Місце духовності і релігійності в людському житті

Мета:

  • навчити учнів розрізняти зміст понять «духовність» і «релігійність», характеризувати феномен віри, обґрунтовувати право кожної людини на свободу віросповідання;
  • виховувати толерантне ставлення і повагу до релігійних почуттів.

    Логіка розкриття теми

  1. Наш світ існує в різноманітності своїх проявів. Він невичерпний і все ж таки він не один у своїй цілісності.4
  1. І наука, і релігія намагаються пояснити існування нашого світу.
    1. Головним змістом релігійної свідомості є визнання надприродної сили, яка є творцем світу, вона ж ним і управляє.
    2. Історично в Україні склалося, що на її території живуть люди різних релігійних переконань.
    3. Переважає в Україні християнство, обране більшістю різноманітних конфесій.
  1. Віра в життя деяких людей відіграє велике значення.
  2. Релігійність — це віра людини в існування Бога.
    1. Духовність — це здатність людини мати розвинені духовні потреби: естетичні, інтелектуальні, моральні тощо.
  3. Релігійні почуття — переживання людиною свого ставлення до Бога.

 

  1. Релігія — форма суспільної свідомості, яка характеризується фантастичним відтворенням у свідомості людей існуючих вищих сил.
  1. Треба поважати релігійні почуття інших людей.

    I.    Етичний заряд

Учитель висловлює впевненість, що учні поважатимуть релігійні почуття інших людей.

II.    Початок етичного діалогу. Занурення в етичну проблему

— Наш світ існує в різноманітності своїх проявів. Він невичерпний, і все ж таки він не один у своїй цілісності. І наука, і релігія намагаються пояснити існування нашого світу.

Головним змістом релігійної свідомості є визнання надприродної сили, яка є творцем світу, вона ж ним і керує. Наука намагається пояснити існування світу через гіпотези, теорії і закони, релігія — через абсолютні істини, які не підлягають перевірці і сприймаються на віру.

ІЗ ІСТОРІЇ РЕЛІГІЇ В УКРАЇНІ

У первинному суспільстві у східних слов’ян існувало багато богів, головним був бог грому і блискавки Перун. Крім того, існували такі боги: бог неба — Сварог, бог сонця — Даждьбог, бог-світило — Хорст, бог тваринництва — Велес, бог вітрів — Стрибої; богиня — уособлення жіночого початку природи і жіночої праці — Мокш, богиня — покровителька дому — Лада, бог кохання — Лель, бог дітонародження — Ярило, бог родючості — Купало тощо. Крім того, існувала велика кількість дрібних богів і духів: водяні, домові, лісовики, дрібні добрі та злі духи, яким поклонялися і задобрювали. Для цього існувало дуже багато різних обрядів, які виконували жреці – волхви, знахарі, ідоли (зображення богів).

У період розпаду первинного суспільства і переходу до ранньофеодального у VI—VIII ст. утворилася Київська Русь. Державі потрібна була ідея, ідея єдиного бога, яка б об’єднала всіх і сприяла розвиткові та процвітанню держави; Такою релігією стало християнство. У 988 році великий київський князь Володимир оголосив християнство державною релігією Київської Русі. Спочатку це було візантійське християнство, а потім православ’я (з 1054 р.). З цього моменту починається історія Руської Православної Церкви. Спочатку Православ’я очолювали Константинопольські правителі. У період монголо-татарського нападу і у зв’язку з розпадом Київської Русі голова церкви переніс свою резиденцію до Москви (1325 р.), але називався «митрополит Киевский и всея Руси».

В середині XV ст. відбувся розпад Візантії, вплив Константинополя послабився. У 1448 році руська церква оголосила себе автокефальною (незалежною). У Москві було обрано митрополита Іоанна, який став себе називати «митрополит Московский и всея Руси», тим самим він продемонстрував віддалення від Київської митрополії, яка продовжувала зв’язки з Київським патріархом.

