МУЗИКА

Мета: формування основних рис народної музики. Троїсті музики, універсал Богдана Хмельницького про створення цеху музики (1652). К. Коновський, Й. Загвойський, О. Лешковський – представники 18 століття. пояснити терміни і поняття: кант, троїсті музики, цех музики; Розвивати естетичні смаки, виховувати інтерес до музичного мистецтва минулого.

ТИП УРОКУ: лекція

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: кант, троїсті музики, цех музики.

Хід уроку.

I ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

II АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

  1. Назвати і схарактеризувати основні жанри музичного мистецтва 17 століття.
  2. Розповісти про козацьку військову музику.
  3. Що знаємо про сольну пісню із супроводом?

ІІІ ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

  1. Музичне мистецтво

Воно завжди посідало помітне місце в житті українського народу. Значного розвитку воно досягає у період становлення національної свідомості. XVIII – ХІХ століття – доба, з якою пов’язане формування національної професійної школи у всіх галузях мистецької діяльності. Цього часу значно активізується українське музичне життя, відкриваються нові культурні осередки, братства, товариства і музичні цехи, перші музичні навчальні заклади, які стають центрами музичної просвіти і концертної діяльності. Більшість із них, особливо у Галичині, цілеспрямовано відстоюють національну ідею. Успішно розвиваються різні види і форми виконавства, опановуються художні засади європейського бароко і віденського класицизму, гучно заявляє про себе індивідуальна музична творчість під гаслами романтизму і критичного реалізму.

Духова музика як складова частина української культурної спадщини – яскравий приклад розвитку професійного музичного виконавства. Її вивчення є важливим чинником осмислення культурно-мистецьких процесів, художніх надбань попередніх поколінь, визначення оптимальних шляхів подальшого розвитку в умовах розбудови незалежної Української держави.

Не менш важливою обставиною, що спонукає до розроблення означеної проблеми, є необхідність з’ясувати суто українські здобутки духового виконавства – сольного, ансамблевого і оркестрового, які були штучно “інтегровані” в музичну культуру Російської імперії у XVIII-XIX століттях.

Історична, культурологічна і музикознавча література досить широко висвітлює питання, пов’язані з духовим мистецтвом. Вагомий внесок у розвиток наукового знання про духову музику зробили історики – перші дослідники народної творчості у галузі інструментознавства. Серед них передовсім необхідно згадати видатного історика М.Грушевського, який дав загальну характеристику тенденцій, що визначили тогочасний стан музичного життя та перелік форм, в яких існувало музичне виконавство, притаманних народній традиції. Розвиток музичної освіти в Україні розглядається у працях П.Козицького, Л.Мазепи, Й.Миклашевського, К.Шамаєвої; регіональні особливості становлення національних явищ культури Західної України аналізуються у працях М.Загайкевич, Ф.Колесси. В контексті загальних характеристик культуротворчих процесів питань інструментального виконавства торкаються в своїх працях М.Гордійчук, М.Грінченко, Л.Корній, Б.Фільц, О.Шреєр-Ткаченко, І.Юдкін-Ріпун; виокремлено систематизація українського музичного інструментарію була здійснена А.Гуменюком, М.Лисенком, Г. .Хоткевичем.

2 .Основні риси народної музики.

У цей період завершується формування основних рис народної музики, що існують і до сьогодні. Народні думи та історичні пісні виконували кобзарі, лірники, бандуристи. Усталюється народна інструментальна музика, що супроводжує всі свята — троїсті музики. Свою назву вони отримали не за кількістю інструментів в ансамблі, а за функції, яку виконували музиканти: мелодія, ритм, темп.

Побутовий багатоголосий пісенний жанр — кант (псалма) набув національних рис щодо поетики та змісту музики. У ньому посилюються світські мотиви. Мелодика кантів служила джерелом і для культової музики того часу. Авторами кантів були визначні культурні діячі тієї доби — Л. Баранович, Д. Туптало та інші.

