Любов як… як альфа і омега

Любов найпрекрасніше, найвеличніше й найнезбагненніше почуття.

Щоб любити по справжньому, любити відданно, щиро та безмежно, слід докладати чимало зусиль, бо любов не приходить ззовні – її потрібно виплекати всобі.

 

 

Мета: розтлумачити глибокий зміст поняття любові, розкрити її основні аспекти; підвищити рівень компетентності учнів у питаннях пошуку супутника життя; попередити негативні явища в процесі дошлюбного спілкування.

Завдання: донести до учнів глибокий сенс і зміст поняття любові; інформувати про основні етапи розвитку любовного зв’язку між чоловіком і жінкою; попередити негативні явища, що можуть виникати в процесі дошлюбного спілкування через незрілість та необізнаність одного з партнерів або обох.

Матеріали: папір формату А – 4, гуашеві фарби, пензлі різного розміру.

 

Хід роботи

 

Вправа 1. «Асоціації до поняття любові»

Мета: активізувати учасників та стимулювати їх до продуктивної роботи.

Учасники по черзі висловлюють свої асоціації до поняття любові або проговорюють, що для них означає любов.

 

Вправа 2. Філософсько-психологічне міркування «Любов як альфа і омега»

 

Мета: донести до учасників глибокий сенс поняття любові, змусити замислитися над природою любові, стимулювати прагнення відчути її в собі та знайти в інших.

 

Любов
– абстрактне поняття. Адже кожна людина вкладає в нього виключно власне значення та розуміння.

Любов – початок та кінець, альфа й омега.

Любов – кінець для старого та початок нового, завершення одного життя , та початок двох.

Немає такої людини, яка тією чи іншою мірою не знала б, що таке любов.

Любити – означає:

  • відчувати себе, своє буття як особистості незмінним і радісним, незалежно від змін ситуації, ролі й самосприйняття;
  • переживати минуле, теперішнє й майбутнє як єдине ціле;
  • відчувати повноту зв’язку між власним «Я» і визнанням цього «Я» іншими людьми.

Любов — це мистецтво, що потребує досвіду та вміння концентруватися, інтуїції та розуміння, осягнення. Причиною того, що багато хто не визнає цієї потреби, на думку Е. Фромма, є те, що:

  • більшість людей дивляться на любов із позиції «як бути коханим», а не «як любити»;
  • існує уявлення, що проблема в самій любові, а не в здатності любити;
  • змішуються поняття «закоханість» і «стан любові», внаслідок чого домінує уявлення про те, що немає нічого простішого за любов, натомість на практиці все зовсім інакше.

Любов, за Е. Фроммом, — це активне зацікавлення у житті й розвитку того, до кого ми відчуваємо це почуття. Де немає активної зацікавленості, там немає любові.

Про універсальність, архетипність теми любові свідчать міфи та казки різних часів і народів. Чи не тому, що любов — найдужча потреба душі людини. Саме про це оповідає міф про Амура і Психею.

«В одного царя було три дочки. Молодша була гарнішою за всіх, її звали Психея. Слава про її красу ширилася по всій землі, і багато людей приїжджали лише для того, щоб помилуватися нею. Але Психею не влаштовувало, що нею тільки милуються, вона прагнула кохання.

Батько Психеї за звичаєм того часу звернувся до оракула за порадою, й оракул відповів, що Психею, одягнену в поховальний одяг, потрібно відвести у відокремлене місце для шлюбу з чудовиськом. Батько Психеї, засмучений таким поворотом подій, виконав волю оракула.

Залишившись сама, Психея відчула порив вітру, який переніс її в чудовий палац, де вона стала дружиною невидимого чоловіка. Загадковий чоловік Психеї взяв із неї обіцянку, що вона не допитуватиметься, хто він, не прагнутиме побачити його обличчя — інакше їм загрожує розлука, біди й поневіряння.

Але злі сестри, які страшенно їй заздрили, намовили довірливу Психею розгледіти чоловіка, коли він засне. Вночі, згораючи від цікавості, Психея запалила світильник і, побачивши свого чоловіка, впізнала в ньому бога любові Амура. Вражена його красою, Психея замилувалася Амуром — і крапля гарячої олії світильника впала йому на плече, й Амур прокинувся від болю. Ображений, він відлетів, а покинута Психея подалася на пошуки свого коханого. Після довгих митарств Психея опинилася під одним дахом з Амуром, але не могла з ним бачитися, а мати Амура — Венера — змусила її виконувати важку роботу. Тільки завдяки чудесній допомозі Психея могла впоратися із завданнями.

Коли Амур одужав віл опіку, він почав благати Зевса дозволити йому взяти шлюб із Психеєю. Бачачи справжню любов і подвиги Психеї в ім’я любові, Зевс погодився на шлюб закоханих. Психея отримала безсмертя і була зарахована до сонму богів. Така притча про бога любові й душі людини».

 

Обговорення.

Вправа 3. «Казка “Жінка-Скелет”»

Мета:
актуалізувати переживання учасників щодо проблеми любов в своєму житті, надати змогу зустрітися зі своїми прихованими внутрішніми переживаннями

Час:
5 хв.

