Методика дослідження самооцінки

(Дембо — Рубінштейн)

Мета: дослідження самооцінки особистості.

Завдання полягає у безпосередньому ранжуванні школярами низки своїх рис. На горизонтальних лініях потрібно відзначити рівень вираженості в
них цих рис.

У запропонованому варіанті методика містить у собі чотири задані шкали і так звані вільні шкали, які пропонує сама дитина. Перевага цього
варіанту в тому, що він дозволяє побачити ступінь розвиненості системи особистісних конструктів і найбільш значимі для дитини критерії, за якими вона оцінює себе.

Психолог. Погляньте на розгорнуту сторінку. На ній намальовані кілька лінійок, які мають назви. У них відзначений початок, середина і кінець. Подивіться на першу. Угорі напис «Здоров’я». Уявіть собі, що уздовж цієї лінійки розставлені всі ваші однолітки. Праворуч — тільки здорові, тобто ті, котрі взагалі ніколи не хворіють і завжди почуваються прекрасно. Трохи лівіше — практично здорові діти, які майже не хворіють. І так далі. Ліворуч — ті, у кого зі здоров’ям зовсім погано — вони постійно хворіють і погано почуваються. Відзначте хрестиком на цій лінії, де, на вашу думку, стоїте ви.

Нерідко після цього пояснення діти питають: самопочуття просто тепер або взагалі. Варто пояснити, що йдеться про самопочуття взагалі, найбільш типове для них.

Психолог. А тепер — наступна лінійка. Праворуч — найбільш, ліворуч — найменш розумні. Позначте, де на цій лінійці ви.

Після цього багато молодших школярів перепитують, чи йдеться про навчання. Варто пояснити, що немає прямого зв’язку між оцінками у школі і розумом, тому що, наприклад, багато розумних людей можуть погано учитися через те, що навчання їм нецікаве. Варто зафіксувати таке запитання в протоколі проведення методики, оскільки воно містить у собі багато важливої інформації для діагностики:

а) може свідчити про те, що дитина розглядає шкільні успіхи як показник розуму;

б) для учнів віком 9—10 років може бути свідченням певного спізнення у формуванні самооцінки, оскільки для більшості дітей у цьому віці очевидна різниця між розумом і шкільними досягненнями;

в) побічно показує значимість шкільних успіхів для дитини й особливості її самооцінки, особливо в тому випадку, якщо її успішність або дуже висока або, навпаки, низька.

Аналогічно дається завдання за шкалами самооцінки характеру і щастя. Після цього дається завдання для самостійного створення шкал дитиною.

Психолог. А тепер, діти, самі придумайте кілька таких лінійок. Позначте, хто у вас буде праворуч за всіх, а хто — ліворуч, і відзначте, де ви.

Кількість вільних шкал не обмежується.

Час виконання завдання з вільними шкалами: 5—10 хв.

Після цього психолог просить дітей відзначити на намальованих шкалах, де б їх поставили їхні батьки: «Як, на вашу думку, вони вас оцінюють? Якщо вам здається, що ваші мама і тато оцінили б вас приблизно однаково, поставте один значок. Якщо між ними є велика різниця в тому, як вони оцінюють вас, проставте їхні оцінки різними позначками, але обов’язково напишіть, яким ви позначили татову оцінку, а яким — мамину».

Практика роботи з методикою показує, що майже завжди діти позначають батьківську оцінку однією позначкою.

Особливості проведення

При індивідуальному варіанті проведення інструкції аналогічні. Індивідуальний варіант кращий, оскільки при проведенні методики в малій групі (5—7 осіб) більшість правильно зрозуміє завдання, а в ході виконання роботи не впливатиме одне на одного (наприклад, не підглядатиме, не обговорюватиме свої оцінки тощо). Після переходу до завдання важливо простежити, щоб школярі правильно користувалися умовними значками і не позначали б очікувану батьківську оцінку тим самим знаком, що й свою.

Для кількаразового проведення методики в робочому зошиті дані три сторінки зі стимульним матеріалом. При повторному проведенні методики має сенс видалити з робочого зошита попередній бланк, щоб дитина не орієнтувалася на попереднє виконання завдання.

Інтерпретація. Про рівень самооцінки свідчить розташування оцінки щодо середини шкали. За даними А. Прихожан, при 100-міліметровій довжині шкал заниженою є самооцінка на рівні менше 45 мм, середньою — від 45 до 59 мм, високою — від 60 до 75 мм. Самооцінка більше за 75 мм може свідчити про завищену оцінку себе і вказувати на деякі особливості особистості дитини — закритість для негативного досвіду, нечутливість до помилок і невдач, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності. Проте такий результат може бути і примітивною спробою показати себе як найкращого. Особливості поведінки дитини під час обстеження дозволяють зрозуміти причину такого результату.

 

 

1 

2 

3 

4 

5 

6 

7 

8 

9 

10 

Занижена самоцінка середня самооцінка висока самооцінка завищена самооцінка

Низька самооцінка, показана дитиною, може бути, за даними А. Прихожан, результатом різних явищ: справжньої непевності в собі і невпевненості «захисної», коли декларування власного невміння і нездатності є виправданням бездіяльності і відсутності спроб що-небудь змінити на краще. У поєднанні з високою передбачуваною оцінкою батьків це може означати і так звану «примусову скромність», коли очікувана дитиною оцінка батьків є швидше відображенням прагнення ідеалу,
якого важко досягти, а власна самооцінка може приблизно відповідати
батьківській.

При аналізі очікуваної батьківської оцінки варто звертати увагу насамперед на її співвідношення з самооцінкою дитини. Збіг обох оцінок швидше за все вказує на те, що дитина не розрізняє ці оцінки, хоча в окремих випадках може спостерігатися при крайній замкненості дитини і небажанні говорити про думку батьків.     Невелика розбіжність очікуваної батьківської і власної оцінки (10—20 мм) свідчить про усвідомлення різниці між самооцінкою й очікуваною оцінкою.

Значна розбіжність (ЗО мм і більше) може вказувати про виражений конфлікт оцінок (наприклад, у випадку, якщо самооцінка дитини за шкалами розуму або характеру — 70, а передбачувана батьківська
оцінка — 40).

Вільні шкали становлять великий інтерес з кількох причин. По-перше, назви вільних шкал є тими параметрами, які можуть бути для дитини значимими. Ці назви можуть також відбивати систему батьківських оцінок («організовані», «цілеспрямовані» — оцінні категорії, вірогідно, запозичені від дорослих). Заслуговують на увагу і якісні характеристики назв — це можуть бути примітивні («гарні — погані») або тонші оцінні категорії. Число вільних шкал є показником розвиненості системи особистісних конструктів дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

Методика самооцінки особистості

ПІБ учня _________________________________________________

Вік _________ Клас__________________________________

Дата ________________________________

 

 

 

Моє здоров’я

1 

2 

3 

4 

5 

6 

7 

8 

9 

10 

 

Мої розумові здібності

1 

2 

3 

4 

5 

6 

7 

8 

9 

10 

 

Мій характер

1 

2 

3 

4 

5 

6 

7 

8 

9 

10 

 

Моя зовнішність

1 

2 

3 

4 

5 

6 

7 

8 

9 

10 

 

Мій авторитет у однолітків

1 

2 

3 

4 

5 

6 

7 

8 

9 

10 

 

Моя впевненість в собі

1 

2 

3 

4 

5 

6 

7 

8 

9 

10 

завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,366sec