ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ «ФРАНЦУЗЬКА ВЕСНА»

 

1 ведучий У рамках місячника «Французька весна в Умані», який став уже традиційним, ми сьогодні виражаємо любов і повагу до цієї прекрасної країни.

2-й ведучий.    О Франціє непереможна,

Співай, хай пісня лине кожна

У піднебесну височінь!

Великий, добрий мій народе,

Ти вісник правди і свободи,

Людських надія поколінь.

1-й ведучий.    Так писав Віктор Гюго про свою батьківщину. Тож здійснимо і ми подорож до загадкової Франції.

(Танець «Вальс». На екрані демонструються слайди з краєвидами Парижа)

2-й ведучий.    Звичайно, Франція це насамперед Париж, де майже кожна споруда – подих історії. Париж – це Мекка, до якої сходились дороги талановитих художників і поетів, письменників і композиторів.

1-й ведучий.    Мостом Мірабо прогулювався Гійом Аполлінер, красу Собору Паризької Богоматері оспівав В.Гюго в однойменному романі.

2-й ведучий.    Червоні та чорні відтінки французького суспільства відтворив Стендаль у романі «Червоне і чорне», серед парижан знайшов своїх героїв і Бальзак для «Людської комедії».

1-й ведучий.    Паризькі парки і собори відвідували герої творів Дюма, Мольєра, Мопассана, Руссо, Флобера.

(Вірш про Францію М.Рильського)

2-й ведучий.    Красу почуттів, силу переживань, мінливість настрою оспівали в своїй творчості королі французької поезії – Шарль Бодлер, Поль Верлен та Артюр Рембо.

1-й ведучий.    Найбільш оригінальним, містичним, найбільш натхненним і справжнім серед поетів французи назвали Поля Верлена.

2-й ведучий.    Він належав до поетів того типу, що для них світ відкривається переважно через звуки. «Найперше – музика у слові» – так проголосив Верлен.

(Учні читають вірші Верлена французькою і українською мовами)

1 біограф.     А зараз увійдемо в творчу майстерню французького письменника ХІХ століття Оноре де Бальзака.

2 біограф.    Це невеличкий будинок на околиці Парижа. Друзі допомогли оббити стіни блакитним коленкором, придбати у скупщиків кабінетний годинник, красивий килим, високе вольтерівське крісло. Невеликий письмовий стіл, покритий зеленим сукном, прикрашений бронзовим канделябром – підсвічником. Тут Бальзак почав працювати ночами. І працює, пише без пауз, зупинок. Пізніше маститий письменник скаже: «З опівночі до полудня я працюю, 12 годин сиджу в кріслі…». Папір повинен бути з голубизною, щоб не втомлювались очі, надто гладеньким. Поруч з чорнильницею стоять дві-три пляшечки з чорнилом. Пера для письма-тільки воронячі. Праворуч – маленька записна книжечка, в яку іноді записував раптові ідеї, плани. Більше на робочому столі не було нічого, ні книг, ні зошитів. Думки Бальзака випереджають його перо. Цей великий трудівник не знає відпочинку.

1 біограф.    В лютому 1952 року Бальзак отримав листа за підписом «Іноземка».

(Він тримає листа, а вона читає листа під музику)

Ви, ви зрозумійте мене, ви відчуйте мене так, як я, що мені судилося любити раз, один тільки раз, і якщо мене не зрозуміють – страждати і померти. Я віддала все серце, всю душу і все-таки самотня.

Ваші твори проникли в мою душу, ви прекрасний майстер. Я захоплююсь вашим талантом – прихиляюсь перед вами, я б хотіла бути сестрою вашою за тисячу льє від вас – я вас бачу, мені здається, що я живу; мені здається, що я живу Вашим життям, Вашими думками, але я вмію тільки їх відчувати, а не описувати. Я хочу обговорювати з Вами всі ваші роботи, висловлювати Вам, одному тільки Вам, і моє захоплення і мій осуд, бути для Вас і тільки для Вас вашим правосуддям, вашою мораллю, вашою совістю.

2 біограф     14 березня 1850 року Евеліна Ганська і Оноре де Бальзак вінчаються в костелі Святої Варвари у провінційному містечку Бердичів.

Бальзак виходить за руку з Евеліною, говорить:

Я одружився на єдиній жінці, яку любив, яку люблю ще більше, і буду любити до смерті. У мене не було щасливої юності, квітучої весни, зате буде захоплююче літо і тепла осінь.

Біографи    Його життя було коротким, але насиченим, в ньому було більше праці, ніж днів – таким було прощальне слово Віктора Гюго.

Слідом за Гюго і час сказав своє слово. Він відміряв для Бальзака і героїв людської комедії вічність і безсмертя.

1-й ведучий    Неможливо уявити Париж без Нотр-Дам де Парі. Його краса-чудове кам’яне вбрання, де кожний камінчик про щось промовляє. Він мовчазний, але красномовний свідок історії.

        Віктор Гюго увіковічнив його в своєму шедеврі, романі «Собор Паризької Богоматері».

2-й ведучий    Доля чи випадок так розпорядилася, але життєві дороги головних героїв роману Есмеральди, Квазімодо, Клода Фролло, Феба де Шатопера переплелися, а, можливо, сам собор розпорядився їхніми долями.

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,326sec