Курсова робота на тему: «УКРАЇНСЬКІ МІСТА XIV – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИXVII СТ. ТА МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО»

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………………….

С.3

Розділ І.

Урбанізаційні процеси і їх наслідки …………………..

С.16

Розділ ІІ.

Локації міст за магдебурзьким правом ……………..

С.33

Розділ IІІ

Магдебурзьке право і органи міського самоврядування …………………………………….

С.44

Висновки …………………………………………………………………………….

С.66

Список використаних джерел та літератури …………………………

С.69

Додатки ………………………………………………………………………………

С.76

В С Т У П

Актуальність теми. Українське місто середньовічної доби і раннього модерного часу – одна із особливо складних і недостатньо вивчених проблем в історіографії. Визначальна роль міст в житті людського соціуму не підлягає сумніву, тому урбанізаційний процес можна розглядати як своєрідний синонім цивілізаційного поступу. Міста були результатом розвитку продуктивних сил суспільства, а їхня економіка. у свою чергу – важливим елементом останніх. Історія міст – це та складова, без знання якої неможливо уявити цілісність історичного процесу. Адже саме міста виступали оборонними форпостами конкретних регіонів, їх адміністративними центрами, осередками ремесел, торгівлі, культури, релігії і т.д. Українські міста прийняли на себе і такий аспект запровадження правових норм, як магдебурзьке право, крізь призму якого здійснювалися і регулювалися різноманітні процеси людського буття. На жаль, цей аспект наукової проблеми майже не досліджений істориками.

Об’єктом дослідження виступають українські міста епохи середньовіччя і ранньої нової доби, яким в процесі їх самобутнього історичного розвитку було насаджене магдебурзьке право – право європейських держав.

Предметом дослідження слугують урбанізаційні процеси в Україні у XIV – першої половини XVII ст., норми правової і просторової локації, функціонування органів міського самоврядування у правовому полі кодексу магдебурзького права.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі досліджень істориків та писемних джерел розкрити особливості розвитку українських міст в XIV – першій половині XVII ст. за правовими нормами магдебурзького права.

Завдання роботи обумовлені її метою і передбачають:

  • вивчення стану наукової розробки теми та її джерельної бази;
  • дослідження динаміки міських поселень в Україні та її загальних рис;
  • з’ясування структурних елементів міської локації та специфіки їхнього впровадження в українському середовищі;
  • характеристику міського самоврядування та управління за нормами магдебурзького права.

Хронологічні межі роботи охоплюють XIV – першу половину XVII ст. Нижня хронологічна межа обумовлюється тими причинами, що найбільш давні свідчення про надання українським містам магдебурзького права датуються XIV ст. (Сянок – 1339, Львів – 1356, Кам’янець-Подільський – 1374 і т.д.).

Верхня хронологічна межа випливає з існуючої історичної періодизації української історії, в якій епохальною подією виступала Національна революція середини XVII ст. До цього часу більшість українських міст отримали магдебурзьке право і розвивалися згідно з цими нормами у складних історичних умовах.

Методологічною основою при написанні курсової роботи виступають принципи об’єктивності та історизму, які базуються на писемній джерельній базі.

Географічні межі роботи охоплюють територіально міста і містечка України, які знаходилися в Галичині, на Волині, Київщині та Поділлі і були наділені нормами Магдебурзького права.

Практичне значення роботи обумовлюється тим, що вона може використовуватися учителями на уроках з історії України та рідного краю, при проведенні екскурсій по історичних містах нашої держави, при підготовці студентів до семінарських занять, вивченні спеціальних спецкурсів і спецсемінарів.

Структура роботи випливає з її мети та завдань і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

Магдебурзьке право – середньовічне міське право, за яким міста, що його отримали, частково звільнялися від центральної адміністрації (королівські) або влади феодала (приватні) та створювали органи місцевого самоврядування. Воно було започатковане привілеями 1188 р., отриманими німецьким містом Магдебургом від архієпископа – власника міста. З поміж українських міст першими магдебурзьке право одержали Володимир Волинський, Сянок, Львів, Кам’янець, Берестя. У XV-XVI ст. воно поширилось у містах Правобережної України; Київ отримав привілей на магдебурзьке право в 90-х роках XV ст. Роль міського самоврядування за магдебурзьким правом є однією з найдискусійніших проблем в історії Центрально-Східної Європи та України. Ця проблема неодноразово привертала і привертатиме увагу науковців, оскільки в історіографії вона майже не досліджена її.

