Листопад у нашому житті: свята, прислів’я, приказки

Про них так і кажуть: березень і листопад – як братові брат. В цьому є сенс – останній місяць осені з нестійким і надміру конозистим характером чимось скидається на перший весняний, обидва відмежовують різні пори року. Якщо березень запрошує в гості весну, то листопад замикає ворота осені. Тож і мовиться, що він «жовтню син, а зимі рідний брат»

Генеалогія місяця досить давня і цікава. Для переважної більшості європейських мов він має спільний латинський корінь «новем», бо обіймав дев’яту позицію в літочисленні Стародавнього Риму. Проте в слов’янських мовах, зокрема і в українській, листопад набув цілком самостійної назви. У білорусів це «лістопад», поляків та чехів – «лістопат», у сербохорватів – «студепи».

Такі наклички, здається, не потребують особливого пояснення. Під цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишний, природа біологічно налаштовується на зимовий спочинок.

Одначе листопад на Україні не завжди збігається з періодом падолисту. Скорше така назва пасувала б жовтню.

Зрештою, так воно й було у давнину. Ще за Київської Русі останній місяць осені називався «груднем», а сучасний грудень – «студнем». Чому ж тоді нинішній місяцелік в Україні прибрав цю не зовсім точну назву? Справді в тім, що за основу сучасного календаря було взято західноукраїнський поділ часу.а саме там завершальний місяць осені зберіг нинішню накличку.

На українському Поліссі довгий час зберігалася ще одна назва листопада – «братчини». Для сучасників слово це майже незнане. Хоч раніше воно віддзеркалювало глибокий зміст. Саме так називали гуртівні обрядодійства, що їх влаштовували в кінці осені.

… Листопад, падолист, напівзимник. Це місяць, для якого в знадобі і віз, і сани. Тільки ось для коней це чи не найтяжча пора року. «У листопаді, кажуть, коні найслабші, а як кобилі лист на голову паде або як вона на груді спіткнеться, то жереб’я скине. Тим і кажуть: на Симеона-Юди боїться кінь груди». З цим днем, який припадає на передостаннє число місяця, і пов’язують прихід зими.

4 листопада – Казанський день, Казаньська Божа мати. Остаточна межа переходу від осені до зими – міцно сковується земля, а відтак «морозцям дорогу вказує»


Якщо цього дня небо заплаче, то слідом за дощем прийде зима.

Якщо зранку дощить, то надвечір має піти сніг – ознака ранніх підсніжників.

5 листопада – Якова.
Якщо піде град або снігова крупа, то на Мотрону (22.10) наступить справжня зима.

8 листопада – Дмитра, Змитра. Жіноче свято. Проте з Дмитром пов’язані завершальні обряди тваринників. З цього дня свійських тварин уже не вигонили на пасовиська. Господарі остаточно розраховувалися з пастухами, а останні врочисто святкували завершення сезону.

До Дмитра ще дозволялося засилати сватів, а після цього починалися запусти, а тому закінчувалися весілля. На цю подію народ створив чимало дотепних прислів’їв та приказок.


До Дмитра дівка хитра, а після ще хитріша; … а по Дмитрі – лавку витри; … хоч кісся витри; … хоч кахлі витри; а по Дмитрі хоч сім за цибулю.

Випав сніг – увесь листопад буде холодним і морозяним.

10 листопада – Параскеви – П’ятниці. В цей день святкують лише жінки – не прядуть, не шиють, не золять і не розчісують волосся.


Якщо день сонячний, то чекай теплої зими, хмарно – всередині грудня будуть сильні морози.

14 листопада – Кузьми і Дем’яна. День зустрічі зими. Адже за старим стилем це початок листопада. Якщо розвезе дорогу – не жди морозів до початку грудня. Випаде сніг – на весняну повінь.

19 листопада – Павла. З ним пов’язують льодостав – замерзання річок і озер.

Йде сніг – чекай сніжну й добру для озимини зиму.

20 листопада – Феодора. Зима сідає на покуть.


Феодор сидить і землю студить. З Феодора – Студита стає холодно й

сердито. Якщо відлига – чекай морозів.

21 листопада – Михайла. Михайло неодмінно має сповістити про зиму, бо «приїжджає на білому коні». На Закарпатті останню суботу перед Михайлом називають «задушною». Жінки беруть до церкви по чотири калачі і відправляють службу по небіжчиках. Три калачі віддають попові і дякові, а один приносять додому і, розламавши, пригощають усіх членів родини.