Продовжував розвиватися хоровий спів. Найбільш поширеним став партерний концерт. Спів відбувався без інструментального супроводу. Він набув професійних рис. Виступи колективів відбувалися в панських палацах та церквах.

3. Відомі імена таких визначних співаків, як К. Коновський, Й. Загвойський, О. Лешковський та інші.

4. Глухівська спеціальна музична школа

Значний розвиток отримало музичне мистецтво. Вже у XVI ст. в Україні широко використовувалися ноти. Популярними були друковані збірки святкових пісень – ірмологіони. Нотну грамоту вивчали студенти колегіумів, а у XVIII ст. музичною столицею Лівобережжя став Глухів. Тут була відкрита музична школа, де вивчали вокал, гру на скрипці, флейті, гуслях, арфі. Більшість випускників потрапляла за традицією до Москви і Петербурга. Наприклад, половину хористів царської капели склали вихідці з України. У XVIII ст. місцева знать також прагнула створювати в своїх маєтках вокальні та інструментальні капели.

Однак кращі, найбільш талановиті музиканти залишали Україну. Скажімо, композитор Дмитро Бортнянський потрапив до Москви ще дитиною. Проте в його творчості присутні українські мотиви. Композитори Максим Березовський і Артемій Ведель були більш тісно пов’язані з Батьківщиною. Вихованці Києво-Могилянської академії, вони вчилися і в італійських майстрів. Композитори працювали в різних жанрах, зокрема оперному, але переважала все ж церковна музика. Шедеврами для свого часу вважаються вокальні концерти, розраховані на поліфонію (багатоголосся).

5. Троїсті музики,

народний інструментальний ансамбль у складі скрипки, басолі (баса), бубна (в центральних областях), або скрипки, цимбалів, бубна (у західних областях).

Вперше згадуються на Україні в кінці 17 — та початку 18 століття.

Троїсті музики відігравали важливу роль у побуті українського села: на народних святах, весіллях, ярмарках тощо. Виконували переважно танцювальні і пісенні мелодії.

«Троїсті музики Прикарпаття»

Про свою троїсту музику гуцули створили поетичну легенду… Три легені — скрипаль, цимбаліст та сопілкар — закохалися у дівчину. Вибираючи собі нареченого, дівчина запропонувала їм принародно змагатись у грі: чиє виконання народ визнає найліпшим — за того вийде заміж.

Кожний легінь грав на своєму інструменті найулюбленішу мелодію. Та ж виконання було таким майстерним, що жодний не одержав переваги. Тоді дівчина звеліла кожному зіграти одну й ту ж пісню, — але й цього разу не розсудили найкращого…


Залишилося останнє — грати легіням разом. Та від сумісної гри народилася нечувана досі, чарівна музика і народ вирішив — не слід розлучати легінів.

А музику ту назвали ТРОЇСТОЮ МУЗИКОЮ…

Створення троїстої музики, як основи розвитку народної інструментальної творчості, було великим досягненням у житті простого люду.

Відомо, що східні слов’яни (росіяни, українці, білоруси) з найдавніших часів користувалися музичними інструментами: бубнами, тарілками, рогами, трубами, сурмами, піпелями, сопелями, гуслями, гудками та ін. Під час формування народностей були створені вже суто національні інструменти — російська балалайка, українська кобза або бандура, білоруські цимбали, які помітно поповнили загальнослов’янський інструментарій

На Україні протягом віків викристалізовувались різноманітні за складом народні інструментальні ансамблі. Спочатку в цих ансамблях провідну роль відводили гуслям. Та коли був створений класичний зразок скрипки, утворюється ансамбль троїстої музики . Він зберігся і відіграє визначну роль у народному музичному побуті і в наш час.

Назвали цей ансамбль троїстою музикою тому, що до його складу входять три виконавці: скрипаль, цимбаліст (або виконавець на іншому інструменті) та бубніст. Найбільш розповсюджені типи троїстої музики такі: скрипка, басоля і бубон — в центральних областях України; скрипка, цимбали, бубон або ж барабан — в західних областях.

