Курсова робота на тему: «РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ У РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ»

Зміст:

Вступ    3

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ПРОБЛЕМ ОСОБИСТОСТІ І СПІЛКУВАННЯ В ЗАГАЛЬНІЙ ПАРАДИГМІ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ.    4

1.1. Особистість і спілкування у процесі уточнення предмета соціальної психології.    4

1.2. Особистість і спілкування в загальній структурі соціальної психології.    13

1.3. Сфера особистості і спілкування в контексті функцій і поняттєвого апарату соціальної психології.    14

РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЯ МІЖОСОБИСТІСНОГО ВПЛИВУ.    19

2.1. Поняття та загальна характеристика впливу у міжособистісній взаємодії.    19

2.2. Психологія переконувального впливу    29

Висновки    34

Список використаної літератури    35

Вступ

На сучасному етапі розвитку суспільства зростає роль людини та її соціально-психологічної компетентності у процесі побудови правової і суверенної держави. Саме на рівні особистості відбувається усвідомлення того, що без ґрунтовних соціально-психологічних знань і вмінь неможливо продуктивно будувати соціальні та міжособистісні стосунки, налагоджувати міжнародні контакти, сприймати та оцінювати інших людей, регулювати власну поведінку, здійснювати обмін думками, інформацією, впливати одне на одного. Тобто в розвитку особистості соціально-психологічні явища й механізми їх виникнення та поширення мають важливе значення. Спілкування серед них посідає чільне місце.

Саме тому в запропонованому підручнику соціальній психології особистості і спілкуванню приділяється така велика увага. Ці питання розглядаються в другому («Соціальна психологія особистості») і третьому розділах («Соціальна психологія спілкування і міжособистісних стосунків»). Разом з тим соціальна психологія особистості і спілкування є структурною складовою у загальній концепції соціальної психології. Отже, цілком закономірним є розгляд у першому розділі підручника питань, пов’язаних суто із соціальною психологією, а саме її предметом, завданнями, структурою, принципами, поняттєвим апаратом, теоретико-методологічними засадами, історичною основою та еволюцією соціально-психологічних знань.

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ПРОБЛЕМ ОСОБИСТОСТІ І СПІЛКУВАННЯ В ЗАГАЛЬНІЙ ПАРАДИГМІ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ.

1.1. Особистість і спілкування у процесі уточнення предмета соціальної психології.

Потрапляючи в ту чи іншу ситуацію, людина повсякчас переймається великою кількістю запитань: як я оцінюю реальну дійсність, чому іншому вдалося вплинути на мене, як я можу запобігти невдачі, яке рішення є найкращим, що може мене виправдати? На всі ці й безліч інших запитань дає відповідь соціальна психологія особистості і спілкування. Людині як істоті, яка має різноманітні стосунки з іншими особами, від природи властивий соціально-психологічний тип мислення, певний спосіб сприймання й пояснення подій, явищ, станів, які вона може спостерігати як у себе, так і в людей, які її оточують, та в соціумі. Саме тому у предметі соціальної психології проблеми, пов’язані із особистістю та особливостями її взаємодії з іншими людьми, посідають чільне місце. Зародження соціальної психології на стикові психології і соціології, ЇЇ виокремлення як самостійної наукової дисципліни об’єктивно зумовлене такими явищами суспільного життя, які не можуть бути досліджені без допомоги об’єднаних зусиль цих двох наук (соціології і психології). Правомірність такого твердження пояснюється тим, що, по-перше, будь-яке суспільне явище має свій «психологічний» контекст, адже соціальні закономірності проявляються не інакше як через діяльність людей, по-друге, в ситуації взаємодії та спілкування виникають особливі типи зв’язків між індивідами, проаналізувати які неможливо поза системою психологічного знання. Інша причина, яка вказує на двоїстість становища соціальної психології, є сама історія становлення цієї дисципліни, яка водночас визріла в надрах психологічного й соціологічного наукового знання. Все це створює труднощі для визначення предмета соціальної психології.

Формулювання предмета соціальної психології можна також розглядати й у хронолого-концептуальному плані, що дає змогу проаналізувати цей процес як у часі, так і з позицій різних наукових шкіл і концепцій.

З погляду хронолого-концептуального підходу сучасна соціальна психологія являє собою складний обсяг знань, отриманих у рамках різних за своєю методологічною спрямованістю шкіл. Через те, що становлення соціальної психології відбувалося за умов значного розвитку різних галузей суспільних наук, виокремлення соціально-психологічних явищ як об’єктів дослідження цієї нової соціальної науки проходило досить суперечливо. Передусім багато закономірностей виникнення, функціонування та прояву соціально-психологічних явищ на макро- і мікрорівні досліджувалося за усталеною традицією в межах, зокрема, соціології, філософії та психології. Короткий історичний екскурс свідчить про наявність як у минулому, так і сьогодні низки окремих підходів до визначення предмета соціальної психології як самостійної галузі знання. Важливим є той факт, що соціальна психологія як відносно молода наука, котра виникла на межі кількох наук, не є простою взаємодією двох методів дослідження або зближенням двох систем чинників. Досвід розвитку цілого ряду наук показує, що утворення нового приводить не лише до формування інших проблем, понять, а й до докорінної перебудови наукової логіки базових дисциплін. Звичайно, для розуміння предмета соціальної психології необхідно розглянути, чим було зумовлене її виникнення, а також її стосунки із соціологією та психологією.

