Липень у нашому житті: свята, прислів’я, приказки

Середущий місяць літа вважається періодом ягід і грибів та масової косовиці сіна. Чому ж тоді його нарекли липнем?

Спостережливий читач давно помітив: липи починають цвісти у червні. А якщо взяти до уваги й таку деталь, що старе літочислення — а саме за ним формувалися сучасні назви — відстає од нинішнього на чотирнадцять днів, то, природно, може виникнути запитання: чи не припустилися тут похибки?

Традиційно на Україні ростуть два сорти липи широколиста і дрібнолиста. Перша починає квітувати в середині червня, а в південнослов’янських країнах навіть ще раніше. Від того шостий місяць, тобто наш червень, у сербів і хорватів має назву «липень», у словенців «липан». Натомість у північних слов’ян він ідентифікується з українською: у чехів діалектне «ліпен», поляків — «ліпєц» і білорусів — «ліпен ь».

Відтак дехто схильний вважати, що назва в нашій мові походить усе-таки од дрібнолистої липи, цвітіння якої в основному збігається з початком місяця.

Пізніше при уніфікації інших назв за аналогією давнє «липець» морфологічно транскрибувалося у «липень»

2 липня – Мефодія. Якщо на Мефодія йде дощ, то він може йти перервами 40 діб.

6 липня – Горпини Купальної Цей день вважається одним з найкращих для заготівлі лікарських трав. Всюди на Україні люди удосвіта до схід сонця вирушати в ліс і на левади, щоб запастися природними зцілювачами. Заборонялося заготовляти трави лише «нечистим» жінкам, в яких на цей період припадала місячка.

7 липня – Купайла, Івана Купайла Давнє язичеське свято краси, молодості й самоочищення. З ним пов’язані цікаві обрядодійства біля води, які влаштовувала молодь у ніч з 6 на 7 липня. Хлопці готували вогнище, а дівчата вбирали Марену- живу гілку. З настанням сутінків парубки підпалювали ватру, через яку попарно перестрибували. Натомість юнки топили Марену, яка символізувала русалку, і пускали на воду віночки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя.

У цей день годилося обов’язково скупатися, а дітям, замість вогню; пострибати через кропиву. Всі, хто йшов до купайлівського дійства, намагалися не оглядались, щоб не наздогнала відьма, котра обов’язково мала бути присутньою на святі. Для того щоб її впізнати, необхідно мати при собі попіл з купайлівського вогнища, загорнутий у ганчірочку. Тоді відьма неодмінно підійде і скаже: «Віддай мені те, що у тебе є». Крім того, якщо цей попіл закопати біля воріт, то жодна з відьом не доїтиме корів.

У деяких регіонах наступного дня, на Купайла, дівчата робили з соломи ляльку, одягали її у жіночий одяг, вішати намисто на шию, а голову прикрашали стрічками, квітами й віночками. Натомість у супроводі дітей ходили з Мареною вулицями села, наспівуючи купальських пісень; зробивши обхід, йшли до річки чи ставу, роздягали ляльку і топили у воді.

В інших селах закопували на леваді виготовлену з дерева ляльку, ставили поруч стіл, накривали його скатертиною, клали хліб з дрібком солі і, взявшись за руки, ходили довкола, наспівуючи пісень. По закінченні дійства Марену відносили до річки й топили, приспівуючи: Потонула Маренонька, потонула, Наверх кісонька зринула…

Дівчата й хлопці намагались облити одне одного водою, хоч купатися з Мареною не годилося – «бо вона накличе бурю». На Закарпатті жінки робили на Купайла віночки і відносили на могилки своїх дітей, що народилися неживими або ж нехрещеними померли. В цей день навіть не пускали корів у поле. До дійних тварин на цілу ніч і день підпускали малих телят, «щоб відьма не нашкодила». Зібраний на Купала подорожник вважався помічним од багатьох хвороб. До Івана Купала дітки просять дощу, а після Купала він сам йтиме.

Кати до Івана проса буде з ложку, то буде і в ложку.

На Івана Купала баба муки не мала, а на святого Петра пирогів напекла.

