Китайський танець. Значення поз, жестів, позицій рук(мудра). Китайська опера

Тема. Китайський танець. Значення поз, жестів, позицій рук(мудра). Китайська опера.

Мета: знайомити учнів з особливостями індійського танцю та китайської опери, навчити характеризувати музичну спадщину Індії та Китаю; розвивати вміння аналізувати мистецькі твори, визначати головне, формувати пізнавальну активність; виховувати повагу до світової музичної спадщини.

Оснащення. Відеоролик «Мова індійського танцю»Кумба-Мела, мультимедійна презентація «Індійський танець», відеоролик «Китайська опера»

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення уроку: уявна мандрівка.

 

 

Хід уроку

I. Організаційний момент.

 II. Перевірка домашнього завдання.

III . Актуалізація опорних знань учнів

– Які види мистецтва в Індії і Китаї вам відомі?

– Чи віддаєте ви перевагу якому-небудь із цих видів мистецтв? Чому?

 

IV. Мотивація навчальної діяльності

ІНДІЯ

Навантажена мудрістю, сяйвом залита,

Устаєш над світами, на схресті шляхів,

Променіючи межнем дозрілого літа,

Материзно Бга Рата, колиско богів!

 

Від потужного Інду до хвиль Брамапутри,

Від жаркого Цейлону по зимний Непаль

На ковадлі кує, незбагненністю мудрий,

Невгасимої мислі браманський коваль.

 

Хай співає каміння крізь плоть Каджураго,

Хай лунає веданта в прийдешні світи!

Невтоленної сили повстала наваго,

Рамаянно дзвени, мадурайно цвіти!

 

Слався словом Ґотами і пензлем Тагора,

Любомудрієм Ґанді —як гімном риґвед!

Хай нуртує звитяга, сталить непокора,

Материзно Бга Рата! Стокрило вперед!

(Яр Славутич. Із поезій про Індію. Делі, 31 жовтня 1968 р)

 

V. Викладення нового матеріалу

Розповідь учителя(уявна мандрівка)

У явіть собі, будь ласка, що ми відправились з вами в уявну подорож до Індії та Китаю, для того, щоб більше дізнатися про мистецтво індійського танцю та китайської опери.

Ми довго мандрували і, нарешті, потрапили до Індії. Мистецтво танцю в Індії збереглося з найдавніших часів до сьогодні у фактично незмінному вигляді.

Хто вшановує Бога в танці, той втілює всі бажання… Так відкрита дорога до спасіння. … Здійснює ж це заради блага людей і навічно прагне до досконалості, здобуває перемогу над усіма трьома світами», – говорить старовинна книга «Вішнудхармоттара».

 (Перегляд класичного індійського танцю, присвяченого богині Сарасваті. )

Походження танцю в Індії губиться в глибині століть. Виявлена в стародавніх руїнах чотирьохтисячолітньої давності в м. Мохенджодаро тендітна фігурка танцюючої дівчини – найдревніший твір мистецтва на тему танцю. Шляхи розвитку танцю за минулі століття можна простежити по незліченних скульптурах, картинах і зображеннях у розкиданих по всій країні храмах і усипальницях. Треба на власні очі бачити, до чого чудові вишукані зображення первісного танцю в печерах Пачмархі, небесних танцівниць (апсар) на воротах Санчі та Бхархута, в багх і Еллоре, скульптури в Чидамбарама і Кхаджурахо, стіни храмів Белур і Халебід. Тут, у розфарбованих фігурах з вапняку, в камені, граніті, на горельєфах представлений індійський танець у всьому його чарівному поєднанні руху і ритму. У Індії він завжди служив засобом як богопоклоніння, так і вираження найглибших почуттів і настроїв людини.

В Індії вважається, що самі боги були кращими танцівниками , а придумав танець бог-руйнівник Шива, який в образі Натарадж, царя танцюристів, виконав тандаву – танець, що втілює космічну енергію бога і символізує чоловічий монументальний початок в танці. Дружина Шиви, богиня Парваті, дочка Гімалаїв, танцювала ласью – уособлення жіночого, більш витонченого початку.

Зображення танцюючого Шиви – вище вираження істоти індійського танцю. Обвивають його руки і зап’ястя змії говорять про владу над життєвими силами, висхідний місяць – символ управління почуттями, високо піднята над злим демоном нога – свідчення перемоги над собою. Найбільший знавець мистецтва Індії А. Кумарасвамі писав, що танцюючий Шива «найчистіший образ діянь бога, яким може пишатися будь-яка релігія чи мистецтво».

Система індійського танцю, одна з найстаріших і найскладніших у світі, пройшла майже за два тисячоліття шлях безперервного розвитку

Найвідомішими індійськими народними танцями є бхангра в Пенджабі, біху в Ассам, чхау в Західній Бенгалії, Джаркханді та Орісса і гхумар в Раджастані. Індійська національна академія музики, танців і драми надала статус класичних восьми танцям. Це: бхаратанатьям в Таміл-Наду, катхак в Уттар-Прадеш, катхакалі і мохіні-аттам в Кералі, кучипуді в Андхра-Прадеш, маніпурі в Маніпурі, одіссі в Оріссі і саттрія в Ассамі. Доволі багато в Індії регіональних народних танців. Їх застосовують в різних випадках, наприклад, на весіллях, місцевих громадських заходах, або ж зборі урожаю чи початку мусону.

Практична робота

Завдання: складіть самостійно схему «Різновиди індійського танцю».

