Народна музика : соціально – та родинно побутові пісні. Значення творчості С.Гулака-Артемовського та М.Колачевського. М Вербицький: історія створення твору «Ще не вмерла Україна»

Тема: Народна музика : соціально – та родинно побутові пісні. Значення творчості С.Гулака-Артемовського та М.Колачевського. М Вербицький: історія створення твору «Ще не вмерла Україна». М.Лисенко – основоположник національно- композиторської школи в Україні. Музичне виконавство та освіта.

Мета: познайомити учнів із соціально-побутовими та родинно-побутовими піснями , історією їх виникнення, зосередити увагу на значенні творчості С.Гулака-Артемовського, М Колачевського, М.Вербицького та М.Лисенка; виховувати любов до музичного мистецтва.

Обладнання: комп’ютерна презентація, портрети композиторів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Епіграф.

Пісня – неоціненний дар.

Г.Медвідь

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Вчитель озвучує легенду про пісню.

Легенда про пісню

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талан­тами.

Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійсь­кі одержали хист до музики.

Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягну­та у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стріч­кою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

— Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

—Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від проли­тої крові, пожеж. У своїй хаті немає правди і волі.

—Чого ж ти не прийшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав… Як зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог зупинив її.

— Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на ці­лий світ. Це — пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним об­личчям і вірою понесла пісню в народ.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

ІV. Робота в групах.

–         Кілька учнів ,що входять до І групи, роблять невеличкі повідомлення про соціально-побутові пісні.

Учень1.Соціально-побутові пісні – це великий масив епічних народно – пісенних творів про економічні та політичні умови життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну роль у становленні та розвитку українського суспільства, у формуванні національних норм етики й моралі.

Учень 2.Соціально-побутові пісні різнопланові і за тематикою, і за сюжетами, і за мотивами, і за колоритністю образів. Для них характерне поєднання реалістичної конкретності з метафорично-символічною образністю, вони багаті на традиційні для народного епосу метафори, постійні епітети, порівняння.

Учень 3.Це пісні про гірку долю простого люду в умовах тоталітарних режимів, соціальну нерівність, громадські, родинні, побутові конфлікти, природне віковічне прагнення народу до волі, пошуки шляхів до кращого життя тощо.

Учень 4.За тематичними і жанровими ознаками соціально-побутову фольклористику розділяють на такі цикли пісень: козацькі, гайдамацькі, рекрутські, солдатські (жовнірські), бурлацькі, заробітчанські, чумацькі, кріпацькі, наймитські, родинні, сирітські та ін. Кожен з цих циклів має свої особливості, але всі вони об’єднані соціальними мотивами і найкраще характеризують певну історичну епоху.

Учень 5.Виникнення і розвиток козацьких пісень пов’язані з історією козацтва (ХV-ХУIIІ століття). їхня тематика різноманітна: підготовка і від’їзд козака до походу, прощання з рідними, сутичка з ворогами, смерть на полі бою, нелегка доля в неволі, туга за батьківщиною та родиною («Ой у лузі, та ще й при березі»). В образах головних героїв пісень втілені волелюбність українського народу, непримиренність до соціального й національного гніту. Саме цими мотивами вони споріднені з історичними піснями й думами.

Учень1.І стилістично, і тематично до них близькі гайдамацькі пісні, в яких оспівано боротьбу народних мас проти феодально-кріпосницького та національно-релігійного гніту польської шляхти у XVIII столітті. На території Буковини і Закарпаття були популярними гайдуцькі пісні, що зафіксували боротьбу слов’янських народів проти турецьких загарбників у ХУ-ХІХ століттях.

Учень2.Хоч деякі походи і перемоги в згаданих циклах пісень були романтизовані, все-таки в них переважали мінорні мотиви, бо людям важко було змиритися з тим, що дужі, молоді хлопці змушені були відриватися від звичної, улюбленої хліборобської праці, багатьом з них довелося накласти головами на чужині, залишивши на рідній землі вдів і сиріт. Коли відстоювалися інтереси свого народу, то захист рідного краю сприймався як почесний обов’язок, коли ж після введення рекрутської повинності з села почали насильно забирати у військо міцних працездатних хліборобів, щоб їхніми руками здійснювати чиїсь авантюрні експансіоністські плани, а їхня відсутність лягала важким тягарем на жіночі плечі, то відповідно змінювалися і настрої народу, в пісенній творчості з’являлися нові мотиви. Виникали рекрутські та солдатські пісні. В різних сюжетних варіантах висловлювалося співчуття юнакам, які «лише сіяли та орали, ціпом молотили», а тепер їх змушують через муштру призвичаюватися до зброї («Вилітали орли з-за крутої гори»). Особливо трагічні долі вихідців із села зображені в бурлацьких піснях. Бурлаки – це бездомні, самотні люди, які в ХУІ-ХІХ століттях наймалися вантажниками, чорноробами у риболовецьких артілях на Дніпрі, Дунаї, Дністрі, Чорному морі. Вони – народ працьовитий, дружний, але знедолений: без дружини, родини поневіряються на чужині, змушені вмирати в самоті («Та забіліли сніги», «Горе мені на чужині»).

