Лексичні норми української літературної мови

Тема: Лексичні норми української літературної мови.

Мета: Узагальнити та поглибити вивчене про лексичні норми української літературної мови; удосконалювати вміння проводити лексичні заміни з метою підсилення тієї чи іншої стилістичної ознаки, розвивати навички виправляти лексичні помилки; виховувати бажання додержуватися лексичних норм.

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань з елементами повторення.

 

Хід уроку

Епіграф.

Вигострю , виточу зброю іскристу,

Скільки достане снаги мені й хисту.

Леся Українка.

І. Організаційна хвилина.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда за питаннями.

  • Що таке норма літературної мови?
  • Якими нормами регулюється усне літературне мовлення?
  • Які норми властиві писемному мовленню?
  • Чому не можна порушувати літературну норму?

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку. Робота з епіграфом.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

План.

1. Слово і контекст ( Слово як одиниця мови харак­теризується здатністю вступати в смислові зв’язки з іншими словами, що впливає на стиль тексту чи його емоційно-експресивне забарвлення.

Сполучуваність слів — це здатність їх поєднува­тися з іншими словами в процесі формування й ви­словлення думки. Сполучуваність слів залежить від особливостей тих понять, які вони позначають.

Наприклад, іменник кінь може сполучатися з та­кими прикметниками: молодий, гарний, гнідий, доб­рий, розумний та ін., але не можна сказати ранковий, солодкий, густий кінь, бо ці поняття не сумісні. Сти­лістичне забарвлення тексту виникає внаслідок спо­лучуваності стилістично нейтральних і стилістично маркованих слів.

Найчастіше в ролі останніх виступають слова в переносному значенні. Це розширює рамки їх сполу­чуваності, і в художньому стилі цілком доцільне ре­чення: Гляньте, як гостро мчить степом кінь!

Стилістична виразність слова виявляється в сло­весному оточенні, тобто в контексті. Саме контекст (словосполучення, речення, текст) дає змогу точно встановити значення слова, що входить до його складу.

Сполучуваність слова дає цілий ряд обмежень — значення слова, стильова приналежність, емоційно-ек­спресивне забарвлення, граматичні особливості, норми слововживання. Знання цих відомостей називають да­ром слова, або мовним чуттям, яке забезпечує пра­вильну побудову висловлювань.

Вводячи те чи інше слово в контекст, мовець завжди вживає його в одному значенні, хоч воно може мати їх декілька. Наприклад, слово літо означає пору року, що охоплює три місяці — червень, липень, сер­пень. Коли ж літо холодне, з дощами, то цілком закономірне речення: Чи буде цього року літо? — хоча відомо, що літо буває щороку.)

2. Лексичні норми – точність, доречність, виразність, образність. (Найголовнішими засобами точності нашого мов­лення є лексичне багатство української мови, бо воно містить великі можливості для вибору. Наприклад, щоб утворити словосполучення з прикметниками гро­мадський, громадянський, ми повинні точно визначити їх смисл: громадський — належний громаді, зв’язаний з громадою (громадські інтереси, громадські збори, громадське доручення); громадянський — властивий свідомому громадянинові, цивільний, державний (гро­мадянська гідність, громадянський обов’язок, грома­дянський шлюб).

Найбільше можливостей для вираження точності мовлення мають багатозначні слова, терміни, синоні­ми, омоніми, пароніми. Досить важко будувати ви­словлювання, використовуючи іншомовні, застарілі, професійні слова, фразеологізми.

  Доречність — ознака мовлення, яка організує йо­го точність, логічність, чистоту, вимагає такого добору мовних засобів, що відповідають меті й умовам спіл­кування. Доречне “мовлення відповідає темі висловлю­вання, його логічному змісту, емоційному забарвлен­ню. Доречне мовлення обов’язково вимагає врахування ситуацій, складу мовців, форм (усної чи писемної) мови. Важливою є стильова доречність. Кожний стиль будується на виборі мовних засобів, їх співвідносності. Для наукового стилю доречне використання наукових слів, термінів, а для офіційно-ділового — ділової лек­сики. Тому доречність — важлива ознака кожного стилю мовлення.

 Виразність мовлення — не менш важлива його якість, ніж інші. Але ця якість най­більше залежить від особи мовця, його ерудиції, знан­ня мов, мовленнєвих умінь і навичок. У мові є невичерпні запаси виражальних за­собів, які роблять наше мовлення виразним. Це насамперед засоби художнього мовлення і засоби звуко­вого мовлення. Виразність включає в себе й образність мовлення. Ця його якість передбачає вживання слів і словосполучень у незвичному, метафоричному зна­ченні, що дає можливість образно, художньо відтво­рювати дійсність.)

3. Лексичні помилки. ( До лексичних недоліків і помилок належать:

1. Бідність і одноманітність ужитих у переказі чи творі слів, причиною чого є незнання синонімів або невміння користуватися ними (Марко все життя присвятив народові. Всі сили і вміння він віддав для на­роду. І за це народ любив його.).

