Людське життя як найвища цінність у сучасному світі

Мета:

  • сформувати в учнів уявлення про поняття «цінність», «життя», «духовність», «духовна краса», «духовна потреба»;
  • розвивати в учнів потреби гуманістичної спрямованості, потребу у самовдосконаленні;
  • виховувати ставлення до власного життя та до життя інших людей як до найвищої цінності у світі.

    Міжпредметні зв’язки: історія, література. Логіка розкриття теми:

  1. Розібратися, що ж найцінніше, іноді людині дуже складно.
  2. Радість від задоволення матеріальних потреб недовготривала.
  3. До матеріального світу у нас інше ставлення, ніж до духовного.
  4. Без людей весь матеріальний світ не має ніякого сенсу.
  5. Цінності бувають різними, але найвищою цінністю є життя людини.
  6. Життя пов’язане з поведінкою людини, залежить від спрямованості її потреб.
  7. Матеріальні потреби — первинні.
  8. Духовні потреби — це найвищі потреби людини.
  9. Життя розвивається завдяки тому, що людина намагається задовольнити свої духовні потреби.

    10. Власне життя треба спрямувати на добро.

    ХІД УРОКУ

    І. Етичний заряд

    На початку заняття використовується методика «етичного заряду», яка полягає в позитивних установках, у формуванні позитивної Я-концепції учня.

    Учитель. Доброго дня, діти!

    Кожен день дійсно може стати добрим, якщо ми його наповнимо добром. Усе залежить від нас самих, наскільки ми спроможні не відповідати злом на зло, передбачати наслідки своїх негативних вчинків, у будь-якій події бачити не тільки негативне, але й позитивне. І я сподіваюсь, що сьогоднішній день для кожного з вас стане добрим. Кожний з вас зробить щось корисне, гарне, добре, і день пройде1 не даремно, бо комусь ви подаруєте своє добре серце.

    II.    Початок етичного діалогу. Занурення учнів в етичну проблему
    Проводимо діагностику потреб учнів. Кожен учень отримує аркуш,

    на якому йому пропонується написати, що для нього найдорожче в цьому світі. Після того, як діти написали, їм пропонується поділити все написане у два стовпчики: до першого треба віднести все те, що стосується задоволення нашого тіла, а до другого — душі. Учням ще важко виконати це завдання. Тому вони його виконують швидше на інтуїтивному рівні.

    Потім учитель просить бажаючих прочитати те, що учні записали до першого, потім — до другого стовпчиків. Діти в основному до першого стовпчика віднесли речі: іграшки, комп’ютер, одяг тощо. До другого — батьків, вчителів, сестер, братиків, улюблену справу тощо.

    Робимо висновок, що іноді розібратися, що ж найцінніше, дуже складно.

    III.    Логічний ланцюжок розвитку проблеми

    Починаємо бесіду. Оскільки до другого стовпчика діти можуть також віднести комп’ютерні ігри, модні записи, мобільні телефони, завдання вчителя — зробити корекцію уявлень учнів про матеріальні та духовні цінності. Діти такий вибір мотивують тим, що у них душа радіє, коли батьки купують телефон, модний одяг тощо.

    Учитель. Скажіть, будь ласка, скільки триває радість від того, що

    купили, наприклад, мобільний телефон?

    Дітей треба підвести до висновку, що така радість недовготривала, вона доти, поки не побачиш у когось іншу, більш «круту» модель. Адже хочеться завжди кращого.

    Учитель. А чому ж так буває? Чому при придбанні чогось матеріального ми радіємо недовго, а потім настає розчарування? А ми хочемо більше і краще?

    Учні роблять висновок, що матеріальне — це не головне в нашому житті, та й радість від нього якась неповна.

    Учитель. А чому ви більше зрадієте: придбаному комп’ютеру чи одужанню близької людини?

