Магістерська робота на тему: «МЕТОДИКА РОЗРОБКИ І ВИКОРИСТАННЯ РІВНЕВИХ ДИДАКТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ВЗАЄМНОГО РОЗМІЩЕННЯ ПРЯМИХ І ПЛОЩИН В ПРОСТОРІ В СЕРЕДНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ТА ВНЗ І-ІІ РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ»

ЗМІСТ

вступ    4

РОЗДІЛ І    8

Теоретичні основи теми “паралельність та перпендикулярність прямих і площин” в курсі стереометрії    8

§1 Паралельність та перпендикулярність прямих і площин.    8

§2 Аналіз дидактичної і методичної літератури по темі дослідження    37

§3 Аналіз підручників з геометрії щодо рівневого викладу матеріалу та забезпечення диференціації навчання    62

РОЗДІЛ ІІ    74

Методика розробки і використання рівневих дидактичних матеріалів та тематичних перевірочних робіт при вивченні паралельності та перпендикулярності прямих і площин у шкільному курсі стереометрії    74

§ 1. Методика розробки дидактичних матеріалів до теми “паралельність та перпендикулярність прямих і площин” в курсі стереометрії    74

§ 2. Методика розробки тематичних перевірочних робіт.    130

§3. Експериментальна перевірка розробленої методики.    149

Висновки та рекомендації    160

Список використаної літератури    163

Вступ

Актуальність дослідження. На зламі століть вітчизняна освіта виходить на якісно новий етап свого розвитку, характерними рисами якого є розбудова освіти на нових прогресивних концепціях, запровадження у навчально-виховний процес сучасних педагогічних та інформаційних технологій, науково-методичних досягнень. Розвиток національної школи, ставлення критеріїв державних освітніх стандартів, оновлення змісту навчальних курсів вимагають нових ефективних підходів до визначення та організації її структури.

Одним з перших кроків у реформі освіти є, вже відомий нам, проект критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, розроблений з метою гуманізації освіти, методологічної переорієнтації процесу навчання з інформативної форми на розвиток особистості людини, впровадження особистісно-орієнтованого підходу до навчання та підвищення якості і об’єктивності оцінювання.

В 2000/2001 навчальному році було розпочато реформу освіти України, яка передбачає реалізацію принципів гуманізації освіти, переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетенцій.

Відповідно до цього змінюються і підходи до оцінювання навчальних досягнень учнів. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня навчальних досягнень учнів.

При розробці проекту критеріїв, до роботи були залучені провідні вчені, методисти і вчителі України, було враховано традиції вітчизняної педагогічної науки та практики. Чи не найскладніше було розробити критерії справді позитивного оцінювання навіть щонайменшого поступу учня в опануванні і розумінні теоретичного навчання матеріалу, формуванні вмінь і навичок, здатності застосувати їх у житті. Домінантою було визначено саме досягнення учня, а не невдача.

Але ми є свідками того, що українська освіта просто не встигає за змінами у суспільстві. І вже помітні проблеми та можливі перспективи в освітній політиці. З одного боку, вчителі математики в основному оволоділи ідеями та змістом нової реформи і зусилля методистів та вчителів слід спрямувати на розробку методики вивчення матеріалу, яка орієнтована на чотири рівні навчання, на вдосконалення методів і форм викладання математики. Але, з другого боку, постає проблема викладання математики в звичайних (без поглибленого вивчення математики) класах, в яких одні учні збираються вивчати математику і після закінчення школи. А для інших вимоги шкільної програми завищені. Важливим засобом розв’язання цієї проблеми могла б бути рівнева диференціація, але впроваджується вона в школу занадто повільно. Це пояснюється тим, що, по-перше, диференціація вимагає від вчителя чи викладача вузу І-ІІ рівнів акредитації значних додаткових зусиль. А по-друге, багато вчителів з різних причин сприймають підручники математики, як зразок для наслідування, хоча в підручниках рівнева диференціація майже відсутня.

Як бачимо, існуючі математичні системи не задовольняють сучасне чотирьохрівневе навчання. Теж саме можна сказати про наявність дидактичних матеріалів, які має у своєму розпорядженні вчитель школи чи викладач вузу І-ІІ рівнів акредитації на даний час.

Згадані проблеми стосуються як звичайних шкіл, так і шкіл з поглибленим вивченням математики та вузів І-ІІ рівнів акредитації, на першому курсі яких, математика вивчається по дуже схожій програмі до програм перших двох видів навчальних закладів. Тому, враховуючи дані обставини, потрібно розробляти різні методичні і дидактичні посібники, видавати підручники.

Незважаючи на наявність значної кількості публікацій, окремих досліджень, в яких у тій чи іншій мірі розглядалась проблема рівневої диференціації по темах, необхідно зазначити, що, по-перше, ця проблема залишається досі не розв’язаною, а, по-друге, існуючі математичні системи не задовольняють сучасне чотирьохрівневе навчання. Те ж саме можна сказати про дидактичні матеріали, які має в своєму розпорядженні вчитель в даний час.

