Лютий у нашому житті: свята, прислів’я, приказки


Як нестримно летить час! Здається, ще недавно ми тішилися новорічними обрядами, а вже почався відлік лютого — останнього місяця зими. Хоч за своїм характером він і найконозистіший, та все ж сонце повертає на весну — день уже збільшується майже на три години; мудро підмічено в народному прислів’ї:
«Лютневий сніг весною пахне».

У багатьох народів, зокрема і в нас, до прийняття християнства, останній місяць зими завершував річний цикл. Це, ж стосувалося й давніх римлян. Оскільки лютий вважався завершальним місяцем року, то і його назва означала «очищення» (по-латинському «фебруаріс»). Нею й до сьогодні користується більшість європейців. Серед слов’янських народів мають «власні» назви поляки — «люти» та сербохорвати — «веляча» (щоправда, тут послуговуються і латинською назвою).

На Україні, як і в Білорусії, офіційно закріпилося слово «лютий». Його етимологічне коріння пов’язане з конкретними реаліями. Як стверджує відоме прислів’я, це пора надмірних контрастів — вітрів і кривих шляхів, морозів, снігів, відлиг та переметів. Проте в давніший час на Україні так називали січень. Лише наприкінці минулого століття остаточна назва— лютий — закріпилася за другим місяцем року.

Поруч з офіційною, в багатьох регіонах України користувалися (почасти вони існують, і нині) виключно діалектними накличками. Переважна їх більшість характеризує сувору й конозисту вдачу місяця — «сніжень», «лютень», «крутень», «зи-мобор», «бокогрій, «криводоріг», «межень» (тобто календарна межа між зимою й весною)

З останнім місяцем зими пов’язано безліч прислів’їв, недарма мовиться: «Січень, Пилипе, снігом засипле, лютий, Миколо, голками коле, а березень, Андрію, то дощем, то снігом сіє». І все ж найточніше характеризує його народне прислів’я: «Лютень сказав: «Якби я був у батькових літах, то бику-третяку роги вирвав би!». Проте сила у нього вже не батькова, бо лютий зиму видуває, а березень її ламає.

1 лютого – Макара. У давнину казали: «Який Макар, такий і товар». Якщо погода ясна, стверджує інше прислів’я, то і весна буде красна, рання й тепла.

4 лютого – Напівзимника.
«Якщо Напівзимниця дорогу перемете, то корінь підмете». Якщо схопиться хурделиця, то весь тиждень буде негожий; коли ж о півдні усміхнеться сонце, то закличе в гості ранню весну.

6 лютого – Оксани-Дороти. За цим днем прогнозували весну. Яка Оксана, така й весна. В лютім Дорота заповідає сніги та болота.

Коли день ясний і тихий, то весна буде гожою; якщо в обід сонце, то рання весна, а коли хурделиця, то затягнеться надовго.

8 лютого – Напівхлібниці. З нею пов’язували перелом зими, тому казали: «Який день, така й весна».

10 лютого – Юхима. Якщо вітряно, то літо буде мокрим, бо «Юхим приніс вітер на сире літо».

12 лютого – Трьох святих. У цей день не можна прясти, щоб протягом року не було наривів.

14 лютого – Трохима, Святого Валентина.
Рим, 50р. до н.е. Імператор Великої Римської імперії Юлій Цезар мріє створити найсильнішу армію в світі. “Справжній чоловік має бути справжнім воїном, а не сидіти біля жіночої спідниці, – заявляє Цезар. – І, оскільки, він має бути завжди в поході, далеко від дому, то ніщо не повинно зв’язувати його домівкою. Я забороняю воїнам моїх легіонів одружуватися. Таке розпорядження віддає славетний імператор, на пам’ятнику якого було викарбовано “Напівбогу”.

Але хіба можна заборонити сонцю світити і дощу зрошувати землю, хіба можна наказати пташкам не співати пісень, а молодому серцю не кохати? І наказ імператора летить “шкереберть”, коли молоді та гарні легіонери римського війська зустрічають дівчат

І якщо не можна вступити в шлюб за наказом імператора відкрито, то є можливість обвінчатися з коханою таємно, бо є серед римського війська отець Валентин, який всупереч наказу Цезаря з’єднує законним шлюбом серця закоханих.

