Курсова робота на тему: «РОЗВИТОК ПАМ’ЯТІ У ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО 7 РОКІВ»

Зміст:

Вступ……………………………………………………………………………………………………………3

Розділ І. Теоретична частина розвитку пам’яті у дітей до 7 років…………………..4

1.1. Природа пам’яті та її значення в житті дитини………………………………………..4

1.2. Нерозривний зв’язок до народження……………………………………………………….5

1.3. Сприйняття і пам’ять у немовлят……………………………………………………………10

1.4. Ранній розвиток – до трьох років……………………………………………………………15

1.5. Розвиток пам’яті від 4-х до 7 років…………………………………………………………20

1.5.1. Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці………………………..20

1.5.2. Провідна діяльність у дошкільному віці……………………………………..21

1.5.3. Розумовий розвиток дошкільника………………………………………………23

1.5.4. Криза семи років……………………………………………………………………….24

1.5.5. Інтелектуальна готовність дошкільника до навчання у школі……..25

Розділ ІІ. Практичні рекомендації розвитку пам’яті дитини………………………….26

Висновки…………………………………………………………………………………………………….33

Список використаної літератури………………………………………………………………….34

Вступ

Кожного дня ми взнаємо багато нового, з кожним днем збагачуються наші знання. Все, про що дізнається людина, може бути надовго збережене в “кольорах” її мозку. Мозок не тільки зберігає наші знання про навколишній світ, а й має здатність за нашим бажанням відтворювати ці знання.

Процес запам’ятовування, збереження й наступного пригадування або упізнавання того, що людина раніше сприймала, переживала чи робила, називається пам’яттю. Значення пам’яті в житті людини дуже велике. Абсолютно все, що ми знаємо, вміємо, є наслідок здатності мозку запам’ятовувати й зберігати в пам’яті образи, думки, пережиті почуття, рухи та їх системи.

Пам’ять зберігає нам знання, а без знань немислимі ні плідна діяльність, ні успішне навчання.

Пам’ять, які всі інші психічні процеси, має характер діяльності. Чи запам’ятовує людина, чи згадує вона, а чи пригадує що-небудь, відтворює або взнає – завжди вона здійснює певну психічну діяльність.

Таким чином, характер пам’яті, її продуктивність пов’язані з особливостями особистості. Людина свідомо регулює процеси своєї пам’яті й керує ними, виходячи з тих цілей і завдань, які вона ставить у своїй діяльності.

Встановлено, що протягом молодшого шкільного віку відбуваються кардинальні зміни в мотиваційній структурі особистості дитини. Вони починаються з перебудови мотивів навчальної діяльності на основі інтенсивного формування пізнавальних інтересів дітей. Навчально –

пізнавальні мотиви стають провідними не лише в навчальній діяльності, а й всій життєдіяльності школяра.

Розділ І. Теоретична частина розвитку пам’яті у дітей до 7 років

1.1. Природа пам’яті та її значення в житті дитини

Пам’ять – це психічна властивість людини, яка відкриває їй можливості для нагромадження досвіду. Пам’ять виявляється в запам’ятовуванні, збереженні, розпізнаванні та відтворенні явищ, процесів і психічних станів. Завдяки цій психічній властивості ми здобуваємо різноманітну інформацію, засвоюємо знання про світ і розвиваємо наші вміння та вправність. У найширшому розумінні цього слова, пам’ять – це властивість, яка створює умови для впливу попередніх подій і переживань на сьогодення. У вужчому розумінні, пам’ять – це здатність пригадувати окремі переживання з минулого. Усвідомлюючи не лише саме переживання, але й його миттєвість в історії нашого життя зі свідомим розміщенням у часі і просторі. Завдяки пам’яті зберігаємо, переховуємо, відтворюємо різні елементи нашого досвіду, не лише інтелектуальні, але й емоційні та моторно-рухові. Пам’ять про почуття піднесення, напруження може іноді зберігатися довше, ніж інтелектуальна пам’ять про події, пов’язані з ними.

