Милозвучність української мови – характерна ознака всіх її стилів

Тема уроку: Милозвучність української мови – характерна ознака всіх її стилів.

Мета уроку: закріпити знання учнів про те, що милозвучність української мови; продовжити вчити учнів розпізнати мислення нашої мови та час виконання тренувальних вправ; виховувати любов до рідної мови.

Обладнання: підручник, таблиці.

Тип уроку: узагальнення і систематизація знань.

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів. Повідомлення теми і мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Бесіда

Прокоментувати епіграф . У якому Олесь Гончар бачить роль мови?

– Які функції виконує мова в суспільстві?

– В чому проявляється милозвучність української мови, її багатство?

– Назвати вислови видатних людей про мову і записати їх в зошити.

2. Провести конкурс читця віршів про мову.

3. Скласти словничок епітетів про мову, записати їх в зошити.

ІV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

 1. Слово вчителя.

Мова – це скарбниця духовних надбань нації, досвіду багатьох поколінь. У її глибинах – філософський роздум, витончений естетичний смак, поетичне чуття, сила надзвичайної чутливості до найтонших переливів людських почуттів і явищ природи.

Разом із тим мова – це своєрідний оберіг звичаїв і традицій, запорука інтелектуального зростання, розвою та поступу народу в загальноосвітньому житті.

Те, що українська мова відзначається особливою милозвучністю відомо здавна, i, здається, ніхто не сумнівається в цьому тепер, хоч найменше можуть про це судити самі носії української мови, оскільки для них мова –знаряддя щоденного спілкування, а не об’єкт для спостереження. Але про красу й приємність звучання української мови є більш ніж достатньо усних i писемних свідчень, у тому числі загальновідомих, i звичайних іномовців, i видатних діячів i фахівців, а з їхніх слів і українців.

Ось коротке повідомлення наших дослідників.

Дослідник №1.

Ще в середині минулого століття видатний російський мовознавець-славіст І. І. Срезневський звернув увагу на високу музикальність української мови. Він писав: “Сила людей переконана, що ця мова є одна з найбагатших мов слов’янських, що вона навряд чи уважить богемській щодо рясноти слів та виразів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть i у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами обробленими гнучкістю i багатством синтаксичним, мова поетична, музикальна, мальовнича”.

Дослідник № 2.

Подібно оцінив українську мову за її звучанням тогочасний поет i перекладач українських пісень німецькою мовою В.Боденштедт, який довго жив у Pociї i багато подорожував по Україні “Українська мова наймелодійніша і найголосніша поміж усіма слов’янськими мовами, з великими музикальними можливостями”.

Дослідник №3.

Спеціальну працю присвятив дослідженню одного аспекту милозвучності української мови урівноваженню вокалізму з консонантизмом – поет В.Самшленко. У ній він писав: “Відомо було досі, що вкраїнська мова своєю доброзвучністю займає одне з перших місць (може, трете або четверте) між усіма європейськими мовами. Цю думку дуже легко пояснити фактами фонетики…”[1].

Дослідник № 4

Перелік захоплених відгуків про красу української мови взагалі, i передусім її звукової вишуканості звучності, музикальної граціозності, можна продовжити. Але нагадаємо ще тільки один факт. На конкурсі краси мов у 1934 р. у Парижі українська мова зайняла трете місце після французької i перської. Більшого поширення набула думка, що наша мова за милозвучністю йде після італійської.

І все-таки поняття «милозвучність» у мовознавстві по-справжньому не визначене й не вивчене. У словниках і наукових працях милозвучність, що ототожнюється з евфонією, має, по суті, два термінологічних значення. По-перше вона визначається як «добре, приємне з погляду фонетичних і лексико-стилістичних норм певної мови, звучання окремих мовних елементів – звукосполучень, слів і словосполучень». З другого боку, милозвучність – це звукові засоби «підсилення виразності мови художнього твору в наслідок досягнення гармонійного добору звуків у тексті. Цій меті служать звукові повтори різних видів, алітерації, асонанси, ритмічність мови, а також уникнення важких для мови чи неприємних для слуху сполучень звуків у фразі».

2. Слово вчителя

Зосереджуюсь на милозвучності української мови, ставило такі завдання:

1. Визначити конкретно фонетичні параметри, які сприяють її милозвучності або її забезпечують;

2. Встановити, чи однакові ці критерії для носіїв всіх мов;

3. Вважати милозвучність суто науковим поняттям чи естетичним, чи тим і тим одночасно;

4. Дати відповідь на питання, чи існує загальнолюдське розуміння милозвучності.