Завдяки отцю Валентину було створено чимало сімей. Але й в такій справі не обійшлося без зради. На отця Валентина був написаний донос, його було заарештовано і за порушення наказу імператора страчено 14 лютого.


Подружні пари, які завдяки отцю Валентину знайшли своє щастя, почали називати його святим, а день 14 лютого вважати Днем Закоханих.


Якщо цього дня вітряно, то літо буде мокрим. (Додаток 11)

15 лютого – Стрітення, громниці, зимобор. Зі Стрітенням пов’язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. З цього приводу казвали: «Прийшла громниця — зимі половиця», оскільки «В цей день лютий до березня
приїхав».

На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Побутувало повір’я, що «громниці» (посвячені свічки) вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарствах, і коли надходила гроза, то запалювали, щоб «грім хати не підпалив», а токож давали в руки тим, хто помирав, коли читали відхідну. Посвяченою в цей день водою лікували хворі місця й пристріт. Навіть чумаків, які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб та сіль, скроплював стрітенською водою, а також волів і мажару, приказуючи: «Боже, тобі поможи!»

Кожен господар на Стрітення ретельно спостерігав за погодою, оскільки, як уже мовилося, зустрічаються зима з літом. При зустрічі літо казало:

– Помагай тобі Біг, зимо!

– Дай, Боже, здоров’я…— відказувала вона.

– Бач, зимо, – що я наробило і напрацювало, ти все поїла і попила!

Найбільш завбачливі навіть складали прогностик на кожну годину дня.

Якщо під вечір потепліло, то вважалося, що літо перемогло, а тому «зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима». Відтак примхи природи народжували численні прислів’я й прикмети.

Якщо на Стрітення півень нап’ється води, то хлібороб набереться біди.

На громницю маєш зимі половицю.

На громницю ведмідь буду свою або руйнує, або заново будує.

Якщо на Стрітення мороз буває, то ведмідь свою буду розбиває.

Як сонце ясне на громницю буде, то більш ніж перед тим снігу випаде всюди.

Як на громницю день ясний, то буде льон прекрасний.

Як на громницю з дахів ся тече, то зима довго ся приволоче.

Як на Стрітення метіль дорогу перемітає, то корм відмітає.

Як на Стрітення капає зі стріхи — не найдеться з літа потіхи.

Дуй не дуй, не к Різдву йде, а к Великодню.

Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.

Ясний і тихий день—на хороший врожай і рійбу бджіл.

Коли на Стрітення відлига — пропаде ще весна надовго.

Якщо на деревах іній — зародить добре гречка і бульба.

Якщо вранці випав сніг — на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень — зернові будуть середні, а у вечері — недорід.

На дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу.

Стрічаються на Стрітення зима з літом, щоб поборотися — кому йти вперед, а кому назад.

На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга.

Як капає зі стріх, то буде так капати з очей (себто ще повернуться морози).

Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна. (Додаток 12)

20 лютого – Парфенія. На цей день припадали «зимові діди», хоч починаються вони на другому тижні перед Великим постом. Переважно відзначали їх у п’ятницю, яку називали «поминальною» або «дідовою».

Це давні й високогуманні обряди поклоніння (вшанування) пращурів. До кожного дня готували обрядову страву і залишали на ніч для небіжчиків, «щоб діди повечеряли». Деінде коливо, виготовлене з куті, меду та узвару (до речі, це їство ще називали «четвертою страшною кутею», бо готували її і на поминки), відносили й на могилки.

Крім зимових, були ще «весняні діди», що припадали на другий тиждень після Великодня, «літні» — в п’ятницю на останньому тижні перед зеленими святами та «осінні» — в останню п’ятницю та суботу перед пилипівськими запусками. В ці дні не брали шлюбів і не організовували будь-яких розваг.

23 лютого – Прохора і Харлампія. До Прохора баба охала: «Ой, холодно!» А прийшли Прохір і Влас: «Вже весна у нас!»

24 лютого – Власа. Святий Улас, як і Юрій, вважається захисником і покровителем свійських тварин. Літні люди подейкували, що Влас у цей день пильно наглядає за тваринами, а тому чоловіки нагадували своїм жінкам: – Дивіться, молодиці, щоб завтра принесли раненько водиці з криниці! Нею наповнювали пляшечки, вкидали туди шматочок воску зі страсної свічки і ставили на покуть, де вона мала стояти три дні. В цей час Улас освячував її. Потім частину води вливали в криницю, а рештою скроплювали тварин.