Празник – Іван Бражник. Зелене Купало в літо упало.

На Івана нажала, а на Петра напекла. Після Купала не треба жупана.

До святого Івана робить муха на пана. Згадай мене до Івана, а я зроблю з тебе пана. Бджола каже: «Годуй мене до Івана – я зроблю з тебе пана; …то вона вбере тебе, як пана; …то наряджу тебе, як пана».

Догодуй бджолу до Івана, то нарядить тебе, як пана.

Люди вірили, якщо піти в ліс проти Купала, то можна побачити, як цвіте папороть. Коли ж зірвану квітку сховати за капелюх, то обов’язково пощастить знайти під землею золотий скарб. Купальська ніч зоряна — вродять гриби.

Велика роса на Івана- буде врожай огірків та горіхів. (Додаток 2)

10 липня – Самсона. Його іще називали Сіногній. На Самсона, бійся мусона.

Якщо йтиме дощ, то не годитиме сім тижнів – аж до бабиного літа.

12 липня – Петра і Павла. Цей день пов’язаний з літнім сонцестоянням. Найурочистіше його відзначали пастухи. В карпатському регіоні власники тварин організовували святковий обхід (Петрівку) на вигоні. Гуцули приносили пиріжки з сиром (мандрики, перевертаники), після чого пастухи влаштовували різноманітні змагання, розваги, танці. В цей день юним попасичам дозволялося зібрати один удій з усіх тварин і вигідно продати. Виручені гроші йшли на власні потреби. (Додаток 3)

13 липня – Полупетра, або Петрового батька. Одні вважали, що назва ця на честь Петрового батька, інші – лише самого Петра, а дехто пов’язував з тим, що свято наполовину менше. На Полупетра вшановували пастухів, а також тварин. Деінде навіть не доїли корів, а варили борщ у трьох горщиках, оскільки Петро тричі відмовлявсь од Христа. У цей день пастухи мали змогу відпочити – не відпасували тварин, а тому казали: «На Полупетра щаслива дітвора».

З Полупетром пов’язано чимало малитов, присвячених тваринам.

 

 

 

Молитва

«Христе, Боже наш, оберігай і опасай худобицю нашу вдень під сонцем, уночі під місяцем, під ясними зорями і на пізнілім ляганні, і на раннім вставанні, і на досвітніх годинах, де вона роси спасає, де води спиває.

Сохрани її. Боже, від звіра лютого, що її підстерігає, від язика злого, клевету-чого, і від гада гадовитого, ненаситного, і від чоловіка лукавого та невірного, і від усякого чорного зла, щоб повсякчас обминало її воно. Щоб зле обминало, а добре зустрічало.

Нехай прибуває на нашій худобці усього із роси, із води, із усякого цвіту, що цвіте на нашій землі!»

Щаслива та хата, де худоби багато. У ледачого господаря кінь не побіжить.

Як корова у хліві, то є харч на столі. Коло худоби походиш, – сам собі вгодиш.

14 липня – Кузьми і Дем’яна. Початок спеки. Кузьма і Дем’ян згубили жупан.

15 липня – Фотія. Закінчували косовицю сіна і починали готуватися до жнив.

З сіножаті пішли пожинки.

Якщо з’явилися жовті листочки на деревах – на ранню осінь і зиму.

18 липня – Кирила і Афанасія. Якщо місяць яскравий, то на щедрий врожай.

20 липня – Євдокії, Євфросинії. Переважно дощовий день, який започатковує негоду. Як зібрав сіно, то не страшна і Єфросина.

21 липня – Прокопа. Традиційний початок жнив. Дозрівання зернових збігалося з достиганням чорниць. Крім того, жінки до схід сонця йшли на городи рвати кріп як засіб для лікування головних болів,- дорослі відваром змивали голови, а дітей купали у ваннах.

Серед народу вважалося, що соловей співає доти, доки ячмінь не викине колос, а зозуля лише до Прокопа. Але це вже віщувало лихо. Натомість пасічники збирали бджолині рої тільки до Прокопа; після цього з них намагалися не створювати нових сімей, бо не встигнуть запастися на зиму медом.

