Курсова робота на тему: «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ПРИБУТКУ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ»

Вступ    3

Розділ І. Теоретико-методологічна сутність прибутку як економічної категорії    6

1.1. Економічний зміст прибутку    6

1.2. Валовий прибуток і його структура    14

1.4. Теорії прибутку    17

Розділ ІІ. Аналіз підприємства і підприємницької діяльності    23

2.1. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки    23

2.2. Сутність підприємництва та умови його існування    28

2.3. Капітал підприємства і його кругообіг    33

2.4. Оборот капіталу підприємства    40

Розділ ІІІ. Проблеми розвитку підприємництва в Україні    43

Висновки і пропозиції    48

Список використаної літератури    51

Вступ

Актуальність теми. Прибуток – це певний гарант прогресу економічної системи, а його відсутність – найяскравіший доказ регресу й соціального напруження. Як активний та універсальний важіль державного впливу, регулювання економічними процесами і суспільно-економічними інтересами прибуток надто чутливий до безлічі внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, зокрема бюджетно-податкової, цінової, інвестиційної та кредитної політики органів законодавчої і виконавчої влади.

Суттєве значення мають внутрішні фактори, які безпосередньо залежать від організації функціонування підприємницьких структур, форм власності й галузевої належності. Позитивна взаємодія одних факторів може бути зведена до нуля негативним впливом інших. Прибуток є джерелом фінансових ресурсів на макро- і мікрорівнях, а тому відображає суперечності між державними інтересами, що спрямовані на успішне розв’язання фіскально-розподільчих завдань, та розвитком виробничої сфери, передусім безпосередніх суб’єктів господарювання і конкретних громадян. Це й зумовлює необхідність ще раз повернутися до теоретичних засад функціонування прибутку і його впливу на темпи та пропорції суспільного відтворення.

Окремі проблеми зазначеної теми розкриваються у працях українських і зарубіжних вчених – фахівців у галузі міжнародної та регіональної економік: Т. Мена, А. Сміта, Нассау Сеніора, К. Маркса, Дж.Б. Кларка, Л. Вальраса, С. Фішера, Д. Рікардо, Ф. Бастіа, Дж.М. Кейнса, Т. Веблена, Дж. Гобсона, Р. Гордона, С.Ф. Покропивного, Мак-Куллоха, А. Маршалла, М.Я. Коробова, С.В. Мочерного, Д.С. Молякова, A.M. Поддєрьогіна, М.Н. Чепуріна, Є.А. Кисельової, І.А. Бланка, Ю.Л. Субботович, О.П.Кириленко, О.Р. Квасовський.

Прибуток як основний фінансовий результат діяльності підприємства це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат, пов’язаних з виробничою і комерційною діяльністю підприємства. Він є джерелом росту виробництва, його оновлення і виступає основним фактором економічного зростання, матеріального стимулювання і соціального забезпечення працівників підприємства. Прибуток є доходом від підприємницької діяльності. Це – підприємницький дохід.

Кожне підприємство (фірма), незалежно під форми власності і господарювання, перш ніж розпочати виробництво чи продаж продукції, визначає, який прибуток воно може отримати в результаті своєї виробничо-господарської діяльності. Головним чинником, що спонукає підприємства і підприємців вступати у ринкову конкуренцію, є прибуток.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади фінансів як науки.

Предмет дослідження – прибуток підприємства, формування і напрямки використання.

Метою курсової роботи є дослідження проблеми прибутку підприємства, його формування та напрямків використання.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

–    дослідити суть поняття прибуток, його зміст та роль;

–    охарактеризувати порядок формування прибутку підприємства;

–    визначити порядок розподілу прибутку як важелю впливу на процес суспільного відтворення.

Економіка України поступово трансформується у ринкову, визначальними рисами якої є функціонування різних форм власності на засоби виробництва, вільне підприємництво, конкуренція в усіх її формах, ринкове ціноутворення, прибуток та інші категорії, іманентні товарно-ринковому господарству.

Кожний з цих елементів є дуже важливим і необхідним для існування ринкової системи, але однією з найголовніших категорій є прибуток. Це пояснюється насамперед тим, що прибуток виступає первинним фінансовим джерелом і стимулом розвитку суспільного виробництва, і перш за все на рівні підприємства. Тому дослідження суті і ролі прибутку в розвитку виробництва в нових соціально-економічних умов.

    Прибуток, це одна з фундаментальних економічних основ сучасності, яка має складну якісну структуру. Ця відома з давніх-давен категорія, отримала новий зміст сучасного економічного розвитку країни, формування реальної самостійності суб’єктів господарювання є одним з найбільш актуальних завдань економічної науки.. Будучи головною рушійною силою ринкової економіки, прибуток забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємств. Саме тому визначення суті прибутку, його джерел ролі і управління ними є актуальними задачами сучасного етапу переходу до ринкових відносин.

    Україна переживає поки що глибоку кризу, яка охопила всі сторони економіки: відносини власності, масштаби виробництва продукції, прямі і зворотні зв’язки, фінансово-кредитну систему, платежі, систему оподаткування, ціноутворення та ін.

    Про те криза – явище тимчасове і після неї прийде час економічного зростання. Науково-технічна революція та інтенсивний шлях розвитку виробництва ставлять у порядок денний вивчення джерел формування прибутку та його розподілу на рівні підприємства.

