Курсова робота на тему: «РОЗВИТОК ВИТРИВАЛОСТІ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УЧНІВ 5-9 КЛАСІВ»

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика витривалості та методика її розвитку

1.1. Витривалість та її види

1.2 Медико-біологічні основи прояву витривалості

1.3. Виховання витривалості як одне з завдань фізичного виховання

1.4. Практичні методи фізичного виховання, які сприяють розвитку витривалості.

РОЗДІЛ II. Розвиток витривалості на уроках в 5-9 класах

  1. Розвиток витривалості в учнів 5-6 класів
  2. Витривалість на уроках фізичної культури у 7 класів
  3. Підвищення рівня витривалості школярів 8-9 класів
  4. Розвиток витривалості за допомогою бігу
  5. Комплексний розвиток рухових якостей у школярів 5-9 класів

    Висновки

    Список використаної літератури……36

    ВСТУП

    Актуальність. Роль фізичної культури у зміцненні здоров’я населення є сьогодні одним з головних завдань нової України. Особливо важливе значення фізична культура має для дітей і учнівської молоді, високий рівень здоров’я та різнобічний фізичний розвиток яких – запорука успішної реалізації соціально-економічних перетворень нашого суспільства. Підтвердженням актуальності зазначених проблем, об’єктивної необхідності істотних змін в організації та методиці фізичного виховання дітей і молоді є низький рівень фізичної підготовленості та погіршення стану здоров’я чималої частини нинішніх випускників шкіл. До того ж ефективна реалізація базової та регіональних програм з фізичної культури для учнів загальноосвітніх шкіл вимагає впровадження в практику вчителів фізичної культури нових науково-методичних розробок.

    Фізичне виховання учнів є невід’ємною частиною всієї учбово-виховної роботи школи і займає важливе місце в підготовці учнів до життя, до суспільно корисної праці. Робота з фізичного виховання в школі відрізняється великим різноманіттям форм, що вимагають від учнів прояву організованості, самодіяльності, ініціативи, що сприяє вихованню організаційних навичок, активності, спритності. Здійснюване в тісному зв’язку з розумовим, моральним, естетичним вихованням і трудовим навчанням, фізичне виховання сприяє всебічному розвитку школярів. Фізичні якості необхідні кожній людині. Розвиток якостей тісно пов’язаний з формуванням у дітей рухових навиків. Виконання фізичних вправ у різному темпі, із різноманітними ускладненнями, протягом певного відрізку часу сприяє їхньому розвитку.

    Вихованню витривалості в дитячому віці приділяється незаслужено мало уваги. А як відомо, порушення гармонії в розвитку рухових якостей заважає правильному фізичному вихованню дітей. Більш того, низький рівень витривалості у випускників школи згубно відбивається на них подальшій діяльності.

    Проблема формування витривалості у дітей шкільного віку виходить за рамки рухової підготовленості, але пов’язана з такими найважливішими показниками, як рівень здоров’я, фізична працездатність, індивідуальний стиль життєдіяльності, співвідношення з іншими руховими якостями.

    Однак, різні люди мають різну здатність виконувати певні види робіт. Одні успішно виконують високо інтенсивну роботу і зазнають труднощів при тривалій роботі. Одні виконують роботу тривалий час не знижуючи інтенсивності, інші — швидко знижують інтенсивність і припиняють роботу.

    Мета роботи полягає в дослідженні методичних особливостей розвитку витривалості в учнів віком 11-14 років на уроках фізичної культури з аналізом її недоліків і шляхів вдосконалення.

    Об’єкт дослідження –фізичне виховання учнів основної школи.

    Предмет дослідження – методика розвитку витривалості в учнів 5-9 класів на уроках фізичної культури.

    Завдання дослідження:

  6. проаналізувати основні методичні положення розвитку фізичних якостей учнів загальноосвітніх навчальних закладів;
  7. визначити вікові особливості розвитку витривалості у дітей середнього шкільного віку;
  8. описати зміст методів та засобів розвитку витривалості на уроках фізичної культури;
  9. розкрити методичні особливості реалізації завдань розвитку витривалості в учнів 5-9 класів на практиці.

