Мова дорослих – взірець для наслідування

Мова – це «символічний ключ до культури»

(Е Сепір).

Мова для культури – це те саме, що центральна нервова система для людини»

(О. Лем).

Із нервовим прискоренням рухається час. Змінюється політична карта світу, відходять у небуття донедавна всесильні доктрини, знову стає вартісним те, що вважалось пережитком минулого і як таке зневажалось та переслідувалось тими, хто вважав себе уособленням прогресу і підганяв інших до «світлого майбутнього».

Уже вкотре, після незліченних жертв і втрат, піднімається з колін народ Русі-України. Фізично почетвертований, на третину яничаризований, поголовно зневажений – він здіймається на повен зріст, щоб «у народів вольнім колі» знову оголосити на весь світ: «Ще не вмерла Україна!»

«Ще не вмерла і не вмре!» Бо живе наша мова. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність. Живе наша мова – і з нами наші князі і гетьмани, наші письменники і вчені, наші державники і збройні охоронці. Живе наша мова – і наш голос звучить у вселенському хорі народів. Бо наша мова – це наша релігія, наша держава, наша минувшина, наша надія, наше майбутнє. Бо наша мова – це ми, українці – добрий, чесний, працьовитий народ. Отож, не лише клянімося в любові до рідної мови, не лише плачмо над її долею, а працюймо для неї, вивчаймо її, заглиблюймось у її походження і історію, пропагуймо її.

Пізнання мови – це пізнання народу, його єства, його душі, його витоків та історичних шляхів – усього того, чим народ цікавий для інших народів.

Один з апостолів казав: «Коли я молюся чужою мовою, то уста мої моляться, а серце спить». Прикро, що і сьогодні чуємо дискусії про те, говорити рідною мовою чи ні, що і сьогодні ми зустрічаємо випадки, коли деякі українці цураються рідної мови, забуваючи, що із зникненням мови зникне і народ.

Одним із найвищих виявів самоутвердження нації є державний статус її мови, який законодавчо забезпечує її функціонування в усіх сферах суспільного життя. Сьогодні державність української мови набула законодавчої, конституційної сили. Закон про мови в Україні, Конституція України ставлять перед кожним з нас важливе завдання – оволодіти рідною мовою і літературою. Однак успішно вирішити ці завдання можна тільки спільними зусиллями. Виховання любові до мови, мовної культури – спільна справа школи і сім’ї. Мова дорослих – взірець для наслідування. Запам’ятаймо це, адже, якою мовою будемо говорити ми, дорослі, такою мовою будуть говорити і наші діти. Тому намагайтеся вдома говорити літературною українською мовою, слідкуйте за чистотою і правильністю мови ваших дітей. Допоможіть їм оволодіти культурою спілкування, мовним етикетом. Будьте самі прикладом: не порушуйте норм вимови, не допускайте недбалості у виборі слів, не вживайте грубих, лайливих слів, не говоріть суржиком. Пам’ятайте: дитина в усьому, в тому числі й у мовленні, наслідує дорослих.

Дуже важливо з раннього дитинства виховувати у дітей любов до книжки. Тільки в сім’ї, де батьки спонукають дітей до читання, спільно обговорюють прочитане, інтерес до художнього слова не зникає, а навпаки, розвивається емоційне сприймання і самостійна думка дітей.

Народні традиції, пісні передали нам у спадок наші діди і батьки. А наше з вами завдання – передати їх нащадкам. Допоможіть своїм дітям збагнути красу української пісні, перед якою схиляється світ. Учімо дітей черпати красу і наснагу з безцінної скарбниці нашої духовності.

Культура мовлення суспільства – чи не найяскравіший показник стану його моральності, духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян, вульгарщина – тривожні симптоми духовного нездоров’я народу. Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів, тому висока культура мовлення – це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу.

Шляхи підвищення особистої культури мовлення – різноманітні.

Найперше слід виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу, не говорити квапливо, без пауз, частіше «заглядати у словник», правопис. Пам’ятайте: жоден цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для вас. Шляхів до мовної досконалості безліч.

Але всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову. То ж любімо рідну мову, дбаймо про мовну культуру, і наші діти будуть нас наслідувати.

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 1,107sec