Несімо істину й любов

Мета: збагачувати духовне життя учнів; зміцнювати життєву позицію; підвищувати громадянську активність; показати моральну суть правових норм; формувати досвід належної поведінки; захищати матеріальні й моральні цінності суспільства.

 

Обладнання:
грамзапис «Аве, Маріє», «Родина», симфонії Моцарта, Бетховена, роздавальний матеріал (Конвенція ООН про права дитини, Конституція України), Біблія, твори Василя Сухомлинського.

 

Психолог. (тихо звучить симфонія Моцарта). Хто ми? Навіщо прийшли у цей світ? Куди йде наше життя? Кожен, хто з’явився на світ Божий, претендує на щасливу долю. Але одні її мають, інших вона вперто обминає. Сьогодні світ приходить до усвідомлення необхідності жити за законами тисячолітньої давності, за законами мудрого вчення — Біблії, а саме взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості. Нинішньому поколінню слід опанувати науку добра вже зараз, бо саме теперішні громадяни повинні будувати новий світ, у якому не буде конфліктів, воєн, а всі спірні питання регулюватимуться законами. Сьогодні ми з’ясуємо питання, для чого ми народжені, чому повинні відповідати за життя, істину, любов.

На нашому засіданні присутні й ваші батьки. Вони допоможуть нам у розкритті нашої теми.

«Учіться радіти життю, поспішайте робити добро, тримайтеся з гідністю за всіляких обставин!» — каже житейська мудрість. Тому з упевненістю можу сказати, що найвища наука життя — мудрість, а найвища мудрість — бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді — це в характері нашого народу, бо живе він за Божими законами. Тож давайте зазирнемо на сторінки цієї мудрої книги і дізнаємося про перші закони життя, про істину, яку повинні знати всі.

Діти (знаходять у книзі, читають, коментують),

  • Навчайтеся мудрості й розуму;
  • бережи серце своє;
  • цурайся безбожних;
  • лінивство призведе до злиднів;
  • не сварися з людиною дарма, якщо злого вона не вчинила тобі;
  • хто радіє з нещастя — не буде такий без вини;
  • хто сіє кривду, той жатиме лихо;
  • хто дає вбогому, той нестатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять;
  • послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї.

    Ось ви почули повчання з книги Святого Письма (Старого Заповіту, приказок Соломонових. А тепер мова піде про важливі документи нашої держави та Організації Об’єднаних Націй, Минає 16 років від. дня прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції про права дитини. Це найдосконаліший міжнародний документ, що захищає права дитини. А коли Україна стала незалежною, то Конвенція про права дитини набула чинності і в нашій державі. Кожна країна має свій основний документ — це Конституція. Отже, зараз ми розглянемо деякі статті з них, щоб дізнатися про права дитини.

    кожного на парті ці статті, діти зіставляють, що спільного у Конвенції ООН і в Конституції.)

    Мати.
    Ви, діти, щойно дізналися про важливі документи і дізналися про свої найважливіші права. Це ваше перше знайомство з документами. Тому українська поетеса Ірина Жиленко звертається до кожного з вас:

    Дитя моє, права дитини

    ти мусиш вивчити сумлінно.

    Це так потрібно, так важливо

    напевно знати в наші дні:

    коли з тобою справедливо

    вчиняють, а коли і ні.

    Тож прочитай, завчи напам’ять,

    порадь і друзям прочитать.

    Хай прочитають тато й мама —

    закони всім потрібно знать!

     

    Психолог.. Отже, перше право, яке ми маємо, — це право на життя, а друге — на освіту. А якою ж є освіта в Україні? Обов’язковою! А в нашій державі прийнято спеціальний закон «Про освіту» (1996 р.). Він визначає права та обов’язки дітей у навчальному процесі. Ви маєте право користуватися бібліотеками, спортивними залами, брати участь у різних олімпіадах, конкурсах, конференціях.

    Для кожного з вас не байдуже життя нашої школи. Закон передбачив право на участь у громадському самоврядуванні. У нашій школі створені і працюють різні міністерства під керівництвом досвідчених учителів. А до складу кожного міністерства входять учні від кожного класу і від нашого теж.


