Квітень у нашому житті: свята, прислів’я, приказки

Якщо березень весну, наче наречену, лишень приводить у гості, то квітень її зустрічає як повноправну господиню: луки, узліски, видолинки зодягаються у зелень, з’являються перші весняні квіточки. Обіч осель прокльовуються тендітними списами півники. Ці справжні рицарі найпершими оповіщають, що весна оселилася біля хати. Незважаючи на ще частенькі морози, вони мужньо переносять випробовування своєї долі. Від того й казали: «З’явилися біля оселі півники — весна, присіла на призьбі».

Четвертий місяць року, як ви пам’ятаєте, в давнину на Україні йменувався березнем. Лише у XVI столітті в літературній мові, з’явилося сучасне означення «квітень». Але найактивніше почала вживатися ця назва лише на початку нинішнього століття.

Письменники ж послуговувалися переважно словом «апріль» – од латинського «апріліс», чи ще давнішого – «апрілюм», або «апрікус», себто «сонячний». Проте Яків Головацький в альманасі «Вінок русинам на обжинки» ще вживав назву «березень» як дублет «квітня».

А ще у різних регіонах України користувалися діалектичними накличками. У західних областях в активному вжиткові був «квітень», на Поліссі (до речі, ця назва деінде збереглася й до сьогодні) – «краснець». Зустрічаються й інші – «лукавець» (на ознаку примхливої погоди), «снігогін», «дзюрчальник», «водолій».

Одначе найпершою давньоруською назвою, як засвідчують історичні джерела, був «цвєтєнь».

… Цвітень, красень, водолій. Ці та інші назви пов’язані з полудневим місяцем весни. Але в народі є ще одна і не менш цікава на кличка – «лелечник». Недарма кажуть: «Прилетів лелека – весну приніс здалека».

Саме в цей час до наших країв чи не в останню чергу повертаються з вирію птахи із чорною ознакою. Від того і народилося прислів’я: «В квітні ластівка день починає, а соловей кінчає»

1 квітня – Дарини, Хризанта. Якщо тепла погода, то на сприяння дорідним врожаям. До цього дня мають зійти останні сніги, а тому спостерігали: якщо вода стверджує: «Як Хризант погідний, то буде рік дорідний».

4 квітня – Василя Теплого. Якщо утворилося гало навколо сонця, то буде добрий урожай. На Теплого Василя радується зілля.

6 квітня – Захарії і Якова. «На Захарії і Якова весна бува ніякова».
Спостерігали, якою буде ніч: теплою – на добру весну, а холодною – «не жди з моря погоди».

7 квітня – Благовіщення.
Цей день вважається остаточним утвердженням весни. Це свято пробудження життєвої сили природи, воскреслої землі. Цього дня, вважали слов’яни, Дух світла благословляє землю і все живе на ній.

У народі кажуть, що Благовіщення це велике свято. Цього дня не можна працювати. Цього дня навіть птахи не в’ють гнізд.

У церкві в цей день святять проскури. Благовіщенську проскуру труть у порошок. ЇЇ вважають цілющою, тому зберігають поміж святими образами на божнику.

Товчену проскуру змішували з землею та сіяли на межах лану, «щоб він родив і щоб град посіву не побив».

Гроза в цей день віщує теплу весну й гарне літо.

Холодний день – будуть ще морози.

Якщо ластівки ще не прилетіли, значить, весна буде холодною.

Яка погода цього дня встановилася, така й на Великдень буде.

8 квітня – Благовісника, архангела Гавриїла. Архангел Гавриїл вважався володарем блискавок, а тому намагалися відповідно вшанувати свого покровителя, «щоб блискавкою не спалив хати».

Люди вірили, що все народжене в цей день «буде не благовісне»: в ягнят з’являться «кручаки» — черви в голові, а із знесеного яйця не вилупиться курча тощо. Якщо пізня весна, то з Благовісника сіяли ярину.

9 квітня – Мотрони. Завершується приліт ранніх птахів. Мотря вийшла з хати пташок зустрічати.

14 квітня – Мар’ї.
Якщо на Мар’їн день повінь, то вродить густа трава; коли ж не прошумлять таловоди, то літо буде холодне і дощове.

18 квітня – Федула. До цього дня намагались не виставляти подвійних вікон, бо «До Федули ще не раз морози були», а коли «Прийшов Федул—тепло роздув»
Цей день буває переважно сонячним або дощовим.

21 квітня – Родіона, Руфи. Період, коли Сонце зустрічається з Місяцем. Очевидно,
в цей день у давнину вшановували диких звірів і плазунів. Про це свідчать численні обряди в різних регіонах України. Одні інформатори стверджували, начебто на Родіона вилазить із землі всяке гаддя, але його в цей день не можна вбивати, бо «Хто побачить гадюку і вб’є, то сонце три дні буде плакати».

Відтак, запримітивши плазуна, казали: «Гадина, гадина! Не кажи ти гадові,
що я тебе бачила, і я не буду нікому казати». Власне, побутувало повір’я, що на
Родіона з’являються із землі загадкові «руфи» — такі собі невизначені істоти.