    Учні кажуть, що за близьку людину завжди переживаєш, і душа болить. За комп’ютер, коли він поламається, душа боліти не буде. Тому радість за одужання людини зовсім інша. Різних речей у світі багато, кожного дня з’являються інші, нові, модифіковані, а людина — одна, неповторна.

    У ч и т є л ь. Чи правильно я зрозуміла, що до матеріального світу у нас інше ставлення, ніж до духовного?

    Так вводиться поняття «матеріального» і «духовного» світу людини.

    Учитель. Кожен із вас для себе визначив те, що найбільш приємне для його душі, що його душу наповнює змістом. Деякі ще для себе не визначилися, нічого страшного. Це визначення відбудеться пізніше, прийде з досвідом. А щоб допомогти вам у ваших міркуваннях, що ж для вас найважливіше у цьому житті, я вам прочитаю уривок із поеми Є. Євтушенка «Мама та нейтронна бомба». Ви всі розумієте російську мову, тому я буду читати російською. Поет описує наслідки ядерної війни.

    А если взорвется нейтронная бомба,

    Тогда вообще не будет детей.

    Останутся только детские сады,

    Где взвоют игрушечные мишки,

    Плюшевую грудь

    Раздирая пластмассовыми когтями

    До опилок,

    И затрубят надувные слоны

    Запоздалую тревогу…

    Взрослых не будет,

    На целехоньких улицах

    Будут лежать целехонькие часы

    С застегнутыми браслетами и ремешками,

    Еше сохраняющими форму исчезнувших рук,

    Осыпавшиеся с пальцев обручальные кольца,

    Опавшие с женских мочек

    Бирюзовые и другие сережки,

    И только целехонькие пустые перчатки будут сжимать

    Целехонькие баранки целехоньких автомобилей.

    И я представил миллионы магазинов мира,

    Набитых обоями,

    Норковыми манто,

    Бриллиантами,

    Итальянскими сапогами,

    Японскими проигрывателями,

    Датским баночным пивом,

    Где будет все, но исчезнет одно —

    Покупатель.

    Подушки начнут воровать из музеев

    Неандертальские черепа.

    Рубашки сами себя напялят

    На статуй и скелеты.

    Детские коляски будут качать

    Заспиртованых младенцев из мединститутов.

    Бритвенные лезвия захотят

    Зарезаться от одиночества.

    Состоится массовое повешение

    Галстуков на деревьях.

    Книги устроят самосожжение,

    Тоскуя по глазам и пальцам.

    Вещи, возможно, адаптируются.

    Вещи сами начнут ходить в магазины

    И, наверно, устроят всемирную свалку,

    Когда пройдет непроверенный слух,

    Что в каком-нибудь магазине на окраине «Выбросили» человека…

    IV. Кульмінація етичного діалогу

    Учитель. Скажіть, будь ласка, чи є сенс в житті «речей», коли немає людини? Коли речі самі ходять до магазину, самі себе приміряють, і їм ніхто не заважає?

    Учні відповідають, що речі самі по собі нічого не варті. Вони мають цінність, оскільки потрібні людині. Без людей весь матеріальний світ не має ніякого сенсу.

    Учитель. І якщо ви згодні з таким висновком, давайте запишемо тему уроку.

    Учні записують: «Людське життя як найвища цінність у сучасному світі».

    Учитель. А чому ми найвищою цінністю вважаємо людське життя? 1 як ви розумієте поняття «цінність»?

    Роздуми учнів допомагають зробити висновок про те, що людина в навколишньому світі виділяєте, що для неї має позитивне або негативне значення (добро і зло, прекрасне та образливе), що має для неї якусь цінність. Цінним може щось бути не саме по собі, а тільки через людське ставлення до нього. Найціннішим є життя людини.

    V.    Вихід на моральний вибір

    Учитель пропонує учням утворити декілька творчих груп і знайти відповідь на запитання:

    Якщо ми визначили, що життя людини найвища цінність, то може нічого й не треба робити, а тільки їсти, пити, одягатися?