Своїм умінням пристосуватися до різноманітних, мінливих умов життя людина також завдячує пам’яті, яка, окрім того, є фундаментом для створення нових реалій, спричинюється до перетворення існуючої дійсності. Завдяки пам’яті про минулі події й переживання ми маємо відчуття неперервності власного розвитку й усього нашого життя попри те, що живемо в надзвичайно мінливому світі.

Незважаючи на численні дослідження психологів, нейрофізіологів, фізіологічні механізми пам’яті ще й досі залишаються мало вивченими. Прийнято вважати, що фізіологічна основа тривалої пам’яті полягає в так званих слідових часових зв’язках, утворених в корі півкуль головного мозку на умовно-рефлекторних принципах.

Запам’ятовування можливе завдяки пластичності нервової системи, мозку, тобто завдяки притаманній нервовій системі властивості змінюватися під впливом подразників, залишати й зберігати в собі сліди діяння подразників. Мозок кожної людини має властивість пластичності, але ступінь цієї пластичності у різних людей різний.

Від ступеня пластичності мозку залежить і якість пам’яті людини. Пластичність мозку не є раз і назавжди даною і незмінною властивістю. Показником пластичності мозку є швидкість утворення в корі великих півкуль тимчасових нервових зв’язків, тривалість їх збереження, жвавість і легкість їх оживлення.

Тимчасові нервові зв’язки є фізіологічним механізмом утворення асоціацій. Асоціація – це зв’язок між окремими подіями, фактами, або явищами, відображеними в нашій свідомості й закріпленими в нашій пам’яті. Без цих зв’язків, або асоціацій, неможлива нормальна психічна діяльність людини, в тому числі діяльність пам’яті. Запам’ятовування будь-якого предмета завжди відбувається в зв’язку з іншими предметами. Асоціативні процеси в корі головного мозку забезпечують запам’ятовування і відтворення різних явищ дійсності в певному зв’язку й послідовності. Асоціації бувають кількох видів: асоціації за схожістю і асоціації за контрастом.

1.2. Нерозривний зв’язок до народження

Вплив батьків на рівень розвитку головного мозку дитини безперечний. Проте він визначається не тільки спадковістю, але і особливостями емоційного стану матері під час вагітності. Тривоги, які впливають на її власну нервову систему, не можуть не торкнутися і дитини.

Багато жінок інстинктивно відчувають, що це – правда. В деяких країнах інших культур спрадавна існувала практика дії на плід з боку матері. Наприклад, в Японії вагітні жінки прагнули дивитися тільки на красиві предмети, щоб дитина стала артистичною, сприйнятливим до прекрасного. Пізніше за поняття допологової дії були відкинуті, як «казки бабусь». Проте останні наукові дослідження підтвердили цю теорію. В наші дні інтерес до пренатальної і перінатальної психології безперервно росте.

З приголомшливою точністю підтвердилося те, що у людини в пам’яті залишається момент свого народження. Отто Ренк одним з перших в психіатрії помітив, що лікарі ставлячи діагноз, обстежуючи хворих, дуже часто повертаються до спогадів пацієнтів, пов’язаних з родовими травмами. В 1954 р. психіатр з Великобританії доктор Френк Лейк виявив, що його пацієнтів турбують спогади про первинний біль і постарався позбавити їх від неї. Дещо пізніше увагу фахівців привернув собі робота Артура Джейнова. Пацієнти, слідуючи його методиці, сходили вниз по «сходам» хворобливих спогадів, і дуже часто виявлялося, що джерелом гострого болю була пам’ять про травму при народженні: про здавлення, задушення, різкому вискубуванні або про відчуття одинокості зразу ж після народження, викликаному розлукою з матір’ю.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Rozv Pamjati U Ditej (156.5 KiB, Завантажень: 10)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7
завантаження...
WordPress: 23.52MB | MySQL:26 | 0,351sec