Методика «Малюнок людини»

Цей тест був уперше запропонований Ф.Гуденаф для дослідження пізнавальної здатності. Далі К. Махове розробила систему критеріїв, що дає можливість оцінювати за допомогою цього тесту особистісні особливості. Відтоді оцінювання як пізнавального, так і особистісного розвитку переглядалися багато разів і вдосконалювалися різними авторами. Однак сам тест при цьому використовується як класичний діагностичний метод.

Історична довідка: тест розроблений в 1946 р. на основі тесту Ф. Гудинаф. Зараз ця методика використовується в декількох варіантах, залежно від цілей дослідження, і може бути використана як при індивідуальному, так і при проведенні групових досліджень.

Цілі та задачі: визначення індивідуальних рис особистості; встановлення орієнтовного рівня розумового та психічного розвитку дитини. Методика використовується як частина комплексного дослідження. Самостійного діагностичного значення тест не має.

Матеріали, обладнання: аркуш паперу А4, простий олівець (кольорові олівці), гумка.

Він займає небагато часу й зовсім не схожий на шкільні завдання для перевірки. Це дає змогу успішно використовувати його під час обстеження дітей зі сформованою стійкою негативною реакцією на все, що нагадує їм про школу. Малюнок людини допомагає оцінювати як когнітивні особливості дитини (сприйняття, способи побудови цілісного зорового образу, координацію око-рука, сформованість загальних уявлень про будову тіла людини та інші), так і особливості особистісно-емоційної сфери.

Дані, отримані за допомогою тесту «Малюнок людини», не дуже надійні й потребують додаткової перевірки, але вони дають можливість одразу ж висунути розумні гіпотези про те, у яких саме сферах дитина має психологічні проблеми.

Інструкція. «Будь ласка, намалюй людину — усю, повністю. Спробуй намалювати якомога краще – так, як ти вмієш». Якщо дитина ставить додаткові запитання («Хлопчика чи дівчинку?», «А можна, щоб у нього в руці була кулька?» тощо), то їй кажуть: «Малюй, як хочеш». Якщо ж запитання суперечить інструкції, то варто повторити її (частково). Наприклад, якщо дитина питає: «А можна намалювати тільки обличчя?», то їй відповідають: «Ні, треба намалювати повністю». Якщо дитина пропонує намалювати замість людини щось інше (машину, будинок), то їй говорять: «Це потім. А зараз намалюй людину». Трапляється, що дитина відмовляється виконувати завдання, стверджуючи, що не вміє малювати. У цьому разі слід сказати їй, щоб вона малювала так, як уміє, навіть якщо вийде не дуже красиво; що вам (перевіряючому) цікаві будь-які дитячі малюнки; що не дуже досконалий малюнок – це краще, ніж ніякого.

Проводячи цю методику, слід звертати увагу на особливості поведінки дитини та дорослого, який супроводжує дитину: куди і як дитина дивиться, коли їй пояснюють завдання; яка в неї перша реакція (подих, поза покірності, пожвавлення); у якій позі вона працює, у які моменти розслабляється й поводиться природно, невимушено, а в які – напружується, насуплюється; коли і як намагається привернути до себе увагу дорослого; з яким виразом подає психологу закінчену роботу. Щоб усе це не забути, бажано робити відповідні нотатки у протоколах.

Показники особистісних особливостей

Показники тривожності, гострої тривоги, страхів.

Найпоширеніша ознака тривожності – численні самовиправлення. Особливо показовими є безглузді виправлення (тобто такі, які не ведуть до реального поліпшення результату). Виправлення можуть вноситися із стиранням старих ліній або ж без нього (в останньому випадку замість однієї лінії з’являється кілька).

Характерна ознака тривожності – лінія, яка складається з окремих дрібних штрихів, коли дитина побоюється, що коли вона проведе її зразу (за один рух), то лінія може піти не туди, куди треба. Для тривожних дітей типове штрихування всього малюнка або якоїсь його частини. За наявності гострої тривоги штрихування зазвичай буває розмашистим, неретельним.

