Курсова робота на тему: «ТЕХНОЛОГІЇ РОЗРОБКИ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. ЇХ ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ. ПОРІВНЯННЯ ТЕХНОЛОГІЙ»

Зміст

Вступ    2

ТЕХНОЛОГІЇ РОЗРОБКИ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. ЇХ ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ. ПОРІВНЯННЯ ТЕХНОЛОГІЙ    3

Технологія COM    3

Технологія CORBA    5

Архітектура комплексу    6

Мова програмування    7

Порівняльний аналіз технологій COM та CORBA    7

Технологія .NET    8

Постановка задачі    10

Реалізація практичної частини    10

Створення компоненту на прикладі лінії Без’є    10

Використання компоненту Без’є    13

Підготовка збірки до загального використання та встановлення її в GAC (Global Assembly Cache)    16

Створення компоненту «Сітка розкладу»    18

Використання компоненту «Сітка розкладу»    23

Висновки    25

Список використаних джерел    26

 

 

Вступ

 

В технологіях розробки ПЗ є багато стандартних компонент і різноманітних варіантів їх настройки. Але досить часто виникає необхідність додати до них деяку функціональність або написати свій власний компонент. Наприклад:

  • Є модель даних, яку не вдається подати за допомогою існуючих стандартних компонент;
  • Потрібно реалізувати особливий метод взаємодії з користувачем;
  • Необхідно, щоб компонент управління відображався інакше, ніж стандартні компоненти.

Зокрема, використання нестандартного користувацького компоненту, можна продемонструвати на прикладі наступної практичної задачі. Перед організаторами навчального процесу будь-якого рівня систематично виникає проблема складання розкладу занять, який би максимально задовольняв всім дидактичним і виховним вимогам. Застосовуючи комп’ютерну техніку, проблему часто вдається розв’язати, якщо не повністю, то частково, задовольнивши вимогам конкретного навчального закладу.

Користувацький компонент «сітка», який розроблено в даній роботі дозволяє відображати дані (назва предмету, прізвище викладача і номер аудиторії) у зручному вигляді.

 

 

 

 

 

 

 

Технології розробки програмного забезпечення. Їх переваги й недоліки. Порівняння технологій

Технологія COM

 

Абревіатура COM розшифровується так, це – Component Object Model – об’єктна модель компонента. Іноді говорять і “модель COM“. Суттю даної технології є те, що програми будуються з компонент, які складаються з об’єктів. Сама по собі ця обставина не є останньою новиною у області програмобудування – модульна архітектура і об’єктно-орієнтований підхід до побудови програм давно є визнаними стандартами де факто. Новиною є те, що являють собою ці компоненти і об’єкти – вони являють собою безпосередньо виконуваний двійковий код. Саме не «вихідні тексти, що включаються» які
компілюються з проектом, не “бібліотеки стандартних програм”, приєднувані лінкером, а безпосередньо виконувані файли, які ніяк не треба “пов’язувати” із своїм проектом – їх достатньо зареєструвати в операційній системі і вони будуть доступні будь-якій програмі, яка виконується на даній машині.

Така технологія називається “динамічне завантаження”, вона давно відома і її переваги очевидні. Модулі, які дозволяють завантажувати себе таким чином, називаються DLL. І в системі, іменованій Microsoft Windows така технологія відома від самого її народження. А DLL і є той самий “двійковий виконуваний модуль”, який може бути приєднаний до програми лише на стадії її виконання.

Найважливіша ознака “компонентності” вже з’явиться – виконувану програму можна буде збирати з окремих частин без операцій збірки модуля. Але DLL – не є компонентою, DLL є тільки “житло компонент” використовуваних в програмі. Адже з програми-то викликаються цілком конкретні процедури і функції, які тільки розташовані в DLL. Крім того, виклики процедур “з свого модуля” і “з DLL” – не однакові дії. Виклик процедури, яка міститься усередині “свого” модуля вимагає знання тільки імені цієї процедури, а якщо процедура розташовується в DLL, то потрібно знати ще і ім’я самої бібліотеки. Модель же COM дозволяє цього не “знати”, тобто виклик об’єктів COM з своєї програми здійснюється без знання того, де вони розташовані. Достатньо знати ім’я об’єкту.

Інша відмінність COM, вже від звичних об’єктів в стилі об’єктно-орієнтованого програмування (ООП), полягає у тому, що об’єкти ООП відомі тільки компілятору. Це – абстракції, в яких мислить програміст і які компілятор перетворює на двійкові структури “дані + код“. Об’єкти ООП існуючі в різних одиницях компіляції і, тим більше, поміщені в різні двійкові модулі, нічого не можуть один про одного “знати” хоча б тому, що їх там немає і ніколи не було. Не випадково заголовні файли, що містять описи всіх об’єктів проекту, подаються на вхід саме компілятора – потім вони вже нікому не потрібні. Об’єкти ж COM – дійсно існують в двійковому вигляді як об’єкти. І в такій якості відомі всім, хто випробовує в них потребу.

До недоліків технології COM можна віднести наступні:

  • Складність. Технологія COM – складна технологія. Складна як в концепції, так і в реалізації. Вона – набагато складніше, ніж технологія С++, яка реалізовується компілятором. Ця складність не повинна лякати – до теперішнього часу розроблена достатня кількість інструментів і засобів розробки, які дозволяють “легко писати” і “легко використовувати” COM-компоненти. Але ця складність є. На її подолання витрачаються ресурси комп’ютера під час виконання, а слабо розуміючий концепції COM програміст, не дивлячись на всі ці редактори, не зможе створити щось прийнятне працююче, більше, ніж примітивний приклад. Це стандартна проблема – уміння програмувати є не уміння писати код, а тільки уміння мислити відповідними категоріями і конструкціями. І на VB можна написати погано працюючу програму, хоча на C++ зробити це значно легше. Ніяка технологія не в змозі запропонувати прийнятного рішення цієї проблеми – технічні засоби можуть тільки позбавити від рутини, але не від необхідності думати і розуміти.
  • Замкненість. Технологія COM – замкнена технологія. Її рішення застосовні поки що тільки на платформі Microsoft. Не можна сказати, що інші платформи не пропонують нічого подібного, але це – інші, несумісні на двійковому рівні з COM технології.
  • Неповнота. Технологія COM – неповна. Неповна в тому сенсі, що вона розроблялася “знизу”, як засіб “склеювання модулів в єдину конструкцію”. І до повноцінного проектування розподілених додатків вона поки що не дійшла.

Технологія CORBA

 

Технологія CORBA, що розроблялася з 1989 р. консорціумом OMG (Object Management Group), є результатом роботи провідних фахівців із понад 800 компаній і організацій. Чіткий процес стандартизації, включаючи аспекти взаємодії реалізацій CORBA від різних постачальників, незалежність від мов програмування і операційних середовищ, фундаментальна підтримка ООП і багато інших унікальних характеристик зробили CORBA провідним стандартом у області інфраструктурного middleware. Основою технології CORBA є:

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Tehnolog Rozrob Progr Zab (308.5 KiB, Завантажень: 7)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8
завантаження...
WordPress: 23.18MB | MySQL:26 | 0,333sec