    Мати
    . Діти, ви користуєтеся правами, але кожен із вас мусить пам’ятати і про свої обов’язки. Держава виділяє кошти на навчання, на вас покладається обов’язок систематично та глибоко оволодівати знаннями й навичками. Отже, робота на ( уроці, ретельне виконання домашніх завдань — це не лише вимога вчителя, а й ваш обов’язок перед державою. Ви повинні дотримуватися режиму дня, правил поведінки до початку уроків і під час перерв, на уроці, стежити за своїм зовнішнім виглядом.

    Психолог. Хороші настанови дала вам мама, бо саме батьки є першими вчителями дитини і першими помічниками вчителів у школі. У статті 51 Конституції говориться про те, що батьки повинні виховувати дитину до повноліття, дбати про її здоров’я, матеріальне забезпечення та навчання, готувати до самостійного життя.

    (Лунає «Аве, Маріє».)

    Психолог. Часто в дитинстві легко беремо ми від матері пожертвування, без кінця щось вимагаємо, але мало віддаємо, нам постійно ніколи. А те, що це жорстоко, дізнаємося значно пізніше — від своїх дітей.

    Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувалися польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята: співали, танцювали. Відбувались ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Подивитися на ці ігри виходив із морських глибин цар морів та океанів Нептун. Це був надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії. «Хоч як люди нахваляються своєю силою, а мене бояться. Ніхто з них не насмілився пускати стріли у бік моїх володінь!»’— говорив він, сміючись. Якось вийшли до вогнища юнаки і, повернувшись у бік моря, усі як один пустили туди стріли. Як же розгнівався Нептун! «Я всіх вас поховаю у безодні морській!» — заревів він. Жінки, дивлячись на своїх синів, замислились. Цар морський і справді може поховати їхніх синів у морі, А жінки тут були сильні, вродливі й ніколи не старіли.

    Мати. Думали, думали вони і вирішили віддати всю свою силу синам. Юнаки, узявши материнської сили, підійшли до самого берега моря. Щоб не підпустити їх до води, Нептун кинув на берег величезний вал, але юнаки вистояли, а матері після цього стали слабшими.

    Психолог. Ви бачили коли-небудь слабких жінок? Якщо стрінете, то не насміхайтеся з них: усю силу свою вони віддали своїм дітям.

    Мати. Коли Нептун побачив, що юнаки витримали важкий вал, він люто вигукнув жінкам: «Хай ваші сини вистояли на суші, але в морі я порву їм руки!» Жінки знову замислилися. Раптом на поверхню води вийшли доньки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві, а тому сказали: «Жінки, віддайте нам свою красу — за це ми дістанемо з морського дна міцної трави, зів’ємо з неї жили для ваших синів. Тоді руки у них будуть такі самі міцні, як у нашого батька». Жінки погодились і віддали дочкам морського царя свою красу.

    Психолог. Якщо ви побачите десь некрасиву жінку, не відвертайтеся від неї. Знайте, що вона принесла в жертву свою красу заради дітей.

    Мати. Коли цар Нептун дізнався про цей учинок доньок, страшно розгнівався, викинув їх із моря і перетворив на чайок. Чи чули ви, як чайки плачуть над морем? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок завжди дивляться і надивитися не можуть, тому що чайки мають вроду їхніх матерів.
    Юнаки, відчувши міць у руках і силу у плечах, вийшли в море. Вийшли і зникли.

    Мати. Чекають матері — не повертаються сини. З’явився знову перед жінкам Нептун і голосно-голосно зареготав: «Не діждатися вам тепер синів своїх! Вони заблукали». Матері забули, що на морі немає доріг. Тоді жінки вигукнули: «Хай буде в наших очах менше світла, але хай над нашою землею ще ясніше мерехтять зірки, щоб сини знайшли по них дорогу до рідних берегів!» Тільки сказали це, у небі відразу ясно-ясно заблищали зірки. Юнаки побачили їх і щасливо повернулися додому. Ось чому моряки сильні й непереможні, бо матері віддали їм усе краще, що мали.

    Психолог. «Шануй батька свого і матір свою», — кожен із нас повинен пам’ятати цю Божу заповідь. Швидко плине час і прийде та хвилина, коли наші батьки стануть старими, немічними. А коли до нас приходить дорослість, тоді ми відчуваємо самостійність і віддаляємося від них. Якщо ви будете далеко від них, зігрійте їх теплими рядками листа. Не завдавайте їм прикрощів, бережіть їх.

    Приїжджайте частіше додому,

    Щоб не мучила совість потому.