Учень 3.За тужливими образами, поетичними тропами близькі до бурлацьких пісні заробітчанські, строкарські, наймитські. Найдавніші і них виникли в середовищі зубожілих козаків, зайнятих на відхожих промислах (цукроварнях, мануфактурах, шахтах). Інтенсивний розвиток капіталізму прискорив процес пролетаризації селянства, посилив його експлуатацію. Тяжка праця заробітчан, їхня безправність, зловживання роботодавців – основні теми народних пісень. Історичне значення заробітчанської поезії ще й в тому, що своїми сюжетами вона започаткувала в Україні робітничу пісню.

Учень 4. Не легше жилося й строкарям, молодим людям, убогі батьки яких за завдаток віддавали їх заможним на домовлений строк (звідси й назва «строкарі»). Відробляти завдаток доводилося виснажливою працею, зносячи постійні знущання господаря («Ой матінко-зірко», «Ой піду я лугом»). У кріпацьких піснях найяскравішими сатиричними образами засуджена панщина, дармова примусова праця закріпаченого селянина у господарстві поміщика. У різноманітних сюжетних варіантах пісень селяни не лише з сумом, відчаєм, а й з невгасимим гнівом, обуренням засуджують негідну поведінку поміщиків та їхніх економів, які розкошують, гуляють, бешкетують, визискуючи селян («А в неділю пораненько»).

–         Кілька учнів,що входять до складу ІІ групи, роблять невеличкі повідомлення про родинно-побутові пісні.

Учень 1. Родинно-побутові пісні та їх ідейно-сюжетний зміст є надзвичайно різноманітним. Народні родинно-побутові пісні особливо сповнені драматизмом, щирістю почуттів та красою молодих сердець, внутрішнім болем кохання. Тема ліризму домінує в сюжетності пісень. Нероздільні почуття або вимушена розлука закоханих сердець є основною темою родинно-побутових ліричних пісень. Змалювання душевного болю знаходить відклик в душі кожної людини, адже почуття пройняті непідробним сумом. Засоби художньої виразності, оспівані в ліричних піснях, символізують весь трагізм почуттів. Така народна пісня є сповіддю розбитого серця, оспівана монологом.

Учень 2. Невід’ємною тематикою родинно-побутових пісень є сприйняття та зображення світогляду трудящого народу. Внутрішня боротьба та переживання знайшли місце в музиці, це допомогало легше сприймати події реальності, та продовжувати жити та радуватись теплому сонцю, родючій землі, дорогій родині.

Учень 3. Поетика родинно-побутових пісень характеризується лаконічністю, мелодійністю, задушевною та ліричною тональністю. Ключове місце займають також відображення народнопоетичної символіки українського народу.

Учень 4. Родинно-побутові пісні колоритний розділ музичної сторінки української культури. Наші пращури залишили нам щедре багатство у вигляді величезного асортименту музичних творів, які відрізняються не лише мелодійністю, але й тематичною систематизацією. Родинно-побутові пісні є окремим розділом, який включає в себе величезну кількість пісенних жанрів. Одним з таких, є весільні пісні. Саме вони користуються найбільшою популярність, адже ставлення до весілля нашим народом є більш ніж особливим. Сьогодні сучасне покоління намагається підтримувати прадавні традиції, не лише у пісно пінні, але й в атрибутиці та обрядах. Проте раніше, сотні років назад, свято весілля нагадувало театральну постанову, яка розпочиналась не в день весілля безпосередньо, а з моменту сватання і закінчувалось проводжанням нареченої до хати молодого.

