Методика дослідження самооцінки Дембо – Рубінштейн

Інструкція

Дітям кажуть: «Погляньте на розгорнуту сторінку. На ній намальовані кілька лінійок, які мають назви. У них відзначений початок, середина і кінець. Подивіться на першу. Угорі напис «Здорові». Уявіть собі, що уздовж цієї лінійки розставлені всі ваші однолітки. Зверху – тільки здорові, тобто ті, котрі взагалі ніколи не хворіють і завжди прекрасно себе почувають. Трохи нижче – майже здорові діти, що майже не хворіють. І так далі. У самому низу – ті, у кого зі здоров’ям зовсім погано – ті,що постійно хворіють і погано себе почувають. Відзначте хрестиком на цій лінії, де на вашу думку, знаходитеся ви »

Нерідко після цього пояснення діти ставлять питання, що мають на увазі – самопочуття в цей момент або те, як вони почувають себе взагалі. Варто пояснити, що йдеться про самопочуття взагалі, як це найбільше типово про них.

«А тепер – наступна лінійка. Вгорі – найрозумніші, внизу – найменш розумні. Тепер на цій лінійці відзначте, де знаходитеся ви.»

Після цього багато школярів перепитують, чи йдеться про навчання.

Варто пояснити, що немає прямого зв’язку між оцінками у школі і розумом, тому що, наприклад, багато розумних людей можуть погано вчитися через те, що їм навчання не цікаве. Варто зафіксувати таке запитання в протоколі проведення методики, оскільки воно містить у собі багато важливої інформації для діагностики:

А) може свідчити про те, що дитина розглядає шкільні успіхи як показник розуму;

Б) для учнів віком 9-10 років може бути свідченням деякого запізнення у формуванні самооцінки, оскільки для більшості дітей у цьому віці очевидна різниця між розумом і шкільними досягненнями;

В) побічно показує значимість шкільних успіхів для дитини й особливості її самооцінки, особливо в тому випадку, якщо її успішність або дуже висока або, навпаки дуже низька.

Аналогічно дається завдання за шкалами самооцінки характеру і щастя. Після цього дається завдання для самостійного створення дитиною шкал:

«А тепер, діти, самі придумайте кілька таких лінійок. Позначте хто у вас буде вище за всіх, а хто – нижче, і відзначте, де ви». Кількість вільних шкал не обмежується. Час виконання завдання з різними шкалами – 5-10 хвилин.

Після цього психолог просить дітей відзначити на намальованих шкалах, де б їх поставили їхні батьки: «Як, на вашу думку, вони вас оцінюють? Якщо вам здається, що ваші мама і тато оцінили б вас приблизно однаково, поставте один значок. Якщо між ними є велика різниця в тому, як вони оцінюють вас, відзначте їхні оцінки різними позначками, але обов’язково напишіть, якими ви позначили татову оцінку, а яким – мамину.»

Практика роботи з методикою показує, що майже завжди діти батьківську оцінку однією позначкою.

 

Особливості проведення

 

При індивідуальному варіанті проведення інструкції аналогічні. Індивідуальний варіант кращий, однак при проведенні методики в малій групі (5-7 осіб) результат досить достовірний. Важливо простежити, щоб на самому початку всі діти в групі правильно зрозуміли завдання, а в ході виконання роботи не впливали б один на одного (наприклад, не підглядали б один за одним, не обговорювали б свої оцінки і т. ін.). після переходу до другої частини завдання важливо простежити, щоб школярі правильно користувалися умовними значками і не позначали б передбачувану батьківську оцінку тим самим знаком, що й свою.

Для кількаразового проведення методики в робочому зошиті дані три сторінки зі стимульним матеріалом. При повторному проведенні методики має сенс видалити з робочого зошита попередній бланк, щоб дитина не орієнтувалася не попереднє виконання завдання.

 

Інтерпретація

 

Про рівень самооцінки говорить розташування оцінки щодо середини шкали. При 100-мілімітровій довжині шкал заниженою є самооцінка на рівні нижче 45 мм, середньою від 45 до 59 мм, високою – від 60 до 75 мм. Самооцінка вища 75 мм може свідчити про завищену оцінку себе і може вказувати на деякі особливості особистості дитини – закритість для негативного досвіду, нечутливість до помилок і невдач, невміння оцінити правильно результати своєї діяльності. У той же час такий результат може бути і в примітивній спробі показати себе як найкращу. Особливості поведінки дитини під час обстеження дозволяють зрозуміти причину такого результату.

Низька самооцінка, показана дитиною, може бути результатом зовсім різних явищ: справжньої невпевненості в собі і «захисної», коли декларування власного невміння і нездатності служить виправданням власної бездіяльності і відсутності спроб змінити що-небудь на краще. У сполученні з високою передбачуваною оцінкою батьків це може означати і так звану «примусову скромність», коли зображена дитиною оцінка батьків є швидше відображенням рівня домагань у вигляді ідеалу, якого важко досягти, а власна самооцінка може приблизно відповідати батьківській.

При аналізі передбачуваної батьківської оцінки варто звернути увагу насамперед на її співвідношення з самооцінкою дитини. Збіг обох оцінок швидше за все свідчить про те, що дитина не розрізняє ці оцінки, хоча в окремих випадках може спостерігатися при крайній замкненості дитини і небажанні говорити про думку батьків. Невелика розбіжність передбачуваної батьківської і власної оцінки (10-20 мм.) говорить про усвідомлення різниці між самооцінкою й очікуваною оцінкою. Значна розбіжність (30 мм і більше) може говорити про виражений конфлікт оцінок (наприклад, у випадку, якщо самооцінка дитини за шкалами розуму або характеру – 70, а передбачувана батьківська оцінка – 40).

Вільні шкали становлять великий інтерес з кількох причин. По-перше, назви вільних шкал є тими параметрами, які можуть бути для дитини значимими. Ці назви можуть також відбивати систему батьківських оцінок («організовані», «цілеспрямовані» – оцінні категорії, вірогідно, запозичені в дорослих). Заслуговують на увагу і якісні характеристики назв – це можуть бути примітивні («гарні – погані») або більш тонкими оцінними категоріями. Число вільних шкал є показником розвиненості системи особистісних конструкторів дитини.

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,324sec