, і налетить, ізнов, ізнов рубаючи; інший загнавсь аж у ширину вражу; деякі коні самі вже скачуть степом… Б’ються та б’ються та все з гіршим опалом, начебто живого життя у війську прибільшилося, а невменшало…

Б’ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває; одбився далеко від своїх, округи усе чалми;  от коня під ним вороного вбили… Б’ється Остап і рубається ще, скочивши на землю. Як круки, налетіли на його. Турки з мушкетами, з шаблюками; як горох із мішка сиплеться, так посипалися на козака добитки смертні: оружжя козацьке пощербилося, рублячи,— отже, й задзвеніло востаннє і розпалося, як пере­горіло… От козак зі своїми тільки  рученьками зостався; от вже його схопили, от кріпко та міцно він скручений, зв’язаний; от його на коні перекинуто через сідельце, і помкнув його бородатий турчин степом — усе зникло з очей, нічого не чутно стало. У темно-рожевій мглі при зорях срібли­стих бачив Остап тільки обличчя бородате з дужими, бли­скучими очима, а чув тільки, як бистрий кінь копитом землі доторкавсь, несучись степом…

Далі вже Остап нічого добре, істно не пам’ятав, а пам’ятав, що то як у сні, у дремлі,— от ніби кінь десь зупинивсь, от ніби його розкрутили й розв’язали, і зомліло його тіло як морозом і жаром узялося; от ніби якісь улички вузенькі й на уличках якась дівоча постать — уся заверчена у білім рубку.

Найперша ж річ була в його — думати та гадати, як його тут визволитись, як утекти, як військо знов зібрати та знов на ворога рушити. Скільки-то разів уже він шторхав й спробував стіни муровані і стелю низьку, і долівку вільготну! Отсе він своїми тільки власними руками щодень, щоніч, що, може, годину, шторхаючи стіну, начеб трохи поклонив її. Отсе ж діждав і того часу він, що вже з муру приміг вибрати два чи три каменя; отсе вже він на волі… Ніч. Бачить — мури округи та дерева тем­ні; чує — дзюрчить десь близенько як би струмочків без ліку.

Часом він зупинявсь, прислухаючи, придивляючись,— коли ж от місяць всвіщає йому постать жіночу, що поспішається тудою, звідки він іде,— і вона його зобачила; спершу наче злякалась, далі ніби пізнала, і оте вже коло його, і одкида рубок із лиця, і чує Остап любі слова, й пізнає дівчину-козачку з русою косою, невільничку турецьку.

— Куди ти, дівчино? — пита Остап.— Втікаймо зо мною!

— Я йшла тебе рятувати — ось ніж, пилка ось, гроші ось, намисто, втікай, втікай хутенько,— каже козачка.—  Дівчина тобі руки й ноги зв’яже — втікай сам! А мене приходь визволяти! Втікай!

—Я згадав тебе, дівчино,— каже Остап,— се ти до мене колись руки простягла, просячи «рятуй» — се ти…

— А я не забувала тебе, козаче,— промовила дівчина,—і не забуду, і ждатиму — приходь рятувати!

— Прийду, дівчино, вирятую, моє серце! — говорить козак!..

— Тудою, тудою тобі лучче,— вчила дівчина.— Я про­веду..? Я проведу тебе, козаче!

І разом обойко перебігали вони темні сади, де рожевії квіти пахли й вода дзюрчала, й разом никали попід селитьбами турецькими. Аж от шлях самий, далеченько селитьби й сади позоставалися.

— Туди, козаче! — показала дівчина в далекості та аж похитнулася сама з жалю.

— Дівчино, ходім! — каже Остап.

— Ні! — одмовила дівчина.— Дожидатиму — приходь рятувати!…

Тихо у турецькому місті. Вечір пізній, місяць ясний. Хто відпочива, а хто розкошує. Невільничка-козачка не спочивала, ані розкошувала,— стоїть вона край віконечка та дивиться, очей не зводячи, усе туди, у той бік, звідкіль султан бородатий стережеться козаків-молодців! Ні з ким розмовляти невіль­ниці молодій, і не промовлять нічого устонька, рожеві, та й без мови вичитуються на дівочому личеньку усі дівочі мислоньки й думоньки, уся туга, і смуток, і сподіванка, й непевна надія, і любий жаль… Козаче! Козаче! Коли ж до тебе дівчина пригорнеться? Де ти? Дівчина у неволі дожида та сумує, а невірний пан із дівочої глузує! Ой козаче! Де ж ти забарився? Чи тебе господь допровадив на Вкраїну? Де ти, козаче? Де забарився? Де пробуваєш? Чи дівчину пам’ятаєш?

У которий-то вже раз бідна невільничка питалася, і поби­валася, і жадала собі орловії крила — полинути; може, часом теж тиху домовинку — опочити.

Чого се разом обудилися турки-розкошолюби? Чого се біжать, перелякавшись? Козаки! Козаки набігли! Палять мушкети, курить дим, горять дахи, руйнуються хати, стогнуть люди,— розкішної тиші як не було; не чутно дзюрчання водного; пропали рожевії пахощі; місяць ясним світлом освіщає запалене у диму та полум’ю місто турецьке…

А як сонечко почало грати та наблискувати у небі понад морем глибоким, по морі пливли чайки козацькії, повертаючи додому. Підбитії чи підстреленії козаки лежали чи сиділи, а ті козаченьки, що всякого лиха схибнули, порались коло чайок своїх чи коло порубаного оружжя. Молодий отаман сидів, задумавсь та дививсь у воду,— багато, мабуть, мав він собі мислоньок попередумувати! А дівчина з русою косою диви­лась на його любими очима карими та, мабуть, одну собі мислоньку мала, одну й думку думала…

Отсе вже й кінець… Отаман Остап благополучно повер­нувсь на сей раз із козачеством і з дівчиною на Україну…

 

 

890                                   Марко Вовчок


 

І варіант

 

1. Кого першим побачив Остап? 