Як відомо, психологія істотно змінила суть свого предмета, отож тепер психічне розглядається як продукт соціально-історичного розвитку людини й суспільства. Важливим є й те, що з метою пояснення онтогенезу психічних процесів до психології було введено

нові категорії, за змістом соціальні, а не психологічні — взаємодія, спілкування, співробітництво. Усе це знімало антагонізм індивідуального і соціального, внутрішнього і зовнішнього. При цьому не втрачається основна функція — відображення людиною об’єктивної дійсності. А психічне водночас розглядається і як регулятор соціальних взаємин. Зазвичай соціальне виступає не зовнішнім чинником, тиск якого спричинює трансформацію внутрішнього (психічного) життя людини, а його первинним чинником. Звісно, внутрішні психічні процеси не є чимось незалежним від соціальних чинників: це зовнішні операції, які за умов взаємодії перейшли у внутрішній план окремого індивіда, стали його емоційним, вольовим або інтелектуальним актом. Так, експериментальні дослідження, які проводились у 20-х роках минулого століття Ф. Олпортом, В. Бехтєревим та іншими вченими, у принципі поклали початок дослідженню дії соціально-психологічного чинника, адже вони засвідчили, що за присутності інших людей, особливо під час взаємодії з ними, результативність діяльності індивіда змінюється — вона підвищується або зменшується. Тобто соціальна психологія як самостійна наука починає, за Б. Поршневим, формуватися з того часу, коли були зроблені перші спроби пояснити, чому зростає чи знижується активність одного індивіда у присутності інших. І такий безпосередній вплив одного індивіда на іншого є найпростішим соціально-психологічним явищем. Отож психологія стала орієнтуватися на використання соціальних чинників у поясненні сутності психічного. Щодо соціології, то вона починає аналізувати соціальні структури й відносини, використовуючи психологічні дані. Це особливо яскраво виявилось у мікросоціології, яка основну увагу в поясненні соціальних явищ приділяє зразкам поведінки, мотивам і смислам, міжособистісним стосункам. І, як підсумок, на початку XX століття психологія й соціологія в деяких підходах до розв’язання своїх власних проблем з’єднуються, утворюючи нову дисципліну — соціальну психологію. Проте її виникнення ще не означало, що предмет цієї науки розумівся однаково всіма, хто називав себе соціальним психологом. Відомі випадки, коли багатьох професійних соціологів вважали соціальними психологами й навпаки. Процес зливання, об’єднання в одному, намагання «психологізувати» соціологію та «соціологізувати» психологію призводив не тільки до появи спільних об’єктів, але й до ототожнювання предметів дослідження. Нерідко таке становище зберігається й досі. Так, у більшості

публікацій предмет соціальної психології визначається через перелік тих об’єктів, які вона має вивчати. При цьому не важко помітити, що сам по собі цей перелік (іноді далеко не повний) ще не вказує на специфіку соціально-психологічного підходу, адже психологічні особливості груп, закономірності поведінки та діяльності у процесі взаємодії з іншими людьми, кооперація, форми спілкування, масові психічні явища тощо можуть бути об’єктом дослідження багатьох наук — соціології, психології праці, психології управління, політології тощо.

За різних періодів розвитку соціальної психології її предмет визначали як:

• причинну зумовленість психічного соціальним, що було предметом обговорення ще під час дискусії 1920-х років і стало передумовою розвитку соціально-психологічних досліджень у рамках загальної психології та педагогіки;

• співвідношення соціальної (суспільної) психології та ідеології, психології соціальних груп та особистості (традиції, громадська думка, звичаї, інші масові психічні явища суспільної свідомості);

• закономірності поведінки людей, зумовлені їхньою спільною діяльністю, взаємодією та взаємовпливом один на одного.

Останній погляд на соціальну психологію склався поступово як результат дискусії про предмет соціальної психології у 20-х і 60-х роках. Його можна вважати компромісним рішенням, що поєднало в собі два різні підходи — психологічний і соціологічний. Виходячи з цього погляду, дослідження в галузі соціальної психології підтверджують, що до визначення предмета соціальної психології слід рухатися як від особистості, так і від масових психічних явищ. Саме в рамках цього підходу Г. Андрєєва пропонує робоче визначення предмета соціальної психології: вивчення закономірностей поведінки та діяльності людей, зумовлених належністю їх до соціальних груп, а також психологічні характеристики цих груп.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Rol Spilk U Rozv Osobyst (178.0 KiB, Завантажень: 17)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7
завантаження...
WordPress: 23.64MB | MySQL:26 | 0,498sec