    Ні грошей не привозьте, ні слави, —

    Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

    Бо не вічні ні батько, ні мати,

    Завтра можете їх не застати,

    Щоб не мучила совість потому,

    Приїжджайте частіше додому.

    А тепер давайте поговоримо про те, чого ж навчають нас батьки та видатні люди.

    Учень 1. «Роби добро, — мені сказала мати, — чисту совість не віддай за шмати!»

    Учень 2. «Любі діти, — каже мати, — треба старших шанувати».

    Учень 3. А мені батько казав: «Проживи своє життя, піклуючись про щастя інших».

    Учень 1. Василь Симоненко, видатний український поет, писав: «Любить людей мене навчила мати, і рідну землю, що б там не було».

    Учень 2. А мені запали в душу його ось такі слова:

    Можна вибрать друга і по духу брата,

    Та не можна рідну матір вибирати.

    Учень 3. А правда лиш одна — вона колюча,

    Гірка й жорстока. І завжди в біді,

    Тож мужнім будь — оборони її, —

    так навчає нас Андрій Малишко.

    Психолог. Так, бути правдивим, роботящим, добрим, любити один одного і рідну Батьківщину означає бути справжніми людьми, патріотами країни,

    Психолог. На сьогоднішній зустрічі мені хочеться згадати настанови Василя Сухомлинського — видатного українського педагога, кандидата педагогічних наук, заслуженого вчителя України.

    Психолог. (на фоні симфонії Бетховена). Є прекрасна книга Василя Сухомлинського «Листи до сина», у якій він розповідає про істину життя і повчає, як жити.

    «Людина без переконань — це нікчема. Якщо ти бачиш, що діється зло, то нехай серце твоє кричить про це, борися проти зла, добивайся перемоги правди. Знайди своє призначення у житті, бо це джерело щастя.

    Тільки через труд лежить шлях до мудрості, творчості, науки. А наука потребує не тільки розуму, а й великої мужності, працелюбності, терпіння.

    Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше. Виховай у собі людську душу. А основний засіб самовиховання душі — краса. Це і мистецтво, і музика, і сердечні стосунки з людьми. Знай, що в житті нашому є речі ні з чим не зрівнянні. Це Батьківщина, рідний народ. Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтись, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо. Прагни бути справжньою людиною. Пам’ятай, що книги — це тисячолітня мудрість. Читання — це не механічний процес. Це творчість. Оволодівай цією майстерністю, читаючи — виховуй себе, думай, розмірковуй.

    Треба виховувати у собі жалість до всього живого і прекрасного. І від того, як маленька дитина ставиться до птахів, квітів, дерев, залежить її ставлення до людей.

    Уникай поганого і прагни до хорошого. Смисл життя — у служінні людям. І найголовніше, на чому триматиметься людина,—її розум, совість, гідність — це те, що завжди вона добуватиме хліб своєю працею. Кожен має пишатися тим, що він робить для людей».

    Важко додати ще щось, не можна з чимось не погодитись. Усі ми з вами такі різні. Є серед нас добрі, є злі. Та якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а добра — на одну добру справу більше, наскільки б світлішим стало наше життя. Якби кожен, хто може, допоміг би хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращим.

     

    Психолог. Діти, ви вже знаєте деякі свої права, утім, не забувайте і про обов’язки. Будьмо милосердними, не скупімося на добро, поспішаймо його творити. А ще всім серцем любіть свою землю, своє коріння.

    Учень. Моє село не вмерло і не вмре!

    Тут кожен дім — поезія у прозі.

    Живлюща сила напува мене,

    Як тільки стану на своїм порозі.

    Тут на грядках ростуть кущі поем

    І стигнуть на гілках добірні вірші…

    Найменша квітка й дерево — тотем.

    Щодня і схід, і захід сонця — віщі.

    Коротич мій… Коротка Течія —

    Так річку називали предки невідомі.

    Не стань коротка, пам’яте моя,

    Вертай мене з усіх усюд — додому

    Короткою дорогою — в Едем,

    У купіль із жасмину й матіоли…

    Моє село не вмерло і не вмре — ніколи!

    Психолог. Так, на цьому світі треба дарувати один одному усмішки, тепло, добре слово, дружбу, любов. Бо без цього неможливе життя на Землі. Лише за таких умов люди стануть щасливі.

     

    Хай живе надія!

    Хай земля радіє!

    Хай печаль серце обминає

    І добро всіх людей єднає!

     

     

     

     

     

     


     

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,646sec