Мислення

  1. Поняття про мислення.
  2. Форми мислення.
  3. Операції мислення.
  4. Види мислення.

Поняття про мислення

Мислення – це узагальнена й опосередкована форма психічного відображення навколишньої дійсності, що встановлює зв’язки і відношення між суб’єктами , що пізнаються.

Іншими словами, мислення – це опосередковане пізнання сутності предметів і явищ навколишньої дійсності. До опосередкованого пізнання людина вдається в наступних випадках:

1) коли безпосереднє пізнання неможливе через недосконалість наших аналізаторів.

2) коли безпосереднє пізнання принципово було б можливим, але в сучасних умовах воно зовсім виключене (при вивчені історії, палеонтології, археології).

3) коли безпосереднє пізнання можливе, але нераціональне.

 

 

Форми мислення:

Поняття – це форма мислення, у якій відображаються загальні, й до того ж суттєві властивості предметів і явищ.

Судження – це форма мислення, що містить твердження або заперечення якого-небудь положення щодо предметів, явищ або їх властивостей.

Судження бувають загальними, частковими й одиничними.

Умовивід – це така форма мислення, у процесі якої людина, зіставляючи й аналізуючи різні судження, виводить із них нове судження. Типовий приклад умовиводу – доведення геометричних теорем.

    Людина користується в основному двома видами умовиводів
індуктивним і дедуктивним.


    Індукція – це спосіб міркування від часткових суджень до загального судження, установлення загальних законів і правил на підставі вивчення окремих фактів і явищ.

Дедукція – це спосіб міркування від загального судження до часткового судження, пізнання окремих фактів і явищ на підставі знання загальних законів і правил.

Операції мислення:

  1. Аналіз – розподіл предметів і явищ на частини або властивості.
  2. Синтез – об’єднання частин або властивостей у єдине ціле.
  3. Порівняння – зіставлення предметів і явищ, знаходження спільних і відмінних рис між ними.
  4. Абстрагування – виділення одних ознак у предметах або явищах і відокремлення від інших.
  5. Узагальнення – об’єднання предметів і явищ за їх загальними зовнішніми або суттєвими ознаками.
  6. Класифікація – операція групування предметів або явищ за суттєвими ознаками.
  7. Систематизація – пізнання цілісного об’єкту в сукупності його суттєвих взаємозв’язків, теоретичне відтворення цілісного об’єкту.

    Види мислення:

  1. Практично-дійове (наочно-дійове).

Характеризується тим, що розумова задача розв’язується безпосередньо у процесі діяльності. У процесі історичного та індивідуального розвитку людини є найбільш раннім видом мислення.

  1. Наочно-образне.

Характеризується тим, що зміст розумової задачі оснований на образному матеріалі. Застосовується у тих випадках, коли людина під час вирішення завдання аналізує, порівнює, узагальнює різні образи предметів, явищ, подій.

  1. Абстрактно-логічне (словесно-логічне).

Особливістю цього виду мислення є те, що завдання вирішується у словесній (вербальній) формі. Використовуючи словесну форму, людина може оперувати абстрактними поняттями, що не мають образного вираження(наприклад, ціна, кількість тощо).

завантаження...
WordPress: 22.78MB | MySQL:26 | 0,307sec