Курсова робота на тему:«ГОЛОВНІ ПРИСТРОЇ IBM-СУМІСНИХ ПК»

Зміст

Вступ    3

Розділ І    5

1.    Історія розвитку обчислювальної техніки    5

2.    Історія розвитку комп’ютера    5

3.    Особливості IBM-структури    12

Розділ ІІ    14

1.    Основні пристрої    14

1.1.    Материнська плата    14

1.2.    Мікропроцесор    15

1.3.    Системна шина    18

1.4.    BIOS    24

1.5.    Внутрішня пам’ять    24

2.    Стандартні типи інтерфейсів    26

Розділ ІІІ    28

1.    Пристрої введення-виведення інформації    28

1.1.    Жорсткі диски    28

1.2.    Гнучкі диски (floppy)    28

1.3.    CD-ROM    29

1.4.    клавіатура та її основні блоки    29

1.5.    Комп’ютерна миша    31

1.6.    Сканери    33

1.7.    Принтери та плотери    34

1.8.    Монітор    35

2.    Інші пристрої    36

2.1.    Звукова карта    36

2.2.    Модем    36

2.3.    Мережеві карти    36

3.    Принцип відкритої архітектури ПЕОМ IBM PC    36

Висновки    42

Список використаних літературних джерел    44

 

Поширення персональних комп’ютерів до кінця 70-х років привело до деякого зниження попиту на великі ЕОМ і міні ЕОМ. Це стало предметом серйозного занепокоєння фірми IBM (International Business Machines Corporation) – провідної компанії по виробництву великих ЕОМ, і в 1979 році фірма IBM вирішила спробувати свої сили на ринку персональних комп’ютерів. Однак керівництво фірми недооцінило майбутню важливість цього ринку і розглядало створення комп’ютера усього лише як дрібний експеримент – щось начебто однієї з десятків робіт, що проводилися у фірмі, по створенню нового обладнання. Щоб не витрачати на цей експеримент занадто багато грошей, керівництво фірми надало підрозділу, відповідальному за даний проект, небачену у фірмі волю. Зокрема йому було дозволено не конструювати персональний комп’ютер “з нуля”, а використовувати блоки, виготовлені іншими фірмами. І цей підрозділ сповна використовував наданий шанс. Насамперед, як основний мікропроцесор комп’ютера був обраний новітній тоді 16-розрядний мікропроцесор Intel-8088. Його використання доёзволило значно збільшити потенційні можливості комп’ютера, тому що новий мікропроцесор дозволяв працювати з 1 Мбайтом пам’яті, а всі комп’ютери, що тоді існували, були обмежені 64 Кбайтами. У комп’ютері були використані й інші комплектуючі різних фірм, а його програмне забезпечення було доручено розробити невеликій фірмі Microsoft.

У серпні 1981 року новий комп’ютер за назвою IBM PC був офіційно представлений публіці і незабаром після цього він придбав велику популярність у користувачів. Через один-два років комп’ютер IBM PC зайняв ведуче місце на ринку, витиснувши моделі 8-бітових комп’ютерів. Фактично IBM PC став стандартом персонального комп’ютера. Зараз такі комп’ютери (“сумісні з IBM PC”) складають близько 90% усіх вироблених у світі персональних комп’ютерів.

Мета даної роботи полягає у вивченні головних пристроїв сумісних персональних комп’ютерів фірми IBM; висвітленні будови ЕОМ; з’ясуванні особливостей роботи обчислювальної машини при різних наборах складових.

Предмет дослідження: будова персонального комп’ютера.

Об’єкт дослідження: складові частини ПК.

Завдання теми “Головні пристрої IBM-сумісних ПК” полягає у з’ясовані характеристик роботи ЕОМ при різних складових архітектури.

У роботі розглядаються такі питання: основні пристрої, стандартні типи інтерфейсів, пристрої введення-виведення інформації, принцип відкритої архітектури ПЕОМ IBM PC.

Використовуючи даний матеріал можемо знайти недоліки у роботі персонального комп’ютера, а також усунути їх.

 

  1. Історія розвитку обчислювальної техніки

1614 р. – Дж. Неппер розробив теорію рабдології (двійкова система числення).