Після розпаду Київської Русі на територію Київської Русі стали нападати Литва, Польща, Угорщина, вірою яких був католицизм. Вони почали насаджати католицизм на територіях, які захопили.

У XVст. на землях південної України і в Криму утворилося Кримське ханство, вірою якого був іслам.

Підписання у 1569 році Люблінської унії про об’єднання Польщі і великого князівства Литовського в єдину державу — Річ Посполиту — було знаменням широкого наступу католицизму на українське православ’я.

У 1596 році’у Бресті за ініціативою Ватикану було підписано Брестську унію про утворення Греко-католицької (уніатської) церкви. Згідно з цією угодою українське православ’я вступило в союз із католицькою церквою на підставі визнання католицького віровчення та православної обрядовості. Польський уряд визнав унію, а на православну церкву почалися гоніння.

Не всі українські православні єпископи були згодні з унією. У результаті народної боротьби за встановлення православ’я у 1620 році було відтворено Київську православну митрополію з підпорядкуванням Константинопольському патріарху. Велику роль в цьому процесі зіграв Петро Могила.

Народна боротьба українців проти іноземців у XVIІ ст. проходила під гаслом релігійної боротьби. Возз’єднання України з Росією у 1654 році також мало за мету збереження українського православ’я.

Київська митрополія перейшла в юрисдикцію до патріарха Московського. Греко-католики збереглися на українських землях, які відійшли до складу Австро-Угорщини (Буковина, Закарпаття, Галичина).

Після реформ Петра І українська церква зазнала цілий ряд обмежень. Специфічні українські православні обряди стали витіснятися. Цей процес було продовжено Катериною II.

У XIX ст. розвивається атеїзм.

Після Жовтневої революції було відновлено патріаршество Руської Православної Церкви. Незалежність отримує Грузинська православна церква, потім Польська православна церква.

У 1921 році було утворено Українську автокефальну церкву.

В радянський період на території України вплив на віруючих в основному мала Руська Православна Церква.

Після війни 1941-1945 рр. Українську греко-католицьку церкву було звинувачено у співпраці з фашистами, і до II половини 80-х років її діяльність відбувалася на нелегальній основі.

У 60—80-х рр. XX ст. на півдні України розповсюджується протестантизм, який був представлений баптизмом та євангелізмом.

Сьогодні в Україні існує 67 різних релігійних конфесій, кількість релігійних спільнот більше 20 тис, 86 навчальних закладів, 192 монастиря, 5642 недільних шкіл, видається 64 релігійних періодичних видання. 50% релігійних спільнот існує на Західній Україні.

Переважає в Україні християнство, яке було обране більшістю різноманітних конфесій.

Учитель. Скажіть, будь ласка, навкруги стільки людей, які можуть належати до різних релігійних конфесій, сповідувати різну віру. Як до них треба ставитися?

III. Логічний ланцюжок розвитку проблеми

Учитель вислуховує відповіді всіх учнів, але висновки ще не поспішаємо робити.

Учитель. Скажіть, яку роль відіграє релігійність в людському житті?

Відповіді учнів можуть мати кілька варіантів: віра в будь-що допомагає людині жити, долати негаразди життя; віра в Бога примушує людину вірити у своє безсмертя, люди одинокі у спілкуванні з Богом знаходять сенс життя; віра робить людину щасливою, бо людина вірить у життя після смерті і до нещастя ставиться по-іншому тощо.

Учитель допоможе учням усвідомити, що релігійна свідомість є вираженням людської слабкості, його вразливості. За допомогою релігії людина створює світ ілюзорних образів: бога, ангелів, дияволів. Спираючись на релігію, віруюча людина намагається знайти те, чого їй не вистачає у повсякденному житті: добра, любові, підтримки. Релігія — це емоційний пошук спасіння від нелюдськості оточуючого світу.

Учитель. Є два поняття, які у релігійному розумінні виступають як синоніми, а в світському — різняться. Ці поняття — «духовність» і «релігійність». Ми будемо тлумачити ці поняття у світському розумінні.

