Мово моя, ти чарівна зірниця

Мета.Розширювати знання дітей про рідну українську мову, про її зна­чення у житті кожного з нас. Розви­вати уяву, мислення, пам’ять. Вихо­вувати прагнення досконало знати правильну літературну мову і навчи­тися нею говорити.

(Святково прибраний зал. На­вкруги вишиті рушники, сервет- д ки, зразки українського одягу, старовинні ужиткові речі, кераміка. На стінах портрети Т. Шевченка, Лесі Українки, 1. Франка. Діти одяг­нені в українські національні костю­ми.

Виходять дівчинка та хлопчик з хлібом-сіллю на українському виши­тому рушнику).

Дівчинка.

Добрий день вам, любі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий- довгий вік.

Хлопчик.

Є багато країн на землі,

В них — озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди — Батьківщина.

Вчитель. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі, в нашій славній Україні. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хви­люємося аж до сліз, зачувши рідне слово…

Мова — душа народу. І сьогодні ми будемо говорити про нашу рідну українську мову.

Нашу мову в час горя й біди

Не від одної тяжкої навали

Не на те рятували діди,

Щоб онуки її забували.

Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить,

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

Як довго ждали ми…

Уклін чолом народу,

Що мову рідну нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

Учень.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту навіки —

Українську рідну мову В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати Буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина, так як мати, —

Мова кожного із нас.

(Виходять дівчатка і хлопчик в українському одязі).

1-а дівчинка.

Українка я маленька.

Українка — моя ненька.

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

 2-а        дівчинка.

Вірна я дочка народу,

Бо козацького я роду,

Щиро я свій рід кохаю,

Роду іншого не знаю.

3-я         дівчинка.

На Вкраїні народилась.

В свою маму удалась.

Все, що рідне, я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю.

І чужому я навчаюсь,

Але й свого не цураюсь.

Вчитель. Хто ти, хлопчику маленький?

Хлопчик.

Я син України-неньки!

Українцем я зовуся.

Й тою назвою горджуся.

В мене вдача щира й сміла,

І відвага духа й тіла,

І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

(Пісня «Мати-Україно»),

Вчитель. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід і почуття.

1-          й учень.

Українська мова —

Давня й молода.

Світить рідне слово,

Як жива вода.

Звідки воно взялось —

Діло не просте…

В душу засівалось,

Із душі росте.

2-           й учень.

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

3-          й учень.

Рідна мово українська,

Ти душа мого народу,

Будь від роду і до роду,

Рідна мово материнська.

4-           й учень.

Мова рідна, слово рідне!

Хто вас забува

 


Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має .

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

Вчитель. Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця — українська. Вона співуча і багата.

5-           й учень.

Зі слова починається людина,

Із мови починається мій рід.

Ласкава, мамина, єдина Щебече соловейком на весь світ.

6-           й учень.

Бентежна, тополина, калинова,

Не випита, не вибрана до дна

Моя українська, свята наша мова

Бринить, як бандури струна.

7-           й учень.

Мати, мова, Батьківщина —

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова —

Три джерельні, вічні слова.

Батьківщина, мова, мати —

Нас повік не розв’язати.

Вчитель. Світ мови оточує людину від народження. Ще дитина не вміє розмовляти, а вже уважно прислухається до голосу ма­тері, засинає під колискову пісню.

Любов до рідного краю, до мови, по­чинається з материнської коли саночки . У ній — материнська ласка і лю­бов, світ добра, краси, справедливості.

8-           й учень.

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злива,

Перші матері слова,

Перша пісня колискова!

9-           й учениця.

Як я була ще маленька,

Колисала мене ненька,

Колисаночку гойдала

Й ніжну пісеньку співала.

(Діти співають колискову пісню).

Вчитель.

Слово — могутнє! Яка в ньому сила!

Скажеш з любов’ю — і радість росте.

Слово хороше народжує крила,

Ви не забудьте ніколи про це.

Надзвичайно багата наша українсь­ка мова. А скільки у мові є чарівних слів, від яких тепліє на серці, коли їх чуєш і промовляєш сам.

       учениця.

Я слова чарівні знаю,

Вивчила охоче,

І в розмові їх вживаю Зранку і до ночі.

–         Доброго здоров’я, Галю!

–         Добрий день, Оленко!

–         Ти до мене, я до тебе

–          Звернемось гарненько!

       учень.

І «спасибі» й «дуже прошу»,

«Вдячний Вам», «будь ласка»,

Словом радість вам приношу,

Світ стає, як казка.

       учень.

«Всім привіт», «будьте здорові»,

«Дякую красненько».

ось така чарівна мова.

 Радує серденько.

й учень.

До побачення вам, люди,

Будьте всі здорові.

І слова чарівні всюди.

 Ви вживайте в мові.

Вчитель. Наша українська мова багата на різні вірші, пісні, ігри, загадки, прислів’я та приказки. А пам’ятаєте, діти, пісню про маленьку дівчинку, яка дуже сумувала, а коли прийшли до неї подруги, то розвеселили її. Дівчат­ка, як же цю дівчинку звали?

(Діти грають у гру «Подоляночка»).

Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українсь­ка мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй не­має ні кінця, ні краю. Глибше ви пізнаєте її скарби, ко­ли будете гарно вчитися у школі.

Учи, дитино, рідну мову,

Гордися нею і лелій.

А зрадити голубоньку чудову.

 Ти навіть в думці не посмій.

Молися нею юними устами —

Вона твоя, як серце і душа.

Вона від прадіда, від тата і від мами.

Вона — Шевченкова, Франкова, Куліша.

Люби її, як матінку й природу,

Горнись до неї — ти ж бо її син!

Вона — безсмертя рідного народу.

 Могутній, вічний України дзвін.

         учень.

Наша мова калинова І ласкава, і медова,

І багата, і не бідна —

От що мова наша рідна’

         учень.

Розцвітай же, слово!

І, в родині, і у школі,

Й на заводі, і у полі.

Пречудесно, пречудово —

Розцвітай же, слово!

Вчитель. Наше свято наближається до

кінця. Ми були б раді та щасливі, якби від сьогоднішнього свята ви, дорогі діти та гості, залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови.

                           учень.

Не цурайтеся мови, люди,

Рідного джерельця.

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця!

 учень.

Хай вона в піснях лунає.

 Кожен день і в свято.

Соловейком хай співає.

 В Українській хаті.

                          учень.

Бо ж вона така багата.

 І така чудова.

Неповторна і крилата.

 Українська мова!

                          учень.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі.

Щоб зростали наші діти мудрі і веселі

 Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали.

 Як з дитячої колиски мову покохали. (Діти співають пісню про українську мо­ву). 

завантаження...
WordPress: 22.85MB | MySQL:26 | 0,457sec