На Прокопа жита копа. На Прокопа приготуй плечі до снопа. Якщо цей день дощовий, то хліб у копах може прорости. На Прокопа вже є на паті копа.

Прокіп нав’язав сім кін. Що за молодиці, що регочуть серед пшениці? (Копи).

23 липня – Антонія. Якщо гримить і блискає, то десь у полі копи горять.

25 липня – Прокла. Вважається, що в цей день бувають найрясніші роси. На Прокла все промокло.

26 липня – Гавриїла Архангела. Якщо сильна злива з грозою, то на дощову осінь.

29 липня – Валентини. Цей день вважається святом «іменного снопа».

31 липня – Івана Багатостраждальника. Цього дня жінки, котрих полишили чоловіки, відправляли в церкві службу Божу. Дехто вірить у те, що після цього зрадливці повернуться назад і будуть вельми вірними у подружньому житті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прислів’я

Липень не тільки полудень літа, але й липень – вершина літа.

В липні в коморі пусто, а зате в полі густо.

Хто в липні жари боїться, той взимку немає чим погрітися.

У липні хоч роздінься, а в грудні тепло одінься.

Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмажить.

У липні сонце йде на зиму, а літо на спеку.

У липні день одбуває, а жара прибуває.

Липень – пеклиця на зиму робить, а зима з’їдає.

Липень казати звик: «Я – грозовик».

У липні літо маківкою повито.

Готуй сани влітку, а воза взимку.

Погане літо буває, як сонця немає.

Літо на зиму робить. Літо збирає, а зима поїдає.

Літо робить запас, а зима витрачає на нас.

Сонце пригріє – усе доспіє.

Хто влітку скаче, той взимку плаче.

Літо пролежиш – взимку до сусідів побіжиш.

Літо селянинові батько і мати.

Кому влітку холод, тому взимку голод.

Буде літо, то буде й розмаїто, а прийде зима, то й хліба нема.

Хто влітку не ледарює, той взимку біди не чує.

Що в літі родить, то в зимі не шкодить.

Літом і баба сердита на піч.

Літо весь рік годує.

Що літо приробить – зима переводить.

Накосили косаниці та забрали в рукавиці.

Накосили скирду сіна, прийшла коза та й поїла.

Як буде нога в гною, то буде й губа в лою.

Трава така, що й миш не пролізе.

Приказки

Бджоли сидять на стінках вуликів — на сильну жару.

Кати бджоли ранком виграють—на нестерпну спеку.

Цвіте липа—ловиться сом.

Ластівки, літаючи низом, граються— на дощ та вітер.

Високо в небі в’ються ластівки —.утримається ясна погода.

Ліс без вітру шумить— на дощ.

Кроти нарили високі купини — буде тепла і ясна погода.

Золотиста вечірня зоря на безхмарному небі — утримається добра погода.

Мерехтять зорі —кілька днів буде ясно і сухо.

Червонувате сяйво навколо місяця — на погіршення погоди.

Темнішає сонячне проміння — бути грозі.

Висока й крута веселка — на вітер, низька й положиста— на дощ.

Глухий грім—до тихого дощу, розкотистий — на зливу.

Грім гримить довго й невиразно – на тривалу негоду, недовго – буде сонячно.

Якщо після короткочасного дощу з’явиться веселка, розфарбовуючи небо з півночі на південь, і червоний колір найяскравіший—на негоду.

Чим зеленіша веселка, тим густіший буде дощ.

Вода в річці піниться — за день чекай дощу, чорніє — буде буря.

Нічна роса не висихає—буде гроза; що більша роса, то жаркіший день.

Якщо по небу пливуть білі чи кругленькі хмари, то дощу не буде, а коли утворюють стовпчики, то увечері можлива гроза.

Літній ранковий туман — на ясну погоду.

Похолодання під час дощу — ознака того, що незабаром погода поліпшиться.

Хмари потяглися по небу смугами — буде дощ.

Небо в багрянцях передвіщає гарний ранок, але пізніше таки задощить.