Є підстави вважати, що носії кожної окремої мови, яку витворив народ відповідно до своїх ідеалів, природно, вважають свою мову гарною, милозвучною. Говорячи словами М. Михайлова, «Мова – витвір » народу, і кожен народ створив собі мову, відповідну не тільки його рівню й способу мислення, але й естетичним ідеалом. У такому разі мають рацію ті, хто вважає, що всі мови красиві, некрасивих мов у світі немає.

Повідомлення учня.

В.А.Чабаненко вважає, що головний чинник милозвучності української мови –закон урівноваження кількості голосних i приголосних звуків у мовленнєвому потоці.

Отже, формальним вираженням милозвучності української мови є передусім чергування голосних i приголосних. Це особливо характерне для української мови явище виражається, зокрема, в:

  • Bapiативності “префіксів-прийменників” в/у, i/и, до/д (д мені Ю.Федькович), під/піді над / над/, перед / переді, від / віді / од / оді, о / об (о шостій – об одинадцятій), також діалекти к / ік / ку, коби / коб тощо,
  • чергуванні і / й, у/ в (що належать до кореня) на початку складу, який збігається з початком слова (імовірний / ймовірний, учити / вчити),
  • чергуванні і / й, у / в на межі префікса і кореня (іменування / найменування, научати / навчати),
  • варіюванні зворотної частки (постфікса) ся / сь, часток – же /ж, б/би, лише /лиш, хоча /хоч,
  • наявності чи відсутності протетичного приголосного (вулик / улик – “Микола Джеря” І .С,Нечуя-Левицького),
  • варіюванні дієслівних форм робимо/робим, ходити /ходить (що теж відноситься до милозвучності ,
  • варіюванні прикметникових форм, а також i займенникових та числівникових прикметникового оформлення у червоному /у червонім, у тому /у тім, в одному / в однім
  • варіюванні форм гуляє /гуля, білії /білі (стилістично забарвлене).

 

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Тест

1. Вкажіть, у якому рядку всі слова написано правильно.

А. Сфотографувати, без клопоту, з шибок, з черги, душчий;

Б. Безжурний, пісчаний, дужчий, молодший, ложка;

В. Стомиться, сцідити, косьба, просьба, книжка;

Г. Борідка, ягідка, квітка, юшка, дужка;

Ґ. Ближчий, розкішний, дьохтю, казка, легший.

2. У якому рядку допущено орфографічну помилку?

А. Інтелігентний, форпостний, контрастний, чесний, нещасний;

Б. Обласний, рідкісний, свиснути, швидкісний, безвиїзне;

В. Пестливий, хваснути, кістлявий, зап’ястний, писнути;

Г. Рискнути, вискнути, випускний, туристський, проїзний;

Ґ. Шістнадцять, хвастливий, крикнути, шістдесят, обласний.

3. Виберіть рядок, у якому всі слова слід писати з ь.

А. Пал…ці, рибал…ці, кіл…це, ручен…ка, батен…ко;

Б. Тіл…ки, кин…те, їдален…, пісен…, бал…ці;

В. Ган…ба, л…он, д…оготь, т…охкати, близ…ко;

Г. Донецький, поліський, кін…, Натал…чин, гал…ці;

Ґ. Тр…ома, дяд…ко, бат…ко, робит…ся, смієш…ся.

4. Вкажіть, у якому рядку всі слова пишуться з апострофом.

А. Кар…єра, комп…ютер, б…юро, б…джет, куп…юра;

Б. Бар…єр, прем…єр, п…єса, інтерв…ю, п…юре;

В. Інтер…єр, грав…юра, б…юрократизм, кур…єр, п…єдестал;

Г. Ф…юзеляж, Монтеск…є, об…єкт, прем…єра, кап…юшон;

Ґ. Об..єктив, ар…єргард, ін…єкція, кар…єризм, краков…як.

5. Виберіть рядок, у якому всі слова пишуться з буквосполученням йо.

А. Ра…н, кра…вий, га…вий, павіл…н, кол…ровий;

Б. Ма…рить, медал…н, ма…р, Мурав…в, Пушкар…в;

В. Сер…зно, буль…н, міль…н, Вороб…в, зна…мий;

Г. ма…нез, ма…ріння, л…х; верхн..го, льодовик;

Ґ. га…чок, л…тчик, д…готь, бо…вий, сер…зно.

6. Оберіть правильний варіант відповіді. М’який знак пишеться після м’яких:

А. д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу:

Б. б, п, в, м, ф, у кінці слова та складу;

В. після р у кінці слова або складу;

Г. після н перед ж, ч, ш, щ.

Ґ. після д перед я, ю, є, ї.

VІ. Підсумок уроку.

VІІ. Домашнє завдання

Написати твір-мініатюру на тему: «Барви українського слова».

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Милозвучність української мови – характерна ознака всіх її стилів (25.4 KiB, Завантажень: 6)

завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,310sec