а) козаків ;                                    в) рідних ;

б) чумаків ;                                   г) турків .

2. „І помітив ворог легкими кіньми на козаків-немов…на квіти пишнії”

а) птахи ;                                      в) діти ;

б) сарна ;                                      г) бджоли .

3. Що привиджалося Остапові у турецькій стороні? 

а) батько ;                                     в) сестра ;

б) мати ;                                        г) дівчина .

4. „Найперша ж річ була в його-думати та гадати,як його тут…”

а) визволитись ;                                     в) поїсти ;

б) зостатись ;                                г) поспати .

5. Коли козак вийшов на волю?

а) вдень ;                                       в) вночі ;

б) під обід ;                                   г) ввечері .

6. Що запропонував Остап дівчині-невільничці?

а) йти додому ;                             в) втекти ;

б) йти до турків;                           г) йти до церкви.

7. Якою дорогою тікав Остап від турків

а) через поля;                               в) через ліси;

б) через городи;                                    г) через сади.

8. „Чого се разом обудилися турки розкошолюби?

а) побачили грабіжників;            в) зустріли Остапа;

б) побачили козаків;                    г) зустріли ворожку.

 

 

 

 

 

 

9. Встановіть відповідність:

1. “…бородате обличчя з дужими, блискучими очима.” Це опис… а) Остапа;               в) турка-викрадача;

б) дівчини-бранки;  г) козака.

2. “Турки з мушкетами, з шаблюками; як…із мішка сиплеться.” а) горох;             в) горіхи;

б) борошно;        г) квасоля.

3. Марко вовчок є автором: а) “Олесі”;              в) “Невільничка” ;

б) “Святослав”;    г) “Таємний посол”.

4. Головний герой був… а) отаманом;         в) чумаком;

б) бандуристом; г) письменником.

 

10. Тлумачення слова „хутко подано у рядку:

а)який видає тріск, хрумтить ;

б) дуже швидко;

в) у великій кількості;

г) пов’язаний із добуванням, обробкою і продажем хутра.

11. Вкажіть рядок з непрямою мовою.  

а) „Тихо у турецькому місті”;

б) „ – Дівчино, ходім!”;

в) Дівчина сказала, що не забула козака і не забуде ніколи;

г) „– Ні! – одмовила дівчина. – Дожидатиму – приходь рятувати!…”

12. У реченні Хто відпочива, а хто розкошує. вжито сполучник:

а) єднальний;                                в) розділові;

б) протиставний;                          г) підрядний.

 

ІІ варіант

 

1. У творі йдеться про…

а) чумаків ;                                   в) поляків ;

б) козаків ;                                    г) татар .

2. „ Щось від…наче хмара наступає!”

а) сходу ;                                      в) півдня ;

б) заходу ;                                    г) півночі .

3. Куди потрапив Остап після бою?

а) У лікарню ;                               в) у полон ;

б) додому ;                                   г) у сусіднє село .

4.Що зробив козак, щоб вибратись на волю?

а) домовився з вартовим;            в) оголосив голодування;

б) підкупив турка;                        г) розібрав мур.

5. Кого після втечі зустрів Остап?

а) козаків;                                              в) батька;

б) турка;                                       г) дівчину.

6. Що несла Дівчина-бранка козаку?

а) ніж і пилку;                              в)  пилку і їжу;

б) одяг і їжу;                                 г) ніж і одяг.

7. „А мене приходь…

а) стерегти;                                   в) продавати;

б) визволяти;                                г) провідати.

8. Про кого були усі думи дівчини у неволі?

а) про козака;                               в) про сестру;

б) про матір;                                г) про батька.

 

 

 

 

 

 

9. Встановіть відповідність:

1. „Невільничка-козачка не спочивала, ані розкошувала, – стоїть вона край…та й дивиться.” а) віконечка;                 в) дороги;

б) порогу;                     г) стежки.

2. Дівчина мала волосся… а) руде;                                            в) русяве;

б) кучеряве;                           г) чорне.

3. Турецьке місто козаки… а) зруйнували;                       в) продали;

б) закрили;                                      г) спалили.

4. „Дівчина тобі руки й ноги зв’яже!” Слова належать… а) дівчині;                              в) Остапові;

б) туркові;                             г) батькові.

 

10. Тлумачення слова ущухати подано у реченні:

а) замовкати; припиняти звучати; ставати тихим;

б) позбавлятися свободи, незалежності;

в) робити щільним, стискуючи, утрамбовуючи;

г) відступати, відхилятися назад чи вбік від когось, чого-небудь.

11. За метою висловлювання  речення Куди ти, дівчино? є:

а) спонукальним;                         в) розповідним;

б) питальним;                               г) неокличне .

12. У даному реченні „У темно-рожевій мглі при зорях сріблистих бачив Остап тільки обличчя бородате… є:

а) метафори;                                 в) перебільшення;

б) літоти;                                      г) епітети.

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

НЕВІЛЬНИЧКА (23.8 KiB, Завантажень: 0)

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,312sec