 

Казка «Жінка-Скелет»

 

 

«Вона зробила щось ось таке, від чого її батько розгнівався. У чому саме вона завинила, ніхто вже не пам’ятає. Батько притягнув її на берег моря і скинув зі скелі вниз. Риби обгризли її плоть і виїли очі. Залишився скелет, який підводні течії перекочувати по дну.

Одного разу рибалка подався ловити рибу. Слід сказати, що багато рибалок
свого часу навідувалися в цю затоку, аж наш рибалка заплив далеко від берега й не знав, що всі намагаються триматися цього місця подалі, вважаючи, що тут водиться нечиста сила.

І треба ж було такому статися, що гачок, закинутий рибалкою, зачепився за ребро Жінки -Скелета. «Мабуть, мені попалася велика риба, — подумав рибалка.

— Нарешті!» Подумки він уже уявляв, скільки людей вдасться нагодувати такою величезною рибою, наскільки її вистачить, як довго він зможе відпочивати від своїх обов’язків. Рибалка боровся з важким вантажем, що вис на гачку, а морська вода кипіла і пінилася, човен підстрибував і тремтів, тому, що та, яка лежала на дні, намагалася звільнитися. Але що більше вона боролася, то більше заплутувалася у волосінь. Незважаючи на всі свої зусилля, вона нестримно наближалася до поверхні, бо волосінь, що зачепилася за ребро, тягнула її вгору.

Рибалка саме намагався зачепити знахідку сачком і тому не бачив, як із води виринув голий череп, не бачив коралів, що поблискували в очницях, і мушель, що обліпили жовті зуби. Коли він обернувся, тримаючи в руках сачок, то аж тоді побачив Жінку-Скелета у всій красі: вона звисала з носа човна, вчепившись у деревину довгими передніми зубами. «А-а-а!» — закричав    

бідолаха, і від жаху серце в нього затьохкало, очі полізли на лоба, а вуха запашіли вогнем. «А-а-а!» — заволав він і збив її з човна веслом, а потім почав гребти до берега, як очманілий. Від страху рибалка не збагнув, що скелет попався на його вудку, і зовсім перелякався, коли побачив, що жахливий привид прямує вслід за ним до берега. Він скеровував свій човен, то туди, то сюди, але Жінка-Скелет, не відставала, її подих збирався над водою клубами пари, а руки тяглися до нього, наче бажали схопити його й потягти на дно. «А-а-а-а-а!» — закричав рибалка, діставшись берега. Одним стрибком він вистрибнув із човна і, стискаючи в руці вудку, кинувся навтьоки.     

А коралово-білий скелет, обвитий волосінню, із брязкотом застрибав услід за ним. Рибалка на скелю — Жінка-Скелет за ним. Він через крижану тундру — вона слідом. Рибалка пробіг по м’ясу, розкладеному для просушування, і розкидав його на шматки своїми чобітьми. Невідступно слідуючи за ним по п’ятах, Жінка-Скелет підхопила кілька морожених рибин і почала їх жувати: адже так довго вона не мала в роті ні крихти. Нарешті рибалка дістався до своєї снігової хатини, іглу, пірнув у лаз і навкарачки заповз усередину. Він лежав у темряві, задихаючись і схлипуючи, а його серце калатало, як бубон, найгучніший бубон. Нарешті він у безпеці, в цілковитій безпеці, так, у безпеці! Слава богам, слава Ворону і багатій Седні… нарешті… він… у безпеці.

Рибалка засвітив каганець і — о жах! — на підлозі, як купа кісток, лежала вона: п’ята зачепилася за плече, коліно застрягло між ребрами, нога закинулася за лікоть.

Згодом рибалка не міг сказати, що тоді сталося: може, світло пом’якшило її риси чи причиною була його самотність. Тільки в його серці зажевріла іскра доброти, він повільно простягнув     почорнілі від сажі руки і, щось ласкаво примовляючи, як мати, втішаючи дитину, взявся розплутувати рибальську волосінь.

«Ось так, ось так, — спочатку він звільнив пальці її ніг, потім литки. — Ось так, ось так».     

Рибалка трудився всю ніч і врешті загорнув жінку в хутро, щоб зігріти. Тепер усі кістки Жінки-Скелета були на місці, як і має бути в людини.

Рибалка дістав кремінь і, відрізавши частину свого волосся, розвів маленьке багаття. Час від часу, займаючись іншими справами, він поглядав на неї. А вона, закутана в хутра, не говорила ані слова — не сміла, боялася, щоб рибалка не витягнув її з хатини, не скинув зі скель, не розтрощив їй кісток.

Рибалка почав клювати носом, заліз під хутряну ковдру і скоро заснув. Буває так, що коли людина спить, у неї з ока викочується сльозинка. Нікому не відомо, який саме сон стає тому причиною, але він навіяний тугою. Так сталося й цього разу. Жінка-Скелет побачила, як у світлі каганця блиснула сльоза, і їй раптом страшенно захотілося пити. Побрязкуючи кістками, вона підповзла до сплячого і припала до сльозинки ротом. Ця одна – єдина сльоза була як річка,і жінка пила її і пила, аж поки втамувала свою багаторічну спрагу.

