Курсова робота на тему: «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МОВИ ЯК МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА»

Вступ……………………………………………………………………………………………………………..3

Основна частина ……………………………………………………………………………………………6

Шляхи і прийоми вдосконалення навичок читання

  1. Удосконалення читання вголос. Обсяг поля читання. Промовляння

слова. ………………………………………………………………………………………………………11

  1. Перевірка навички читання. Читання вголос. Читання мовчки…………….15
  2. На уроках використовують такі завдання для удосконалення навичок читання……………………………………………………………………………………………….19
  3. Сучасні технології навчання – як методична проблема…………………………22
  4. Упровадження інтерактивних технологій……………………………………………..25

Висновки………………………………………………………………………………………………………27

Список використаної літератури……………………………………………………………………30

Додатки………………………………………………………………………………………………………..31

ВСТУП


Без поразок не буває перемоги.

Сучасне нашої держави, її соціально-економічне, культурне та духовне відродження, зміни у сферах суспільного життя вимагають глибокого оновлення системи освіти. Авторитарно-дисциплінарна модель навчання змінюється на особистісно орієнтовану, основні риси якої — взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. У технологіях навчання та виховання стає пріоритетною «модель суб’єкт-суб’єктної взаємодії», а це, в свою чергу, потребує нової педагогіки. Нові програми і підручники, оновлений арсенал форм і методів навчання — вимога сьогодення. Нині педагогіка змінюється під впливом інноваційних ідей, які ґрунтуються на вітчизняному й зарубіжному досвіді. Вчені та педагоги-практики впроваджують у навчально-виховний процес положення особистісно орієнтованої освіти.

Особистісно орієнтоване навчання — це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність. У сучасних умовах гуманізації й демократизації, індивідуалізації та диференціації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.О. Сухомлинського. У книзі «Сто порад учителеві» він писав: “Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання й виховання полягає в тому, щоб розкривати сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці…”.

«Повнота, яскравість думок, почуттів, образів, які переживають учні у навчально-виховному процесі, — необхідна умова розквіту їхньої індивідуальності», — зазначено в Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа). Школа є тим основним соціальним інститутом, що робить вирішальний внесок у формування інтелекту, самосвідомості нації, забезпечення її фізичного і духовного здоров’я. Тому головне завдання навчальних закладів — створення умов для повноцінної життєдіяльності кожної дитини.

Інновація в перекладі з латинської означає “оновлення”, “зміна”. Це нововведення, зміна, новий підхід, оновлення, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях. Зміст поняття “освітні інновації” включає в себе два основні компоненти.

  1. Сучасні технології навчання (групова навчальна діяльність, критичне мислення, проблемне навчання, інтерактивне навчання тощо).
  1. Прийоми педагогічної техніки та алгоритми їх застосування. Якщо перший компонент — це теорія і практика впровадження інновацій, вироблена науковцями та педагогами-практиками, то другий, як правило, суб’єктивний характер і залежить від конкретного вчителя. Успішне використання тієї чи іншої технології навчання вимагає від педагога глибоких знань навчального предмета, педагогіки, методології, психології; залежить від ерудиції, практичних умінь учителя, його творчості та майстерності. Педагог має вільно володіти методиками, які формують світогляд, ціннісні орієнтації дитини, вміння й навички, необхідні для життєвого та професійного вибору.

    Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Яким йому бути, вирішує вчитель. Я цілком погоджуюсь із думкою В. Сухомлинського: «Урок — це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його кругозору, ерудиції».

    Яким же повинен бути сучасний урок? Передусім визначаємо головні вектори, які, на наш погляд, є неодмінними складовими особистісно орієнтованого уроку.

    I.    Чітке формулювання теми уроку

    Тема уроку може містити певну проблему й визначати його цілі, завдання, тип та структуру. Наприклад: «Пророцтво майбутнього у творчості Т.Г. Шевченка», «Українці у творах Великого Кобзаря»; «Глибини українського правопису», «Чи може іменник називати ознаку, кількість, дію?».

    Уже саме формулювання теми викликає багато запитань, спонукає до роздумів, пошуку, дослідження.

    II.    Визначення цілей та завдань, спрямованих на розвиток пізнавальних творчих здібностей учнів

    У школі діти не готуються

    до життя, вони живуть.

    А. Франс

    Мета виховання — навчити

    дітей обходитись без нас.

    Е. Легуве

    При визначенні цілей уроку необхідно враховувати те, що є, на нашу думку, найголовнішою умовою оновлення навчально-виховного процесу. Це гу-маністичність, яка передбачає створення передумов для самореалізації особистості, розкриття її природних задатків. Тому при визначенні цілей уроку педагог повинен оперувати словами “спонукати”, “сприяти”, “допомогти”, “забезпечити”, “Створити умови” тощо (замість звичних «навчити”, “розвивати”, “формувати”, “виховувати”).

    У кого немає мети, той не знаходить

    радості ні в якому занятті.

    Г. Лессінг

    Одним з принципів реалізації Державної Національної програми «Освіта» (Україна — XXI ст.) є гуманізація освіти, що полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, у найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб.

    Будь-які зміни, нововведення — нелегка, кропітка праця. Це невдачі і прорахунки, промахи і поразки, але разом з тим це знахідки, досягнення, здобутки, успіхи, перемоги. Адже гладеньке впровадження часто означає, що насправді нічого не змінюється. Важливо, щоб у цьому процесі учні займали не пасивну позицію, були не спостерігачами, а співтворцями уроку. Успіх залежатиме від ступеня довіри, оптимістичного і творчого ставлення вчителя до дитини.

    Основна частина

    1.Шляхи і прийоми вдосконалення навичок читання

    “Читання — це віконце у світ…” – таке визначення дав цьому провідному навчальному предмету визначний педагог-гуманіст В.О.Сухомлинський, уточнюючи, що воно “…найважливіший інструмент навчання.” А щоб стати таким, “…має бути вільним, швидким – лише тоді цей інструмент буде готовий до дії.”

    Читання – складний психофізіологічний процес, в якому беруть участь зоровий, мовноруховий та мовнослуховий аналізатори. Досвідчене читання – це сформована дія, навичка. Навички читання формуються в процесі тривалого і цілеспрямованого навчання, шляхом впровадження цілої системи спеціальних завдань.

    В основу системи навчальних завдань було покладено ті, які зумовлюють успішне оволодіння учнів якісним читанням.

    Якісне читання передбачає вміння читати правильно, виразно, свідомо і швидко, що в свою чергу має бути сформовано в дітей на основі їхніх відповідних психічних якостей.

    ЗАВАНТАЖИТИ

    Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

    Such Tehn Navch Movy (231.5 KiB, Завантажень: 23)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8
завантаження...
WordPress: 23.54MB | MySQL:26 | 0,321sec