У цей день господині намагалися вперше винести на двір маленьких курчат або
гусят із зав’язаними очима; це для того, щоб «ворони та шуліки сліпли». Натомість, побачивши вперше журавлів, брали грудочку землі, розмішували її з сом, і коли його висіяти, то воно щедро заврожаїться; або ж навколо себе збирали соломинки й клали в гусяче гніздо «на приплід та несучість».

Почувши грім, дівчата миттю бігли вмиватися і витиралися червоною полотниною, щоб на щоках з’являвся рум’янець. Чоловіки ж притулялися до дерева,
аби «не боліла спина під час жнив», бо на Руфи «рушиться» (тобто проростає) зерно.

Якщо цього дня добра погода — буде погоже літо, а якщо негода — холодне і
дощове; якщо наступного дня погода. не встановиться, то рік буде сухий.

23 квітня – Терешка. До цього часу мають стужавіти дороги, а відтак завершується найбільше бездоріжжя.

25 квітня – Зенонів день. Весна землю парить.

27 квітня – Мартина.
Якщо жаби на Мартина кричать, а після Мартина мовчать – неодмінно похолодає.

30 квітня – Зосима. Зосим, як і Саватій, вважається покровителем бджіл. Віддавна на Україні, де був вельми розвинений цей промисел, пасічники особливо шанували своїх патронів, насамперед Зосима. Всюди на пасіках з початком медозборів виявляли ікони захисника бджіл, відправляли молебні і влаштовували різноманітні обряди.

У побутовому житті було безліч пасічницьких молитов та заклинань од злодіїв, хижаків, мору тощо.

Полети ж, моя пчілко, на всі чотири сторони за жовтими восками, за солодкими медками, приспор медку в свої вулики. Як риба-щука біжить по воді, нехай так моя
пчілка поспішає до моєї пасіки; як по стовпових річках та потічках біжить вода

до моря, отак би й до мене, раба Божого, моя пчола летіла з усіх-усюд — з темних лісів та луків, з боліт, чорних хащ, де вовки не водяться й птиця гнізда не в’є, з чистих полів, назбиравши ярих восків, сідали до своїх вуліїв з приплодом господу Богу
на офіру во славіє, а мені, рабові Божому, на пожиток во віки віків, амінь!»

У
цей день власники бджіл тричі обходили пасіки зі страсною свічкою та свяченою
водою, скроплювали нею всі вулики, а при вході прибивали «вовчу пащеку», щоб бджоли «могли одгризтися від напасників».

Про бджіл, які вважалися священними створіннями (їх не можна було проклинати, навіть казати, що вони «здохли», а тільки «згинули», «вимерли», бо «то Божа
комаха»), побутувало безліч прислів’їв та прикмет.

 

 

Вербна неділя


Шоста і остання неділя семитижневого Великого посту, після якої вже надходила Паска. В цей день жінки святять вербові галузки і зберігають їх до вигону в поле корів. Виганяючи з хліва або двору тварин, символічно «били» ними, щоб корови та телиці скорше побігали. Крім того, зайшовши до хати, матері «освячували» своїх дітей легким поцьопуванням різочки, щоб були слухняний й чемними, приказуючи: «Не я б’ю — верба б’є, недалечко красне яєчко! За і тиждень уже Великдень».

Вербну неділю ще називали Цвітною. Освячені галузки верби затикали під образи, а чоловіки приправляли їх до капелюхів.

З Вербною неділею суголошуються. й деякі прислів’я.

Прийде тиждень вербовий — бери віз у дорогу дубовий.

Дме вербич — кожуха тербич. Вербич—два кожухи тербич.

Верба красна (святили тільки цей вид) —б’є напрасно, верба біла — б’є за діло. У цей день обов’язково треба піти до церкви, щоб освятити вербу. Повертаючись додому нагадували усім, що за тиждень Великдень промовляючи: «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень».

Чорний тиждень

Чорний тиждень – це останній тиждень перед Великоднем. Він пов’язаний з розп’яттям Ісуса Христа і ним закінчується Великий піст. Кожен день тижня мав свою назву: чорна середа, великодня п’ятниця, великодня, чи страсна субота, але найважливіший день – чистий четвер. Четвер – день Таємної вечері Ісуса Христа з апостолами, день зради Іудою Спасителя.


Чистий четвер символізує очищення, весняне оновлення людини та всього, що її оточує. Ще вдосвіта у цей день треба все вичистити й вимити все в оселі, надворі, щоб дім мав святковий вигляд.

За легендою, зранку, до схід сонця, треба скупатися у річці, щоб не мати проблем зі здоров’ям.


Страсна п’ятниця. Дотримуються строгого посту. Нічого не роблять. Господині випікають паски.


Великодня субота. У цей день готують крашанки, писанки, галунки.

Легенда

Коли Ісус Христос посилав людей повідомити решту про своє воскресіння, він їм дав підтвердження слів – крашанку.