(Після того, як учні складуть схему, учитель відкриває дошку, демонструючи учням правильний варіант схеми)

Абеткою танцю у давніх індійських тактатах проголошено 108 поз Шиви, що звуться карани. Із каран індійський танцівник складає своєрідні комбінації, основу танцювальної композиції,- ангахарами.Окрім цього танцівник має досконало знати мудри(різноманітні позиції пальців), та хаста-жести рук, а також численні канонічні рухи очей, шиї, голови й інших частин тіла.

(Вчитель пропонує переглянути мультимедійну презентацію, яку підготувала група учнів «Знавці індійського мистецтва»)

А ми продовжуємо з вами нашу уявну подорож і потрапляємо в країну, де понад 2000 років зі сцени оспівують правителів та аристократичні сім’ї. Усі актори у національному одязі. Так, це Китай. Ми з вами випала нагода ближче познайомитись з китайською оперою.

Сучасний Китай успадкував одну із старих і багатющих в світі театральних традицій. Театральне мистецтво його включає більше 300 видів місцевої опери, понад 60 видів тіньового і лялькового театрів, нової (“розмовної”) драми, опери європейського типу і танцювальної драми. Китайська опера виникла в 12 ст. Завдяки постійному збагаченню і оновленню вона дійшла до наших днів.

Традиційна китайська опера

Китайський музичний театр (опера) об’єднує в собі елементи музики, співу, діалогу, танцю, акробатики і вправ військового мистецтва з майстерно написаним текстом і технікою втілення. Виконавці повинні строго слідувати традиційним вимогам. Дія в китайській опері не обмежена ні в часі, ні в просторі; широко використовуються умовності, активно застосовується символіка. Якщо які-небудь повсякденні реалії не можуть бути представлені на сцені прямо, вони відтворюються символічно. Так, спеціальними рухами зображається вхід або вихід з будинку, підйом або спуск по сходах, переправа через річку і т.д.

Круги по сцені з батогом в руці означають скакання верхи; поїздка в екіпажі представляється статистами, які тримають по обидві сторони від актора прапорці із зображеннями коліс; ходіння по кругу символізує довгу подорож; якщо на сцені, позбавленій декорацій, актор тримає весло або лопатку і сідає, імітуючи велику напругу, це означає, що він пливе в човні. Обстановка, в якій проходить дія спектаклю, зображається виключно рухами актора. Причому ефект досягається навіть сильніший, ніж за наявності декорацій і реквізиту.

(Вчитель запрошує групу учнів «знавці Китайської опери» продемонструвати відеоролик)

У Китаї розвивається більше ніж 300 театральних жанрів, здебільшого локального характеру. До різновидів театрального мистецтва, що набули загальнонаціональної популярності, належать, цзінцзюй (пекінська опера), пінцзюй (хебейська опера), юєцзюй (шаосинська опера), юйцзюй (хенаньська опера), юєцзюй (гуандунська опера). Найпопулярнішою нині є пекінська опера

 Пекінська опера. Всі види традиційної опери, включаючи пекінську, лише небагато відрізняючись один від одного костюмами і гримом, строго кажучи, є місцевими, оскільки ґрунтуються на музиці і діалекті певного району. Але оскільки пекінська опера знайшла вже популярність близько 200 років тому, коли Пекін був столицею цинськой династії, вона зазвичай розглядається як загальнонаціональна. Перш ніж вона досягла зрілості і досконалості, її протягом багатьох поколінь розвивали видатні актори. І сьогодні вона славиться своїми вигостреними прийомами вокалу, танцю і військового мистецтва. Пекінська опера – сама представницька зі всіх форм китайського традиційного театру.

Її музика по перевазі оркестрова, в якій ударні інструменти створюють глибоко ритмічний акомпанемент. Головними ударними інструментами є гонги і барабани різних розмірів і видів. Використовуються і тріскачки, зроблені з твердої деревини або бамбука. Основний струнний інструмент – цзінху (пекінська скрипка). Їй підіграє ерху (друга скрипка). Щипкові інструменти – юецинь (мандоліна у формі місяця), піпа (черириструнна лютня) і сяньцзи (триструнна лютня). Іноді використовуються також труба-сона і китайська флейта.

Оркестром управляє барабанщик, який бамбуковими паличками видає найрізноманітніші звуки, – гучні, збуджені, тихі, м’які, сентиментальні – і виражає почуття героїв в точній відповідності з акторською грою.

Відомі актори: Гай Цзяо-тянь, Сяо Чанхуа, Чжан Цзюньцю, Юань Шихай.

Мей Лань-фан, Чень Яньцю, Чжоу Синьфан, Ма Ляньлян, Тань Фуїн

 

VI.  Рефлексія Проблемні запитання

♦  Чи потрібний сучасній людині театр?

♦  Що є спільного та відмінного у китайській опері та європейському театрі?

 

VII.          Підбиття підсумків уроку

VIII.        Домашнє завдання

Для всіх: доповнити сторінкою «Індійський танець і китайська опера як невід’ємні складові культури Сходу» альбом «Культурна спадщина народів світу».

Індивідуальне: підготувати інформаційні довідки про творчість Луї Арм-стронга, Елвіса Преслі, Білла Хейлі, Мадонни, Майкла Джексона, Вітні Х’юстон.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

11 Китайський танець Значення поз, жестів, позицій рук(мудра) Китайська опера (20.6 KiB, Завантажень: 7)

завантаження...
WordPress: 22.96MB | MySQL:26 | 0,320sec