    Основними напрямками дослідження в даній роботі будуть визначення суті, джерел, ролі прибутку в діяльності підприємства; управління його розподілом; оподаткування і аналіз прибутку. Також буде звернута велика увага на аналіз формування та використання прибутку, на шляхи підвищенні прибутку підприємства.

Розділ І. Теоретико-методологічна сутність прибутку як економічної категорії

1.1. Економічний зміст прибутку

В сучасній економічній літературі сутність прибутку тлумачиться по-різному. Так, англійські економісти стверджують, що прибуток — це різниця між виручкою, отриманою від продажу продукції, і повними альтернативними факторними витратами, пов’язаними з виготовленням цієї продукції. В економічній енциклопедії за редакцією Л. Абалкіна прибуток характеризується “перевищенням доходів від продажу товарів і послуг над затратами на виробництво і продаж цих товарів”. Такі визначення, однак, розкривають лише кількісний бік даної категорії за різними методиками, але не зачіпають важливішої для з’ясування сутності якісної сторони.

У марксистській економічній літературі від часів К. Маркса домінувало визначення прибутку як перетвореної форми додаткової вартості. З кількісного боку прибуток є різницею між ціною продажу товару і затратами капіталу на його виробництво. Як перетворена форма додаткової вартості прибуток на практиці є породженням всього авансованого капіталу, усіх факторів виробництва. Такими факторами за сучасних умов західна економічна наука називає працю, капітал (засоби виробництва), землю, діяльність управлінського персоналу з організації виробництва, підприємницьку діяльність, а також ризик, інформацію, час. На відміну від цього, марксистська політична економія стверджувала, що прибуток створюється лише в результаті експлуатації найманої праці капіталом. Кожен погляд є певною мірою однобічним. Крім того, визначення прибутку як перетвореної форми додаткової вартості, хоча й підкреслює зв’язок цієї категорії з додатковою вартістю (і таким чином фіксує основне джерело прибутку), але є некомплексним, а отже, розкриває зміст прибутку недостатньо.

Насправді прибуток створюється не лише працею найманих робітників у сфері матеріального виробництва. До працівників також належать великий штат менеджерів різних ланок (вищої, середньої, нижчої), наукові працівники, спеціалісти, зайняті збором, обробкою і наданням інформації, функціонуючий капіталіст.

Засоби виробництва, земля, як зазначалося, самі собою прибутку не створюють. Зокрема, прибуток створює праця, що витрачається на покращення якості землі, її родючості. Стосовно засобів виробництва, то за сучасних умов значної фондоозброєності, енергоозброєності праці, ні праця, будучи відокремленою від засобів виробництва, ні засоби виробництва, відокремлені від праці, прибутку не створюють. У процесі їх поєднання виникає нова продуктивна сила, так званий синергічний ефект, який створює видимість створення прибутку самими засобами виробництва.

Оскільки без засобів виробництва синергічний ефект неможливий, власники цього фактора за умов сучасного капіталізму також привласнюють частину прибутку. Проте привласнення ними основної маси прибутку є економічно невиправданим і свідчить про експлуататорський характер капіталістичного виробництва. Додаткову частину прибутку вони повинні привласнювати у випадку виконання функцій підприємця. У такому контексті прибуток можна вважати результатом дії (точніше, взаємодії) багатьох факторів. Якщо підприємець не привласнює частку прибутку у вигляді підприємницького доходу, він, за словами американських економістів Кемпбелла Р. Макконнелла і Стенлі Л. Брю “… переорієнтує свої зусилля з цього напряму діяльності на інший, більш привабливий, або навіть відмовиться від ролі підприємця заради одержання зарплати або платні”.

Ще більший синергічний ефект виникає у випадку поєднання інших факторів виробництва, зокрема діяльності підприємців або вищих менеджерів щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, вмілого керівництва, маркетингової діяльності тощо. Тому з якісного боку категорія, прибуток, також виражає відносини економічної власності між капіталістами і найманими працівниками з приводу його створення.

Ця нова продуктивна сила створює враження про самостійну роль у створенні прибутку таких факторів, як ризик. Насправді, кожен із них реалізується через сукупну дію інших факторів (підприємницьку діяльність, процес управління), але-самостійної ролі у створенні прибутку не відіграє.

Привласнення прибутку при капіталізмі є головною метою і вирішальним мотивом виробництва. Всі інші цілі (підвищення ефективності виробництва, стабільні темпи зростання та ін.) є похідними від неї. Внаслідок цього прибуток є найважливішим критерієм ефективності капіталістичного виробництва, будь-якої підприємницької діяльності.

Важливо й те, що у прибутку втілена уже реалізована у товарі або послузі додаткова вартість, а процес такої реалізації здійснюється за межами безпосереднього виробництва — у сфері обміну.

На основі вищесказаного доцільно дати таке коротке політекономічне визначення сутності прибутку: це перетворена форма додаткової вартості, що виражає відносини економічної власності між найманими працівниками та капіталістами щодо створення та реалізації додаткової вартості.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Teor-metod Sutn Prybutku (84.2 KiB, Завантажень: 12)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
завантаження...
WordPress: 23.52MB | MySQL:26 | 0,325sec