Мамина колисанка

Тема: Мамина колисанка

Мета: на основі бесіди допомогти учням відчувати в глибині сердець, на якій висоті стоїть жінка – Матір; виховувати глибокі почуття любові до маминої пісні, батьків, свого роду; сприяти розвитку творчих здібностей дітей.

Обладнання: малюнки дітей «Наші мами».

Хід заняття

І. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми та мети заняття.

  1. 1.     Читання вірша.

Колискова пісня, колискова –

То найперша материна мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами…

Скільки в ній ласкавості і шани.

Скільки в ній тривожності людської,

І надій, і сивини гіркої…

Колискова пісня, колискова –

То солодка материна мова.

2.     Вступна бесіда.

–         Чи здогадалися ви, про кого вестимемо мову на уроці?

–         Так, про маму, про її колискову пісню.

–         Діти, як звати вашу маму?

–         Ким вона працює?

3.     Розповідь учителя.

Мати … Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє кожна дитина. Мама – це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилину страждання і горя. Мама для нас найрідніша. У неї добрі ласкаві руки. Вона може все зробити цими руками. У мами вірне, чуйне серце – у ньому ніколи не згасає любов. Мама ніколи не залишається байдужою і ніколи не пошкодує для своєї дитини. За добре і ніжне серце ми звертаємось до своєї матусі такими словами: мама, матінка, неня, матуся, мамуся, мамочка.

Сьогодні у нас мова про святиню : мамину пісню, адже колискова – це

пісня материнської душі і безмежної любові, ласки й неповторної

ніжності. А тому в ній так тісно переплетено радість і біль, тривога і

надія.

Колискова пісня! Лагідний мамин спів засіває дитячу душу любов’ю

до людей, до природи, до всього живого. Під спів маминої пісні

виростають поети, композитори, хлібороби, захисники рідної землі,

просто люди.

Мамині колискові пісні зачаровують надзвичайною ніжністю і простотою. В них – материна ласка і любов, світ добра і справедливості.

Раніше дітей гойдали у колисках виготовлених з лози. В Україні існував звичай, коли дитина виростала, колиску не викидали, її берегли, поки в цій оселі жили люди. Колиску робили з клена, осики, калини. У колиску, під подушечку клали чебрецю, м’яти. Ці трави зле з очей знімали, сон дитини оберігали. Матері співали пісень: «Котику сіренький …», «Тихесенько, люлечко, тихесенько …», «Ой ходить сон».

–         Діти, а яких колискових пісень співала вам матуся, коли ви були ще зовсім маленькі?

–         Які колискові пісні ви ще знаєте?

4. Читання оповідання «Ходи, сонку, в колисоньку»

Мама повернулася з дітьми з церкви. Маленький Михайлик захотів спати.

– Пісеньку, мамочко! – став просити синок.

Мати почала його присипляти:

Ой ходить сон коло вікон,

Ой ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти,

Питається сон дрімоти:

–         А де будем ночувати?

–         Де хатонька тепленькая,

Де хатонька тепленькая,

Де дитина маленькая.

Там будемо ночувати,

Там будемо ночувати,

Дитиночку колихати.

Почув котик ці співи, вмостився коло Христинки та й почав собі муркати. Мама згадала  пісню про котика і тихенько заспівала:

Котику сіренький, котику біленький,

Котку волохатий, не ходи по хаті,

Не ходи по хаті, не буди дитяти.

Дитя буде спати, котик – воркотати,

Ой на кота – воркота, на дитину – дрімота.

А-а-а-а!

А Христинці спати не хотілось. Вона взяла свою ляльку і почала співати:

Ой спи, дитя, без сповиття,

Поки мати з поля прийде

Та принесе три квіточки:

Одна буде дрімливая,

Друга буде сонливая,

Третя буде щасливая.

Михайлик уже заснув. Христинка перестала співати, вмостилася біля матері і попросила заспівати їй пісеньку. Мама пригадала свою улюблену колискову, яку співала їй ненька:

Спи, дитино, спи,

Очка зажмури.

Можеш, рибко, тихо спати,

Над тобою рідна мати

Шепче молитви.

Спи, дитино, спи!

Діти вже обоє поснули. Мама встала, нахилилась над ними, перехрестила і відійшла, радісно усміхаючись.

5. Знайомство з колисковими піснями.

Заколишу дитиноньку

(Українська народна колискова)

Ой ходила журавочка

Та й по комишу,

А я свою дитиноньку

Та й заколишу.

Ой ну люлі, люлі!

Ой люлі, люлі.

Прилетіли гулі

Та й сіли на люлю,

Та й стали гудіти.

А ви, люлі, не гудіть

Та й по хаті не ходіть,

У нас хата тісненька

І дитина маленька,

То ви її не збудіть.

 

Матінка і діточки

(Російська народна колискова)

Діточки рядком сидять

І на матінку глядять.

Баю-бай! Баю-бай!

І на матінку глядять.

Всі на матінку глядять,

З маком бублички їдять.

Баю-бай! Баю-бай!

З маком бублички їдять.

Люлі, люлі, баю.

(Білоруська народна колискова)

Люлі, люлі. Люлі,

Всі діти поснули.

Тільки мій синочок

Не спить, не дрімає,

З котом розмовляє.

Баю, баю, баю,

Я кота налаю,

Щоб до нас не ходив,

Щоб синочка не будив.

–         Чим подібні колискові пісні?

–         Подумайте, як їх треба читати.

6. Фізкультхвилинка.

Скочив котик,  (діти підстибнули)
Сів на плотик. (Діти присіли).
Миє ротик і животик. (показують відповідні рухи).
Він біленький і чистенький, –

Гарний Мурчик мій маленький. (Діти повертаються вправо і вліво)
7. Розгляд малюнків «Наші мами», виконані дітьми.

ІІІ. Висновок та узагальнення.

–         Діти, чи переконалися ви, що без маминої пісні, рідного неньчиного слова, немає людини.

– То ж кажіть своїм ненькам ласкаві слова щоднини, щогодини, бо хто ж боронитиме вас від усіх бід та самого себе?

ІV. Підсумок заняття.

–         Про що мовилось на занятті?

–         За що ми любимо мамину пісню?

Тому, що це нескінченна пісня. Допоки живе людство, допоки життя на землі, – і вона житиме. Той, хто не чув материної пісні, зостався бідним на все життя. Хай ніколи не забувається ніжна мамина колискова!

завантаження...
WordPress: 22.84MB | MySQL:26 | 0,377sec