ЛІТЕРАТУРА ПОЧАТКУ XVI СТ.

Мета: Охарактеризувати пробудження під впливом полемічної літературної національної свідомості українського народу; розвивати в учнів уміння працювати з історичними джерелами; виховувати повагу в учнів до історії свого народу та видатних культурних діячів нашого народу.

Основні поняття: літературний стиль, жанр літератури, національна свідомість, гуманізм.

Обладнання: картки з текстовими джерелами

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Очікуванні результати

Після цього уроку учні зможуть:

  • називати літописні твори та твори полемічної літератури даного періоду;
  • розрізняти і порівнювати жанри літератури;
  • визначати характерні риси літературних творів полемічного жанру;
  • порівнювати ідеї та цінності західноєвропейського відродження з ідеями та цінностями представників ново латинської поезії в Україні.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань учнів

  1. Як і чого навчали у братських школах?
  2. Яке значення мала діяльність Івана Федоровича для України?
  3. Які перші друковані книжки видав Іван Федорович в Україні?
  4. Як ви думаєте, яке значення мала поява Львівського «Апостола» для культурного розвитку України?
  5. Як ви думаєте, яке значення мала поява «Апостола» та Острозької Біблії для української православної церкви?

    ІІ. Мотивація навчальної діяльності

    Боротьба за національне й соціальне визволення, розвиток української мови та початок книгодрукування – усе це сприяло розвиткові української літератури. Особливо ця тенденція посилилася наприкінці XVI ст. коли на Україні розпочався наступ контрреформації в специфічній формі унії. Це дало початок полемічній літературі (полеміка, дискусія, суперечка), яка розвивалася в цей час найшвидше. І сьогодні ми будемо вести мову про найкращі зразки полемічних творів створених в Україні.

    ІІІ. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

    Розповідь учителя

    Одними з перших значних полемічних творів тогочасною книжною українською мовою були дві книги ректора і викладача Острозького колегіуму Герасима Смотрицького «Ключ Царства небесного» та «Календар римський новий» (1587). У них автор засудив не стільки саму спробу приведення календаря у відповідність із астрономічними законами, скільки примусовий характер нововведення і його культурно-соціальні наслідки. До того ж календарні новації добре накладалися на загальну картину контрреформаційної реорганізації католицького світу. Тому Г. Смотрицький використав їх як привід для різнобічної критики папства та єзуїтів з позицій культурних цінностей традиційного православ’я. Нападки на православних і звинувачення на їх адресу з боку католиків автор розцінював як ознаку втрати ними справжнього духовного зв’язку з апостольською традицією, і передусім з апостолом Петром, «ключарем небесного царства», бо саме цим зв’язком любили хизуватися єзуїти, що називали римських пап прямими наступниками цього апостола, який нібито був першим єпископом у Римі.

    Запитання

  • Що засудив у своїх творах Г.Смотрицький?
  • Хто закликав «Повстаньте, почуйте і піднесіть очі душ ваших»?
  • Яке враження мали твори Смотрицького на тогочасне суспільство?

    Розповідь учителя

Дещо інший ідейний напрям у полемічній православній літературі репрезентував Іван Вишенський (бл. 1550-1620), якого поряд з Христофором Філалетом і 3. Копистенським історики вважають кращим полемістом свого часу. Вишенський був родом з м. Судова Вишня у Східній Галичині (тепер Львівська область). Замолоду жив у Луцьку. з 80-х років XVI ст. – на Афоні (півострів в Егейському морі), де став ченцем Афонського монастиря, одного з найбільших центрів православного чернецтва. У 1604 р. повернувся до України два роки жив у Львові та інших місцях, після чого знову відправився на Афон де й помер аскетом-печерником.

Його погляди відрізнялися віл інших полемістів тим, що він виступав не лише проти національно-релігійного, а й соціального гноблення. Якщо Христофор Філалет був представником шляхетського аристократизму, то Іван Вишенський представляє демократичні кола українського суспільства. На сьогодні відомо 17 творів Вишенського – трактатів : листів-послань, написаних між 1588 і 1615 роками, які вік надсилав з Афона до України, Десять з них він об’єднав у рукописну «Книжку», яку хотів видати в Острозі. За життя Вишенського надруковано було тільки скорочену редакцію «Пісанія к утекшим от православної віри єпископам» (1598). Але його твори, такі як «Порада», «Обліченіє діявола-міродержца», «Зачапка мудраго латинника з глупим русином», «Позорище мисленноє» та інші, активно поширювалися у списках. Він виступав проти вищої ієрархії, що призвела до унії, а також проти католицької та західної культури. На відміну від інших українських полемістів Вишенський був прихильником старовини, не визнавав тогочасної науки. Характеризуючи стан тогочасного суспільства, полеміст пише, що в «Лядській землі» «ність міста цілого от гріховного недуга – все струп, все ран, все пухлина, все гнилство, все огнь пекельний…». Вишенський вихід бачив лише у покаянні, моральному очищенні, відмові від земних благ, в поверненні до ідеалів перших християнських громад, де всі рівні перед Богом. Спроба Вишенського пропагувати свої ідеї безпосередньо в Україні була невдалою, його ідеологію відмови від європейських культурно-цивілізаційних надбань діячі українського національно-культурного руху не сприйняли і засудили як безперспективну за тогочасних умов.

Запитання

  • Кого вважають кращими полемістами свого часу?
  • Коли І.Вишенський повернувся на Україну?
  • Скільки сьогодні відомо творів-трактатів і листів послань?
  • Вишенський був прихильником _______ не визначав тогочасної науки

    Цікаво знати

Визначним твором полемічної літератури стала «Палінодія, або Книга оборони…» (1620-1622 рр.) Захари Копистенського, архімандрита Києво-Печерської лаври. Автор веде розповідь «із відстані років» і гостро критикує прихильників Рима. Проте у своєму творі він вже не заперечував «латинську мудрість», а доводив, що ця мудрість, «позичена в греків», які були справжніми торцями європейської освіти й культури. У «Палінодії..» на особливу увагу заслуговує важливий теоретичний злам, який стався у ставленні до латинської науки». Якщо вона «позичена в греків», прямих учителів «народів словенських», то немає нічого негожого в засвоєнні цієї вченості православними, звичайно, за умови її очищення від «папсько-єзуїтських» спотворень. Сам З. Копистенський у «Палінодії…» щедро черпав образи й теоретичні підходи з «латинської вченості», зокрема з ренесансної та барокової, і, користуючись навіть творами таких ідеологів контрреформації, як Бароній і Ботеро, перетлумачував їх відповідно до своїх ідейних завдань оборонця православної церкви і рідного народу. Видатними творами полемічної літератури є також праці, що увійшли до збірок «Меч духовний» та «Труби словес проповідних», автором яких є Лазар Баранович.

Полемічна література XVI – початку XVII ст. відіграла важливу роль у пробудженні національної та соціальної свідомості українців.

Запитання

  • Чому автор не заперечує «латинську мудрість»
  • У «Палінодії» на увагу заслуговує важливий теоретичний злам, який стався до ставлення___________

ІV. Узагальнення та систематизація знань

  • Чому на вашу думку саме у XVI-XVIІ ст. в Україні були дуже поширені твори полемічної літератури.

V. Домашнє завдання

Опрацювання запитань у зошиті

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,447sec