Мурахи ховаються в гнізда— на грозу або сильний дощ.

Якщо «двері» в мурашниках відчинені по всій купині — опадів не буде.

Якщо при гарній погоді вітер різко змінив свій напрямок, то можна очікувати негоди.

Погожої днини в лісових криничках знизився рівень води — невдовзі буде дощ

Дощова вода стоїть у межах — на близьке прояснення, а як швидко всмоктується в землю — на тривалий зливний дощ.

Якщо павук вилазить з гнізда і тче нову павутину або ж на відкритому повітрі робить іншу з довгими нитками — буде гарна погода.

Комашня ховається в листі дерев — на дощ.

Якщо п’явки бунтують, судомно звиваються, виповзають з води і присмоктуються до сухого місця — бути грозі.

Озерна жаба вилізла на берег — просить дощу.

Жаби стиха покумкують — на дощ, голосно кричать — на хорошу погоду, мовчать— перед похолоданням.

Упіймався на гачок в’юн — чекай дощу.

Кажани довго літають після заходу сонця — буде ясно, й тепло.

До пізньої ночі сюрчать коники (цвіркуни) — ранок буде тихий і сонячний.

Перед дощем вовна на вівцях м’якшає і випростується.

Павуків майже не видно — на мінливу, а багато — на суху й теплу погоду.

Вороння злітає під хмари — до негоди.

Якщо влітку багато маточка (соту), то зима буде холодною.

Вранці на низинах суха трава — наступної ночі чекай дощу.

Латаття ледь-ледь піднімається вранці над водою, але із запізненням — по обіді прибуде дощ.

Вранці туман стелиться по воді — день порадує теплом.

Напередодні негоди збільшуються запахи застояної у ставках води.

Якщо вранці квіти мокриці закриті й поникли, то вдень слід чекати дощу.

Перед дощем кручені паничі складаються вузликом.

Якщо голки в будяка розм’якли, майже стулилися й не колються — перед дощем, а кати наїжачилися — на спеку.

Берізка польова згортає квіточки вінчиком у парасольку—на негоду.

Білі, жовті, оранжеві, рожеві й червоні квіти портулаку розкриваються тільки на сонячну погоду.

Якщо,земля під кущем бур’яну ніби покроплена водою — вдень задощить.

День паркий, а з листя осокора чи клена крапають «сльози» — чекай дощу.

Перед дощем пуп’янки троянд і шипшини не розпускаються.

Якщо жовта акація сильно пахтить і біля неї в’ються дрібні комашки — на дощ.

Якщо кіт згорнувся в клубочок і лапками приховав писок — похолодає, а кати вмивається, довго полизуючи лапку,— на суху погоду.

Корови лягають спати на дворі — буде гарна погода, під навісом—занегодить.

Череда ввечері повертається додому спокійно – завтра будехороша погода, якщо ж корови бунтують— втрачають спокій і ревуть—чекай негоди.

Якщо корови ввечері пожадливо скубуть траву— назавтра збереться на дощ.

Корови мало п’ють води, вдень сплять — на дощ.

Худоба збивається докупи — на негоду.

Корови знехотя й ліниво піднімаються вдень, коли їх вигонять у череду,— буде спека, а коли чекають попасичів — на спад температури.    

Гуси вилежуються і брьохаються у воді, котру їм заготувати,— на дощ.

Пес сідає на задні лапи й ніби повзе — на опади в будь-яку пору року.

З’явилася у вас млявість і тягне на сон — невдовзі занегодить.

Вогонь у печі біліє, а жар швидко гасне — завтра занегодить.

З’явився перший туман— іди по гриби.

Якщо влітку цвіте багато дикої моркви, то наступна зима буде теплою.

Якщо на сосні багато шишок—добре вродить ячмінь.

Жаркий липень, то і грудень буде морозяний.

Яке літо, така й зима, літо буряне — зима з заметілями.

Літо з грозами — зима зі снігом і морозами.

Літо сухе, спекотне—зима малосніжна, морозяна.

завантаження...
WordPress: 22.94MB | MySQL:26 | 0,364sec