Людина — частина природи

Мета:

  • навчити учнів висловлювати своє судження про людину як частину природи, наводити приклади ставлення людини до довкілля й оцінювати їх з позиції моралі, обґрунтовувати необхідність ставлення до природи України як національного багатства народу;
  • сформувати розумне ставлення до природи.

    Логіка розкриття теми

  1. Науково-технічний прогрес не зробив людину щасливішою, а породив безліч проблем.
  2. Люди не зовсім усвідомлюють, зашкоджуючи природі, що загрожують

    собі.

  3. Людина — частина природи, бо живе за законами природи.
  4. Не природа мститься людині за її зло, а людина сама себе знищує.
  5. Якщо людина свято не буде поважати закони природи, вона себе знищить.
  6. Самознищення людини відбувається за умови несвідомого ставлення

    до природи, незнання її законів.

  7. Від кожного з нас залежить, чи збережемо ми себе і природу.
  8. Тільки культурна людина, в основі поведінки якої високі моральні якості, може розумно ставитися до природи.
  9. Тому треба в собі виховувати культурну людину, моральним обов’язком якої є збереження природи.

     

  10. Наші предки намагалися нас попередити і тому створили світогляд, в якому людина — частина Всесвіту, Космосу.
  11. До природи треба ставитися, як до себе.

    І. Етичний заряд

    Учитель на початку уроку висловлює впевненість, що кожен учень класу обережно ставиться до природи, не шкодить їй, не робить нічого такого, що загрожує її життю.

    II. Початок етичного діалогу та занурення в етичну проблему

    Розповідь вчителя:

    Людство на початку XXI століття досягло величезних технічних успіхів через науково-технічний прогрес і через загибель цілих регіонів нашої планети. Забруднено природу, забруднено людину, що призвело до захворювань, які не лікуються.

    Скажіть, будь ласка, чи стала людина щасливішою від того, що НТП крокує планетою і не збирається зупинятися?

    Учні висловлюють свої думки і наводять приклади, чому людину не можна вважати сьогодні щасливою. (Катастрофи, катаклізми природи, народження потвор, страждання душі й тіла тощо через нерозумне втручання в природу.)

    III. Логічний ланцюжок розвитку етичної проблеми

    Учитель. Скажіть, будь ласка, якщо більшість людей розуміють, що не можна безглуздо ставитися до природи, чому ж вони так роблять?

    (Міркування повинні учнів навести на думку, що люди не зовсім усвідомлюють, що зашкоджуючи природі, вони шкодять, перш за все, собі, бо вони є частиною живої природи.)

    Далі учитель пропонує провести роботу в групах з метою довести, що людина є частиною живої природи.

    Учні повинні згадати і довести, що людина живе за тими законами, що й природа: народ псує собі подібних, вмирає, бере енергію через продукти харчування (і не тільки!), природа теж бере енергію через воду, сонце…

    Після обговорення в групах, керівники груп висловлюють свої думки.

    Учитель. Як ви вважаєте, природа здатна відповідати людині злом за зло?

    Учні наводять приклади (Чорнобиль, наприклад) і за допомогою вчителя приходять до думки, що не йдеться про якусь помсту природи. Бо людина і є сама природа, то вона, шкодячи природі, знищує сама себе, тобто відбувається процес самознищення.

    У ч и т є л ь. Як ви вважаєте, що буде, якщо людина не буде свято поважати вічні закони природи?

    Учнів треба привести до думки, що людство вже зараз опинилося у пастці власної гордині. Люди завжди жили за принципом «На мій вік досить». Було досить, доки не зупинився духовно-енергетичний розвиток, про що говорять втрата ціннісних орієнтирів, зростання націоналістичних тенденцій, спалахи військових конфліктів, поширення захворювань, поява нових невідомих вірусів, які несуть загибель живому, різке скорочення життя людини.

    Учитель. Чому ж так відбувається?

    Міркування учнів повинні привести до висновку, що люди в своєму житті не замислюються над головним: вони не знають і свідомо не ставляться до вічних законів природи і не можуть попереджувати руйнування цих законів, бо більше піклуються про матеріальні, а не духовні потреби.

    Таким чином, сьогодні актуальною встає проблема: як захистити себе і природу від подальшого руйнування.

    IV.    Кульмінація етичного діалогу

    Учитель. Що може у зв’язку з цим зробити кожний з вас?

