Курсова робота на тему: «САМООСВІТА ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ»

Зміст

Вступ С.3 – 4.

Розділ І. Самоосвіта, як один із основних аспектів діяльності вчителя фізичної культури. С.5 – 9.

Розділ ІІ. Збагачення професійної підготовки вчителя фізичної культури. С.10 – 14.

Розділ ІІІ. Самоосвіта вчителя фізичної культури щодо дидактичного знання. С.15 – 23.

Розділ ІV. Мистецтво становлення вчителя фізичної культури.

С.24 – 33.

Висновок. С.34.

Список використаної літератури. С.35 – 36.

Проблема самоосвіти вчителя фізичного виховання є однією із головних проблем у теорії та методиці фізичного виховання. Її дослідження показали те, що процес самоосвіти триває до тих пір, доки вчитель самостійно здобуває нові знання, з перериванням цього процесу вчитель перестає навчати інших.

    В написаних за останній час працях, які стосуються цієї проблеми підкреслюється актуальність самоосвіти щодо здійснення продуктивного процесу навчання. Теоретичні розробки цієї проблеми висвітлюються в таких працях як: О.В.Петунина,1979; Н.А.Лупандиной,1978; Бабанский Ю.К, 1977; Гавриловец К.В,1978. Різні сторони і форми самоосвіти висвітлені в багатьох дисертаційних працях. І вже давно доказано на багатьох прикладах, що праця вчителя немає сенсу без елементів дослідницької, творчої діяльності. Отже, обов’язкове пізнання психології учнів, вміння творчо міняти індивідуальну діяльність на основі самоосвіти і самовиховання визначається одним із головних вимог для вдосконалення всіх інших компонентів діяльності вчителя з ціллю підвищення самоосвіти вчителя.

    Погляди науковців, викладачів вищих закладів освіти зосередженні на результативності навчання, яке має забезпечити у випускників розвиток активності, самостійності, творчості, готовності до професійної діяльності.

    Серед численних підходів до вирішення цієї проблеми загальна думка концентрується на тому, що досягти суттєвих якісних змін у підготовці спеціалістів з фізичної культури можна лише шляхом створення відповідних умов навчання. Ці умови передбачають у першу чергу надання студентам можливості засвоювати специфіку виховних ситуацій, характерних для діяльності вчителя фізичної культури.

Розділ І

Самоосвіта, як один із головних аспектів діяльності вчителя фізичної культури.

У своїй практичній діяльності вчитель фізичної культури знаходиться в таких умовах, коли він не може ефективно вирішувати поставленні завдання, якщо він не буде систематично підвищувати рівень своїх професійних умінь і знань. І ця невидима сторона діяльності вчителя фізичної культури стає його власною необхідністю. Результати невидимої діяльності будуть поступово переходити у видимий результат. Самоосвіта – це найбільш ефективна форма підвищення своєї професійної майстерності. Немає такого вчителя, який не знає цього, але далеко не кожен вчитель фізичної культури займається самоосвітою в певній системі. Адже самоосвіта – це високий рівень самодисципліни, чітко уявлення, по яких питаннях , розділах необхідно направляти свої знання, в якому об’єму які уміння формувати.

Важко досягти цього рівня ще, тому, що самоосвіта вимагає строго індивідуального плану, точніше програми, обумовленої рівнем освіти, тривалістю праці, умовами, в яких вчитель планує свою діяльність та іншими факторами. Тому ніхто, крім самого вчителя фізичної культури, не складе оптимальну програму. Для складання індивідуального плану самоосвіти потрібно провірити свою компетентність по певних розділах і питаннях. Зустрічаючись на практиці з проблемами, ми задумуємось, як їх вирішити, а коли находимо вирішення, то знову повертаємось до практики. В процесі пізнання виявляється рівень компетентності по певних питаннях. Так виникає можливість визначати питання для самоосвіти. Досвід – великий вчитель, і тільки він здатний вирішити проблеми, але при умові, коли вчитель сам весь час вчиться. Здобуваючи з роками досвід, кожен виробляє свій, лише йому притаманний стиль роботи, доводячи до удосконалення найбільш ефективні методи і способи.