Після Михайла закінчувалися весілля. За цим днем завбачували і весну.

Якщо відлига – не жди санного шляху до Миколи (19.12.)

Іній – на великі сніги, а туман – на відлигу.

На Михайла зима на білому коні приїжджає.

22 листопада – Матрони. Вже має бути покритою снігом земля.

Якщо на Матрони день гусь вийде на лід, то ще буде плавати по воді.

Якщо в листопаді Мотря на білім коні приїде, то гостру зиму нам привезе.

27 листопада – Пилипа, заговини, запусти на Пилипівку. У цей вечір, напередодні пилипівського посту, готують смачну обрядову вечерю: борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажать м’ясо, зокрема птицю. За звичаєм, до батьків приходять вечеряти дочки із зятями, а також запрошують кумів та одиноких сельчан. Залишки од вечері відносили бідним людям.

На заговини дівчата і хлопці організовували вечірку-складчину. На такі сходчини збиралися й сімейні родини.

З цього дня жінки починали прясти кужіль на полотно.

Іній – на врожай вівса, а дощ – на дорід пшениці.

Якщо хмарно або сніжно – травень буде негожий.
(Додаток 5)

28 листопада – Пилипівський піст. Якщо в цей день лежить сніг, то долежиться до повені. Хто святкує Пилипа, той буде голий, як липа.

Іній на Пилипа – буде овес, як липа. Яка ніч у Пилипівку, такий день у Петрівку. Як хочеш лози, то в Пилипівку вози.

29 листопада – Матвія, Симеона-Юди. Остаточно замерзає земля.

На Симеона-Юди кінь боїться груди.

Прислів’я

Листопад вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат.

Листопад білими кіньми їде.

Листопад вкриває першою кригою ставки, річки й озера.

Листопад стелить землю листям, а грудень снігом.

Листопад зимі ворота відчиняє.

Листопад уриває дня, а накликає ночі.

Якщо листопад дерев не обтрусить, то зима довгою бути мусить.

В листопаді світанок з сутінками в полудень зустрічаються.

Листопадовий день, що заячий хвіст.

Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий.

Листопадові води – для лук великі школи.

В листопаді зима з осінню бореться.

В листопаді голо в саді.

В листопаді зима саньми проїжджає.

В листопаді зима на заграді.

Не диво в листопаді білі мухи.

Листопад заспів зими і сутінок року.

Листопадові очі до снігу темні.

Листопад і колесо, і полоз любить.

Прийшов листопад до хати та й питає: «Чому загради у вас немає?»

Листопад напівзимник і передзимник, він колесо та повоз любить.

У листопаді сонця, як у старої баби чепуріння.

В листопаді на колесах виїзди, а полоз на віз клади.

Коли в листопаді небо заплаче, то слідом за дощем і зима прийде.

Хто у листопаді не мерзне, тому й коло Йордану нічого біда не зробить.

З листопадом бабам рада: ховатися на піч.

        

 

Приказки

Якщо перший сніг упав на мокру землю – залишиться, на суху – скоро зійде.

Яка погода в листопаді, така і в квітні.

Бурхливий листопад – на сувору зиму.

Після листопадових заморозків – грудневий мороз.

Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна й красна.

Якщо осінь багата на гриби – зима буде тепла.

Звідайся, Дмитре, яке наше хутро.

Якщо в листопаді появляться комахи – зима буде тепла.

Рано замерзне – довго не розтане.

Ожеледиця починається з туману.

Пізній листопад – до суворої і затяжної зими.

Перед дощем індички горбляться.

Кури сходяться докупи – на невеликі приморозки.

Кури хвостами стріпують – на вітер.

Якщо кури ходять до темна – наступного дня буде негода.

Туман спадає – на відлигу.

Пищить снігур – зима забариться.

Потріскалася кора на ясенах – буде холодна весна.

Коли хмари пливуть низько – буде дощ і похолоднішає.

Сонце рухається немов би в тумані – буде дощ.

Хмари висять низько – чекай вітру і снігу.

Пізньої осені вітри зі сходу – весна буде холодна.

Коти на піч лізуть грітися, знай: ніч буде з приморозками.

Якщо свійська птиця ховає голову під крило – буде холодно.

Грім у жовтні – на малосніжну, м’яку й коротку зиму.

Якщо молодик припаде на дощовий день, то весь наступний місяць буде дощовим.

Пізній гриб – пізній сніг.

Білий вогонь у печі – на відлигу, червоний – на мороз.

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,459sec