Учень 5. Родинно-побутові пісні є символом нашого народу, оскільки саме в них якнайкраще прослідковується історія життя нашої країни, її переживання, думки, радості. В піснях завжди можна було відобразити те, що було важко вимовити звичайними словами, а музичний супровід надавав особливого звучання та характеру. Пісні носили також виховний та навчальний зміст, тому діточки змалечку вивчали українські народні пісні. Так, наприклад, до світлого свята Різдва Христова, молодь готувала спеціальних пісень, з якими потім вони ходили від хати до хати , поздоровляючи всіх людей із святом.

V. « Міркування вголос».

Обговорення вислову М.В.Гоголя: «Для України народні пісні – це все: і поезія, і історія, і батьківські могили ».

VI. Звернення до епіграфа.

VII. Вчитель. Далі говоритимемо про Семена Степановича Гулака-Артемовського.

Біограф 1. Походив Семен Степанович із старовинного козацького роду, який осів у містечку Городище, що на нинішній Черкащині. Добре відомо, що вже з вісімнадцятого століття хутором Гулаківщина володів Патрикій Гулак-Артемовський. Його нащадки були священнослужителями, зокрема батько Семена – Степан Петрович. А дядько – Петро Гулак-Артемовський – професор Харківського університету, більше відомий нам як байкар.

Біограф 2. Дитячі роки Семена пройшли на берегах звивистої, чарівної річки Ольшанки, в атмосфері домашнього затишку і злагоди (батько й мати були людьми освіченими, своїх дітей Петра, Павла, Семена та Марію не тільки любили, але й виховували в повазі до книги, пісні, Святого письма). Хлопець ще змалечку вирізнявся чудовим дискантом, але батько за сімейною традицією віддав сина у 1824 році до Київського духовного училища. Сяк-так освоюючи премудрості сану священика, наш майбутній співак і композитор зате виділяється своїм неабиякими голосом, що й приводить його до митрополичого хору, який співав у Софійському соборі.

Біограф 3. Публіка Флорентійського оперного театру в 1841 році почула Гулака-Артемовського в опері В. Белліні. Один сезон проспівав він з трупою флорентійців і отримав запрошення до Петербурга. Його контракт був надзвичайно кабальним, але це була єдина нагода займатися улюбленою справою. Партія лорда Генріха в опері Доніцетті „ Лючія ді Ламмермур „ стала і дебютом і трампліном до тривалого успіху на сцені Великого театру. Справді творчою перемогою стала партія Руслана в опері Михайла Глінки “Руслан і Людмила”. На одній із вистав був Тарас Шевченко: „…Ну й опера! Особливо, коли Артемовський співає Руслана. Чудовий співак – нічого не скажеш”, писав він у листі до Г. С. Тарновського.

VIIІ. Вчитель. Слово надається музикознавцям та біографам, які повідають про Колачевського Михайла Миколайовича.

Музикознавець. Колачевський Михайло Миколайович (26.09.1851 -1907) – український композитор, піаніст, музично-громадський діяч та юрист. Автор “Української симфонії” (1876), в якій використав українські народні теми, а також Реквієму, Струнного квартету, ряду фортепіанних п’єс, романсів та духовних хорів.

Біограф. Михайло Колачевський народився у 1851 р. в с. Попівка на Полтавщині (нині Кіровоградської обл.). Дитячі роки його минули в оточенні, де звучала народна музика. Професійну музичну освіту він здобув у Лейпцизькій консерваторії, яку закінчив у 1876 р. Навчався юнак на кілька років пізніше від Миколи Лисенка й у тих самих педагогів. Повернувшись на Батьківщину, Колачевський оселився в Кременчуці, де намагався використати на потребу суспільства свої знання й уміння. З 1890 р., впродовж десятиліття, керує управою Кременчуцького земства. У селі Рокитному знаходився його маєток та парк із дерев, які він привозив із різних країн світу. В цьому селі прожив майже все своє життя, написав більшість творів суспільний діяч та композитор М.М.Колачевський.

Музикознавець 1. Та частина творчої спадщини М. Колачевського, що дійшла до нас, невелика — це струнний квартет, фортепіанне тріо, романси, фортепіанні твори, «Реквієм» тощо. Збереглося також 19 романсів, 4 п’єси для фортепіано і партитура «Української симфонії».Найголовнішим твором Колачевського є його симфонія. Написана як дипломна робота композитора у 1876 р., вона прозвучала на випускному екзамені та в публічному концерті, програма якого складалася з творів випускників консерваторії. В Україні симфонію Колачевського неодноразово виконував оркестр під керуванням Д. Ахшарумова в Полтаві, а потім у Харкові й Кременчуці. Він звучить по радіо, його записано на грамплатівку; опубліковано також партитуру.