Все це зумовило вибір теми нашого дослідження “Методика розробки і використання дидактичних матеріалів при вивченні взаємного розміщення прямих і площин в просторі” в курсі стереометрії.

Тема “Взаємне розміщення прямих і площин в просторі” в курсі стереометрії має важливе значення в загальному розвитку дитини. При вивченні цієї теми узагальнюються та систематизуються знання учнів про прямі та площини, поглиблюються історичні знання з математики, продовжують формуватись навички роботи над теоремою.

В учнів формується: здатність самостійно аналізувати ситуацію, швидко адаптуватись до нових умов, уміння використовувати набуті знання, графічні навички (правильно і гарно виконувати малюнок); розвивається: інтерес до геометрії, геометрична і просторова уява, здатність аналізувати і робити обґрунтовані висновки, культура усної і письмової математичної мови.

Загалом, вивчення теми “Взаємне розміщення прямих і площин в просторі” в курсі стереометрії робить суттєвий внесок у розвиток логічної культури учнів.

Об’єктом дослідження є процес навчання математики в середній загальноосвітній школі.

Предметом дослідження є методика розробки і використання дидактичних матеріалів і тематичних перевірочних робіт з теми “Взаємне розміщення прямих і площин в просторі” в шкільному курсі стереометрії.

Мета дослідження полягає в тому, щоб розробити систему дидактичних матеріалів для рівневого навчання учнів теми “Взаємне розміщення прямих і площин в просторі” шкільного курсу стереометрії, яка б враховувала чотирьохрівневе навчання.

У процесі дослідження була висунута гіпотеза: впровадження такої методичної системи, яка ґрунтується на сучасній концепції чотирьохрівневого навчання за 12 – бальною шкалою, забезпечуватиме процес засвоєння учнями навчального матеріалу з теми “Взаємне розміщення прямих і площин в просторі“, сприятиме розвитку в них стійкого інтересу до успішного вивчення математики. Для досягнення мети планується розв’язати такі завдання:

– з’ясувати в якій мірі методична література, підручники та посібники, дидактичні матеріали задовольняють чотирьохрівневе навчання по темі;

  • розробити методику використання дидактичних матеріалів та тематичних перевірочних робіт з теми для чотирьохрівневого навчання.
  • експериментально перевірити розроблену методику.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблена методика допоможе вчителям при викладанні теми “Взаємне розміщення прямих і площин в просторі” в курсі стереометрії, в підборі та складанні відповідних завдань до кожного з чотирьох рівнів засвоєння учнями навчального матеріалу.

Результати дослідження доповідалися на науковій конференції студентів та магістрантів Кам’янець-Подільського державного університету і висвітлені в статті, поданій у збірник наукових праць студентів і магістрантів університету.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТЕМИ “ПАРАЛЕЛЬНІСТЬ ТА ПЕРПЕНДИКУЛЯРНІСТЬ ПРЯМИХ І ПЛОЩИН” В КУРСІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

§1 ПАРАЛЕЛЬНІСТЬ ТА ПЕРПЕНДИКУЛЯРНІСТЬ ПРЯМИХ І ПЛОЩИН.

Посилаючись на шкільні підручники [5], [7], [26], [43], а також літературу, яка рідко використовується в школі при вивченні стереометрії [1], [4], [25], [42], ми розглянемо теоретичні основи теми “Взаємне розміщення прямих і площин в просторі” .

1. Основні поняття. Паралельність.

  1. Взаємне розташування точки і прямої, точки і площини.

    Основними поняттями геометрії в просторі є поняття точки, прямої та площини.. Ми будемо позначати точки великими латинськими буквами: А, В, С, … , прямі – малими латинськими буквами: а, b, c, … , як це є і в геометрії на площині. Площини будемо позначати малими грецькими буквами:

    Точка і пряма можуть займати одна відносно другої різні положення. Точка може лежати на прямій, може не лежати. Замість того, щоб сказати “точка лежить на прямій”, говорять також “пряма проходить через точку”. Аналогічно і по відношенню до площин точка може займати різне положення. Точка може лежати на площині, може не лежати. Замість того, щоб сказати “точка лежить на площині”, говорять також “площина проходить через точку”.

    Сформулюємо тепер наступні “аксіоми сполучення“, з яких першими трьома користувалися в геометрії на площині.[42]

    Аксіома 1а. Існує одна і лише одна пряма, яка проходить через дві дані точки.

    Аксіома 1b. Кожна пряма проходить через безкінечну множину точок.

    ЗАВАНТАЖИТИ

    Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

    Metody Rozr I Vyk Rivn (1.9 MiB, Завантажень: 15)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
завантаження...
WordPress: 24.65MB | MySQL:26 | 0,341sec