Інша. Коли євреї почали кидати в Ісуса Христа каміння, то воно, торкнувшись Спасителя, перетворювалося на крашанки. А святий Петро поруч тоді був, він зібрав ті крашанки й віддав людям.

Ще одна. Простий чоловік допоміг Ісусу нести хрест, а свій кошик з яйцями залишив на дорозі. Коли ж цей чоловік повернувся до кошика, то з подивом побачив, що яйця перетворилися на крашанки.

Великдень, Паска

Одне з найбільших, після Різдва, християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа.

Коли у твоїй душі дзвонять дзвони, лагідне сонце пригріває землю, птахи співають – то це говорить про те, що прийшло довгоочікуване й найрадісніше свято – Великдень. Свято це встановлене у пам’ять воскресіння розп’ятого на хресті Ісуса Христа. Пасха відзначається після першого весняного молодого місяця у неділю, яку називають Світлою.

До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого посту – одного з найсуворіших постів.

У ніч перед Великоднем не можна спати, це правило стосується навіть дітей і літніх людей. Вважається, що коли людина засне, у її сон нечиста сила може проникнути. У крайньому разі дозволяється куняти, але не в ліжку, ліжко навіть розстеляти не можна.

Обов’язково треба попросити цієї ночі прощення в померлих родичів, пригадати їх добрим словом. За народним уявленнями, ніч перед Великоднем – магічна, можна за слушної нагоди знайти скарб.

Вітати один одного – христосуватися – люди починають одразу після великоднього богослужіння. Звичай велить цілуватися, обмінюючись крашанками.

Одразу після служби добрий господар не поспішає за святковий стіл, а спочатку обходить своє господарство, посипає свяченою сіллю, відганяючи в такий спосіб нечисту силу, вітається з худобою.

Прийнято в цей день поминати померлих тому після великоднього обіду родина іде на цвинтар – привітати померлих родичів зі світлим воскресінням Господнім.

У понеділок, його ще називають вливаним, люди обливають один одного водою. Корені цієї «обливальної традиції» – у вірі в очисну силу води.

Найцікавіші дні починаються для молоді і дітей. Вони збираються на веснянки, гаївки, ігри й розваги. (Додаток 4)

 

 

 

 

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

Прислів’я

У березні поскачи, а в квітні пограй, то дідька їстимеш коровай.

Сон на зиму відклади, а діло в квітні зроби.

У квітні ластівка день починає, а соловей кінчає.

У поле вирушай, козаче, вже весна соком плаче.

Весна днем красна.

У весняну погоду і смутний веселим буває.

Де багато пташок, там нема мурашок.

Посієш вчасно, то вродить рясно, а посієш рідко, то вродить дідько.

Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.

Трапляється такий год, що на день по сім погод.

Апріль — корові запрій, май — корові дай.

Апрільський сніг такий, як жіночий плач.

Сухий квітень — голодний рік.

Мокрий квітень, сухий май — буде в клуні рай.

Квітень-переплітень, бо переплітає трохи зими, а трохи літа.

Ластівки вилітають — годину обіцяють.

Журавлі прилетіли і полудень принесли.

Квітневий день рік годує.

Хто в квітні не сіє, той у вересні не віє.

Квітневої роботи на май не відкладай.

Квітень з водою, а травень з травою.

Теплий квітень, а мокрий май – буде в полі урожай.

 

 

 

 

 

 

 

Приказки

Пізня весна — ознака того, що влітку переважатиме холодна погода.

Якщо жайворонки багато й довго співають — утримається ясна погода без опадів, якщо ж їх не чути від самого ранку — чекай негоди.

У квітні ранковий туман віщує ясну погоду.

Купчасті хмари надвечір не зникають — погіршиться погода, задощить.

Вранці хмариться, але до обіду проясніє і з’являться купчасті хмари — завтра буде сонячна погода.

Черемха зацвітає перед останніми весняними заморозками.

Якщо спливе на поверхню листя німфеї — кінець нічним приморозкам.

Рясно цвіте горобина — на добрий урожай льону.

Закурілася ліщина — час орати.

Розпустився дуб — пора сіяти горох.

Якщо дуб раніше од ясена розпустився — на сухе літо.

Зазеленів березовий гай — пересаджуй дерева. «Місячник лісу» — від цвітіння ліщини до появи китиць-на черемсі.

Доки не розвилася жовта верба — не висаджуй у грунт будь-якої розсади.

Появився сокорух у клена та інших дерев — настане тепла погода.

На луках чи в лісі розпустилися золотаво-жовті дзвіночки первоцвіту — настануть теплі дні.

Багато шишок на соснах та ялинах — на врожайний рік жита та пшениці.

Якщо на початку квітня грім — на тепле літо.

Вранці проти сонця туман — дощу не буде.

Якщо квітневий дощ починається з великих краплин, то ненадовго.

Ластівки почали лаштувати гнізда — настало стійке тепло.

Копита в коней потіють — на тепло.

В який бік лягає тварина спиною, звідти повіє вітер.

Якщо в морозяний день заспіває півень — потепліє.

завантаження...
WordPress: 22.86MB | MySQL:26 | 0,365sec