Музикознавець 2. Про розвиток (хоча й незначний) симфонічного жанру в Україні у XVIII— XIX ст. свідчать перші симфонії кінця XVIII ст.: «Українська симфонія» Е.Ванжури, Концертна симфонія Д. Бортнянського, а також Симфонія соль мінор , початку XIX ст. невідомого автора. Лише в 1869 р. Микола Лисенко написав свою І «Юнацьку симфонію». Через кілька років з’являється твір М. Колачевського. Поза сумнівом, що композитор уже був обізнаний із доробком Лисенка. Уже було написано багато Лисенкових романсів на вірші Т. Шевченка. Можливо, Колачевський знав і його «Українську сюїту у формі старовинних танців на основі народних пісень» для фортепіано, і симфонію, адже вони навчались композиції в одного педагога.

Музикознавець 1. Відзначимо, що у добиранні музичних тем та принципах їх розвитку Колачевський пішов за Миколою Лисенком і російськими композиторами-класиками. І в основі усіх тем «Української симфонії» — мелодії народних пісень. Характерно, що композитор зберігає жанрові особливості пісні, прагне повніше розкрити засобами оркестру, через велику музичну форму її образний зміст. Безперечно, на Колачевського мала вплив і західноєвропейська музика, зокрема симфонії І німецьких композиторів-романтиків Ф. Мендельсона і Р. Шумана.

ІХ. Вчитель. А зараз послухаємо зворушливу історію про створення твору «Ще не вмерла Україна»

Історик 1. Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року: український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду, сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.На текст вірша значно вплинув «Марш Домбровського» — польський гімн «Jeszcze Polska nie zginęła». На той час він був дуже популярним серед народів що боролися за незалежність. На мотив «Марша Домбровського» словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Слов’яни». Інша відома версія цієї пісні — болгарська «Шуми Марица», яка стала гімном Болгарії у 1886—1944 роках.

Історик 2. Перша публікація вірша П. Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4 Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами — 1865 вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році. У 1917—1920 «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни. 1939-го року саме «Ще не вмерла Україна» був затверджений гімном Карпатської України.

Історик 3. 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображення у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою.

Вчитель. Значний вклад у розвиток українського музичного мистецтва вніс Микола Лисенко. Він і заслужено вважається його засновником. У цьому відношенні велику цінність представляє як його музична, так і етнографічна спадщина.

Дослідник 1. Етнографічна спадщина Лисенка — запис весільного обряду (з текстом і музикою) у Переяславському повіті, запис дум і пісень кобзаря О.Вересая, розвідки «Характеристика музыкальных особенностей малорусских дум и песен, исполняемых кобзарем Остапом Вересаем» (1874), «Про торбан і музику пісень Відорта» (1892), «Народні музичні інструменти на Вкраїні» (1894).

Дослідник 2. У композиторській спадщині Лисенка особливо важливе місце займають твори на тексти Т.Шевченка. Музика до «Кобзаря», «Радуйся, ниво неполитая», «Б’ють пороги», «Гайдамаки», «Іван Гус» тощо), що стали наріжним каменем подальшого розвитку українського академічного музичного мистецтва та утвердження його самобутності. Лисенко — автор опер «Різдвяна ніч» (1874), «Утоплена» (1885), «Наталка Полтавка» (1889),«Тарас Бульба» (1890), «Енеїда» (1910), дитячих опер «Коза-дереза» (1880), «Пан Коцький» (1891), «Зима і Весна» (1892), оперети «Чорноморці», які стали основою українського національного оперного мистецтва.

ХІ. «Незакінчене речення»

Найцікавішим на уроці для мене було те, що…

ХІІ. Оцінювання.

ХІІІ. Домашнє завдання. Висловити власні думки щодо почутого на уроці за допомогою етапів методу «Прес».

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

09 Народна музика соціально – та родинно побутові пісні Значення творчості С Гулака-Артемовського та М Колачевського (32.5 KiB, Завантажень: 24)

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Народна музика (1.5 MiB, Завантажень: 22)

завантаження...
WordPress: 23MB | MySQL:26 | 0,328sec