Курсова робота на тему:«МОВЛЕННЄВІ ПОРУШЕННЯ ПРИ ДИТЯЧИХ ЦЕРЕБРАЛЬНИХ ПАРАЛІЧАХ»

Зміст

Вступ

І. Система мовленнєвих порушень у дітей при дитячих церебральних паралічах, їх діагностика і корекція.

1.1 Мовленнєві порушення при дитячих церебральних паралічах

1.2 Обстеження мовлення у дітей з церебральними паралічами

1.3 Корекція мовленнєвого розвитку дітей з церебральними паралічами

ІІ. Комплексна програма логопедопедагогічної корекційної роботи з подоланням мовленнєвих порушень у дітей з церебральними паралічами

Висновки

Література

Вступ

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) — одне з важких порушень психофізичного розвитку дітей. Воно виявляється, насамперед, у порушеннях рухових функцій, які часто порушуються з розладами мовлення, іншими ускладненнями формування психічних функцій та особистості, а нерідко – і зниженням інтелекту. Серед інших порушень опорно-рухового апарату дитячий церебральний параліч є найбільш інвалідизуючим захворюванням дитячого віку.

Проблема дитячого церебрального паралічу набуває особливої гостроти у зв’язку з тенденцією до почастішання цього захворювання в усіх країнах.

А.Е. Штеренгерц та І.В. Галіна, узагальнюючи зарубіжних авторів, наводять такі дані: у Франції налічується 65 тис. хворих на ДЦП, в Італії – 50 тис., в Данії на тисячу новонароджених припадає 2,2 хворих, у Фінляндії – 2 хворих, у Англії 4. У США щорічно народжується 11,2 тисячі дітей з різними формами дитячого церебрального паралічу. В Україні констатують 2,4-2,5 випадків на тисячу дитячого населення. Сьогодні у нас є понад 30 тисяч таких хворих, що потребують різнобічної і довготривалої реабілітації.

Недоліки комплексної реабілітації осіб з психофізичними обмеженнями особливо виявляються в системі навчання й виховання дітей цієї категорії. Система спеціальних і шкільних закладів переважно інтернатного типу, яка склалася в нашій країні за радянських часів, передбачає навчання в них тільки таких дітей, психічний розвиток яких не нижчий, ніж легка розумова відсталість, і які фізично повністю себе обслуговують і вільно пересуваються. Діти, які мають важкі фізичні обмеження, охоплені системою так званого індивідуального (домашнього) навчання, що, за окремими винятками, якісно залишає бажати набагато кращого і не дає дітям необхідної освіти. У зв’язку з цим особливо драматично складається доля багатьох дітей, хворих на церебральний параліч. Відомо, що серед них, незалежно від важкості фізичних обмежень, значна частина має цілком достатній для навчання і соціальної адаптації, а часом і високий, рівень інтелекту. Умови домашнього навчання, яке не завжди відповідає їхнім справжнім можливостям, відірваність від спілкування з ровесниками негативно позначаються на формуванні особистості цих дітей, не дає їм змоги реалізувати свій потенціал професійного самовизначення і трудової зайнятості, творчості, духовного зростання.

Ще песимістичніше є життєві перспективи тих дітей, які через відсутність своєчасної психолого-педагогічної корекції розвиваються дисгармонійно і відстають у розвитку настільки, що визнаються ненаучуваними або навчаються за програмою, яка не відповідає їхнім дійсним можливостям, а отже, обмежує розвиток. Такі випадки нерідкі і зумовлені вони фактично повною відсутністю педагогічної допомоги дітям, хворим на церебральний параліч, в дошкільному віці. Виняток становлять ті з них, що мають можливість відвідувати спеціальний дошкільний навчальний заклад. Але, по-перше, таких закладів дуже мало і вони недоступні більшості дітей, по-друге, їх контингент становлять діти з відносно легкими формами захворювання.

Тим часом система порушень психічних і фізичних функцій організму, зумовлена церебральним паралічем, вимагає раннього діагностичного і корекційно-розвиткового втручання. Без такої психолого-педагогічної допомоги подальше навчання та соціально-трудова адаптація дитини справді стають малоефективними. Так само важливим є питання психологічної і соціальної реабілітації сім’ї, яка виховує дитину-інваліда.

Останнім часом у нашому суспільстві помітні зміни у ставленні до навчання, виховання й адаптації дітей-інвалідів. Осмислюється зміст і методи комплексної реабілітації дітей-інвалідів, розширюються форми їх навчання (інтегроване навчання, центри ранньої реабілітації, індивідуальне навчання).

І. Система мовленнєвих порушень у дітей при дитячих церебральних паралічах, їх діагностика і корекція.

1.1 Мовленнєві порушення при дитячих церебральних паралічах

Різними формами дитячого церебрального паралічу властиве різне ураження окремих аналізаторних систем та їх взаємодії, що зумовлює варіативність мовленнєвих порушень.

На мовленнєвій діяльності хворих дітей позначаються нестійкість і труднощі переключення уваги, порушення фонематичного слуху, звукобуквенних уявлень, слухової та логічно-смислової пам’яті, мовленнєвої діяльності, порушення дихання та голосу.

Частота мовленнєвих порушень при дитячому церебральному паралічі становить 80%.

Специфіка порушень мовлення і ступінь їх вираженості залежить від важкості та локалізації уражень головного мозку. Це пов’язано, перш за все, з більш повільним темпом дозрівання коркових мовленнєвих зон. Але великий вплив має також обмеження обсягу знань і уявлень про навколишній світ, недостатність предметно-практичної діяльності та соціальних взаємин. У перші роки життя дитина з церебральним паралічем часто перебуває у лікувальних закладах. Накопичення негативних емоцій, реактивні стани у зв’язку з дезадаптацією та розлученням із матір’ю також складають несприятливі умови для розвитку мовлення.

Неправильне виховання у сім’ї за типом гіперпротекції може теж гальмувати розвиток мовлення, при цьому не формується потреба в діяльності та мовленнєвому спілкуванні.

Відзначається різна частота і своєрідний характер мовної патології залежно від форми дитячого церебрального паралічу, а також від етіологій та патогенезу.

Найбільш важкою формою дитячого церебрального паралічу є подвійна геміплегія. При ній мовні порушення становлять 100% випадків, вони відрізняються різноманітністю і тяжкістю. У більшості дітей зі спастичною диплегією, з незначним ураженням рук, в етіології якої серед інших причин значне місце займає недоношеність і асфіксія при народженні, найбільш частою формою мовних порушень є затримка мовного розвитку з псевдоалалійними явищами, рідше спостерігається алалія й дизартрія. При спастичній диплегії з ураженням рук розлади мови відрізняються великою частотою (у 89,6% за Є.М. Мастюковою) і вираженісттю. У дітей з цією формою найчастіше спостерігається псевдобульбарна дизартрія в поєднанні з недорозвиненням мови. У інших симптоматика дизартрії поєднується з алалійними синдромами, виявити які можна лише у процесі логопедичних занять і динамічного спостереження. В міру зменшення артикуляційних розладів удається виявити чисті алалій ні симптоми.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Movlen Porusch Pry Dyt Cereb Paral (182.0 KiB, Завантажень: 20)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8
завантаження...
WordPress: 23.65MB | MySQL:26 | 0,557sec