При підвищеній тривожності, а особливо за наявності страхів часто зображуються очі збільшеного розміру. Особливо характерне загорнення (штрихування із сильним натисканням) райдужки або всього ока. У цьому випадку можна припустити, що в дитини присутня фобія (наприклад, страх темряви, висоти, тварин, замкнених приміщень тощо).

Для стану гострої тривоги типове різке збільшення розмірів малюнка, так, що він займає практично весь аркуш (а іноді навіть не вміщується на аркуші).

Для того щоб висунути припущення про підвищений рівень тривожності, достатньо наявності хоча б однієї з перелічених ознак.

Показники демонстративності.

Демонстративність має прояви насамперед у прикрашуванні, наявності необов’язкових деталей (наприклад, додаткових деталей одягу, аплікації на сукні, пір’їн на капелюсі). Необов’язкові деталі у малюнку людини не слід плутати з другорядними. Так, шия, вуха – деталі, які обов’язкові для кожної людини, хоча й другорядні порівняно з тулубом, ротом або очима; а от бантики на взутті – деталь суто факультативна. З другорядних (але обов’язкових) деталей демонстративні діти надають перевагу віям, зачісці, нерідко ретельно вимальовують губи.

Для демонстративних дітей типове зображення не «просто людини», а певного персонажа: короля, принцеси, лицаря, блазня, феї і т. ін. Порівняно з тенденцією до прикрашування ця ознака є другорядною.

Показники імпульсивності.

За підвищеної імпульсивності лінії часто не доводяться до кінця (контур залишається незамкнутим) або, навпаки, «проскакують» далі, ніж треба. Малюнок виконується дуже швидко. Низька деталізованість малюнка. При цьому, на відміну від низької деталізованості при астенізації, для імпульсивних дітей типовою є лінія із сильним натискуванням.

До ознак імпульсивності відносять також грубі порушення симетрії, «постать, що падає» (нахилена), невдале розміщення малюнка на аркуші (не вистачає місця для ніг або ж зображена людина впирається головою у обріз аркуша).

Показники агресивності та асоціальних тенденцій.

Припущення про агресивні тенденції може бути зроблене, якщо зображена людина справляє враження злої, агресивної. Крапки на обличчі, що зображують неголеність, великі кулаки, зброя (пістолет, шабля і т. ін.) також можуть свідчити про агресивність. Для хлопчиків у підлітковому віці всі ці ознаки цілком нормальні, оскільки цьому віку притаманне підвищення агресивності. Іноді вони свідчать про передчасний початок підліткової психологічної кризи.

Занадто великий рот, намальований з підвищеним натискуванням, зображення зубів (особливо якщо вони виділені натискуванням або намальовані ретельніше, ніж основні риси обличчя) – часті ознаки вербальної агресії.

На асоціальні тенденції вказує порушення прийнятих норм зображення. Одним із частих проявів асоціальності є зображення статевих органів. Наприкінці молодшого шкільного віку на малюнках можуть проявлятися такі ознаки асоціальності, як зображення цигарки, келиха, пляшки тощо, зображення людини злодієм, бандитом і т. ін. (у цих випадках можна припустити поєднання асоціальності з демонстративністю).

Обробка результатів. Звертають увагу не тільки на кількість деталей, декорування та правильність виконання малюнка. Результати за тестом мають ще й проективне значення. Особливості роботи з проективними техніками будуть розглянуті у наступних главах.