  1. Вживання слова в невластивому йому значенні (Від імені колективу вручаю вам вітальну адресу. Князь Ігор був дуже честолюбивим, честь для нього найважливіше. Ці міста з закону треба відредагувати.).
  2. Порушення лексичної сполучуваності: (Федько виконав справжній подвиг. На свята мама завжди виготовляє смачну їжу. На зма­ганнях наша команда одержала друге місце.).
  3. Вживання в одному реченні спільнокореневих слів (тавтологія) (Письменник створив багато цікавих творів. Тоді було організовано молодіжну організацію «Вертеп». Кімнату освітило яскраве світло.).
  4.     Дублювання змісту у двох словах (Зібрано цілу бібліотечку книжок; Шев­ченко намалював кілька своїх автопортретів).
  5. Вживання слова, не властивого опи­суваній епосі (Солдати князя Ігоря билися відважно. Крім списів і шабель, козаки мали гвинтівки і пістолети.).
  6. Вживання елів, не властивих ук­раїнській літературній мові: (Найхарактер­нішою рисою Пузиря є хижацькість. Грицькопротилежник Чіпки.).

8.     Вживання слів іншої, найчастіше ро­сійської мови: (Ми вийшли на слідуючій остановці. 1 вона позвала своїх друзів, ули­бається до них, шуткує. На строїтельстві працює більше сотні робочих.).

Від добору лексичних значень значною мірою залежать і стилістичні якості тексту – його виразність, точність, доцільність).

 

V. Виконання практичних завдань

1. Запишіть текст. Визначте стиль і тип мовлення. Зробіть повний аналіз його лексичних .засобів. Продовжіть розповідь про те, як у вашій місцевості відзначають святвечір.

 

СВЯТВЕЧІР

Зима. Навколо біліють сніги. Мороз ніби пензлем розмалював вікна. Дерева обсипані інеєм і обліплені снігом. Нерухомі, білі, немов кришталеві, стоять вони, як у казці, і сяють самоцвітами від першого променя січневого сонця.

Ранок. Над кожною хатою стовпом в’ється дим. Тихо. Здається, що село ще спить: на вулицях нема нікого Але в кожній хаті давно кипить робота… (О. Воропай )

2. Прочитайте текст. Який стиль і тип мовлення? Визначте стилі­стично марковані слова і з’ясуйте особливості їх сполучуваності з іншими, стилістично нейтральними словами.

Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві. Авже хто був, то знає братство на Подолі, знає ту високу з дзигарками дзвіницю, муровану кругом ограду, ту п’ятиголову, пи­шно, з переднього лиця, розмальовану церкву, тії високі кам’яниці по боках. Отже, років зо двісті назад, тоді, як отой-то Шрам був у Києві, все те було інше. Тоді ще стояла дерев’яна церква гетьмана Петра Сагайдач­ного; і ограда, і дзвіниця, і всі братські школи,— усе те було дерев’яне. У середині в монастиреві стояв тоді густий старосвітський сад. Була то колись благочестива пані Ганна Гулевичівна, що подарувала на братство свій двір із садом; і на тому-то дворі гетьман Сагайдачний церкву збудував і монастир братський з школами устроїв, щоб теє братство дітей козачих, міщанських і всяких учило, людям у темноті розуму загинути не давало. (П. Куліш.)

3. Прочитайте. З’ясуйте, що засмічує подані речення. Відредагуйте їх і запишіть.

1. V даній брошурі ми розглянули питання, які стоять на порядку денному нашої астрономії. 2. Праця різних працівників розрізняється за її якістю. 3. Я іду, значить, і зустрічаю товариша, а він, значить, і розпо­відає мені про цю подію. 4. Це, ну, така людина, з якою, ну, цікаво спілкуватися. 5. Твоя основна функція — стежити за дорогою. 6. Мене з вишу за куркулівство викинули — ідіотизм якийсь! Дев’ять ро­ків на гімназію витратила і прошу — дочка куркуля! 7. А Феня з Броварів каже: «Кому ето нада? Щоб рибйонку голову забивать? Щоб він шизом ставав? Де­білом? Вона і так в нього забита».

4.   Диктант – редагування. Прочитайте словосполучення, знайдіть помилки у сполученні слів. Виправте і запишіть. Поясніть причини помилок.

Приймати участь; переводити текст; заказувати обід; доказати теорему; з цього витікає; принести подяку; оставити під питанням; принятися до роботи; причиняти зло; шкільні міроприємства; слідуюче питання; елек­тронні прибори; поїхав на рибалку; вести себе; відноси­тись до людини; грати роль.

VІ. Підсумок уроку.

VІІ. Домашнє завдання На вибір.

1.Випишіть з гуморесок Остапа Вишні десять речень з русизмами. З’ясуйте їх уживання.

 

2.Прорецензуйте відповідь на уроці одного з ваших однокласників. Які помилки ви помітили? Як їх виправити?

3. До поданих словосполучень доберіть літературні відповідники. Зверніть увагу на сполучуваність іменників з дієсловами.

Зразок. Пуцувати взуття чистити взуття.

Варити молоко; возитися на лижах; стругати кар­топлю; спускати молоко; крутити голубці; налити борщу; підводити борщ; брати картоплю; класти оцінку; впарити м’ясо; крутити фільм; гуляти в футбол; залатвити спра-ву.

Довідка. Кип’ятити, ходити, чистити, цідити, робити, наси­пати, заправляти, копати, ставити, зварити, демонструвати, грати, залагодити.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Лексичні норми української літературної мови (22.4 KiB, Завантажень: 4)

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 1,180sec