Потім вона лягла поруч із рибалкою, проникла в нього і вийняла його серце, гучний бубон. Сіла і почала в нього з обох боків бити: бом-бомм! Бом-бомм!

І під цей ритм бубна вона заспівала: «Плоть плоть-плоть! Плоть-плоть-плоть!». Що довше вона співала, то більше її кістки обростали плоттю. Так вона наспівала собі волосся, виразні очі й красиві руки. Наспівала видолинок між ногами, наспівала груди — такі довгі, що ними можна було обгорнутися для тепла, і все інше, що потрібно жінці. Коли у неї все стало на місці, вона піснею зняла зі сплячого чоловіка одяг, залізла до нього в ліжко і міцно притиснулася до рибалки. Жінка повернула назад серце чоловіка, гучний бубон, і так вони прокинулися — сплітаючись тілами, з’єднані новим зв’язком, добрим і міцним.

Люди, які не пам’ятають, через що з нею сталася біда, кажуть, що вона пішла разом із рибалкою, їх годували досхочу істоти, яких вона знала, коли жила під водою. Люди кажуть, що це свята правда, а більше нічого вони не знають».

 

Після прочитання відбувається обговорення казки, особливо того, що найбільше вразило.

 

Проективна вправа 4. «Намалюй те місце казки, що найбільше сколихнуло твою душу»

 

Мета: актуалізувати внутрішній стан учасників, їхні переживання, конфлікти, приховані по чуття; за допомогою малювання зняти внутрішню напругу й стабілізувати емоційний стан.    

Матеріали: папір формату А 4, А 3, гуашеві фарби, пензлі. Час: 15 хв. Запропонувати учасникам намалювати фрагмент казки, що найбільше їх схвилював, на що найбільше вони відгукнулися емоціями, почуттями чи «тілом».

 

Психоаналітичне трактування казки та аналіз малюнків учасників

 

Мета: допомогти в усвідомленні та розумінні себе, своїх переживань, емоцій, внутрішніх протиріч і конфліктів.

Час: 15 хв.

 

Казка про Жінку-Скелет — дуже хороша метафора проблеми любові в сучасному світі, страху перед природою Смерті, істинний характер якої звикли прикривати різноманітними теоріями і вченнями, роз’єднуючи з її другою половинкою — Життям. Ми звикли думати, що за смертю йде тільки смерть, але це зовсім не так. Смерть завжди породжує нове життя, навіть якщо від нього залишилася лише купа кісток.

Неможливість дивитися на Жінку-Скелет і бажання визволити її від пут — ось що стає при чиною краху багатьох любовних зв’язків. Адже щоб любити, потрібно бути не тільки сильним, а й мудрим. Зустрівшись наодинці з

Жінкою-Скелетом, ми дізнаємося, що почуття неможливо отримати ззовні — вони періодично народжуються в душі й виходять назовні. Жінка-Скелет показує нам, що тільки спільне життя, долаючи всі підйоми і спади, всі початки й завершення, створює справжню, істинну, віддану любов.

 

Етапи любові (за казкою)    

Ця казка набуває особливої цінності, якщо розуміти її як послідовність із семи завдань, виконуючи які, одна душа вчиться щиро і глибоко любити іншу. Ось ці завдання:

  • побачити в іншій людині духовний скарб, навіть якщо спочатку не розумієш, що саме знайшов (випадково знайдений скарб);
  • пора, коли один утікає, а інший переслідує, пора надій і страхів для обох сторін (утеча та переслідування);
  • етап розплутування й розуміння складних взаємин (визволення Жінки –Скелета від пут);
  • етап довіри, що дає змогу розслабитися, знайти спокій у присутності й благодаті іншого (довірливий сон рибалки);

    – пора, коли двоє ділять і майбутні мрії, і минулі печалі, що знаменує початок зцілення старих ран, пов’язаних із любов’ю (зронена сльоза);    

    – звернення до серця для оспівування нового життя (серце-бубон і пісня);

    – злиття – тілесне й духовне (танець тіла і душі).

    Беззаперечним є одне: існує безсмертний зв’язок душі, який важко описати і в який навіть важко повірити, але який ми глибоко відчуваємо коли любимо!..У цій казці є два перетворення: одне – рибалки, а інше — Жінки-Скелета. Саме так має розвиватися любовний зв’язок — кожен із партнерів перетворює іншого. Сила й енергія кожного плутана, вона одна на двох. Чоловік віддає своє серце-бубон. Жінка віддає чоловікові знання найскладніших ритмів і емоцій, які тільки можна уявити. Ніхто не знає, чи будуть вони рибалити разом. Ми знаємо тільки те, шо вони будуть ситі до кінця своїх днів.

     

    Обговорення та аналіз малюнків.

     

    Рефлексія

     

    Мета: рефлексувати пережиті на занятті емоції та почуття.

    Час: 10 хв.

     

    Учасники висловлюють:

    – враження від заняття;

    – побажання іншим учасникам.

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,384sec