Інтерпретація. Є декілька способів інтерпретації цього тесту

Метод змістовної та формальної інтерпретації малюнка людини. Оцінка проводиться за 37 пунктами: змістовні, котрі пов’язані з характеристикою деталей, формальні стосуються пропорцій частин тіла. Кожне положення оцінюється 1 балом. Оцінка кількісна (за сумою набраних балів) і якісна.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

І. Змістовна частина

  1. Вуха — мають бути ясно помітними, довільно зображені. Вони повинні приєднуватися до голови, а не бути намальованими біля неї.
  1. Очі — можуть бути довільної форми, з різними деталями (брови, вії, зіниці) і без них.
    1. Тулуб — може мати яке завгодно двовимірне зображення. Якщо з тулубом з’єднана голова, то повинна бути намальована лінія, що відокремлює голову від тулуба. Малювання «головонога» не оцінюється.
  2. Шия — будь-яке ясне двовимірне зображення її як розрізнення голови і тулуба.
    1. Рот — чіткий спосіб зображення. Рот повинен бути намальований горизонтально чи у вигляді кола, може бути двовимірним і одномірним.
    2. Ніс — повинен бути чітким. Може бути довільної форми — у вигляді крапки, двовимірним, одномірним.
    3. Деталі очей І — брови і вії. Прийнятний будь-який спосіб зображення. Позитивний бал ставиться тільки при наявності двох брів. Вії повинні бути зображені як ряд ліній, що виходять з контурів очей. Оцінюється позитивно при промальовуванні тільки на обох очах.
    4. Деталі очей II — зіниця. Мазанина усередині ока, зафарбовування його оцінюється негативно. Повинні бути ясно позначені крапки чи кружок в обох очах, якщо обидва ока видно на малюнку. Якщо на малюнку видне одне око, оцінювання здійснюється за наявністю зіниці в ньому.

    9.    Волосся І — можливий довільний спосіб зображення, досить карлючок на тімені голови.

    1. Волосся II — спосіб зображення повинен бути кращим, голова не повинна просвічувати, не повинно бути видно її контуру.
    2. Рука — довільний спосіб малювання. Якщо малюнок зроблений анфас, повинні бути намальовані обидві руки — двовимірні чи одномірні. Якщо в профіль і другу руку не видно, але її наявність можна припустити, то ставиться позитивна оцінка.
    3. Пальці І — довільний спосіб зображення. Повинні бути намальовані на обох руках, кількість не важлива. Малювання рукавиці оцінюється позитивно.
    4. Пальці II — правильна кількість на обох руках чи лише на одній, якщо другу руку в малюнку не видно. Якщо намальовані обидві руки, а одна частково закрита — оцінка робиться за видимою рукою.
    5. Ступні чи черевики — на обох ногах (якщо на малюнку видні обидві ноги). Позитивно оцінюється і двовимірна, і одномірна ступня, позначена рискою.
    6. Одяг І — будь-яке ясне зображення наявності одягу. Зафарбований тулуб оцінюється позитивно. Ряд ґудзиків чи капелюх (нехай він навіть вище голови) оцінюється як наявність одягу. Зображення тільки пупка оцінюється негативно.
    7. Одяг II — повинні бути зображені дві частини одягу — верхня і нижня. Головний убір повинен бути на голові, а не над головою. Одні ґудзики оцінюються негативно.
    8. Одяг III — цілком одягнена людина, тіло не просвічує, що служить показником підвищеного рівня розумового розвитку дитини. Зорово зображені частини одягу — рукава, холоші, черевики. Якщо в п. 16 дитина одержала «—», то в п. 17 оцінювання не здійснюється.