1624 р. – В. Шиккарт описав механічну машину, яка вміла додавати і віднімати.

1642 р. – Б. Паскаль створив першу діючу модель обчислювальної машини.

1675 р. – Лєдніц написав трактат про двійкову систему відліку.

1883 р. – Едісон відкрив явище термоелектронної емісії.

1904р. – Флеммінг виготовив ламповий діод.

1918 р. – Бонч-Бруєвич сконструював тригер.

1937 р. – Атаносов починає розробляти лампову ЕОМ.

1942 р. – Моугі і Еккер завершили його розробки і у

1945 р. розробили першу ЕОМ ENIAC зі швидкодією 5 тисяч операцій в секунду.

1948 р. – розробка транзистора

1959-1961 рр. – розробка перших інтегральних мікросхем, за якими починають свою історію нове покоління персональних комп’ютерів.

  1. Історія розвитку комп’ютера

Розглядаючи історію суспільного розвитку марксисти стверджують, що “історія є не що інше, як послідовна зміна окремих поколінь”.

Очевидно, це справедливо і для історії комп’ютерів. Ось деякі визначення терміну “покоління комп’ютерів”, узяті з 2-х джерел. Покоління обчислювальних машин – це склалося в останній час розбиття обчислювальних машин на класи визначувані елементною базою.

Покоління комп’ютерів – нестрога класифікація обчислювальних систем по ступеню розвитку апаратних і останнім часом – програмних засобів.

Затвердження поняття приналежності комп’ютерів до того або іншого покоління і поява самого терміну “покоління” відноситься до 1964 р., коли фірма IBM випустила серію комп’ютерів IBM/360 на гібридних мікросхемах (монолітні інтегральні схеми у той час ще не випускалися в достатній кількості) назвавши цю серію комп’ютерами третього покоління.

Відповідно попередні комп’ютери – на транзисторах і електронних лампах – комп’ютерами другого і третього поколінь. Надалі ця класифікація, що увійшла у вжиток, була розширена і з’явилися комп’ютери четвертого і п’ятого поколінь.

Для розуміння історії комп’ютерної техніки введена класифікація мала, принаймні, два аспекти: перший – вся діяльність, пов’язана з комп’ютерами, до створення комп’ютерів ENIAC розглядалася як передісторія; другий – розвиток комп’ютерної техніки визначалося безпосередньо в термінах технології апаратури і схем.

Другий аспект підтверджує і головний конструктор фірми DEC і один з винахідників міні-комп’ютерів Р. Белл, кажучи, що “історія комп’ютерної індустрії майже завжди рахувалася технологією”.

Переходячи до оцінки і розгляду різних поколінь, необхідно перш за все помітити, що оскільки процес створення комп’ютерів відбувався і відбувається безперервно (в ньому бере участь багато хто розробники з багатьох країн, мають справу з рішенням різних проблем), скрутно, а в деяких випадках і марно, намагається точно встановити, коли то або інше покоління починалося або закінчувалося.

В 1883 р. Томас Альва Едісон, намагаючись продовжити термін служби лампи з вугільною ниткою ввів в її вакуумний балон платиновий електрод і позитивну напругу, то у вакуумі між електродом і ниткою протікав струм. Не знайшовши ніякого пояснення такому незвичайному явищу, Едісон обмежується тим, що детально описав його, про всяк випадок узяв патент і відправив лампу на Філадельфійську виставку.

Американський винахідник не розпізнав відкриття виняткової важливості (по суті це було його єдине фундаментальне відкриття – термоелектронна емісія). Він не зрозумів, що його лампа розжарювання з платиновим електродом по суті була першою в світі електронної лампою.

Першим, кому прийшла в голову думка по практичному використовуванні “ефекту Едісона” був англійський фізик Дж. А. Флеминг (1849-1945 рр.). Свій діод-двохелектродну лампу Флеймінг створив в 1904 р.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Golovni Prystroi ІВМ-sumisn PK (1.0 MiB, Завантажень: 2)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9
завантаження...
WordPress: 23.6MB | MySQL:26 | 0,807sec