Для того, щоб зрозуміти різницю, я вам запропоную дві ситуації. Треба відповісти, в якій прояв духовності, в якій — релігійності.

Ситуація 1

Василько з бабусею з трьох років ходить до церкви. Бабуся стає на коліна, молиться, ставить свічки, і Василько робить те ж саме. Бабуся вже навчила його читати молитви, з якими він лягає і встає. Він нічого в них не розуміє, але розказує як вірша іноземною мовою, якої теж не розуміє. Якось він у бабусі спитав, про що молитва. Бабуся відповіла, що це молитва до Бога. Але Василько знов нічого не зрозумів.

Ситуація 2

У нашому класі була екскурсія до музею образотворчого мистецтва. Екскурсовод довго нам розповідала про ікони, як і ким вони були написані, що на них зображено. Ми довго їх розглядами, намагалися зрозуміти, які ідеї в них втілено, які біблейські істини. Зацікавилися ми також історією християнства в Україні, про що те ж запитали екскурсовода. Цікаво нам також стала техніка виконання цих ікон. Я потім намагався зрозуміти, чого ж нас, сучасних, так зацікавили давні ікони? 1 знайшов відповідь: в іконах втілено світогляд наших предків. А нам, сучасним, треба знати, чим жили і цікавилися люди до нас. А знати треба для того, щоб не бути байдужими у цьому світі.

Після аналізу ситуацій доходимо висновку, що поняття «духовність» і «релігійність» у світському розумінні різняться.

Релігійність — це віра людини в існування Бога.

Духовність — це здатність людини мати розвинені духовні потреби: естетичні, інтелектуальні, моральні тощо.

Учитель для закріплення понять пропонує навести учням свої приклади прояву духовності та релігійності.

IV.    Кульмінація етичного діалогу

Учитель. Деякі з вас на початку уроку висловлювали думку про те, що до віруючих треба ставитися з порозумінням. А який це має вигляд на практиці?

V.    Вихід на моральний вибір

Учитель. Для того, щоб відповісти на це запитання, давайте ще поглибимо своє розуміння релігійних почуттів різних людей. Для цього я вам пропоную кілька висловлювань. Поясніть, як ви їх розумієте?

Моя релігія — це любов до всього живого.

Арабська мудрість

Ми достатньо релігійні, щоб ненавидіти один одного, але недостатньо релігійні, щоб любити один одного.

Дж. Свіфт

Мерзотники у всі часи намагалися маскувати свої огидні вчинки відданістю інтересам релігії, моралі і патріотизму.

Г. Гейне

Релігія і закони — пара милиць, які не треба відбирати у людей, слабких на ноги.

Д. Дідро

Я бажала б належати до тої релігії, яка б не давала людям ненавидіти один одного…

Жорж Санд

Постійний рух релігії вперед це зближення її з моральністю…

Р. Емерсон

Використовуючи методику незакінченого речення, учитель пропонує учням закінчити речення:

  1. Переживання людиною свого ставлення до Бога —…
    1. Форма суспільної свідомості, яка характеризується фантастичним відтворенням у свідомості людей існуючих вищих сил — …

      {релігійні почуття, релігія)

Учитель пропонує творчу роботу в групах з метою скласти правила ставлення до віруючих людей.

Після перевірки цих правил учитель запитує:

— Яке ж правило головне, і як воно визначає наші стосунки з віруючими людьми?    

VI. Висновок

Учні доходять висновку, що це повага до релігійних почуттів інших людей.

Словник

  1. Релігійні почуття — переживання людиною свого ставлення до Бога.
    1. Релігія — форма суспільної свідомості, яка характеризується фантастичним відтворенням у свідомості людей існуючих вищих сил.
  2. Релігійність — це віра людини в існування Бога.
    1. Духовність — це здатність людини мати розвинені духовні потреби: естетичні, інтелектуальні, моральні тощо.
завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,332sec