МАШИНА ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ ЩУКАРЬОВА

В квітні 1914 року професор харківського технологічного інституту Олександр Миколайович Щукарьов на прохання московського Політехнічного музею виступив тут з лекцією “Пізнання і мислення”. Лекція супроводжувалася демонстрацією створеної А.Н. Щукарьовим “машини логічного мислення”, здатної механічно здійснювати прості логічні висновки на основі початкових смислових посилань.

“Машина логічного мислення” А.Н. Щукарьова була ящиком заввишки 40, завдовжки – 25 і шириною 25 см. В машині були 16 штанг, що приводяться в рух натисненням кнопок, розташованих на панелі введення початкових даних (смислових посилань). Кнопки впливали на штанги, ті – на світлове табло, де висвічувався (словами) кінцевий результат (логічні висновки із заданих смислових посилань).

Наприклад, при початкових посиланнях: срібло є метал; метали є провідники; провідники мають вільні електрони; вільні електрони під дією електричного поля створюють струм. Одержуємо логічні висновки: не срібло, але метал (наприклад, мідь) є провідник, має вільні електрони, які під дією електричного поля створюють струм; не срібло, не метал, але провідник (наприклад, вугілля), має вільні електрони, які під дією електричного поля створюють струм; не срібло, не метал, не провідник (наприклад, сіра) не має вільних електронів і не проводить електричний струм.

У нього виникає думка відтворити “логічне піаніно” – машину, винайдену в 1870 р. англійським математиком Вільямом Стенлі Джевонсом, професором Манчестерського університету. Джевонс не додавав своєму винаходу практичного значення. “Логічне піаніно” потрактувало і використалося тільки як навчальний посібник для викладання курсу логіки.

А.Н.Щукарьов виступав з лекціями з питань пізнання і мислення в багатьох містах України, в Москві і Ленінграді, демонструючи машину, побудовану Хрущовим, а потім – сконструйовану ним самим.

Проте головне, досягнення А.Н. Щукарьова, полягало в тому, що він, на відміну від Джевонса і Хрущова, бачив в машині не просто шкільну допомогу, а представляв її своїм слухачам як технічний засіб механізації сторін мислення, що формалізуються. Статтю “Механізація мислення. Машина Джевонса” він починає із згадки історії створення технічних засобів для рахунку: абак, машина Паскаля, що підсумовує, арифметичний прилад Лейбніца, логарифмічна лінійка і аналогові диференціюючі машини для вирішення рівнянь. Механізацію логічних процесів А.Н. Щукарьов, що формалізуються, розглядає як наступний крок в розвитку подібних пристроїв, що надають істотну допомогу людині в розумовій роботі. Як приклад в статті приводиться рішення задачі прогнозування електричних властивостей водних розчинів оксидів хімічних елементів. За допомогою машини були знайдено вісім варіантів розчинів електролітів і неелектролітів. “Всі ці висновки абсолютно правильні, – пише учений, – проте думка людська сильно плуталася в цих висновках”. Як пізніше в Радянському Союзі кібернетику (спочатку її становлення) оголосили лженаукою, так і в 20-е роки переконання А.Н. Щукарьова ряд учених оцінювали різко негативно.

Останню лекцію А.Н. Щукарьов прочитав в Харкові в кінці 20-х років. Свою машину він передав на кафедру математики харківського університету.

В історії розвитку інформаційних технологій в Україні і в колишньому Радянському Союзі ім’я А.Н. Щукарьова пов’язано з важливим кроком в області засобів обробки інформації – активною пропагандою важливості і можливості механізації (надалі – автоматизації) сторін логічного мислення, що формалізуються.

завантаження...
WordPress: 22.86MB | MySQL:26 | 0,468sec