МОЇ ДОБРІ СПРАВИ

МОЇ ДОБРІ СПРАВИ

 (Виховна година)

Мета. Допомогти учням усвідомити, що добро потрібне кожній людині. Вчити нести добро іншим через добрі справи. Розвивати уявлення про достоїнства лю­дини, цінність яких визнана в суспільстві, розвивати мотивацію до аналізу чужих вчинків і самоаналізу. Ви­ховувати прагнення творити добро і ціну­вати його.

Обладнання.    Плакат    «Банк    добрих  справ»; схема слів; м’яка іграшка; завдан­ня на карточках; Біблія; плакати з висло­вами; квітка добра,
На дошці записи:

«Життя людині дається на добрі справи»

«Без милосердя нема ні слави, ні честі»

«Доброта краща за красу» «Хто швидко допоміг, той двічі допоміг»

    «Життя дається людині па добрі справи»

    «Як  сонце –  краса  і  прикраса  неба,так велич душі – блиск і світоч всякого

милосердя»

Учитель.   Добрі   люди,   зустрічаючись, вітаються:

– Добрий день! – мовим за звичаєм,
Доброго дня всім зичимо.

Бо ж недаремно мовить істина людська:

Людина починається з добра !

Першими сідають дівчатка, вони краса, а краса врятує світ. За ними хлопчики -це сила. А щоб бралася охота і щоб скори­лась робота, один до одного поверніться, усміхніться, бо кажуть, що з теплою усмішкою краще і працювати.

Учитель. Ви ознайомилися з висловами видатних людей. Про що ж ми будемо го­ворити сьогодні? Так, про добро, про добрі справи, чому потрібно творити добро і через які справи ми можемо його нести людям.

Що ж таке доброта? Чи добрі ваші діти? Чи добрі ваші батьки? Чи добрі діти у на­шому класі? У чому це виявляється?

–    Кого із друзів, близьких можете наз­вати добротворцем? Чому?

–    Хто з вас може назвати себе таким? Чому?

–    Які вчинки ви вважаєте хорошими?

І хоч ви ще маленькі, але, мабуть, у серці кожного із вас уже встигли прорости ці зерна доброти, бо, кажуть, що

Доброта не залежить від росту

Не залежить вона і від віку.

Давайте разом із вами з ваших добрих вчинків складемо квітку Доброти. А допо­може нам у цьому гра «Я не хвалюсь, але я…». Ось я почну: «Я не хвалюсь, але я сьогодні вранці поливала квіти» (і т. д.).

(Діти називають вчинки, а вчитель пе­ревертає пелюстки квітки, вивішеної на дошці з білого кольору на різнокольорові).

–  Чи можна сказати, що наша квітка незвичайна? Чим? Чому пелюстки світло­го кольору? (Відповіді дітей)

Тож закінчіть моє речення: Доброта – це працьовиті руки, тепла… (усмішка, ве­села гра).

Ігрова предметна дія учня.

Учень із заплющеними очима тримає іграшкове м’яке серце.

–   Який на дотик предмет, що ти тримаєш?

–  Розплющ очі і скажи, що ти тримаєш у руках? (Відповіді дітей).

–    Чи можна такими словами описати серце людини? Чому?

–    На які справи здатна людина з таким серцем?

–    Чи можете сказати, що у неї в серці живе добро і вона здатна на добрі справи?

–  А кому потрібні добрі справи?
Добро – усе позитивне в житті людини,

вчинок, який приносить користь людям. Доброчинність – позитивна моральна якість (мудрість, людяність), моральна чистота людини.

Звичайно, немає нічого гіршого, як зро­бити людині добро, а потім постійно їй про це нагадувати. Ніякого добра не захочеш. Так ось, щоб тобі про це не нагадували, є дуже простий вихід – ти повинен пам’ята­ти добро сам.

Добра справа начебто зобов’язує бути вдячним, а це часом дратує. Подумаєш, щось там зробили для мене. Треба було не робити.

Проте, якщо сам робиш добру справу для людини – приємно дуже. Хочеш спро­бувати? Подивись на членів своєї родини і проаналізуй — якої доброї справи вони пот­ребують? І коли ти побачиш радісні ма­мині очі, відчуєш теплу руку батька на своєму плечі… Напевне, це й буде почат­ком того, що називається розумінням…

Люди заслуговують на любов. Вони за­слуговують на турботу, яку ти можеш їм надати. І ти станеш корисним для інших, потрібним, необхідним.