    В процесі дослідження нами було використано методи дослідження: методи отримання ретроспективної інформації; методи аналізу та синтезу. Для розв’язання завдань використовувались загальнонаукові матеріали та матеріали експериментально емпіричного рівня.

    РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИТРИВАЛОСТІ ТА МЕТОДИКА ЇЇ РОЗВИТКУ

    1.1. Витривалість та її види

    Людина володіє такими фізичними якостями як сила, витривалість, гнучкість, швидкість, спритність. Розвиток фізичних якостей у дітей шкільного віку поєднане з рядом особливостей, пов’язаних з ростом і розвитком організму. По-перше, в шкільному віці розвиток однієї здібності позитивно виражається на рості показників других фізичних якостей, що обумовлює необхідність комплексного підходу до розвитку фізичних якостей у школярів. По-друге, в ході розвитку різних функцій організму здійснюють критичні (сенсорні) періоди, коли приріст якостей проходить особливо інтенсивно. Для рухової функції в цілому, під якою розуміють сукупність фізичних якостей, рухових вмінь і навиків, цей період знаходиться в діапазоні 7-12 років. По-третє, в процесі розвитку фізичних якостей у дітей шкільного віку особливо проявляється необхідність реалізації дидактичних принципів. Розвиток фізичних якостей поєднано, як правило із значними фізичними навантаженнями.

    Діти і підлітки без шкоди для організму при дотриманні поступовості навантажень, враховуючи їх індивідуальні особливості, в стані переносити позитивні емоції, що дозволяють не тільки з великим інтересом відноситися до занять, але і сприяють максимальному прояву фізичних якостей у дітей і підлітків.

    Аналізуючи витривалість як фізичну якість необхідно вказати, що це здатність організму людини виконувати роботу помірної інтенсивності тривалий час без втоми. Одним з основних критеріїв витривалості є час протягом якого людина здатна підтримувати задану інтенсивність діяльності. Користуючись цим критерієм, витривалість вимірюють прямим і непрямим способами.

    Прямий спосіб – це коли випробовуваному пропонують виконувати завдання і визначають граничний час роботи з даною інтенсивністю (до початку зниження швидкості). Але він майже неможливий. Найчастіше використовують непрямий метод.

    Непрямий метод – це коли витривалість визначається за часом подолання якої-небудь достатньо довгої дистанції (наприклад 10000 м).

    У спорті витривалість, це здатність організму чинити опір стомленню під час тривалого виконання спортивних вправ. Рівень розвитку витривалості визначається перш за все функціональними можливостями серцево-судинної і нервової систем, рівнем обмінних процесів, а також координацією діяльності різних органів і систем. Істотну роль при цьому виконує той, що так звана економізує функцій організму. На витривалість разом з цим робить вплив координація рухів і сили психічних, особливо вольових процесів спортсмена.

    Оскільки працездатність в руховій діяльності залежить від багатьох чинників, зокрема від швидкісних і силових якостей людини, слід враховувати два типи показника витривалості: абсолютні і відносні, парціальні. У практиці розрізняють 2 види витривалості: загальну і спеціальну .

    Загальна витривалість – це здатність тривалий час проявляти м’язові зусилля при невисокій інтенсивності. Одна з найважливіших особливостей загальної витривалості – це здібність до широкого перенесення, тобто загальна витривалість, яка розвинена біговими засобами на тренуваннях і проявляється при бігу, знаходиться у прямому взаємозв’язку з результатами в лижній гонці, при ходьбі. Вважається, що загальна витривалість є основою для розвитку всієї решти різновидів прояву витривалості. Прояв загальної витривалості залежить від спортивної техніки (в першу чергу від економічності робочих рухів) і від здатності спортсмена “терпіти”, тобто протистояти наступаючому стомленню шляхом концентрації вольових зусиль.

    ЗАВАНТАЖИТИ

    Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

    Rozvytok Vytryvalosti (197.5 KiB, Завантажень: 57)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6
завантаження...
WordPress: 23.47MB | MySQL:26 | 0,664sec