Орієнтиром при складанні плану самоосвіти повинна використовуватись навчальна програма яку кожен вчитель фізичної культури, незалежно від стану і рівня освіти, повинен глибоко вивчати, так і другі нормативні документи, плануючи роботу вчителя в школах. Цей елемент самоосвіти дуже важливий, адже життя не стоїть на місці і постійно заставляє вносити зміни в залежності від умов і вимог, що змінилися. Пошук найбільш кращого планування – постійний розподіл програми самоосвіти. Запланований програмовий матеріал повинен бути вміло використаний. А значить, потрібно володіти способами організації учнів для їхньої учбової діяльності. Постійна невдача при використанні програми приховується у невірній організації учнів для індивідуальної роботи. Цей розподіл діяльності вчителя є теж творчим, викликаючи нерідко зміни під час роботи. Неможливо вірно використовувати програму без глибоких знань дидактики. Вчитель фізичної культури повинен знати закономірності психіки дітей, анатомо-фізіологічні особливості дітей, різновидності їх типів вищої нервової діяльності.

Урок проводить один чоловік – вчитель. Він сам автор і режисер, і виконавець уроку, в якому все потрібно враховувати. І дуже вірно вважає Н.А.Лупандіна: “вчитель фізичної культури повинен мати знання “режисерські”, щодо уроку, спортивних виступів, свят, змагань, вечорів. Вчитель фізичної культури повинен вчити провести урок в “умі”, це набагато для нього ефективніше. Велике значення в системі самоосвіти має закріплення вже набутого досвіду, який можна перейняти у своїх товаришів по роботі. Безумовно до кожного способу, методу в практичній діяльності потрібно підходити творчо, враховуючи свої умови роботи. При підготовці до уроку в класі, який мало відомий вчителю, він може вірно поставити завдання, виходячи із вимог програми, але при проведенні уроку він не отримає того ефекту, який планував. Це тому, що свої дії вчитель планував на середнього абстрактного учня, а не на конкретного. І ефект уроку набагато підвищується, якщо вчитель буде знати конкретно кожного учня”.

В нашому предметі велике значення відіграє вивчення рівня фізичної підготовленості учнів. Звісно, що в програму самоосвіти необхідно включати удосконалення, вміння визначати фізичну підготовку учнів. Рівень фізичної підготовки визначається виконанням тестів і показників – вимог, запланованих навчальною програмою. Контрольні результати доцільно зафіксовувати не тільки вчителю в класному журналі, але і кожному учню в спеціальній карточці, яка вставляється в щоденник кожного учня.

Значення індивідуальних здібностей кожного учня, в тому числі і рухових, дає змогу продуктивному навчанню. В програмі самоосвіти і рухових, дає змогу продуктивному навчанню. В програмі самоосвіти важливо мати такий розділ – удосконалення організації навчальної діяльності учнів груповим способом в залежності від їх підготовленості. В організації самостійних занять одночасно в декількох групах важливу роль відіграють такі навчальні норми, які представляють з себе доцільно визначені конкретні завдання для певних груп. Тому необхідно удосконалювати вміння вести свою карточку з врахуванням окремих умов роботи. Виходячи з цих принципів існує такий план самоосвіти, який складається з таких розділів:

  1. Запитання про виховання. В практиці неможливо роз’єднувати процес навчання від процесу виховання. Звісно, що мається на увазі виховне навчання. І все ж таки необхідно конкретизувати найбільш актуальні запитання виховання: суть і закономірності виховання; практичні основи вивчення індивідуальності учня; теорія і методика формування колективу; основи формування “важких” (використовуючи інтерес, поступове ускладнення завдань, обговорення вчинку в колективі і другі способи).

    ЗАВАНТАЖИТИ

    Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

    Samoosvita Vch Fiz Vyh (134.5 KiB, Завантажень: 12)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7
завантаження...
WordPress: 23.48MB | MySQL:26 | 0,328sec