Тепер, залишивши за собою традиційну назву, українські інструментальні ансамблі, значно розширили свій склад. Вони укомплектовуються в основному з таких інструментів: струнні — скрипка, басоля (віолончель) або контрабас, цимбали, рідше — бандура; духові — флейта, кларнет, сопілка (денцівка або флояра), зрідка труба або корнет в строї-сі-бемоль, тромбон педальний в строї-до; клавішні — гармонія або баян; ударні — барабан разом з мідними тарілками чи бубон.

Перелічені струнні, духові та ударні зустрічаються в народних ансамблях у найрізноманітніших поєднаннях. Проте, є провідні, без яких укомплектування неможливе — це скрипка та цимбали. Скрипці, як правило, належить основна роль в будь-якому за складом ансамблі.

Серед численних троїстих музик виділяються брати Ватаманюки. Вони цілком зберігають народну манеру гри, яка позначена колоритом, характерним лише для Гуцульщини — мальовничого куточка України.

Сімейні ансамблі — це чудова традиція ще з давніх давен.

Виконавці демонструють окремі школи народних інструменталістів — скрипалів, цимбалістів, сопілкарів, які зберігають особливості інструментальної практики своїх місцевостей.

В репертуарі троїстих музик багато сучасних мелодій, що широко звучать на народних святах, весіллях. За народною традицією — виконавці, граючи, співають.

Особливе місце в репертуарі займають тематичні п’єси. Найстаріші учасники В. Ілюк та І. Остафійчук на трембітах і теленках грають цілу сюїту, присвячену Виходу, Проводам та Зустрічі з полонини. В інших п’єсах є цікаві зображальні елементи: наслідування співу птахів, скрипінню воріт, передзвону молотів у кузні тощо.

Під впливом театрального мистецтва розвивалась музична культура українського народу. В народній музиці удосконалювались насамперед пісенні і танцювальні жанри. Значного поширення набули обрядові, родинно-побутові та ліричні пісні а також народні танці – метелиці, гопаки, козачки тощо.

Продовжувала розвиватися народна інструментальна музика. Її творці та виконавці – кобзарі, лірники, сопілкарі, цимбалісти часто об’єднувалися в ансамблі (троїсті музики) для виступів на святах, весіллях.

6.Цехи музикантів

У другій половині XVII ст. виникли своєрідні професійні цехи музикантів. У 1652 р. Б. Хмельницький видав універсал про створення цеху музикантів на Лівобережжі. Протягом XVIII ст. музичні цехи виникли в Стародубі, Ніжині, Чернігові, Харкові та в інших містах. Об’єднані в цехи музиканти обслуговували різноманітні урочисті церемонії, військові походи, панські розваги. Їх репертуар включав військові марші, народну танцювальну та інструментальну музику.

ІV ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда: 1.Що означає термін «кант»?

         2.Хто такі» троїсті музики?»

         3. Що таке цех музики?

4. Назвати основні риси народної музики.

5. Опишіть музичні інструменти троїстих музик.

— У другій половині ХVІІ — першій половині ХVІІІ ст. українська культура набула небувалого розквіту. Особливо це проявилося в мистецтві.

Запитання і завдання

1. Які фактори впливали на розвиток української культури кінця ХVІІ — першої половини ХVІІІ ст.?

2. Яка мистецька школа домінувала в українському мистецтві кінця ХVІІ — першої половини ХVІІІ ст.?

3. Які жанри музичного і театрального мистецтва мали поширення наприкінці ХVІІ — початку ХVІІІ ст.?

4. Спробуйте за допомогою схеми зобразити основні риси народної музики 18 ст.

V ПІДСУМОК.

VI ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.Підготувати повідомлення на тему» Троїсті музики», або «Імена видатних співаків 18 ст.»

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,320sec