    Життя людини пов’язане з її поведінкою чи ні?

    Після обговорення в групах доходимо висновку про те, що їсти й пити треба, без цього неможливо жити, але тільки матеріальними потребами людина не може задовольнитися. Є інші потреби. Вводиться саме поняття «потреба» як необхідність організму чого-небудь. Учитель пояснює, що матеріальні потреби — первинні, без задоволення цих потреб людина помирає, але є люди, які намагаються прожити все життя, задовольняючи

    тільки ці потреби. Тоді виникає питання: чим ці люди відрізняються від тварин, рослин? Життя людини пов’язане з її поведінкою. Якщо життя спрямоване на добро, поведінка людини буде доброю.

    У людини є потреби більш високого рівня — духовні потреби. Духовний, дух, і душа духовність >*- слова одного кореня. Духовні потреби передають головний \ для людини зміст її почуттів, дій. Життя й розвивається завдяки тому, що людина | намагається задовольнити свої духовні потреби. Тому народжується мистецтво, робляться наукові відкриття, людина здатна любити, перетворювати світ на краще.

    Учитель. Наведіть приклади «духовної» людської поведінки.

    Після обговорення в групах діти наводять такі приклади.

    У ч и т є л ь. Як ви вважаєте, що є найголовнішим у нашому житті?

    Учитель повинен навести учнів на висновок, що головне — саме життя.

    Учитель. А навіщо ж нам це життя дається?

    Учні відповідають, що для виконання свого призначення.

    У ч и т є л ь. А чи можна сказати, що виконання призначення залежить від людини?

    V. Висновок етичного діалогу

    Учні відповідають, що так, але для цього треба спрямувати своє життя на добро.

    Учням далі пропонується оцінити ситуації та дійових осіб у ситуаціях з позиції проявів духовної краси людини. Для цього можна використовувати матеріал підручника.

    Для аналізу запропонованих ситуацій використовуємо методику «незакінченого оповідання».

    Ситуація:

    Дві подружки прийшли на концерт. їм батьки подарували білети на свято. До початку концерту залишалося сорок хвилин. І дівчата вирішили прогулятися парком та поїсти морозива. Коли вони стояли в черзі за морозивом, побачили дівчинку Іру яка з ними вчилася до п’ятого класу. Перша подружка Маринка подумала, що дівчинка теж прийшла на концерт, бо вона знала, що Іринка захоплювалася музикою, гарно співала. Вона навіть навчалася в музичній школі. А потім вони продали свою велику квартиру, дівчинка перестала спочатку ходити до музичної школи, потім сім’я кудись переїхала… А ще Маринка пам’ятала, що Іринка мріяла послухати цього співака, бо він був для неї улюбленим.

    Друга подружка Оксана її теж побачила..

  • Привіт,— сказала вона.
  • Привіт,— відповіла Іринка.

    — Ти теж йдеш на концерт?

    Іринка нічого не відповіла, опустила голову і пішла…

    Учням пропонується продовжити оповідання. Потім слухаємо різні варіанти закінчення оповідання, аналізуємо, робимо висновки.

    Учні повинні дійти висновку, що та людина здатна на духовно красиві вчинки, яка власні інтереси ставить нижче за потребу допомогти іншим.

    Домашнє завдання: напишіть будь-ласка міні-твір на тему «Що мені треба зробити, щоб мене вважали людиною з прекрасною душею».

    Словник

    Потреба — це психологічний стан, який переживає людина через необхідність у чому-небудь.

    Класифікація потреб

    Матеріальні: їжа, одяг, житло тощо.

    Соціальні: соціальний статус, авторитет, місце у суспільстві.

    Духовні (у світському розумінні): естетичні, пізнавальні, у самовдосконаленні, у милосерді, співчутті, виконанні моральних обов’язків.

    Духовна краса людини — духовні потреби ставити вище інших.

    Духовність — сукупність ознак, притаманних людині з багатим духовним світом, людині високо моральній.

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,351sec