Крім того, ті господарі, в яких було чимало худоби, спеціально наймали молитву, після цього з іконою і святводою ішли до стайні, щоб благословити тварин. Під час молебня освячували і свічку, якою лікували хворе горло.

В цей день відзначали так званий «Бабський празник». Жінки намагалися не працювати; винятком було — намикати три мички з клоччя, щоб ними «підкурити корову й теля». Під обід молодиці йшли до шинку і «замочували корови, щоб були лагідними». Потім, повернувшись додому, днищами (пристроєм, в який застромлювали гребеня) «били своїх чоловіків, аби вони були ласкавими до своїх дружин».

Після Власа невдовзі наступав піст, а отже, і закінчувалися весілля. З цього приводу казали: «Оляся, на заміж не ласься».

З Власом пов’язували і закінчення зими: «Прийшов Влас,-з печі злазь» чи «Пролив Улас олії на дороги – пора зимі вбирати ноги».

Якщо цього дня відлига, то морозів більше не буде. (Додаток 13)

27 лютого – Мелатія. Погожий день — літо буде гарне, але морози триватимуть.

29 лютого – Касяна. Він випадає один раз на чотири роки, тобто на високосний, і вважається нещасливим днем. З цього приводу в народі побутує така легенда.

Якось Касян та Микола йшли в церковних справах, зодягнувши білі ризи. Дорогою вони зустріли бабусю, що загрузла в багнюці. Миколай і каже: – Давай, Касяне, допоможемо старенькій.

– Я не можу, – відповів попутник.-Мої білі ризи забрудняться… Миколай тим часом допоміг бабусі вибратися з болота, але при цьому замастив свою одіж. Йдуть обоє мовчки, коли це їм назустріч вийшов Бог і питає: – Чого це в тебе, Миколаю, брудні ризи?

– Там, дорогою, загрузла бабуся,— відповів,— то я рятував її,

– А в тебе чому чисті? — звернувся до Касяна.

– А я не побажав бруднити.

– Гаразд,— відповів Бог,— якщо ти злегковажив святу заповідь – допомагати людям у біді, то пам’ятати тебе будуть раз на чотири роки, а Миколая за його добрий вчинок відзначатимуть двічі на рік!

Справді-бо, якщо Касянів день припадає тільки на високосний рік, то Миколая святкують щороку два рази — весною і взимку. Відтак вважається, що Касян спонукає на нестачу кормів і падіж худоби.

Загалом образ Касяна, за народними уявленнями, не вельми привабливий. Не випадково ж на похмуру людину казали: «Чого ти Касяном дивишся?» Він символізував надмірно сердитого і немилосердного чоловіка з довгими до колін бровами, віями та бородою, за якими нікого не бачить протягом трьох літ. Четвертого року брови піднімаються, і зле тому, на кого він подивиться: на людей — їм горе, на скот – на нього падіж. Вважалося, що той, хто народився 29 лютого, буде нещасливим. «Касян оком глянув, – відгукувалися про таких, – не буде з нього рож денного добра».

Люди в цей день намагалися не вставати з ліжка до схід сонця і не виходити на вулицю, щоб «Касян не глянув своїм зором», а також не працювати, аби не розгнівати немилосердника. (Додаток 14)

Прислів’я

Настав лютий— тверезий взутий, а пияк босий всяк.
Питає лютий, чи добре взутий, бо прийде марець і вхопить за палець.
В лютім сонце йде на літо, а зима на мороз.
Вже лютий геть підгриз–кидай сани й бери віз.
В лютому зима вперше з весною стрічається.
Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
Лютий виганяє ковсигів з гути.    

Лютий — гостро кутий.

Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добре чоботи.

Лютий — місяць вітрів і кривих шляхів.

Лютневий сніг весною пахне.

Лютий ведмедю в барлозі бік пригріває.

Лютень сказав: «Якби я в батькових літах, то бику-третяку роги вирвав би!»

Якби мені та сила, що в січні, каже лютий, то я бику-третяку роги вломив!

Лютий зиму видуває, а березень її ламає.