Повір мені і перевір, як приємно робити добро за велінням свого серця.

Моральні задачі (робота в групах).

Дівчинка йде вздовж скверу. Ось і ріг бу­динку. Але що це? Перед нею на тротуарі лежить людина. Від страху дівчинка зупи­нилась. (Ваші дії далі).

Попереду вас йде старенький дідусь. В одній руці у нього важка сумка, в другій -палиця. Дідусь зупинився відпочити, поста­вив сумку і паличку біля будинку. Раптом палиця упала. Ви проходите поруч і все це бачите. (Що ви зробите?).

Одна дівчинка написала до газети:

«Про мою подругу всі сусіди говорять: «Яка вона добра, весела!». А про мене ніхто цього не говорить. Це мене ображає. Адже я теж бажаю всім добра, дорослим допомагаю».

–    Що б ви могли порадити дівчинці?

–    Як їй добитись, щоб всі знали, що вона теж добра? (Скромна людина ніколи не хва­литься своїми добрими вчинками і здійснює їх за внутрішнім бажанням, вона не вимагає до себе особливого ставлення).

Закінчилися уроки. На шкільний двір вийшли учні 4 класу і побачили, що у ма­лого першокласника старший хлопець відбирає м’яч. Малюк міцно тримав м’яч і не віддавав. Тоді хлопець став його бити…

– Як вчинили четвертокласники?

1)   Покликали на допомогу чергового вчителя?

2)   Виручили з біди першокласника своїми силами?

3)   Звернулися за допомогою до пере­хожих?

Іде дід через лід,

Дідусеві слизько.

Іде дід через лід,

А іти неблизько.

Підійдем до діда ми,

Візьмемо за руки,

Бо слизькі серед зими

В діда закаблуки.

Тьохка лід, дзвонить лід.

Вітер з лісу вибіг.

Іде дід через лід,

Каже нам: «Спасибі!».

– Як автор ставиться до вчинку дітей? Якими словами він це виражає?

(Природа навколо радіє від доброго вчинку дитини).

Інсценізація оповідання Ю. Єрліолаєва «Добрий хлопчик»

Костя (сам до себе). Сьогодні 8 Березня. Буду з усіма жінками найчемнішим і найуважнішим з усіх наших хлопців…

– Яким виросте Костя?

Діти народжуються недобрими, чи ста­ють? Яка причина?

Однією з причин є байдужість дорослих, які бачать дитячі пустощі, погані вчинки, але байдуже проходять повз них, мовляв, моя хата скраю…

(Приклади: поламані штахети, попи­сані фарбою огорожі, кидають сніжки у вікна будинків, машин, пропадають у класі олівці, ручки, гроші).

А батьки ж бачать, що їхня дитина при­несла додому чужу річ.

–    Мабуть, в кожному будинку є Біблія, особливо дитяча. І кожна мама читає своїй дитині розповідь про Ісуса Христа, який дав людству 12 Божих заповідей.

–    Які з них ви знаєте?

–   Як розуміти: «Люби і поважай ближнього, як сам себе»? Хто такий
ближній?

–    Пам’ятаєте казку Ш. Перро «Червона Шапочка»? Яку добру справу робили мати й дочка?

–    Кожна родина бодай раз у рік, на Свя­тий вечір, носить вечерю тим, хто цього потребує. Чи носили ви вечерю? Кому? Як наставляла вас мама? Що було у вашому вузлику? Чи була там ложка? Для чого?

–    Чи давали ви булочки, хліб, цукерки «за спасибі»? Як вам було після цього на душі?

–    Шановні батьки, чи вживають ваші діти в своїй мові «чарівні слова»? Хто їх навчив цього? Як саме?

Татова порада

Хлопчина вбіг із двору в хату,

До тата голосно гука:

– А я провідав у лікарні
Свого найкращого дружка.

Тож правда, тату, я – чутливий

І маю серце золоте?

