МАТЕМАТИЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ ОДЕСЬКОГО ТОВАРИСТВА ПРИРОДОДОСЛІДНИКІВ

У 1865 р. на базі Рішельєвського ліцею був відкритий Новоросійський (Одеський) університет. Одразу після відкриті в ньому розгорнулась активна науково-методична робота. Провідними викладачами у перший період існування університету були професори Сабінін, С. П. Ярошенко (18-16—1917), В. В. Преображенський (1846-1905), І. В. Слешинський (1854-1931). Наукові інтереси їх були різними. Дослідження найбільших і найменших значень визначених кратних інтегралів, варіаційне числення (Сабінін), методи знаходження особливих розв’язків звичайних диференціальних рівнянь і рівнянь у частинних похідних першого порядку, теорія визначників, проективна геометрія (С.П.Ярошенко), інтегрування рівнянь з частинними похідними вищих порядків, застосування в математиці (В.В.Преображенський), теорія еліптичних функцій» умови збіжності нескінченних неперервних дробів, особливо в комплексній області (І.В.Слешинськнн). Велика увага приділялась підготовці науково-методичних кадрів для університетів. Тематика навчальних дисциплін для студентів охоплювала головні розділи класичної та сучасної на той час математики.

У 1876 р. при Одеському товаристві природодослідників утворене математичне відділення, яке фактично виконувало функції Одеського фізико-математичного товариства. На його засіданнях обговорювались повідомлення оригінальною і оглядового характеру із математики, механіки, фізики, астрономії. З 1878 р. видасться друкований орган відділення під назвою “Записки математичного відділення Новоросійського товариства природодослідників”, що значно активізувало діяльність членів відділення, наукову та методичну робочу університету.

У наступний період кінця 19 початку 20 ст. оновлюється викладацький склад університету, тематика його наукових досліджень. Провідним математиком університету стає І. В. Слешинський і його численні учні: І. Ю. Тимченко (1863- 1939), В. А. Ціммерман (1866- 1939), Є. Л. Буницький (1874- 1952), В. Ф. Каган (1866- 1953), С. Й. Шатуновський (1859- 1929).

Для студентів вводяться спецкурси: числення залишків і його застосування в теорії визначених інтегралів, основи теорії аналітичних функцій, теорія кривих вищого порядку на площині (І. Ю. Тимченко), теорія кривих двоякої кривизни і теорія поверхонь, еліптичні функції (В. Ф. Каган) та ін.

Основними науковими інтересами викладачів були такі. Слешинський виявляє прагнення до обґрунтування, до точності і простоти доведення, займається в зв’язку з цим математичного логікою, що було взагалі новим для російських університетів того часу. Означена тенденція мала вплив на його учнів. Згодом в Ягеллонському університеті він видає двотомний курс лекцій з теорії математичних доведень, який викладався в руслі активних логіко-множинних досліджень передових європейських математиків.

Під впливом Слешинського Ціммерман уточнює доведення ряду результатів аналізу та варіаційного числення.

завантаження...
WordPress: 22.84MB | MySQL:26 | 0,330sec