    II. Формальна частина

    1. Пропорції голови — вимірювання здійснюється з урахуванням волосся; голова повинна бути менше половини тулуба і більше 1/10 тулуба.
    2. Анфас і профіль фігури — зображення всіх частин тіла на малюнку людини має бути погодженим, тобто представленим відповідно анфас або в профіль. Неузгодженість оцінюється негативно. Зображення кінцівок може бути одномірним.
  3. Ніс двовимірний — рівна лінія, коло, трикутник, риска оцінюються негативно.
    1. Пропорції очей — горизонтальний розмір ока повинен бути більше, ніж вертикальний. Пропорції повинні зберігатися в обох очах, за винятком профілю, де одне око не намальоване — там оцінювання здійснюється по зображеному.
    2. Приєднання рук І — вони можуть бути приєднані в будь-якому місці тулуба, шиї чи до місця з’єднання голови і тулуба. Приєднання рук до голови чи ніг оцінюється негативно.
    3. Приєднання рук II — вони повинні бути приєднані у верхній третині тулуба, у точці, яку можна назвати плечем. Правильне приєднання лише однієї руки, приєднання рук посередині тулуба оцінюється негативно.
    4. Руки — не повинні бути підняті вгору чи розведені в сторони. Кожна рука повинна утворювати з тулубом кут менше 90 градусів.
    5. Плечі — повинні бути добре позначені. Овальні, кулясті, квадратні фігури оцінюються негативно.
    6. Руки двовимірні — обидві руки повинні бути намальовані двовимірними, довжина повинна бути більше ширини.
    7. Пропорції рук — обидві руки повинні бути приблизно однакової довжини з тулубом (вимірювання здійснюється від місця приєднання руки до тулуба. Руки можуть бути одномірними.
    8. Симетрія рук — обидві руки повинні бути однакової довжини і ширини. Одномірні зображення автоматично оцінюються негативно.
    9. Ліктьовий згин — явно помітний згин посередині руки. Для позитивного оцінювання досить зображення тільки однієї зігнутої руки.
    10. Пальці двовимірні — довжина повинна бути більше ширини, якщо видна тільки одна рука — оцінювання здійснюється по ній. Усі видимі пальці повинні задовольняти даний критерій.
    11. Тулуб — довжина повинна бути більше ширини, вимірювання здійснюється в місці найбільшої довжини і ширини. Якщо обидва параметри однакові — оцінка негативна. Трикутний тулуб оцінюється негативно. Довжина тулуба зорово повинна чітко перевершувати ширину.
    12. Приєднання ніг до тулуба — оцінка позитивна, якщо приєднані обидві ноги. Приєднання ніг до голови оцінюється негативно.
    13. Ноги двовимірні — обидві ноги повинні бути намальовані двовимірними, довжина повинна бути більше ширини. Ступня може бути зображена довільно.
    14. Пропорції ніг — довжина обох ніг не повинна бути менше довжини тулуба і не повинна перевищувати довжину тулуба більше ніж у 2 рази. Ширина ніг повинна бути менше ширини тулуба. Зображення може бути одномірним.
    15. Симетрія ніг — обидві ноги повинні бути приблизно однакової довжини і ширини. Одномірне зображення автоматично оцінюється негативно.
    16. Пропорції ступнів — ступня повинна бути двовимірною, довжина більше ширини. Вона не повинна бути дуже довгою, максимум Б ноги. Критерію повинні відповідати обидві ноги. Одномірна ступня автоматично оцінюється негативно.
    17. Ступня розділена — повинно бути зорове відділення каблука чи п’яти з підошвою. Оцінюватися повинні обидві ступні.

     

    Інтерпретація результатів

    Високий загальний бал, як правило, мають зрілі, інтелектуально розвинені діти; посидючі, акуратні, спокійні, з високою мотивацією до малювання. Особливо це характерно для дівчаток. Високий бал також часто одержують глухі діти.

    Низький загальний бал характерний для дітей з органічними розладами та порушеннями, а також з низьким рівнем інтелектуальних здібностей, з порушенням зору. Звичайно, в цієї групи дітей (з дефектами зору) оцінка за поданим тестом нижча, ніж оцінка вербальних здібностей.

    У дітей зі зниженим загальним інтелектом вербальні здібності виражені гірше, а невербальні (наприклад, малювання) — краще.

    Більш висока змістовна оцінка в порівнянні з формальною вказує на ймовірність порушень нервової системи, зниження інтелекту, дефекти зору. Відзначено, що високий бал за змістовними пунктами характерний для глухих дітей.

    Якщо, навпаки, формальна оцінка значно вища за змістовну, отже, або малюнки робилися при низькій мотивації їх авторів, або дітьми-невротиками, або дітьми із затримкою психічного розвитку (ЗПР). У дітей з ураженням ЦНС і ураженням зору ніколи не буває високої формальної оцінки.

завантаження...
WordPress: 22.94MB | MySQL:26 | 0,327sec