    Учням пропонується написати програму збереження природи. Оскільки ми з вами вирішили, що Природа — жива істота, це слово будемо писати з великої літери.

    V.    Вихід на моральний вибір

    Далі учні читають програми збереження Природи.

    Учитель. А чи будь-яка людина зможе розумно ставитися до Природи?

    Міркування приводять учнів до висновку, що не будь-яка, а тільки культурна людина, в основі поведінки якої лежать високі моральні якості. Тому треба виховувати в собі культурну людину, моральним обов’язком якої є збереження Природи.

    Далі учитель учням пропонує звернутися до світогляду давніх слов’ян, щоб усвідомити, що наші предки намагалися створити такий спосіб життя, який би не загрожував людині і природі знищенням.

    Розповідь учителя:    

    Наші предки намагалися нас наставити на шлях Істини.

    Слов’янські народи понесли великі втрати: війни, сталінські репресії, голод. Але останнім часом окремі сили намагаються знищити слов’янські народи духовно і економічно. Є документ, написаний 1945 року генералом Аденом Даллесом, керівником політичної розвідки у 1945 році, в якому написано, що США знайдуть своїх однодумців серед слов’ян, підмінять їхні цінності на фальшиві і змусять у ці цінності вірити.

    «Хамство і нахабство, брехню і обман, пияцтво і наркоманію, тваринний страх один перед одним, безсоромність, зраду, націоналізм і ворожнечу народів, перш за все ворожнечу і ненависть до російського народу: все це ми будемо спритно і непомітно культивувати. І тільки деякі здогадуватимуться або розумітимуть, що відбувається. Але таких людей ми поставимо у беззахисне становище, перетворивши їх на посміховисько…»

    Шлях зараз один: не допустити знищення людини.

    Світоглял давніх базувався на космічно-цілісному розумінні природи, її єдності з людиною.

    Давня людина визнавала себе пов’язаною із Космосом і космічними ритмами.

    У свідомості давніх слов’ян усі явища навколишнього світу від світової стихії: зірок, Сонця, Місяця, земного і небесного вогню.

    У народній свідомості світле завжди перемагало, несло багатство, щастя. Таким було слово Бог — в перекладі з санскриту — «щастя, багатство».

    Сонце собою прикрашає світлий світ, але не є першоджерелом.

    Світозарі божества, природа, врожай, в російській мові — «родник», «родители», «родньїе» беруть свій початок зі світу.

    Слов’янським богом був Світовіт — символ, куди сходяться всі сторони світу.

    Світло у свідомості народу було всезагальним початком, з’являлося у вигляді доступної для кожного стихії.

    Поняття «Космос» означає «всепорядок», який виник із Хаосу — безпорядку. Космос утримується вічними космічними законами.

    Слов’яни завжди вірили, що життя кожної людини продовжується після смерті. Душа має своє самостійне життя. Поняття про пекло у слов’ян не існувало, тільки про рай. Душа зливалася зі стихією зірок і продовжувала жити на своїй зірці.

    Слов’яни жили в природі, вважали себе її частиною, їхня релігія була сонячною, з проблемами, які вимагали негайного вирішення богатирською силою, рішучістю, сміливістю.

    Столиця давньоруської держави Київ вимагала об’єднання усіх сил для утримання своєї сили.

    У 975 році княгиня Ольга, яка очолювала російський престол, прийняла християнство.

    В новій релігії народ побачив конкретний для себе шлях до раю.

    Давньоруський тлумачний словник «Азбуковник» (XVI ст.) відтворює широту світогляду людей. Всесвіт у словнику визначається як «Весь світ», а «Людина і є весь Світ».

    Наука довела, що вплив Космосу і перш за все активності Соніїя на біосферу, на здоров’я і поведінку людини не можна переоцінити.

    Так, ми від цього залежимо. І наші предки намагалися нас попередити. Треба ставитися до природи так, як до себе.

    VI. Висновок етичного діалогу

    Учитель. Скажіть, будь ласка, а як же треба ставитися до природи?

    Відповісти на це запитання учитель пропонує за допомогою прийому «Сувій».

    Три сувої пускаються по рядам і кожен учень записує свою відповідь у ньому, закручує його і передає іншому.

    В кінці уроку учитель читає, що вийшло.

завантаження...
WordPress: 18.23MB | MySQL:23 | 0.447sec