Замисливсь тато на хвилину

І так сказав йому на те:

– Коли тебе в тяжку годину
Людина виручить з біди, –
Про це добро, аж поки віку,
Ти, синку, пам’ятай завжди.
Коли ж людині щиросердно
Ти сам зробив добро колись, –
Про це забудь аж поки віку,
Мовчи й нікому не хвались!

–    Як ви думаєте, чому так відповів тато своєму синові?

–    Якою повинна бути людина?

(Учні називають якості людини, запи­сують на дошці, пояснюють значення цих чеснот).

Добра, чесна, ввічлива, скромна, щира, уважна, культурна, привітна, чемна.

– Сьогодні ми спробуємо розкрити такі поняття, як «добра людина», «скромна
людина».

Знайомство з оповіданням Ю. Ярмиша «Апельсин і сонце».

На лужку біля моря хтось кинув зернят­ко апельсина. Зернятку сподобалося на но­вому місці. Там було тепло, вогко. Із зер­нятка стало рости маленьке деревце. А потім на деревці виріс Апельсин. І ось що з цього вийшло.

Навколо зеленіла лише маленька ввічлива травичка, яка вклонялася навіть легенькому вітерцеві, та якісь незграбні кущики. А Апельсин був гарний, жовтий, круглий.

–    Я зовсім як Сонце, – подумав Апель­син. З усього видно – ми брати. Недарма Сонце так світить мені. І Апельсин стра­шенно запишався. Він навіть вже не вітав­ся з травичкою і кущиками. А тільки від ранку до вечора нахвалявся, що він, як Сонце, а може, й кращий.

–    Мені, Апельсинові, нічого ховати вночі свою красу, як Сонцю. Якось на лужку з’яви­лася Людина.

–    Дивись-но, апельсин виріс, – здивува­лася вона й зірвала Апельсин.

Людина віднесла його додому й кинула в ящик. Там вже лежало чимало інших апельсинів. І ніхто тепер не міг знайти на­шого знайомого. Навколо було стільки плодів – і більших, і кращих за нього.

А людина, яка з’їла потім цей Апельсин, сказала, що він був страшенно кислий.

–  Як поводився Апельсин?

–  До чого призводять зарозумілість і хвастощі?

Робота з прислів’ями.

  • Хто любить лише себе – того люди не люблять.
    • Хто скромніший, той розумніший.
    • Зазнайство з ніг зіб’є, скромність на ноги поставить.

Людина формується у дитинстві. Які моральні якості вона набуде тоді, така й буде з неї людина. Сім’я – первинний осе­редок виховання. Найперший обов’язок батьків – виховати дитину доброю, чем­ною, порядною, патріотом своєї країни.

«Добре вихована людина – це наша щас­лива старість, погано вихована людина – це наше горе, наші сльози, наш біль», – так сказав А.С. Макаренко. І це не заперечно. Батьки і діти. Вічна проблема. Ми хочемо від своїх чад любові, слухняності, покірли­вості, розуміння, і так часто самі позбав­ленні цих почуттів. У вашому характері так багато здорового, прекрасного і широ­кого. Ваше маленьке серце таке ж велике, як і світанок над далекими пагорбами.

Спробуємо створити банк добрих справ, які ми в силах зробити для навколишніх (на  вибір  вчителя:  для школи,  подвір’я, людини або групи людей, однокласника). Працювати необхідно по колу. Кожний ви­суває свою ідею (важливо, щоб вони не повторювалися), потім записує її на клей­кий аркушик та робить вклад у банк добро­чинності.

Педагог пропонує класу, впровадити од­ну або декілька з них і надає консульта­тивну допомогу.

Вчитель. Закінчуючи нашу зустріч, хо­чу вам побажати: нехай промениться доб­рота у ваших очах, а із серця струменить співчуття, милосердя, повага до людей, і живіть так, щоб легше жилося поруч із ва­ми. Сійте тільки зерна доброти, і пророс­туть вони урожайною нивою.

Твори добро!

Ти добро лиш твори повсюди.

Хай тепло твої повнять груди:

Ти посій і доглянь пшеницю.

Ти вкопай і почисть криницю.

Волю дай, нагодуй пташину,

Приласкай і навчи дитину.

Бо людина у цьому світі

Лиш добро повинна творити

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,304sec