Таким чином, вивчення писемних джерел, їх аргументована інтерпретація істориками, а також загальне дослідження історіографії проблеми дає належні підстави для викладу теми курсової роботи.

РОЗДІЛ І. УРБАНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ І ЇХ НАСЛІДКИ

XIV – перша половина XVII ст. стали віхою швидких змін у динаміці чисельності населених пунктів міського типу. У зазначений відрізок часу урбанізаційний процес був тісно пов’язаний із цілою низкою факторів, серед яких ми назвемо політичний, економічний, географічний, військовий та ін.

Однак, проблема, яка досліджується, передбачає обов’язкове з’ясування “межі” між типологією вказаних населених пунктів (поняття “місто” і “містечко”).

Торкаючись даного питання, дослідники білоруських міст З.Кописький і А.Грицкевич виходять з того, що критерієм для розрізнення поняття міста і містечка є рівень їхнього заселення: менше 300 будинків – містечко, більше 300 – місто. При цьому А.Грицкевич підкреслює необхідність врахування адміністративно-політичного значення міського поселення.

На думку І.Крип’якевича, у XVI-XVII ст. в Україні місто існувало на декількох рівнях: “містечко”, “мале місто” і “велике місто”. Містечко, як вважав вчений, – це невелике поселення землеробського характеру зі слабко розвиненим ремеслом, яке слугувало місцем проведення торгів для найближчої округи. Населення містечок відрізнялося від селян тим, що воно не відробляло барщину, а перебувало в основному на чинші. Міста відрізнялися від містечок також за кількістю мешканців (за критерій розмежування взято 500 домів). О.Баранович вважав, що, в Речі Посполитій містом називалося поселення, в якому відбувалися торги і ярмарки, а невелике місто мало назву “містечко”.

Дослідженню характерних рис пізньосередньовічних міст України другої половини XVII ст. приділено увагу в монографії О.Компан. Автор при цьому підкреслювала, що далеко не всі міста виникли внаслідок відокремлення торгово-промислової діяльності від землеробства. Справедливо наголошувалось на тому, що ремісничо-торгівельні поселення ставали містом в соціально-економічному відношенні тільки тоді, коли між містом і селом виникає товарообмін. Однак, вживаючи терміни “місто” та “містечко”, О.Компан не розкривала різниці між ними.

Спеціаліст в області української історіографії соціально-економічного розвитку міст України XVI-XVIII ст. О.Швидько критерієм розмежування пізньосередньовічного міста і містечка вважає характер організації економічного життя поселення. Містечка представляли в основному землеробські поселення. На думку автора, в економіці міст переважала питома вага ремесла і торгівлі, що обслуговували як сільську округу, яка примикала до міста, так і більш віддалені землі.

Не дивлячись на деякі успіхи у вивченні вищезгаданої проблеми, загалом розробку соціально-економічної класифікації (типології) міських поселень України XV-XVII ст. не можна визнати задовільною. Як свідчать археологічні та історичні матеріали, перші містечка в Україні почали виникати у VI-VII ст., а у VII-IX ст. їх вже було чимало. У літописі Нестора “Повісті минулих літ” міста названі “градами”. Подальший шлях “градів” різний: одні швидко переростали в містечка, а потім і міста (Кам’янець-Подільський, Брацлав, Васильків) в інших – ембріональний період розвитку затягнувся на сторіччя (Теребовля, Збараж, Ізяслав), а треті (Бакота, Каліус) – взагалі зникли. Основна частина містечок формується протягом ІХ-ХІІІ ст

Дослідник міст періоду середньовіччя П.М.Сас основний критерій для градації міста та містечка пов’язує з ремісничим виробництвом, промислами і торгівлею. Тобто “містом” він вважає таке поселення, в якому нараховувалось не менше декількох десятків ремісників, торгівців і осіб, які займались промислами. В XV-XVII ст., як вважає П.М.Сас, лише таке поселення могло створити стійкий товарообмін з обширної сільської округи, а також більш віддаленим регіоном.

Відбувався процес вдосконалення ремесел, виділення нових спеціальностей і, особливо ремісників, зайнятих у сфері обробки дерева, металу, хутра. Збільшується кількість ремісників, які займалися виготовленням продуктів харчування: пекарів, булочників, м’ясників, ковбасників тощо.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Ukr Mista (246.5 KiB, Завантажень: 26)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7
завантаження...
WordPress: 23.6MB | MySQL:26 | 0,321sec