Ще рано лютому до березня в свати ходити.

На лютий «Добридень», березневим «Здорові будьте».

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.

Січню морози, а лютому хуртовини.

Лютневий сніг, мов з рукава.

Лютий сильний хуртовинами, а березень капежем.

Як в лютому гукнеться, так восени відгукнеться.

Лютневі прикмети — метелиці та замети.

Лютий зиму на ніч .замикає, а березень весну в гості припрошує.

Зима хоч припікає, зате комарів немає.

Зимове сонце, як, мачушине серце.

Холод не брат, а заметіль не сестра.

Зима хоч і біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.

Зимою сонце крізь плач сміється.

Приказки

Сніг лапатий — на негоду й мокречу.

Якщо птахи сідають на верхівки дерев — перед потеплінням.

Коли галки здіймають несамовитий галас, то буде відлига.

Горобці дружно цвірінькають — на відлигу.

Якщо сорока заховалася під дах, а снігур заспівав — бути хуртовині.

Голуби воркують — тепло віщують.

Півні ввечері розкукурікались — на відлигу.

Кури рано сідають на сідало — вночі приспичить мороз.

Гуси ховають дзьоби під крило чи стоять на одній нозі —на холод.

Свійські свині згрібають барліг і ховаються в нього – перед великим морозом.

Кіт шкрябає підлогу — на вітер і завірюху, дере стіну — на негоду, лежить черевцем догори — на відлигу.

Ясний місяць — до холоднечі, а круторогий — на мороз.

Якщо рано в небі з’являється «попіл» — червоніє небо, то на вітер, а як увечері, то на сніг або дощ.

Хмари йдуть низько—буде холодно, а коли пливуть проти вітру—на сніг.

Шумить зимовий ліс—чекай відлиги.

Довгі сухі гілочки ялини на хуртовину згинаються, а на погоду розпрямляються.

Гуси й качки купаються в снігу — на відлигу й вітер.

Білі хмари — на мороз, ясні сутінки — на холоднечу.

Ранкова зірниця швидко гасне — на мороз.

Дме вітер, а інею не було — чекай бурі.

Сніг йде лапатий — на тривалу негоду й мокречу.

Придивіться до візерунків на шибі: якщо їх пагони спрямовані вгору — морози триватимуть, а коли вниз — буде відлига.

Сильний сніг уночі та на світанку при слабкому вітрі віщує сонячну денну погоду.

Сніг йде, мов крупа,— чекай на тиждень морозу.

Якщо сніг гне гілля, врожай буде рясний.

Півень хвоста волочить — буде снігопад.

Багато взимку інею — влітку багато роси.

В лютому дерева вкриваються пухнастим інеєм — на щедру медову взятку.

Глибокий сніг узимку — на дощове літо.

Зимовий туман стелиться по землі —на одлигу.

Грім наровесні на голе дерево — погано вродять зернові.

Свиня рохкає, хоч і сита,— на мороз.

Якщо розсіл у діжці із квашеною капустою зменшується — на мороз, прибавляється — до відлиги.

Віконниці риплять на мороз.

Корова закидає хвоста на спину — чекай вітру й опадів; увечері п’є багато води — на мороз.

Великі бурулі на піддашках — буде побрий урожай кукурудзи.

Якщо вербові двері туго відчиняються — чекай відлиги.

Пугач кричить — на відлигу.

Перед хуртовиною свиня лягає писком до вітру, а корова, напившись води, здригається.

Рано-вранці побачиш самотнього крука високо в небі — чекай лютого морозу.

Вранці сорока стрибає з гілки на гілку — на відлигу.

Якщо зайці чутливо сплять і здалеку чують мисливців — стоятиме суха морозяна погода, а коли вибігають з-під ніг — відлига втримається.

Снігурі туляться до оселі — на великий снігопад.

Якщо в хаті без причини відчутно знижується температура — потепліє невдовзі.

Якщо басок на скрипці за ніч попустився—чекай відлиги.

Сонце сходить за хмари — на снігопад, а коли довкіл нього кільце — на вітер.

Буде сильний мороз, якщо в одному дуплі побачите кілька білок.

Притихли кімнатні птахи — на мороз.

завантаження...
WordPress: 22.85MB | MySQL:26 | 0,321sec