Курсова робота на тему: «ВИХОВАННЯ УЧНІВ ДОПОМІЖНОЇ ШКОЛИ»

Зміст

Вступ    3

 

Розділ І. Розвиток особистості розумово відсталої дитини    4

1.1. Формування характеру розумово відсталої дитини    4

1.2. Формування особистості розумово відсталої дитини    5

 

Розділ ІІ. Особливості виховання соціально-нормативної поведінки учнів допоміжної школи    8

 

Розділ ІІІ. Мета та завдання трудового виховання в допоміжній школі    17

 

Висновки    26

 

Список використаної літератури    28

Вступ

Було б неправильним вважати, що психіка розумово відсталих дітей характеризується одними лише недоліками. Навіть у глибоко відсталої дитини є здорові начала, на які педагог має опиратися і які він зобов’язаний розвинути.

Завдання школи полягає в тому, щоб розвивати у дітей з розумовою відсталістю саме ті якості, яких їм не вистачає, а не пристосовуватись до дефекту.

Навчання і виховання може протікати успішно, якщо воно співвідноситься з рівнем розвитку психічних і фізичних сил дитини. Вміння визначити цей рівень дозволяє знайти у кожному конкретному випадку правильне співвідношення між ходом розвитку дитини і можливостями її навчання. Тобто навчання має відбуватись в “зоні найближчого розвитку”.

Вчення про “зону найближчого розвитку” набуває вагомого значення для обґрунтування провідної ролі навчання і виховання в розвитку розумово відсталої дитини. Воно підкреслює необхідність розвивального характеру навчання і виховання, важливість боротьби з механічним тренуванням і зубрінням. Воно вимагає всебічної турботи про розвиток мислення і ріст інтелекту, про створення необхідних умов для навчання на рівні доступних для дитини труднощів.

Вчення про “зону найближчого розвитку” вимагає не пристосування до дефекту, а його подолання. Відповідно й індивідуально-віковий підхід передбачає не пасивне слідування за проявами індивідуальних і вікових особливостей, а їх виховання і розвиток

Розділ І. Розвиток особистості розумово відсталої дитини

1.1. Формування характеру розумово відсталої дитини

На формування характеру певним чином впливає тип нервової діяльності. Проте, формування характеру дитини повністю залежить від умов її життя, а вирішальну роль в цьому процесі відіграє виховання.

Хвороба, звичайно, певним чином впливає на природну основу характеру, створюючи ті чи інші особливості динаміки нервових процесів. Проте самого складу характеру вона не створює. Хвора дитина вимушена пристосовуватись до патологічних умов, створених хворобою. В процесі цього пристосування в неї й виробляються ті чи інші риси характеру. Тому, не сама по собі хвороба,, а спосіб життя, який змінився під її впливом, формує риси її характеру. Проте з допомогою виховання можна попередити виникнення вказаних рис або виправити їх.

Значну роль у вихованні характеру розумово відсталої дитини відіграє правильна організація її способу життя в школі та поза нею. Суттєвого значення набуває привчання дітей до дотримання вимог розумного режиму, їх участь в різних видах фізичної і розумової пращ, заняття фізкультурою, спортом, різними формами культурно-масової роботи тощо.

Риси характеру, які виховуються у дитини-олігофрена, можна об’єднати в дві групи: вольові риси і риси, в яких виражається спрямованість особистості, її ставлення до себе, до суспільства і до інших людей, до праці. Основою виховання тих чи інших рис є світогляд. Що стосується вольових рис, то їх формування зливається з вихованням волі та корекцією її недоліків.

Виховання спрямованості та ставлень пов’язане з формуванням потреб, інтересів і мотивів діяльності та поведінки дитини.

Вирішальним фактором розвитку характеру учня допоміжної школи є його участь в житті та діяльності навчально-трудового колективу, в якому формуються всі стосунки дитини, всі якості її особистості.

Властивий розумово відсталому школяреві дефект впливає на всі його стосунки, в тому числі й на стосунки з оточуючими. Виховання має бути спрямованим на подолання безпорадності, невпевненості, пасивності, несамостійності.

Ставлення до дитини ровесників і дорослих, вчителів і батьків має будуватись на основі доброзичливості, вимогливості та поваги, турботи і уваги.

Важливим для виховання характеру є вироблення позитивних звичок і навичок. Особливої ролі тут набуває сім’я. Помилки, які допускаються нею у вихованні дитини, нерідко стають причиною серйозних недоліків її характеру.

1.2. Формування особистості розумово відсталої дитини

Одним із завдань виховання розумово відсталої дитини є формування її ставлень. Основним шляхом для цього є організація спілкування і діяльності дитини, перш за все навчальної.

У процесі навчальної діяльності формується зв’язок учня з навколишньою дійсністю, його спілкування з дорослими і ровесниками, нарешті, ставлення до самого навчання.

Характер цих ставлень залежить від спрямованості особистості. У зв’язку з цим другим завданням є формування спрямованості особистості учня.

Основою формування особистості учня є виховання світогляду Погляди, переконання, уявлення розумово відсталих дітей про добре й погане неточні, набувають поверхового і нестійкого характеру. Діти не завжди здатні відстояти свої переконання, не завжди дотримуються їх на практиці, не завжди можуть використати їх у незвичній ситуації. Проте за допомогою правильного навчання і виховання можна сформувати у дітей з розумовою відсталістю правильний світогляд і зміцнити його.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Vyhov Uchniv Dopom Schkoly (141.0 KiB, Завантажень: 4)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7
завантаження...
WordPress: 23.33MB | MySQL:26 | 0,340sec